Історія справи

Постанова

Іменем України

16 січня 2019 року

м. Київ

справа № 212/8298/17-ц

провадження № 61-31844св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Євраз Суха Балка»,

третя особа - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року у складі судді Колочко О. В. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі - ПрАТ «Євраз Суха Балка»), у якому просив стягнути на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 160 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що він працював на підприємстві відповідача у період з 08 грудня 1986 року по 21 липня 1999 року. Внаслідок шкідливих факторів виробництва у нього виникли хронічні захворювання та за висновком Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 29 лютого 2012 року йому первинно встановлено 35 % стійкої втрати професійної працездатності. 02 квітня 2013 року встановлено 50 % втрати працездатності, 02 квітня 2014 року - 65 %, а 13 квітня 2017 року - 80 % безстроково.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто 25 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку із професійним захворюванням.

Вважає, що у зв'язку з погіршенням стану його здоров'я у період з 24 грудня 2013 року по 21 грудня 2017 року йому також завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню за рахунок роботодавця, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що моральна шкода відшкодовується одноразово. Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 стягнуто грошові кошти, відсутні правові підстави для повторного відшкодування.

У травні 2018 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок шкідливих умов праці позивач отримав професійне захворювання і відповідно до висновку МСЕК від 29 грудня 2012 року йому первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності. 13 квітня 2017 року оглядом МСЕК позивачу встановлено 80 % втрати професійної працездатності безстроково. Таким чином, відсоток втрати працездатності збільшився на 45 %, що є підставою для застосування судами положень статті 1203 ЦК України, відповідно до якої особа має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо її працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у неї на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

У липні 2018 року ПрАТ «Євраз Суха Балка» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_3 у період з 08 грудня 1986 року по 21 липня 1999 року працював у шкідливих умовах праці на різних посадах на шахті Ювілейна ПрАТ «Євраз Суха Балка». Внаслідок шкідливих факторів виробництва у позивача виникли хронічні захворювання, які призвели до втрати професійної працездатності.

Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12 січня 2012 року, причиною професійних захворювань позивача є робота протягом 12 місяців в умовах запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, та протягом 11 місяців в умовах важкої фізичної праці. Встановлено порушення керівництвом шахти Ювілейна вимог статті 13 Закону України «Про охорону праці» та статті 153 КЗпП України.

Висновком МСЕК ОСОБА_3 29 лютого 2012 року первинно встановлено 35 % стійкої втрати професійної працездатності.

В подальшому за висновком МСЕК від 02 квітня 2013 року позивачу встановлено 50 % стійкої втрати професійної працездатності з 02 квітня 2013 року по 01 травня 2014 року.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 02 квітня 2014 року ОСОБА_3 встановлено 65 % стійкої втрати професійної працездатності з 01 травня 2014 року по 01 травня 2017 року.

13 квітня 2017 року позивачу встановлено 80 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 24 грудня 2013 року, з ПрАТ «Євраз Суха Балка» на користь ОСОБА_3 стягнуто у рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частиною п'ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем отримано грошове відшкодування завданої йому моральної шкоди на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року.

З урахуванням вищезазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не застосували положення статті 1203 ЦК України, відповідно до якої особа має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо її працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у неї на момент вирішення питання про відшкодування шкоди, колегія суддів відхиляє. Підставою для збільшення розміру відшкодування є наявність інших виниклих професійних хвороб, а не загальне погіршення стану здоров'я із збільшенням відсотку втрати працездатності.

Причини втрати працездатності, які слугували підставою для відшкодування моральної шкоди відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року, аналогічні тим, на які позивач посилався, звертаючись із зазначеним позовом до суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могла призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило