Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 1008/7513/12

провадження № 61-37349св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач) , Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5,

відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи за первісним позовом: орган опіки та піклування Васильківської районної державної адміністрації Київської області, публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк»,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5, на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада

2017 року в складі судді Кравченко Л. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року в частині відмови в задоволенні його позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним та у частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні будинком № 9 та земельною ділянкою, площею 0,00779 га, розташованих по АДРЕСА_1 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Указаним рішенням суду від 25 жовтня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2000 року до

25 жовтня 2013 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зустрічний та позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою, кадастровий НОМЕР_1, по

АДРЕСА_1 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 листопада 2014 року, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 жовтня 2013 року в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 вересня 2000 року до 25 жовтня

2013 року змінено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по даний час. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Заявник як на нововиявлену обставину посилався на довідку форми № 3 від 26 жовтня 2012 року, яка приєднана до матеріалів нотаріальної справи з купівлі-продажу спірного будинку, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, у якій зазначено про відсутність зареєстрованих осіб у спірному будинку. Вважав її сфальсифікованою, по даному факту порушено кримінальне провадження. У зв'язку з відомостями у вказаній довідці щодо відсутності зареєстрованих осіб не надавався висновок органу опіки та піклування щодо відчуження житла, у якому зареєстрована малолітня особа, внаслідок чого були порушення її права.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області

від 30 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 19 квітня 2018 року, заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року залишено без задоволення.

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказані заявником обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року.

У червні 2018 рокуОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали не відповідають засадам законності і обґрунтованості, постановлені з порушенням норм процесуального права та є помилковими.

У жовтні 2018 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вказана норма передбачає чітко підстави для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами, зокрема: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_4 без задоволення, оскільки обставина на яку посилається заявник, а саме - довідка форми № 3 у якій зазначено про відсутність зареєстрованих осіб у зазначеному будинку, видана Крушинською сільською радою, не є нововиявленою у розумінні пунктів 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 19 квітня

2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П.Курило

М. Є.Червинська