Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.12.2021 року у справі №477/1298/20

Постанова

Іменем України

01 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 477/1298/20

провадження № 61-15187св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2,особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції та подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М.,

Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про припинення права власності шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2

є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, та кожній належить по Ѕ частині вказаного будинку.

Проте з часу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 липня 2008 року ОСОБА_2 на належну їй частину будинку не переоформила особовий рахунок, в будинку не проживала, станом його не цікавилася. У будинку відсутнє опалення, комунікації відімкнені, житло руйнується та непридатне для проживання.

ОСОБА_1 вказує, що вона є внутрішньо переміщеною особою, житлових приміщень в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території Луганської області, крім цієї частки будинку не має.

Відповідач займатися ремонтом житла та впорядковувати його не бажає та перешкоджає розчистити захаращене подвір'я, привести до ладу будинок і стелю, що протікає.

Внаслідок неприязних відносин спільне володіння та користування будинком є неможливим, а припинення права власності відповідача на її частку не завдасть їй істотної шкоди, оскільки протягом дванадцяти років це житло їй не було потрібне.

Крім того станом на 25 червня 2020 року відповідач виставила свою частку у праві спільної часткової власності на будинок на продаж.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 шляхом виплати грошової компенсації та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року (у складі судді Полішко В. В. ) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 19 462 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані у цій цивільній справі, а саме: арешт, накладений на Ѕ частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Жовтневою державною нотаріальної конторою Миколаївської області 30 липня 2008 року за № 1-1203.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи з положення статті 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності особи на частку у спільному майні можливо припинити, якщо: ця частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Проте частки позивача та відповідача у спірному майні є рівними, тому сторони мають рівні права щодо володіння та користування цим майном. Оцінка житлового будинку у розмірі 38 923 грн є сумнівною.

Позивач не довела неможливість з технічної точки зору виділити частки сторін на час розгляду справи; питання щодо реального поділу житлового будинку не вирішувалось та сторонами не заявлялось.

Крім того позивач не довела належними та допустимими доказами, що відповідач втратила інтерес до свого майна та позбавлення її права власності не завдасть їй істотної шкоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_3, особа, яка не брала участі у справі, оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, особи, яка не брала участі у справі, залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у наданий судом строк недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі апеляційного суду

від 22 липня 2021 року, не усунуті, судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено, тому апеляційна скарга підлягає поверненню відповідно до положень статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

При цьому апеляційний суд зазначив, що немає правових підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 15 Закону України "Про судовий збір", оскільки предмет позову у цій справі не зачіпає порядку, обсягу соціальних гарантій ОСОБА_3 чи будь-яким чином стосується його соціального і правового захисту учасника бойових дій.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 08 вересня 2021 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

При цьому підставою звернення до суду касаційної інстанції ОСОБА_3 зазначає порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинен продовжити заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, та надати можливість сплатити судовий збір у визначеному законодавством розмірі.

Разом з тим, апеляційний суд відмовив ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та одночасно повернув апеляційну скаргу як таку, що оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, не усунено.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 569/5414/15-ц (провадження № 61-29132св18) зробив висновок, що суд, розглядаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні, повинен продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що улипні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на Ѕ частину будинку шляхом виплати грошової компенсації та визнання права власності.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 19 462 грн. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані у цій цивільній справі, а саме: арешт, накладений на Ѕ частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Жовтневою державною нотаріальної конторою Миколаївської області 30 липня 2008 року за № 1-1203.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_3, особа, яка не брала участі у справі, у липні 2021 року оскаржив його в апеляційному порядку (т. 2, а. с. 145).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надатидокументи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до Закону України "Про судовий збір". Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали (т. 2, а. с. 158).

У серпні 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 22 липня 2021 року до апеляційного суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", як учасника бойових дій, та додано копію посвідчення (т. 2, а. с. 187-188).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, особи, яка не брала участі у розгляді справи, на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області

від 09 червня 2021 року, повернуто особі, яка її подала, на підставі

статті 357 ЦПК України (т. 2, а. с. 190-191).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами 1 , 2 , 5 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Повертаючи ОСОБА_3 апеляційну скаргу на підставі положення статті 357 ЦПК України суд апеляційної інстанції виходив з того, що правових підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, передбачених пунктом 13 частини 1 статті 15 Закону України "Про судовий збір", немає. Оскільки заявник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, а саме не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги, тому така апеляційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику.

Натомість Верховний Суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати судового збору заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шишков проти Росії").

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об'єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Національне законодавство передбачило процедуру, яка дозволяє реалізувати особам право на доступ до правосуддя, навіть за умови відсутності у них фінансової можливості сплатити судовий збір.

Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі (частина 1 статті 356 ЦПК України).

Пунктом 3 частини 4 статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 357 ЦПК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до Закону України "Про судовий збір". Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Так пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

ОСОБА_3 подав клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги як учасника бойових дій на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Подання такого клопотання є встановленим цивільним процесуальним законодавством правом заявника, яке він реалізує з метою доступу до правосуддя.

Відповідне клопотання підлягає розгляду судом з ухваленням відповідного процесуального рішення, про яке належить повідомити заявника.

За змістом положень статей 185, 357 ЦПК України визнання апеляційної скарги неподаною і її повернення є наслідком невиконання заявником у встановлений строк вимог ухвали про усунення недоліків.

Таким чином повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення її без руху, можливо лише у тому випадку, якщо особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вказаних у ній вимог.

Разом з тим, якщо особа на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху подала відповідне клопотання щодо зазначених в ухвалі недоліків, воно повинно бути вирішене з наведенням у процесуальному рішенні відповідних мотивів та висновків щодо такого клопотання і повідомленням заявника про результати розгляду.

У разі, якщо суд дійде висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, він зобов'язаний повідомити заявника про прийняте за його клопотанням рішення та надати можливість виконати відповідні вимоги суду, оскільки реалізація особою права на подання клопотання не може розцінюватися як ухилення від виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 569/5414/15-ц (провадження № 61-29132св18), на яку послався заявник в касаційній скарзі.

За таких обставин висновок апеляційного суду про відхилення клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору із одночасним визнанням апеляційної скарги неподаною та її поверненням є передчасним.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відхиливши клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору і одночасно повернувши апеляційну скаргу, апеляційний суд порушив право заявника на доступ до правосуддя, зокрема гарантоване право апеляційного оскарження судового рішення.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку про повернення апеляційної скарги заявнику, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин, ухвала Миколаївського апеляційного суду

від 11 серпня 2021 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук