Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 521/75/17

провадження № 61-29629св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - комунальне підприємство «Малиновський ринок»

представник відповідача - Швець ГаннаЮріївна, Кучерук Сергій Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Малиновський ринок» на рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Дрішлюка А. І., Заїкіна А. П. від 17 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Малиновський ринок» (далі - КП «Малиновський ринок») про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, а у березні 2017 року - з позовом до КП «Малиновський ринок» про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.

У березні 2017 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси цивільні справи було об'єднано в одне провадження.

Позовні заяви мотивовані тим, що ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з відповідачем та з 04 квітня 2016 року працювала на посаді юрисконсульта КП «Малиновський ринок», а 08 вересня 2016 року була переведена на посаду заступника директора з основної діяльності КП «Малиновський ринок».

Позивач зазначала, що з 24 вересня по 29 жовтня 2016 року вона знаходилась на лікарняному, по виходу з якого 31 жовтня 2016 року її було ознайомлено з наказом від 21 вересня 2016 року № 39/1 кт/р щодо скорочення штату, а 11 листопада 2016 року - з повідомленням про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату, яке датовано 23 вересня 2016 року № 592/1, та в якому зазначалось, що звільнення у зв'язку зі скороченням планується 22 листопада 2016 року.

Зазначала, що звільнення було проведено без дотримання норм чинного законодавства і виключно з особистих мотивів, оскільки не було видано наказу щодо реорганізації, перепрофілювання або змін умов праці на КП «Малиновський ринок».

Крім того позивачка зазначала, що наказом № 54-к/тр від 24 листопада 2016 року її було незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни (невиконання службових обов'язків), проте вона не вчиняла жодних дисциплінарних проступків, не порушувала трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконувала всі свої посадові обов'язки, визначені посадовою інструкцією.

Посилаючись на те, що незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності та порушення її трудових прав та гарантій на працю призвели до значних моральних страждань, незаконні дії відповідача призвели до необхідності прикладання нею додаткових зусиль по організації її життя, пошуку нової роботі, що спричинило моральну шкоду, ОСОБА_1 просила: скасувати наказ № 54-к/тр від 24 листопада 2016 року про оголошення догани; стягнути з КП «Малиновський ринок» на її користь моральну шкоду в розмірі 3 000 грн, скасувати накази № 39/1 кт/р від 21 вересня 2016 року та № 8 від 25 вересня 2016 року і поновити її на посаді заступника директора з основної діяльності КП «Малиновський ринок», стягнути з КП «Малиновський ринок» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано наказ в.о. директора КП «Малиновський ринок» ОСОБА_4 № 54-к/тр від 24 листопада 2016 року про оголошення ОСОБА_1 догани. Стягнуто з КП «Малиновський ринок» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що у КП «Малиновський ринок» відбулись зміни в організації виробництва і праці, у зв'язку із чим була ліквідована посада, яку займала ОСОБА_1, про що остання була своєчасно повідомлена і від переведення на іншу роботу відмовилась, а тому, враховуючи її заяву від 31 жовтня 2016 року щодо звільнення із займаної посади до закінчення 2-х місячного строку, суд дійшов висновку, що роботодавець звільнив позивача без порушення її трудових прав відповідно до вимог закону.

Задовольняючи позов в частині скасування наказу № 54-к/тр від 24 листопада 2016 року про оголошення ОСОБА_1 догани, суд виходив з того, що при винесенні цього наказу не було зазначено, які саме пункти посадової інструкції було порушено позивачем, коли і які конкретно порушення трудових обов'язків допустила позивач щодо яких застосовано дисциплінарні стягнення та якими саме доказами підтверджено ці факти, у зв'язку із чим він є необґрунтованим.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що така дійсно спричинена позивачу з боку відповідача, а тому вважав, що відповідною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди, враховуючи вимоги розумності і справедливості, можливо визначити суму в обсязі 500 грн.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 року в частині відмови у позові скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовну заяву щодо поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з основної діяльності КП «Малиновський ринок». Стягнуто з КП «Малиновський ринок» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 87 674 грн без врахування сплати податків та обов'язкових платежів.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачем порушено порядок звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом першим статті 40 КЗпП України, оскільки її відмова від переведення на іншу роботу не є правовою підставою для розірвання трудового договору за ініціативою відповідача, а відсутність доказів щодо необхідності змін в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності або штату працівників, попередження позивачки про наступне звільнення за два місяці, унеможливила її звільнення за пунктом першим статті 40 КЗпП України, так як наказ про виведення з штатного розпису підприємства посади заступника директора з основної діяльності та внесення змін до штатного розпису відповідно до наказу від 25 листопада 2016 року № 87/1-к/тр відбулось вже після звільнення позивачки із займаної посади, а саме з 26 листопада 2016 року.

У листопаді 2017 року КП «Малиновський ринок» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що штатний розпис не може бути доказом у справах із трудових спорів, оскільки доказом щодо скорочення штату по даній справі можуть бути виключно документи, вказані в наказі Держкомстату, і штатний розпис не може бути змінений до звільнення позивача. Також суд не звернув уваги, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 15 лютого 2012 року № 18/06/186-12 до закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівників з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. Разом з цим при наявності письмового прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, який є обов'язковим тільки для адміністрації, працівник може бути звільнений до його закінчення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог щодо скасування наказу про оголошення догани та відшкодування моральної шкоди КП «Малиновський ринок» до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду не подано.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що ОСОБА_1 була прийнята в КП «Малиновський ринок» на посаду юрисконсульта з 04 квітня 2016 року, а 08 вересня 2016 року була переведена на посаду заступника директора з основної діяльності КП «Малиновський ринок».

22 вересня 2016 року на території КП «Малиновський ринок» за участю ОСОБА_1 виник конфлікт між підприємцями та адміністрацією ринку.

22 вересня 2016 року у період часу з 11.56 до 17.00 год. та 23 вересня 2016 року з 11.00 год. до 17.00 год. ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, про що було складено відповідні акти.

З 24 вересня по 29 жовтня 2016 року позивач знаходилася на лікарняному.

Наказом КП «Малиновський ринок» від 21 вересня 2016 року № 69/1-к/тр, з яким ОСОБА_1 ознайомлена 31 жовтня 2016 року після виходу з лікарняного, зобов'язано юриста Кирильчук Н. Д. підготувати проект наказу про попередження ОСОБА_1, заступника директора з основної діяльності, про наступне звільнення з роботи 22 листопада 2016 року у зв'язку із скороченням посади; запропонувати їй вакантні посади згідно з штатним розписом та ознайомити її з даним наказом під розпис (на виконання статті 49 (2) КЗпП України; до 22 листопада 2016 року підготувати проект наказу по особовому складу про звільнення ОСОБА_1, заступника директора з основної діяльності, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату з виплатою вихідної допомоги та відповідних пільг та компенсацій.

Заявою від 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до в.о. директора КП «Малиновський ринок» ОСОБА_4, у якій просила скоротити їй термін попередження та звільнити із займаної посади з 31 жовтня 2016 року до закінчення 2-х місячного строку.

11 листопада 2016 року ОСОБА_1 отримала повідомлення про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, а також їй була запропонована вільна посада «прибиральник території», від якої вона відмовилась, про що свідчить її підпис.

Наказом КП «Малиновський ринок» від 24 листопада 2016 року № 54-к/тр ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни оголошено догану.

Наказом від 25 листопада 2016 року № 88-к/тр звільнено ОСОБА_1 із посади заступника директора з основної діяльності за скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України на підставі відмови від переведення на іншу роботу, з яким останню ознайомлено цього ж дня, видано трудову книжку та проведено розрахунок.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що звільнення було проведено без дотримання норм чинного законодавства і виключно з особистих мотивів, оскільки не було видано наказу щодо реорганізації, перепрофілювання або змін умов праці на КП «Малиновський ринок», а також її було незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни (невиконання службових обов'язків).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, передбачених пункту 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за 2 місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі чи організації.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку, на підставі доказів, наданих сторонами й належним чином оцінених судом, обґрунтовано виходив із того, що у відповідача мало місце скорочення штату, позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, враховано відсутність вакантних посад в установі з відповідної кваліфікації та професії і запропоновано вільну посаду - прибиральник території, від якої позивач відмовився, а також враховуючи заяву позивача від 31 жовтня 2016 року про звільнення її із посади до закінчення 2-х місячного строку, у зв'язку із чим відповідач мав всі підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, висновки апеляційного суду про те, що відмова позивачки від переведення на іншу роботу не є правовою підставою для розірвання трудового договору за ініціативою відповідача з огляду на відсутність доказів щодо необхідності змін в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності або штату працівників, є помилковими.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції в оскаржуваній частині не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Малиновський ринок» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства «Малиновський ринок» про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 липня 2017 рокув цій частині залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило