Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.05.2025 року у справі №591/1068/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2025 року

м. Київ

справа № 591/1068/23

провадження № 61-9493 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Сумбуд»,

відповідач - ОСОБА_1

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК «Гідросфера»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд», в інтересах якого діє адвокат Любімий Олег Миколайович, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2023 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року приватне акціонерне товариство «Сумбуд» (далі - АТ «Сумбуд») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК «Гідросфера» (далі - ТОВ «ІБК «Гідросфера»), про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Позовна заява обґрунтована тим, що 14 липня 2020 року між АТ «Сумбуд», ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 26, за умовами якого позивач продав, а відповідачка придбала майнові права на нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Майнові права на об`єкт нерухомості полягають у праві набути право власності на нерухоме майно після введення в експлуатацію об`єкта будівництва.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору ціна майнових прав на дату укладення договору становить 252 000 грн. Сплата грошових коштів проводиться відповідачем в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок позивача або внесенням готівки в строк до 15 липня 2020 року.

За даними первинного та бухгалтерського обліку позивача грошові кошти на банківські рахунки та в касу АТ «Сумбуд» за договором купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26 не надходили.

У той же день між тими ж сторонами складений акт прийому-передачі приміщення від 14 липня 2020 року, за яким відповідачка отримала нерухоме майно.

АТ «Сумбуд» вказувало, що на момент подання позову відповідачка не виконала зобов`язання, передбачені договором купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26, у зв`язку з чим у неї перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 252 000 грн.

Ураховуючи викладене, АТ «Сумбуд» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26 в сумі 252 000 грн, втрати від інфляції в сумі 109 246, 43 грн та три проценти річних в сумі 19 397, 84 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, у задоволенні позову АТ «Сумбуд» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що 05 березня 2018 року між АТ «Сумбуд» і ТОВ «ІБК «Гідросфера» був укладений договор купівлі-продажу майнових № 3, предметом якого є майнові права на нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 42, 05 кв. м, в будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з протоколом взаєморозрахунків від 18 квітня 2018 року № 18/04-18 між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд» проведено залік однорідних зустрічних вимог та засвідчено підписами сторін проведення ТОВ «ІБК «Гідросфера» повного розрахунку з АТ «Сумбуд» за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2018 року № 3.

У подальшому право вимоги на майнові права на вказане нерухоме майно неодноразово відступалося на підставі договорів відступлення права вимоги, стороною в яких, як боржник, виступало АТ «Сумбуд».

Так, за умовами останнього договору відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12, укладеного між АТ «Сумбуд», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відступила, а ОСОБА_1 набула право вимоги на 1/2 частину майнових прав на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 . У пунктах 6, 8 цього договору сторони погодили, що до ОСОБА_1 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків АТ «Сумбуд», в тому числі кошти, сплачені ОСОБА_2 , зараховуються як внесок ОСОБА_1 у сумі 126 000 грн, у т. ч. ПДВ. Після виконання всіх зобов`язань, пов`язаних з цим договором, ОСОБА_1 зобов`язується компенсувати ОСОБА_2 вартість майнових прав у сумі 126 000 грн, у т. ч. ПДВ, після чого ОСОБА_2 втрачає 1/2 частину майнових прав нанежитлове приміщення № НОМЕР_1 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 12 квітня 2019 року № 20, укладеного між ОСОБА_2 і АТ «Сумбуд».

Таким чином, за умовами тристороннього договору відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12, стороною за яким було, у тому числі і АТ «Сумбуд», у ОСОБА_1 виник обов`язок щодо сплати вартості 1/2 частини майнових прав саме ОСОБА_2 як компенсації сплаченого нею внеску у сумі 126 000 грн, у т. ч. ПДВ. АТ «Сумбуд» як сторона тристороннього договору відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12, підписуючи вказаний договір, підтвердило відсутність у нього заперечень щодо визначеного сторонами порядку оплати вартості майнових прав.

14 липня 2020 року між АТ «Сумбуд», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 26 на нерухоме майно -нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 42, 0 кв. м, в будинку АДРЕСА_2 та на підставі акту прийому-передачі від 14 липня 2020 року АТ «Сумбуд» передало вказаний об`єкту нерухомості ОСОБА_1 . У пункті 1 акту прийому-передачі зазначено, що згідно з довідкою від 14 липня 2020 року № 28м.п/20-НОМЕР_1 покупець виконав свої зобов`язання згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26.

Суди зазначили, що укладення вищевказаних договорів позивачем не заперечується і матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що розрахунки за договором не проводилися, а посилається лише на відсутність у позивача відповідних записів в регістрах бухгалтерського обліку щодо відображення відповідних господарських операцій, не свідчить про не проведення розрахунків. При цьому суди зауважили, що протокол взаєморозрахунків між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд» від 18 квітня 2018 року № 18/04-18 є первинним документом та свідчить про проведення заліку однорідних зустрічних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2024 року через підсистему Електронний Суду представник АТ «Сумбуд» - адвокат Любімий О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 18 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16, від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази; необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 591/1068/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року матеріали цивільної справи № 591/1068/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представник АТ «Сумбуд» - адвокат Любімий О. М. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили належним чином надані стороною позивача доказам, обмежилися лише аналізом змісту протоколувзаєморозрахунків від 18 квітня 2018 року № 18/04-18 між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд», який не є достатнім та безспірним доказом виконання грошових зобов`язань за договором; не надали належної оцінки письмовим доказам, зокрема звіту про фактичні результати щодо завдання з виконання узгоджених процедур АТ «Сумбуд» від 18 жовтня 2021 року; наказу про затвердження результатів комплексного аудиту окремих видів діяльностіАТ «Сумбуд» за період 2015-2021 роки від 02 березня 2023 року № 4-АГ; акту внутрішнього комплексного аудиту окремих видів діяльності АТ «Сумбуд» заперіод 2015-2021 роки від 28 лютого 2023 року та додатків 1 і 2 до цього акту «Реєстр розрахунків з ТОВ «ІБК «Гідросфера», «Реєстр неоплачених квартир, з яких складається заборгованість ТОВ «ІБК «Гідросфера», якими встановлено кредиторську заборгованість ТОВ «ІБК «Гідросфера» перед АТ «Сумбуд» у розмірі 14 711 778, 63 грн, порушення під час проведення заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд», що призвело до безоплатного вибуття із власності позивача 28 об`єктів нерухомого майна, зокрема нежитлового приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 , та безпідставного передання на користь ТОВ «ІБК «Гідросфера» майнових прав на об`єкти нерухомого майна, які в подальшому були реалізовані на користь третіх осіб - кінцевих набувачів нерухомого майна.

Вказані обставини підтверджуються також висновками експертів від 04 серпня 2023 року № 2.8 та від 29 лютого 2024 року № СЕ-19/119-23/17522-ЕК за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12021200480002794, яким суд не надав належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.

Наголошує, що у матеріалах справи відсутні докази набуття ОСОБА_1 права власності на майнові права на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 , а довідка від 14 липня 2020 року № 28м.п/20-НОМЕР_1, на яку посилалися суди, не може вважатися належним та достовірним доказом виконання відповідачкою грошових зобов`язань перед АТ «Сумбуд».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2024 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якій посилається на те, що підстав для скасування оскаржених судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Просить касаційну скаргу АТ «Сумбуд» залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 березня 2018 року між ПрАТ «Сумбуд» (продавець) і ТОВ «ІБК «Гідросфера» (покупець) укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 3, предметом якого є майнові права на нежитлові приміщення, зокрема на нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 42, 05 кв. м, в будинку АДРЕСА_2 (а. с. 78-81, т. 1).

Згідно з пунктом 2.2. договору купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2018 року № 3, загальна площа об`єкта нерухомості, вказаного в цьому договорі, є проектною. Фактична площа об`єкта нерухомості на момент передачі об`єкта нерухомості покупцю буде уточнена після проведення БТІ обміру об`єкта нерухомості та може відрізнятися від проектної.

Пунктом 3.2. договору купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2018 року № 3 передбачено, що продавець зобов`язаний передати майнові права на об`єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених в статті 5 договору.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 договору купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2018 року № 3, передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується сторонами впродовж двох днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав.

Згідно з протоколом взаєморозрахунків від 18 квітня 2018 року № 18/04-18 між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд» проведено залік однорідних зустрічних вимог та підписами сторін засвідчено припинення зобов`язання ТОВ «ІБК «Гідросфера» по договору купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2018 року № 3 на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 на суму 252 300 грн (а. с. 62, т. 1).

Того ж дня, 18 квітня 2018 року, між АТ «Сумбуд», як боржником, ТОВ «ІБК «Гідросфера» і ОСОБА_5 був укладений договір відступлення права вимоги № 1, за умовами якого ТОВ «ІБК «Гідросфера» відступило, а ОСОБА_5 набула право вимоги, належне ТОВ «ІБК «Гідросфера», і стала кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2018 року № 3, укладеного між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд» (а. с. 64, т. 1).

У пункті 2 договору відступлення права вимоги від 18 квітня 2018 року № 1 передбачено, що за цим договором ОСОБА_5 набула право вимагати від АТ «Сумбуд» належного виконання обов`язків: укласти договір купівлі-продажу майнових прав на придбання нежитлового приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 .

У пункті 5 вказаного договору сторони передбачили, що АТ «Сумбуд», підписуючи цей договір, підтвердив відсутність заперечень проти вимог нового кредитора та погодився із заміною кредитора за договором купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2018 року № 3.

Відповідно до пунктів 6, 8 цього договору до ОСОБА_5 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків АТ «Сумбуд», в тому числі кошти, сплачені ТОВ «ІБК «Гідросфера», зараховуються як внесок ОСОБА_5 в сумі 252 300 грн, у т. ч. ПДВ - 42 050 грн (а. с. 62, зворот, т. 1).

Після виконання всіх зобов`язань, пов`язаних з цим договором, ОСОБА_5 зобов`язалася компенсувати ТОВ «ІБК «Гідросфера» вартість майнових прав у сумі 252 300 грн, у т. ч. ПДВ - 42 050 грн, після чого ТОВ «ІБК «Гідросфера» втрачає майнові права на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 05 березня 2018 року № 3, укладеного між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд».

На виконання пункту 8 договору відступлення права вимоги від 18 квітня 2018 року № 1 ОСОБА_5 провела повний розрахунок з ТОВ «ІБК ««Гідросфера» в сумі 252 300 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ІБК «Гідросфера» від 31 березня 2020 року.

У подальшому, були укладені аналогічні договори відступлення права вимоги щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 . стороною в яких, як боржник, виступало АТ «Сумбуд».

Так, 21 березня 2019 року між АТ «Сумбуд», як боржником, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, за умовами якого ОСОБА_5 відступила, а ОСОБА_6 набув право вимоги, належне ОСОБА_5 , і став кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав від 19 квітня 2018 року № 4, укладеного між ОСОБА_5 і АТ «Сумбуд» (а. с. 66, т. 1).

11 квітня 2019 року між АТ «Сумбуд», як боржником, ОСОБА_6 і ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги № 8, за умовами якого ОСОБА_6 відступив, а ОСОБА_2 набула право вимоги належне ОСОБА_6 , і стала кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав від 22 березня 2019 року № 19, укладеного між ОСОБА_6 і АТ «Сумбуд» (а. с. 63, т. 1).

14 липня 2020 року між АТ «Сумбуд» як боржником, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги № 12, за умовами якого ОСОБА_2 відступила, а ОСОБА_1 набула право вимоги, належне ОСОБА_2 на 1/2 частину і стала кредитором за договором купівлі-продажу майнових прав від 12 квітня 2019 року № 20, укладеного між ОСОБА_2 і АТ «Сумбуд» (а. с. 12, 65, т. 1).

У пункті 2 договору відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12 передбачено, що за цим договором ОСОБА_1 набула право вимагати від АТ «Сумбуд» належного виконання обов`язків: укласти договір купівлі-продажу майнових прав на придбання нежитлового приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 на двох осіб.

У пункті 5 вказаного договору сторони передбачили, що АТ «Сумбуд», підписуючи цей договір, підтвердив відсутність заперечень проти вимог нового кредитора та погодився із заміною кредитора за договором купівлі-продажу майнових прав від 12 квітня 2019 року № 20.

Відповідно до пунктів 6, 8 цього договору до ОСОБА_1 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків АТ «Сумбуд», в тому числі кошти, сплачені ОСОБА_2 , зараховуються як внесок ОСОБА_1 в сумі 126 000 грн, у т. ч. ПДВ.

Після виконання всіх зобов`язань, пов`язаних з цим договором, ОСОБА_1 зобов`язався компенсувати ОСОБА_2 вартість майнових прав у сумі 126 000 грн, у т. ч. ПДВ, після чого ОСОБА_2 втрачає 1/2 частину майнових прав на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 12 квітня 2019 року № 20, укладеного між ОСОБА_2 і АТ «Сумбуд».

На виконання умов договору відступлення права вимоги відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12, між АТ «Сумбуд» (продавець), ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (покупці) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26 (а. с. 5-11, т. 1).

Відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору продавець здійснює передачу майнових прав на об`єкт нерухомості та безпосередньо об`єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених у статті 5 цього договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за даним договором.

У пунктах 4.1, 4.2 цього договору передбачено, що ціна майнових прав на об`єкт нерухомості на дату укладення договору становить 252 000 грн, у т. ч. ПДВ.

Сплата грошових коштів, зазначених у пункті 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки або іншим шляхом згідно з нормами законодавства України у строк до 15 липня 2020 року.

У пунктах 5.1, 5.2 зазначеного договору сторони домовились, що передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної у пункті 4.1 цього договору.

Передача об`єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об`єкт нерухомості здійснюється після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується отриманим сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта. Передача об`єкта нерухомості покупцю проводиться по акту прийому-передачі об`єкта нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня настання кожної з наступних подій: 1) закінчення робіт з надання об`єкту нерухомості обумовленого цим договором стану, в тому числі оздоблювальних робіт; 2) введення об`єкта будівництва в експлуатацію; 3) проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомості бюро технічної інвентаризації і виготовлення технічного паспорту на об`єкт нерухомості.

14 липня 2020 року складений акт прийому-передачі нежитлового приміщення, за яким АТ «Сумбуд» передало ОСОБА_1 нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 42, 0 кв. м, в будинку АДРЕСА_2 (а. с. 11, зворот, т. 1).

У пункті 1 акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 14 липня 2020 року зазначено, що згідно з довідкою від 14 липня 2020 року № 28м.п/20-НОМЕР_1 покупець виконав свої зобов`язання згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26.

Власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_2 на час звернення АТ «Сумбуд» з позовом у цій справі є ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника АТ «Сумбуд» - адвоката Любімого О. М. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України)

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

У статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин першої та третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (див. постанови Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 135/1283/22 (провадження № 61-18590св23), від 10 квітня 2024 року у справі № 135/203/23 (провадження № 61-18733св23), від 10 січня 2024 року у справі № 295/13441/19 (провадження № 61-5839св22) та ін.).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

У частині першій, шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, АТ «Сумбуд» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26 в сумі 252 000 грн, втрати від інфляції в сумі 109 246, 43 грн та три проценти річних в сумі 19 397, 84 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування зобов`язання ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу зі сплати саме на його користь грошових коштів у розмірі 252 000 грн.

Суди встановили, що пунктом 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26, укладеного між АТ «Сумбуд», ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , передбачено, що сплата грошових коштів, зазначених у пункті 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки або іншим шляхом згідно законодавства України в строк до 15 липня 2020 року.

Згідно з актом прийому-передачі від 14 липня 2020 року, підписаного зокрема АТ «Сумбуд», ОСОБА_1 отримала нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 42, 0 кв. м, в будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 1 вказаного акта прийому-передачі нежитлового приміщення покупець виконала свої зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 14 липня 2020 року № 26 згідно з довідкою від 14 липня 2020 року № 28м.п/20-НОМЕР_1 і сторони не мають претензій одна до одної

При цьому у пунктах 6, 8 укладеного між АТ «Сумбуд», ОСОБА_2 і ОСОБА_1 тристороннього договору відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12 сторони погодили, що до ОСОБА_1 переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків АТ «Сумбуд», в тому числі кошти, сплачені ОСОБА_2 , зараховуються як внесок ОСОБА_1 в сумі 126 000 грн, у т. ч. ПДВ. Після виконання всіх зобов`язань, пов`язаних з цим договором, ОСОБА_1 зобов`язується компенсувати ОСОБА_2 вартість майнових прав у сумі 126 000 грн, у т. ч. ПДВ, після чого ОСОБА_2 втрачає 1/2 частину майнових прав на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав від 12 квітня 2019 року № 20, укладеним між ОСОБА_2 і АТ «Сумбуд».

Таким чином, суди обґрунтовано вважали, що у тристоронньому договорі відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12, стороною за яким було і АТ «Сумбуд», погоджено те, що у ОСОБА_1 виникає обов`язок щодо сплати вартості майнових прав саме ОСОБА_2 як компенсації сплаченого нею внеску у сумі 126 000 грн, у т. ч. ПДВ.

АТ «Сумбуд», як сторона тристороннього договору відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12, підписуючи вказаний договір, підтвердило відсутність у нього заперечень щодо визначеного сторонами порядку оплати вартості майнових прав. Договір відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12 недійсним судом не визнавався.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення вимог АТ «Сумбуд» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, адже за умовами договору відступлення права вимоги від 14 липня 2020 року № 12 обов`язок щодо сплати коштів у ОСОБА_1 виник саме перед ОСОБА_2 .

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2024 року у справі № 591/1547/23 (провадження № 61-15083св23).

Також суди зауважили, що першим покупцем спірного нерухомого майна було ТОВ «ІБК «Гідросфера», яке розрахувалась з АТ «Сумбуд» шляхом заліку однорідних зустрічних вимог, що підтверджується протоколом взаєморозрахунків між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд» від 18 квітня 2018 року № 18/04-18, який є первинним документом в розумінні статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні» та є підставою для відображення в бухгалтерському обліку АТ «Сумбуд» господарської операції щодо проведення розрахунків за спірне майно. Сам по собі факт не відображення операції щодо проведення розрахунків в реєстрах бухгалтерського обліку позивача не свідчить про відсутність таких розрахунків та не дає позивачу права вимагати здійснення оплати повторно.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши надані стороною позивача докази: акт внутрішнього комплексного аудиту окремих видів діяльності АТ «Сумбуд» за період 2015-2021 роки від 28 лютого 2023 року з додатками; довідку про дебіторську заборгованість ТОВ «ІБК «Гідросфера», щодо якої строк позовної давності минув від 28 лютого 2023 року; бухгалтерську довідку АТ «Сумбуд» від 28 лютого 2023 року; наказ про затвердження результатів комплексного аудиту окремих видів діяльності АТ «Сумбуд» за період 2015-2021 роки від 02 березня 2023 року № 4-АГ; висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи по кримінальному провадженню № 12021200480002794, на які міститься посилання у касаційній скарзі, дійшов висновку, що вказані докази достеменно не свідчать про відсутність розрахунків за майнові права не спірне нерухоме майно та спростовуються протоколом взаєморозрахунків між ТОВ «ІБК «Гідросфера» і АТ «Сумбуд» від 18 квітня 2018 року № 18/04-18, який підписано як ТОВ «ІБК «Гідросфера» так і АТ «Сумбуд».

Доводи касаційної скарги про те, що суди не вирішили вимоги позивача про стягнення втрат від і трьох процентів річних, є необґрунтованими. Оскільки суди констатували, що у відповідачки відсутній обов`язок зі сплати на користь АТ «Сумбуд» коштів за договором купівлі-продажу, то немає й підстав для відповідальності відповідачки за порушення грошового зобов`язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

Інші доводи касаційної скарги загалом зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 914/1027/16, від 23 травня 2018 року у справі № 537/4905/15-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц тощо, є помилковими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні. Тому відповідні доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд», в інтересах якого діє адвокат Любімий Олег Миколайович, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович