Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 357/821/17-ц

провадження № 61-36408св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Державна судова адміністрація України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року у складі судді Бутенка В. О. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ТУ ДСА України в Київській області) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України), про стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що пунктом 10 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати.

Законом № 76-VIII доповнено частину шосту статті 149 Закону «Про судоустрій і статус суддів» абзацом другим такого змісту: «загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад в цілому у місцевих та апеляційних судах». Листом ДСА Українивід 15 січня 2015 року № 1-315/15 повідомлено, «що у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати».

На виконання вищевикладеного, на підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 02 лютого 2015 року № 15/0 (про проведення скорочення) територіальним управлінням проведено скорочення штатних одиниць працівників місцевих загальних судів Київської області (у межах необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів, та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати працівників суду та суддівської винагороди). З огляду на проведене скорочення, вимоги Закону України № 76-VIII, а також беручи до уваги рішення Ради суддів України від 05 лютого 2015 року № 6, на підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 10 лютого 2015 року № 13 виплачено суддям суддівську винагороду в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Після проведення фінансового аудиту позивача та аудиту відповідності, ДСА України 25 березня 2016 року складений звіт про результати аудиту, в одному з висновків якого зазначено про «недотримання вимог пункту 10 розділу III Прикінцевих положень Закону № 76-VIII та перевищення максимального місячного розміру суддівської винагороди, внаслідок чого у лютому-березні 2015 року суддям понад встановлених обмежень виплачена суддівська винагорода у загальній сумі 919,59 тис. грн», тобто виплату суддівської винагороди суддям у розмірі 10 мінімальних заробітних плат ДСА України було визнано порушенням та, в подальшому, зобов'язано позивача «забезпечити відшкодування безпідставно нарахованих та виплачених коштів на виплату суддівської винагороди», зокрема, шляхом вжиття заходів зі стягнення з суддів надмірно виплачених коштів.

Враховуючи викладене, позивач просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТУ ДСА України в Київській області кошти в сумі 7 308,00 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017року у задоволенні позову ТУ ДСА України в Київській області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що суддівська винагорода відповідачу проведена добровільно, за відсутності рахункової помилки зі сторони позивача і недобросовісності зі сторони відповідача.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач виплатив відповідачу суддівську винагороду добровільно, не в результаті рахункової помилки та за відсутності недобросовісності з боку останньої, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У жовтні 2017 року ДСА України подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що детально вивчивши положення нормативно-правових актів, єдиним документом, що визначає порядок виплати суддям суддівської винагороди у січні- березні 2015 року є Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Тобто, законодавчо визнаних підстав для виплати суддівської винагороди у розмірі 10 мінімальних заробітних плат всім суддям всіх загальних місцевих судів Київської області, за умови скорочення посад у 17 судах із 28 не має, є необґрунтованим та безпідставним рішенням начальника управління, яке суттєво порушує норми законодавства та призвело до незаконної виплати суддівської винагороди. ТУ ДСА України в Київській області та ДСА України не мають змоги повернути їх до бюджету, так як особи, що їх отримали відмовляються їх повернути, а стягнути кошти з особи винної в їх виплаті не має можливості у зв'язку із невизначеністю такої особи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року зазначену справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до пункту 10 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» 28 грудня 2014 року № 76-VIII встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати (що становило 8 526,00 грн), а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати (12 180,00 грн).

Також Законом України № 76-VIII доповнено частину шосту статті 149 чинного на той час Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (із подальшими змінами) абзацом другим такого змісту: «Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад суддів в цілому у місцевих та апеляційних судах» (підпункт 4 пункту 36 розділу I Закону № 76-VIII).

Позивач у зв'язку з проведеним ним скороченням штатних одиниць та затвердженням змін до штатних розписів місцевих загальних судів Київської області на 2015 рік, керуючись пунктом 10 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 76-VIII, наказом ТУ ДСА України в Київській області від 10 лютого 2015 року № 13 установив, що з лютого 2015 року максимальний місячний розмір суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Київської області обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати.

Відповідно до листа ДСА від 14 вересня 2016 року про зауваження до звіту за результатами проведення перевірки усунення порушень, виявлених під час проведення аудиту, ТУ ДСА в Київській області повинно усунути зазначені у звіті від 25 березня 2016 року № 6-16/2 порушення, в іншому випадку начальника територіального управління буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків та систематичне невиконання розпорядчих документів.

Звертаючись до суду із позовом, ТУ ДСА України в Київській областіпосилалась на те, що відповідачу безпідставно нараховано та виплачено суддівську винагороду у розмірі 7 308,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно не підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши , що виплата суддівської винагороди здійснена за відсутності рахункової помилки зі сторони особи, яка добровільно провела їх виплату та факту недобросовісності набувача, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у стягненні з відповідача безпідставно нарахованих і виплачених коштів на суму 7 308,00 грн.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної судової адміністрації Українизалишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 вересня 2017року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик