Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

місто Київ

справа № 333/3555/17

провадження № 61-12860св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2 ,

відповідачі: Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року у складі судді Боровікової А. І. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_2 у червні 2017 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2016 року визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо недоплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги за 2016 рік до 05 травня, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району на користь ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня за 2016 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених сум.

Позивач зазначає, що на момент подання позову постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2016 року не виконана у зв'язку з постійними відмовками Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо розрахунку конкретної суми недоплаченої допомоги до 05 травня за 2016 рік. Такі протиправні дії тривають вже більше ніж рік (з моменту виявлення позивачем порушення права та часткової виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, а саме з 05 травня 2016 року і до подання позову). Також позивач зазначає, що протиправними діями Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району йому завдано моральну шкоду, яка виражається у погіршенні здоров'я через переживання, які викликані неможливістю тривалий час отримати щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у повному, встановленому законом розмірі. З'явилися приступи головного болю, почав різко підвищуватись тиск, постійно перебуває у пригніченому настрої.

Позивач вважає, що протиправні дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району завдали йому моральної шкоди, яка полягає у перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність витрачення додаткових зусиль на відновлення його порушеного права. У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000, 00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача

Державна казначейська служба України у відзиві просила відмовити у задоволенні позову, зазначаючи про те, що не несе відповідальність за невиконання зобов'язань органами місцевого самоврядування.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, що йому заподіяно шкоду, він зазнав моральні страждання та не довів наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні, розрахунок грошової компенсації.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у лютому 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується доводами, наведеними у позовній заяві, із зазначенням обставин справи. На переконання заявника, через протиправні дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району він тривалий час не отримує належні йому як інваліду війни виплати у встановленому законом розмірі, що призвело до погіршення стану здоров'я.

При цьому посилався на статті 1173, 1174 ЦК України про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (посадової або службової особи) органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2016 року визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо недоплати ОСОБА_2 разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2016 рік. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району на користь ОСОБА_2 недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня за 2016 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплачених сум.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм Конституції України, ЦК України про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За правилами статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені норми матеріального права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Посилання у касаційній скарзі на статті 1173, 1174 ЦК України є необґрунтованими, оскільки підстав, передбачених частиною другою статті 1167 ЦК України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, судами не встановлено, а позивач своїх вимог не довів, що є його процесуальним обов'язком.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик