Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2018 року у справі №692/305/17

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 692/305/17

провадження № 61-32738св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію приватного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» Стрюкова І. О.,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Черкаської області в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М. від 02 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 18 вересня 2008 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») надало ОСОБА_2 кредит в сумі 63 190,80 грн, зі строком користування до 18 вересня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 19,7% річних. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язувався перераховувати або вносити готівкові кошти на поточний рахунок в порядку передбаченому пунктом 2.2.3 договору, шляхом сплати суми мінімального платежу, розмір якого складає 1 675,20 грн. Відповідач не виконує свої зобов'язання перед банком за кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 16 лютого 2017 року заборгованість відповідача по кредитному договору становить 147 492,91 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 59 510,17 грн; заборгованість за відсотками - 54 130,95 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 33 851,78 грн; реструктуризована пеня - 12 561,38 грн, яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 143 987,91 грн. У решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач не повернув коштів за кредитним договором, з нього підлягають стягненню тіло кредиту та відсотки за весь період користування кредитними коштами, та пеня за один рік, що передував зверненню до суду з цим позовом.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитом в розмірі 57 994,47 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 46 753,38 грн, пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 30 346,78 грн, а всього - 135 094,63 коп. Вирішено питання про судовий збір.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що позичальник належним чином не виконав узяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, та проценти за користування кредитними коштами починаючи з 18 вересня 2008 року по 18 вересня 2013 року (до закінчення дії кредитного договору). Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитним договором припинилося зі спливом строку кредитування, у подальшому, починаючи з 19 вересня 2013 року по 16 лютого 2017 року, вони підлягають визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України та розмір їх складає 32 808,04 грн. А також апеляційний суд дійшов висновку про те, що підлягає стягненню пеня за один рік, що передував зверненню до суду з цим позовом

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав правильної оцінки наданому відповідачем розрахунку заборгованості.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 18 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 63 190,80 грн із процентною ставкою в розмірі 19,70% річних, з кінцевим терміном повернення до 18 вересня 2013 року.

Згідно пункту 2.2.1 договору позичальник повертає та сплачує банку передбачені пунктом 1.1.3.1 цього договору відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок у порядку, передбаченому пунктом 2.2. 3 цього договору шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 1 675,20 грн.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що позичальник вносить чергові мінімальні платежі по кредиту/кредитній лінії, визначені у пунктах 2.2.1., 2.2.2 цього договору, щомісячно до 18 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 20 числа поточного місяця. У випадку, коли позичальник до 18 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 20 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість позичальника, банк, починаючи з 21 числа поточного місяця, застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені цим договором. Якщо 18-е число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, що передує цій даті.

Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог пунктів 4.3.1, 4.3.2., 4.3.7, 4.3.9, 4.3.10 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у пункті 1.1. цього договору, за кожен випадок.

Пунктом 7.2 кредитного договору передбачено, що сторони, керуючись статтею 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Так, із наданого банком розрахунку станом на 16 лютого 2017 року заборгованість відповідача по кредитному договору становить 147 492,91 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 59 510,17 грн; заборгованість за відсотками - 54 130,95 грн; пеня за прострочення сплати кредиту - 33 851,78 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Апеляційний суд установивши, що у зв'язку з частковим виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань, в останнього утворилась заборгованість за тілом кредиту 57 994,47 грн дійшов висновку про наявність підстав для стягнення залишку непогашеної заборгованості по тілу кредиту у зазначеному розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про часткове задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у визначеному судом розмірі та відсотків за користування кредитом, який включав період визначений договором строку кредитування.

Разом із тим, апеляційний суд виходив із того, що заборгованість за відсотками за весь період прострочки становить 46 753,38 грн, із яких: 13 945,34 грн (заборгованість за процентами на кінець дії договору), 32 808,04 грн (заборгованість з 19 вересня 2013 року по 16 лютого 2017 року).

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право позивача нараховувати відсотки за кредитним договором, то після 18 вересня 2013 року позивач не міг нараховувати такі відсотки.

Проте, апеляційний суд визначив такий розмір процентів на рівні облікової ставки Національного банку України, який включав період після спливу визначеного договором строку кредитування.

З урахуванням наведеного, висновки апеляційного суду про задоволення позову в частині нарахування процентів після закінчення дії кредитного договору в розмірі 32 808,04 грн є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення в частині стягнення відсотків після дії кредитного договору не потребує встановлення фактичних обставин справи, рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові в цій частині.

Разом із тим, позивач просив суд стягнути пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту/кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною третьою статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Апеляційний суд вважав, що якщо грошове зобов'язання включає в себе сплату періодичних платежів, що в свою чергу складається із тіла кредиту та відсотків за користування ним, то і пеня нараховується саме на вказану суму.

Так, оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування (18 вересня 2013 року), то і не обґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти пені за один рік до його звернення до суду.

Таким чином, вирішуючи спір в частині стягнення пені, апеляційний суд правильність наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості щодо пені за несвоєчасне погашення відсотків після закінчення строку дії кредитного договору не перевірив.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для справи в частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитними коштами, апеляційним судом не встановлені, оскаржуване рішення апеляційного суду в цій частині вирішення вимог не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 410, 411, 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року в частині позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 32 808,04 грн та пені скасувати.

У задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 в частині стягнення відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитного договору в розмірі 32 808,04 грн відмовити.

У частині позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення пені справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року в частині позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних особі на ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 57 994,47 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 13 945,34 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило