Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 686/7337/17-ц

провадження № 61-41465св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кін-Так»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Апеляційного суду Хмельницької області

від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І.,

Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі -

ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Кін-Так» (далі -

ТОВ «Кін-Так»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 15 червня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк»

та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 355 000,00 грн, строком

до 10 червня 2020 року, зі сплатою 15 % річних. Відповідачка зобов`язувалася повертати кредит і сплачувати банку проценти за користування кредитними коштами щомісячними платежами згідно встановленого графіка.

Внаслідок неналежного виконання відповідачкою свого кредитного зобов`язання станом на 30 березня 2017 року виникла заборгованість, яка складалася із: 302 652,00 грн - неповернутого кредиту, 299 140,65 грн - процентів, 42 371,29 грн - інфляційних втрат за кредитом, 41 910,41 грн - інфляційних втрат за процентами.

Ураховуючи викладене, ПАТ «Укрсоцбанк» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 на його користь 689 074,35 грн заборгованості

за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 03 квітня 2018 року у складі судді Мороз В. О. позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість

за кредитним договором від 15 червня 2007 року № 07/152-609-12 у розмірі 686 074,35 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом -

302 652,00 грн; заборгованості за відсотками - 299 140,65 грн; інфляційних втрат за кредитом - 42 371,29 грн; інфляційних втрат за відсотками - 41 910,41 грн) та 10 291,12 грн - судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов`язання належним чином

не виконала, у результаті чого у неї утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню із відповідачки, разом із сумами інфляційних втрат.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що банком позовна давність

не пропущена, оскільки звертаючись у межах цього строку до третейського суду з позовом відбулось переривання перебігу позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 червня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня

2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неналежним чином дослідив докази у їх сукупності та неправильно застосував норми матеріального

та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки банк звернувся до суду із порушенням позовної давності, про поновлення якої не просив, а відповідачкою було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що звернення банку

до третейського суду із позовом у межах позовної давності не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки спір, який виник між сторонами не був підвідомчим третейському суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду,

ПАТ «Укрсоцбанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалене

з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

ПАТ «Укрсоцбанк» вважало, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск банком позовної давності.

Зазначав, що банк звертався до третейського суду з позовом, а тому, як він вважав, відбулось переривання позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», яке у подальшому змінило свою назву

на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту

№ 07-152/609-12, відповідно до умов якого остання отримала кредит

у розмірі 355 000,00 грн, строком до 10 червня 2020 року (включно),

зі сплатою 15 % річних (а. с. 6-8).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3.1, 2.1 вказаного договору кредит було надано для фінансування будівництва (інвестування) житла, зокрема: квартири

АДРЕСА_1 , відповідно до договору на дольову участь у будівництві від 26 грудня

2005 року № 59/12/21, який було укладено між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством «Хмельницьклегпром», правонаступником якого

є ТОВ «Кін-Так», шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Пунктами 1.1.1, 1.1.2 кредитного договору передбачено, що

ОСОБА_1 зобов`язувалася повертати банку кредит щомісячними ануїтетними платежами у розмірі 2 276,00 грн, при цьому вона мала вносити платежі до 10 числа кожного місяця включно, починаючи з липня 2007 року (останній платіж - 2 220,00 грн).

Пунктом 2.4.1 кредитного договору встановлено, що сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту щомісячно не пізніше

10 числа місяця наступного за звітним місяцем, у якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем,

то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів

у попередній робочий день.

Згідно з пунктами 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язувалася своєчасно та у повному обсязі погашати кредит

і сплачувати банку проценти у встановленому порядку.

Належне виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання

за кредитним договором було забезпечено порукою ТОВ «Кін-Так» (а. с. 13).

Останній платіж по погашенню заборгованості ОСОБА_1 здійснено 11 березня 2009 року (а. с. 16).

Станом на 30 березня 2017 року існувала заборгованість ОСОБА_1

у розмірі 601 792,65 грн, із яких: 302 652,00 грн - тіло кредиту;

299 140,65 грн - відсотки. Також, банком було здійснено інфляційні нарахування за період з березня 2016 року до лютого 2017 року включно: 42 371,29 грн - за прострочення сплати кредиту та 41 910,41 грн -

за прострочення сплати процентів, а всього - 84 281,70 грн (а. с. 16-18).

Пунктом 4.5 кредитного договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків з погашення кредиту

та сплати процентів протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, а позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту

та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 334 657,13 грн заборгованості за кредитним договором та 3 746,56 грн третейського збору (а. с. 129-132).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 листопада 2011 року скасовано з підстав того, що така справа не підвідомча третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» № 1701-ІV (а. с. 138-140).

11 квітня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Кін-Так», про стягнення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується поштовим конвертом (а. с. 40).

14 грудня 2017 року ОСОБА_1 до суду першої інстанції подавала заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 122-124).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПАТ «Укрсоцбанк» не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені

на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов

та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах

та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша

статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин

за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається

з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події,

з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки

зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається

з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Соціально-економічне значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин, дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності

у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами

та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу,

а тому й початок перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України

від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,

на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції,

із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для

її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що умовами договору, який було укладено між сторонами спору, встановлено погашення боргу щомісячними ануїтетними платежами.

Судом апеляційної інстанції було встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що останній платіж з погашення кредитної заборгованості було здійснено 11 березня 2009 року, а із позовом до суду банк звернувся 11 квітня 2017 року, тобто поза межами трирічної позовної давності. Позовна давність умовами кредитного договору не збільшувалася, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому обґрунтовано вважав, що звернення банком до третейського суду із позовом у межах позовної давності не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки спір, який виник між сторонами не був підвідомчим третейському суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції 2004 року,

так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня

2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру

до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович