Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.03.2025 року у справі №681/1464/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

справа № 681/1464/21

провадження № 61-16338св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, Державне підприємство «Шепетівське лісове господарство»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Полонського районного суду Хмельницької області в складі судді Горгулько Н. А. від 16 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., від 31 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року керівник Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради Хмельницької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» (далі - ТОВ «А.Т.К.»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, Державне підприємство «Шепетівське лісове господарство» (далі - ДП «Шепетівське лісове господарство»), про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 квітня 2017 року № 22-7722-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,87 га, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами Білецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу, 09 червня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823680300:02:001:0143.

Крім того, на підставі договору оренди від 13 червня 2017 року ОСОБА_1 передала ТОВ «А.Т.К.» вказану земельну ділянку в оренду строком на 15 років.

Позивач вважає, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, оскільки відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району, в тому числі, на території Білецької сільської ради, вона належить до деградованих і малопродуктивних земель, які підлягають консервації шляхом заліснення, що підтверджено також висновком земельно-технічної експертизи від 19 жовтня 2021 року № 541/21-22.

Таким чином, на момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу від 27 квітня 2017 року № 22-7722-СГ земельна ділянка, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143, знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради та підлягала консервації шляхом заліснення. Передача вказаної земельної ділянки у приватну власність та зміна її цільового призначення заборонена.

Враховуючи викладене, Шепетівська окружна прокуратура просила суд:

- витребувати у ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.» земельну ділянку, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143, площею 1,87 га;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143, площею 1,87 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та право оренди ТОВ «А.Т.К.» із одночасним припиненням всіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року у задоволенні позову керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки відмовлено.

Позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , треті особи: Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області, ДП «Шепетівське лісове господарство», про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь Полонської міської ради земельну ділянку площею 1,2564 га, межі та конфігурацію якої визначено у висновку експертного дослідження № 532/23 від 05 травня 2023 року, виготовленому ТОВ «Підприємство «Житомирземлепроект», яка розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0143, площею 1,8700 га. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач незаконно отримала у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143, оскільки вона вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника. При цьому, спірна земельна ділянка частково - площею 1,2564 га, знаходиться в межах малопродуктивних, деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради, була законсервованою та підлягала відповідно до проекту консервації залісненню, а тому підлягає витребуванню на користь держави.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права власності та припинення права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку, а також похідного права оренди земельної ділянки ТОВ «А.Т.К.», суд першої інстанції виходив з обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що витребувати земельну ділянку у ТОВ «А.Т.К.» неможливо, оскільки фактично власником земельної ділянки є саме ОСОБА_2 за яким зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки та припинення права оренди на земельну ділянку ТОВ «А.Т.К.» скасовано і провадження у справі в частині цих позовних вимог закрито.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Повідомлено прокурора, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у ТОВ «А.Т.К.» земельної ділянки загальною площею 1,87 га з кадастровим номером 6823680300:02:001:0143, припинення права оренди ТОВ «А.Т.К.» на цю земельну ділянку, віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, вирішуючи спір у частині вимог до ТОВ «А.Т.К.», районний суд не врахував, що учасником спору є приватна юридична особа. Спір у частині позовних вимог пред`явлених до юридичних осіб є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно, державної реєстрації таких прав. Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства, у зв`язку із чим провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю.

На момент прийняття ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-7722-СГ від 27 квітня 2017 року земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0143 знаходилась у межах малопродуктивних деградованих земель державного фонду на території Білецької сільської ради, її було вилучено із сільськогосподарського обороту, вона підлягала консервації шляхом заліснення.

Незважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності незаконно, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, є обґрунтованим.

Належним способом захисту у цій справі є витребування земельної ділянки, яка належить до земель лісогосподарського призначення, від особи, яка є останнім набувачем земельної ділянки.

Одночасне витребування та скасування державної реєстрації та відомостей про право власності є взаємовиключним та неналежним способом захисту.

Рішення суду першої інстанції оскаржувалось лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування земельної ділянки у ТОВ «А.Т.К.», скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а тому, відповідно до статті 367 ЦПК України, в іншій частині апеляційним судом не переглядалось.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 грудня 2024 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 681/1464/21.

У січні 2025 року матеріали цивільної справи № 681/1464/21надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить скасувати рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 16 травня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування у ТОВ «А.Т.К.» земельної ділянки площею 1,2564 га, межі та конфігурацію якої визначено у висновку експертного дослідження № 532/23 від 05 травня 2023 року, виготовленому ТОВ «Підприємство «Житомирземлепроект», яка розміщена в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6823680300:02:001:0143, площею 1,8700 га, та скасування прав на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відомостей про неї в Державному земельному кадастрі, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, постановити нову про задоволення вказаних позовних вимог.

У касаційній скарзі прокурора міститься клопотання про повідомлення Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про час і місце розгляду справи за касаційної скаргою.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20, від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19, від 20 березня 2024 року у справі № 731/264/23, від 22 травня 2024 року у справі № 916/1750/22, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19, від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 387 388 ЦК України, частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», а також порушили вимоги статті 19 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду щодо можливості витребування земельної ділянки також і в орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем.

У разі часткового накладення земельних ділянок, ефективним способом захисту є скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та прав на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Роз`єднання позовних вимог порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

Майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна.

Відмова суду у витребуванні земельної ділянки у орендаря зумовлює подальше розорення деградованої земельної ділянки, тобто використання її для цілей, які не пов`язані з консервацією та які прямо заборонені законом.

Єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації, яка допускається виключно з одночасним припиненням усіх прав щодо спірної земельно ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Задоволення лише позовних вимог про витребування частини земельної ділянки не призведе до повного відновлення порушених прав Полонської міської ради.

Оскільки скасування права оренди впливає на інтереси ТОВ «А.Т.К.» та ОСОБА_1 , яка є фізичною особою, відповідно до статті 19 ЦПК України вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходив

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Полонської РДА) від 06 серпня 2010 року № 314/2010-р «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель» надано Державному підприємству «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності на території: Полонської міської, Понінківської селищної, Буртинської, Білецької, Онацьковецької, Прислуцької сільських рад Полонського району Хмельницької області.

Відповідно до проекту землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Полонського району Хмельницької області, виготовленої у липні-серпні 2010 року на підставі вказаного розпорядження від 06 серпня 2010 року № 314/2010-р, передбачено консервацію загальної площі земельних ділянок 160,85 га. Зокрема, передбачено консервацію земельних ділянок на території Білецької сільської ради 55,82 га (рілля 55,46 га, пасовищ 0,36 га), шлях консервації - заліснення, термін консервації - постійно.

Згідно з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 31 серпня 2010 року № 582, затвердженого начальником ГУ Держкомзему у Хмельницькій області, проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель не у повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, та повертається на доопрацювання. Контроль за виправленням зауважень покладено на начальника відділу Держкомзему у Полонському районі Хмельницької області.

Розпорядженням голови Полонської РДА від 24 листопада 2010 року № 477/2010-р «Про затвердження проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель» затверджено вказаний проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, яким передбачено вилучити з активного господарського обігу 160,85 га сільськогосподарських угідь та здійснити їх консервацію шляхом заліснення, у тому числі на території Білецької сільської ради 55,82 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 травня 2016 року № 22-13097-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області (кадастровий номер 6823680300:02:001) з орієнтовним розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 квітня 2017 року № 22-7722-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області. Надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6823680300:02:001:0143) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Білецької сільської ради Полонського району Хмельницької області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 287261857 09 червня 2017 року державним реєстратором Понінківської селищної ради на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 27 квітня 2017 року № 22-7722-СГ зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143, площею 1,87 га (індексний номер: 35635071, від 13 червня 2017 року).

14 червня 2017 року державним реєстратором Понінківської селищної ради на підставі договору оренди від 13 червня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «А.Т.К.», зареєстровано за ТОВ «А.Т.К.» право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143, площею 1,87 га.

У межах досудового розслідування кримінального провадження № 42021242250000001 від 24 березня 2021 року, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, призначено земельно-технічну експертизу, відповідно до висновку якої від 19 жовтня 2021 року № 541/21-22, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0143 повністю накладається на земельну ділянку № НОМЕР_1 на території Білецької сільської ради Шепетівського (колишнього Полонського) району Хмельницької області, яка згідно з проектом землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель державної власності на території Полонського району Хмельницької області, затвердженого розпорядженням голови Полонської районної державної адміністрації від 24 листопада 2010 року № 477/2010-р, підлягає консервації шляхом заліснення. Площа накладення становить 1,8700 га.

Згідно з висновком експертного дослідження від 05 травня 2023 року № 532/23, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Житомирземлепроект», земельна ділянка з кадастровим номером 6823680300:02:001:0143, площею 1,87 га, розташована в межах агровиробничих ґрунтів: 53д площею 0,7154 га та 56д площею 1,2564 га.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Щодо закриття провадження у справі за вимогами прокурора до ТОВ «А.Т.К.»

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження

№ 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження

№ 12-143гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

«112. Прокурор просить, серед іншого, визнати недійсними свідоцтва на право власності, видані ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн»; визнати недійсними рішення Головного територіального управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію за ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн» права власності на земельні ділянки; визнати недійсними договір іпотеки, укладений між ТОВ «Сілквей комунікейшн» і ТОВ «Зелена садиба», та договір іпотеки, укладений між ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Зелена садиба»; витребувати земельні ділянки на користь держави з незаконного володіння ТОВ «Березова роща» і ТОВ «Сілквей комунікейшн».

116. Спір у цій справі в частині наведених у цьому розділі позовних вимог є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичних осіб, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, встановлення іншого речового права на таке майно (іпотеки), державної реєстрації таких прав.

118.Отже, з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

120.Отже, судові рішення в частині зазначених у цьому розділі вимог слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити».

У постанові Верховного Суду в складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 грудня 2021 року в справі № 924/454/20 вказано, що:

«предметом спору у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 та ТОВ «Форк» про витребування у відповідачів на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру земельної ділянки, кадастровий номер 6822455800:04:002:0093, загальною площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів Староушицької селищної ради, в координатах, межах та конфігурації, що була

передана ОСОБА_3 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру

від 17 жовтня 2017 року № 22-20678-СГ, з посиланням на положення статей 317 387 388 ЦК України у зв`язку із незаконним вибуттям земельної ділянки поза волею власника - держави на підставі наказу позивача, який скасовано згідно з рішенням суду через порушення норм закону та повторного надання земельної ділянки у власність поза межами передбаченої процедури».

У справі № 924/454/20 Верховний Суду касаційну скаргу ТОВ «Зарус-Інвест» залишив без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, тобто, розглянув по суті позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру до ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» про витребування у відповідачів на користь держави земельної ділянки за правилами господарської юрисдикції.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати

Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі

№ 676/7428/19 (провадження № 61-361сво22) зроблено висновок про те, що у разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Крім того зазначено: «у справі, що переглядається, позовні вимоги прокурора, з урахуванням меж касаційного перегляду, про витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, запис від 17 березня 2018 року № 25293453 про Державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0526, стягнення судового збору з ТОВ «Зарус-Інвест» за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. Тому судам слід було закрити провадження у справі у вказаній частині, оскільки спір в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства».

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

У постанові від 13 лютого 2025 року у справі № 681/1461/21 (провадження № 61-16312св24) за подібних правовідносин, учасників справи та фактичних обставин, Верховний Суд виснував, що позовні вимоги керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах Полонської міської ради до ТОВ «А.Т.К.» про витребування земельної ділянки та припинення права оренди ТОВ «А.Т.К.», з урахуванням меж касаційного перегляду за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, у справі, що переглядається, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження в частині вимог до ТОВ «А.Т.К.», оскільки спір у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині підлягає залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги про те, що роз`єднання позовних вимог порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження того ж самого предмета, а також тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, є необґрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №444/1786/15 наголошувала, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.

Суд апеляційної інстанції не встановив наявність зазначених критеріїв для розгляду всіх вимог прокурора в одному провадженні.

Доводи касаційної скарги щодо можливості витребування земельної ділянки також і в орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, не впливають на висновок суду апеляційної інстанції, оскільки стосуються розгляду справи у вказаній частині по суті.

При цьому, у разі встановлення судом, що позовні вимоги за своїм суб`єктним складом повинні розглядатися в господарському судочинстві, розгляд позовних вимог у порядку цивільного судочинства по суті є неможливим.

Доводи касаційної скарги про те, що відмова суду у витребуванні земельної ділянки у орендаря зумовлює подальше розорення деградованої земельної ділянки, тобто використання її для цілей, які не пов`язані з консервацією та які прямо заборонені законом, - необґрунтовані.

Суд апеляційної інстанції не відмовив у витребуванні земельної ділянки у орендаря, а закрив провадження в частині вимог, пред`явлених до орендаря, що не перешкоджає можливості їх вирішення за у порядку господарського судочинства.

Щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 6823680300:02:001:0143

За висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові

від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, право власності на яке зареєстровано за іншою особою, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Подібні правові висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд витребовує нерухоме майно на користь власника останнього з незаконного володіння того, за ким таке майно зареєстроване саме на праві власності. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження 14-2цс21, пункти 62-63).

Враховуючи, що спірну земельну ділянку, яка незаконно вибула з власності держави, витребувано у ОСОБА_1 , за якою зареєстровано право власності на цю земельну ділянку, позовні вимоги прокурора в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки не підлягають задоволенню через обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у позові у вказаній частині.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 387 388 ЦК України, частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», є безпідставними та спростовуються наведеними вище висновками.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 672/362/20, від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19, від 20 березня 2024 року у справі № 731/264/23,

від 22 травня 2024 року у справі № 916/1750/22, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19, від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18,

від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 та ін., на які посилається заявник у цій справі.

Щодо клопотання заявника про повідомлення Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про час і місце розгляду справи за касаційної скаргою Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Сторона позивача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про повідомлення Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про час і місце розгляду справи за касаційної скаргою з метою участі сторони позивача при розгляді справи не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати заявник лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.

Верховний Суд, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику учасників справи в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у не скасованій частині та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому їх, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури про повідомлення Хмельницької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про час і місце розгляду справи відмовити.

Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області

від 16 травня 2024 року у нескасованій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара