Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №752/19978/15

Постанова

Іменем України

11 січня 2018 року

м. Київ

справа № 752/19978/15-ц

провадження № 61-372 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,

Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - державне підприємство «Первомайськвугілля»,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Первомайськвугілля» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2016 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та рішення апеляційного суду міста Києва

від 8 листопада 2016 року у складі суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Первомайськвугілля» (далі - ДП «Первомайськвугілля»), третя особа - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з 2 вересня 1996 року вона працювала на посаді завідуючої поверхневим здравпунктом шахти «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля». З 29 травня 2015 року звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

ОСОБА_4 зазначила, що на день звільнення їй нарахована, але невиплачена заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку, тому просила суд стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але невиплачену заробітну плату за період з 1 жовтня 2014 року по 29 травня 2015 року в сумі 25 315 грн 35 коп.; компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 1 січня 2014 року по 29 травня 2015 року - 5 581 грн 92 коп.; суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 29 травня 2015 року - 43 259 грн 88 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Первомайськвугілля» на користь ОСОБА_4 належний до виплати розрахунок при звільненні у розмірі 35 738 грн 64 коп. та компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні 6 420 грн 00 коп., що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 42 158 грн 64 коп. Решту позовних вимог ОСОБА_4 залишено без задоволення. Стягнуто з ДП «Первомайськвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі сертифікатом Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України)

від 30 жовтня 2015 року № 3237 та інформації Антитерористичного центру при Службі безпеки України тривають заходи щодо проведення антитерористичної операції, що унеможливлює виконання господарської діяльності

ДП «Первомайськвугілля» з 1 липня 2014 року і вказані обставини тривають станом на 30 жовтня 2015 року, у зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 8 листопада 2016 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Первомайськвугілля» на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати у сумі 19 688 грн 64 коп., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 3 406 грн 80 коп., а всього 23 095 грн 44 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП «Первомайськвугілля» на користь держави судовий збір у сумі 487 грн 20 коп.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до сертифіката Торгово-промислової палати України від 30 жовтня 2015 року

№ 3237 обставини непереборної сили станом на 30 жовтня 2015 року тривають, а не закінчились, тобто дату закінчення їх терміну існування встановити неможливо. Крім того, це є загальновідомим фактом.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ДП «Первомайськвугілля» просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що виробнича діяльність була припинена, а тому заробітна плата нарахована безпідставно, оскільки жодних завдань не виконувалось і результат праці відсутній.

26 грудня 2017 року вказану цивільну справу передано на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство. установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та відворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами. військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії. оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Сертифікатом ТПП України від 30 жовтня 2014 року № 3237 встановлено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку з цим антитерористичної операції) з 1 липня 2014 року для ДП «Первомайськвугілля» при здійсненні. господарської діяльності на території Луганської області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-364цс16 від 23 березня 2016 року.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що затримка виплати належних позивачу сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася не з вини відповідача у період з 31 жовтня 2015 року по 1 грудня 2015 року, а у зв'язку з настанням обставин непереборної сили, що встановлені сертифікатом ТПП України від 30 жовтня 2015 року № 3237, а тому обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов частково.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державного підприємства «Первомайськвугілля» залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2016 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 8 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк