Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.01.2018 року у справі №405/3725/17

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 405/3725/17

провадження № 61-21921 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна";

представника позивача - Андрейків Олег Володимирович;,

відповідач - ОСОБА_1;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А.

М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності правочину.

Позовна заява мотивована тим, що 22 травня 2012 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг, відповідно до якого товариство передало у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 benzin, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1, а відповідач зобов'язалася прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору. Вартість об'єкту лізингу згідно з умовами договору про фінансовий лізинг становила еквівалент 19 216 доларів США.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2016 року, що набрало законної сили, зазначений договір про фінансовий лізинг визнано недійсним, визнано незаконними вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" про сплату чотирнадцяти штрафних платежів в розмірі 5 021 грн 89 коп. ; стягнуто із ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь ОСОБА_1 суму авансового платежу в еквіваленті 6 341 доларів 28 центів США та частини викупної вартості об'єкту лізингу в еквіваленті 16 049 доларів 88 центів США, зобов'язано ОСОБА_1 повернути в натурі транспортний засіб на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" зі складанням акту передання-приймання майна за підписами уповноважених представників сторін договору про фінансовий лізинг.

Об'єкт лізингу відповідач повернув лише 01 червня 2017 року, що підтверджується актом приймання-передачі, тобто він користувався транспортним засобом протягом п'яти років - з травня 2012 року по червень 2017 року у зв'язку з чим вартість транспортного засобу значно знизилася.

Згідно із звітом про оцінку транспортного засобу від 26 червня 2017 року № 300 ринкова вартість транспортного засобу (об'єкта лізингу) становить 6 355 доларів 70 центів США, тобто його вартість зменшилася на 12 860 доларів 30 центів США.

Отже, для того, щоб повернути автомобіль до первісного стану відповідач повинен відшкодувати вартість майна у розмірі еквівалентному 12 860 доларів 30 центів США, що становило 334 297 грн 07 коп.

Ураховуючи викладене, ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило суд застосувати наслідки недійсності правочину і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" кошти у розмірі 334 297 грн 07 коп.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2019 року позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" кошти у розмірі 334 297 грн 07 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2016 року у справі № 405/2286/15-ц визнано недійсним договір про фінансовий лізинг, укладений 22 травня 2012 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1, застосовано наслідки нікчемного правочину та стягнуто з ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь ОСОБА_1 авансовий платіж, а оскільки ОСОБА_1 користувалася автомобілем та за даний період ринкова вартість транспортного засобу значно знизилася, то відповідач повинен сплатити різницю вартості нового автомобіля, який було передано відповідачу за договором, та вартістю того ж автомобіля після використання відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Порше Лізинг Україна" відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" просить стягнути з відповідача кошти у рахунок зменшення вартості автомобіля, а не кошти за користування останнім, як це передбачено статтею 216 ЦК України.

Ураховуючи, що застосування наслідків недійсності правочину було реалізовано в межах судового розгляду справи, за результатами якого постановлено рішення суду, а також доведеність повернення об'єкта лізингу лізингодавцю, відсутні підстави для застосування частини 1 статті 216 ЦК України щодо застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з лізингоодержувача коштів у розмірі 334 297 грн 07 коп.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 405/3725/17 з Ленінського районного суду м. Кіровограда.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач за умовами договору про фінансовий лізинг отримала новий об'єкт лізингу, тому повернення вживаного, а не нового об'єкту лізингу не свідчить про застосування двосторонньої реституції за договором про фінансовий лізинг.

Судовими рішеннями у справі № 405/2286/15-ц встановлено, що вартість об'єкту лізингу на момент укладення договору про фінансовий лізинг становила еквівалент 19 216 доларам США. Відповідач користувалася транспортним засобом впродовж 5 років безкоштовно. За вказаний період вартість транспортного засобу значно знизилася у зв'язку із його експлуатацією відповідачем. Тому вважало, що відповідач повинна відшкодувати вартість майна, яка знизилася внаслідок користування відповідачем, тобто відшкодувати плату за користуванням таким майном у розмірі еквівалентному 12 860 доларам 30 центам США.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 травня 2012 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна", як лізингодавцем, та ОСОБА_1, як лізингоодержувачем, було укладено договір про фінансовий лізинг, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Polo Sedan 1.6 benzin, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно із графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину договору.

Вартість об'єкту лізингу, яка погоджена сторонами, згідно з умовами договору про фінансовий лізинг від 22 травня 2012 року становила еквівалент 19 216 доларам США, авансовий платіж становив еквівалент 6 341 долару 28 центів США, обсяг фінансування - еквівалент 12 874 доларам 72 центів США, кількість лізингових платежів - 60, строк лізингу - 60 місяців.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 квітня 2016 року у справі №405/2286/15-ц, що набрало законної сили, зазначений договір про фінансовий лізинг визнано недійсним, визнано незаконними вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" про сплату чотирнадцяти штрафних платежів в розмірі 5 021 грн 89 коп. ; стягнуто із ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь ОСОБА_1 суму авансового платежу в еквіваленті 6 341 доларів 28 центів США та частини викупної вартості об'єкту лізингу в еквіваленті 16 049 доларів 88 центів США, зобов'язано ОСОБА_1 повернути в натурі транспортний засіб на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" зі складанням акту передання-приймання майна за підписами уповноважених представників сторін договору про фінансовий лізинг.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01 червня 2017 року на виконання вказаного судового рішення ОСОБА_1 передала, а ТОВ "Порше Лізинг Україна" прийняло автомобіль марки VW Polo Sedan 1.6, пробіг на момент повернення автомобіля становив 124 050 км. Також в акті зазначено, що на автомобілі наявні багаточисленні подряпини та вм'ятини. Даний акт підписано без застережень та зауважень з боку ОСОБА_1.

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 26 червня 2017 року № 300 ринкова вартість автомобіля Volkswagen Polo 1.6 на час оцінки (26 червня 2017 року) складала 200 664 грн 46 коп. (у тому числі ПДВ 33 444 грн 08 коп. ).

Ринкова вартість вказаного автомобіля на дату його повернення лізингодавцю становила 6 355 доларів 70 центів США.

За час користування відповідачем автомобілем за період з 22 травня 2012 року по 01 червня 2017 року ринкова вартість автомобіля зменшилася на 12 860 доларів 30 центів США, що еквівалентно 334 297 грн 07 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ "Порше Лізинг Україна" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до частиною 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин 1 , 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами 1 , 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені Частинами 1 , 3 статті 215 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу лізингодавець зобов'язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору, а лізингоодержувач, у свою чергу, зобов'язаний повернути лізингодавцю передане за договором майно, а саме об'єкт лізингу, яким він користувався.

Згідно зі статтею 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

У частині положень щодо надання об'єкта лізингу у користування на правовідносини, зокрема щодо оплати за це, поширює свою дію параграф 5 "Найм (оренда) транспортного засобу" глави 58 "Найм (оренда)" ЦК України, що узгоджується з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг".

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі на підставі нікчемного договору фінансового лізингу, мають певні особливості, а саме: з моменту виникнення між сторонами у справі спірних правовідносин ОСОБА_1 користувалася предметом лізингу, який належить на праві власності ТОВ "Порше Лізинг Україна".

За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (частина 1 статті 1212 ЦК України).

Правовідносини за недійсним договором фінансового лізингу, на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача, за своїм змістом є кондикційними.

Оскільки договір є недійсним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов'язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду дійшла таких правових висновків про застосування частини 1 статті 1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 14-77цс18).

У справі № 405/2286/15-ц суд застосував наслідки недійсності договору фінансового лізингу (двосторонню реституцію) шляхом повернення лізингоодержувачу сплаченої ним суми.

Водночас, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається, позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 стосуються відшкодування різниці між вартістю нового автомобіля, який отримувала ОСОБА_2 та дійсною вартістю цього транспортного засобу на момент відшкодування, після його використання.

У справі, що переглядається ТОВ "Порше Лізинг Україна" просило застосувати наслідки недійсності правочину, посилаючись на те, що автомобіль повернутий після користування ним відповідачем в період з моменту отримання (з травня 2012 року) до дати повернення (червень 2017 року), вартість транспортного засобу знизилась у зв'язку із його експлуатацією, тому позивач просив суд стягнути з відповідача різницю між вартістю нового автомобіля на момент укладення договору про фінансовий лізинг та вартістю автомобіля на момент його повернення у розмірі 334 297 грн 07 коп.

У задоволенні зазначених вимог судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в силу їх недоведеності і безпідставності, з урахуванням обставин і підстав, на які посилався позивач у контексті цієї справи, та з урахуванням дотримання принципу диспозитивності цивільного процесу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 16 вересня 2020 року у справі № 188/290/19 (провадження № 61-3735св20), від 20 травня 2020 року у справі № 243/9993/17 (провадження № 61-44289св18), від 25 вересня 2019 року у справі № 750/11600/16-ц (провадження № 61-34771св18) та від 16 березня 2020 року у справі № 755/14119/16-ц (провадження № 61-849св18).

У касаційній скарзі товариство посилається на те, що відповідач не виконав свого зобов'язання та не повернув сторони до первісного стану, оскільки не сплатив різницю вартості автомобіля після його експлуатації.

Такий спосіб застосування наслідків недійсності правочину як обчислення позивачем різниці вартості автомобіля шляхом переведення вартості автомобіля з гривні на долари США станом на час передачі його відповідачу та із доларів на гривню станом на час отримання автомобіля від відповідача, з урахуванням коливання іноземної валюти не передбачено нормами чинного законодавства.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович