Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 654/2025/15ц

провадження № 61-13812св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_20 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного Херсонської області у складі судді Третьякова І. В. від 03 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Бездрабка В. О., Борка А. Л., Кузнєцової О. А., від 19 травня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виділ у натурі частки з майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить 55/100 частини центрального зернотоку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Інші 45/100 частини зернотоку належать відповідачам по справі. Існує технічна можливість виділити позивачу належну йому частину нерухомого майна в натурі. Крім того, між співвласниками не досягнуто згоди щодо способу поділу спірного майна.

Виходячи з викладеного та з урахуванням уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд задовольнити позов та виділити йому в натурі частину центрального зернотоку, що відповідає 55/100 частини у спільній частковій власності відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 14 жовтня 2015 року.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 14 січня 2016 року до участі у справі залучено правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_3

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2016 року провадження у справі стосовно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідача ОСОБА_16 закрито.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено в натурі ОСОБА_1 належну йому частку в розмірі 55/100 частини центрального зернотоку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за ним право приватної власності на: вагову літ. «А», загальною площею 57,2 кв. м, вартістю 1 223 грн; ангар літ. «В», загальною площею 510 кв. м, вартістю 8 8869 грн; ангар літ. «Г», загальною площею 553 кв. м, вартістю 43 837 грн; частину навісу літ. «Д», площею 3 694, 5 кв.м, розміром 79,5 м х 46,5 м, вартістю 251 292 грн; ЗАВ літ. «Л», загальною площею 78 кв. м, вартістю 5 306 грн; Ѕ частини помпи № 1 (загального користування), вартістю 994 грн; огорожу №№ 2, 3 вартістю 4 432 грн, а всього на суму 338 387 грн.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 55/100 частки центрального зернотоку.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 27,85 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на користь держави судовий збір по 253,23 грн з кожного.

Судове рішення мотивовано наявною технічною можливістю реального виділу позивачу ОСОБА_1 належної йому частки із спільної часткової власності та залишення іншої частини спірного майна у спільній частковій власності відповідачів згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 14 жовтня 2015 року № 0193, а запропонований експертом варіант виділу частки позивача в об`єкті нерухомості ідеально відповідає належній йому частці, є найбільш оптимальним для сторін у користуванні майном та не потребує вирішення питання щодо виплати компенсації за перевищення (зменшення) часток інших співвласників.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19 травня 2016 року залишено без змін рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2016 року.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене при повному з`ясуванні обставин справи, відповідносто до норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та з додержанням норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року в інтересах ОСОБА_4 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_20 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права місцевим та апеляційним судами, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована невідповідністю оскаржуваних судових рішень вимогам процесуального закону, оскільки висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14 жовтня 2015 року № 0193, який покладений в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не відповідає вимогам статті 3 Закону України «Про судову експертизу».

Судами не враховано, що центральний зернотік є цілісним майновим комплексом і є неподільною річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У відзиві (запереченнях) на касаційну скаргу, поданому 21 листопада 2016 року, ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 29 грудня 2016 року справу призначено до розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний об`єкт нерухомості - центральний зернотік, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складається з вагової літ. «А», загальною площею 57,2 кв. м; складу літ. «Б», загальною площею 660 кв. м; ангару літ. «В», загальною площею 510 кв. м; ангару літ. «Г», загальною площею 553 кв. м; навісу літ. «Д», загальною площею 9 812 кв. м.; навісу літ. «Е», загальною площею 106,8 кв. м; навісу літ. «Ж», загальною площею 106,8 кв. м; навісу літ. «І» загальною площею 78 кв. м, сторожки літ. «З», загальною площею 12 кв. м; трансформаторної підстанції літ. «К», загальною площею 4 кв. м; ЗАВ літ. «Л», загальною площею 50 кв. м; туалету літ. «М»; помпи № 1; огорожі №№ 2, 3, та перебуває у спільній частковій власності сторін.

На підставі ухвали Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 грудня 2002 року про зміну способу і порядку виконання рішення суду про стягнення з ВАТ ім. Кірова заробітної плати на користь ОСОБА_19 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у спільну власність передано центральний тік ВАТ ім. Кірова, розташований по АДРЕСА_1 . Вказана ухвала набрала законної сили.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 18 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_19 та ОСОБА_1 , частка позивача становить 55/100 частини центрального зернотоку, а решта часток належить відповідачам. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 червня 2015 року.

Судами також встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо спільного володіння та користування спільним майном. Відповідачі, як власники 45/100 частки центрального зернотоку, перешкоджають позивачу з часткою 55/100 здійснити поділ спільного майна в натурі, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладення договору про поділ нерухомого майна.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, встановленому законом. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із частинами другою і четвертою статті 355 ЦК України майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За змістом частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він вправі вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За положеннями частин першої і третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судової будівельно-технічної експертизи від 14 жовтня 2015 року № 0193, які покладені в основу рішень судів попередніх інстанцій, не відповідають вимогам статті 3 Закону України «Про судову експертизу» та вимогам процесуального законодавства, спростовуються матеріалами справи.

За змістом статей 1 і 3 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Судом першої інстанції була призначена та проведена судова будівельно-технічна експертиза, відповідно до висновку якої від 14 жовтня 2015 року № 0193 встановлено, що будівлі центрального зернотоку перебувають у незадовільному стані та на момент дослідження за призначенням не використовувалися. Крім того, згідно з висновком зазначеної експертизи запропоновано один найбільш оптимальний варіант розподілу будівель і споруд між власниками, майно в подальшому може бути використано у найбільш ефективний спосіб, при цьому реальна частка відповідає ідеальній частці співвласників.

Стосовно тверджень у касаційній скарзі про порушення вимог процесуального закону, які вплинули на ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) сутність диспозитивності цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статей 58, 59, 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Згідно із статтею 66 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) під висновком експерта розуміється докладний опис проведених досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені судом.

До матеріалів касаційної скарги долучено рецензію на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14 жовтня 2015 року № 0193, яка обговорена на засіданні лабораторії інженерно-технічних досліджень Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (протокол від 12 травня 2016 року № 15), згідно з якою проведена оцінка об`єкту нерухомості не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, чим порушені вимоги статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пункт 2.2 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5.

Разом із тим, за правилами частини першої статті 303 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального права чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Крім того, відповідно до статті 212 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Висновок експерта від 14 жовтня 2015 року № 0193 був предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, однак рецензія на нього судам не надавалась, тому з урахуванням приписів статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості здійснювати переоцінку доказів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень, та брати до уваги нові докази, надані суду касаційної інстанції.

За таких обставин висновок експерта від 14 жовтня 2015 року № 0193 знайшов своє відображення в рішенні суду першої інстанції як один із належних, допустимих і достовірних доказів, з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що центральний зернотік є цілісним майновим комплексом та є неподільною річчю, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 року № 1114, цілісний майновий комплекс - це господарський об`єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будівлі центрального зернотоку перебувають у незадовільному стані, за призначенням власниками не використовуються, об`єкт не підключений до електричної мережі, будівлі і споруди спірного об`єкта нерухомості непридатні для використання за цільовим призначенням. За наведених обставин, які підтверджуються матеріалами справи, відсутні підстави вважати, що спірний об`єкт нерухомості є неподільною річчю в розумінні частини другої статті 183 ЦК України.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та правомірність виділення йому в натурі 55/100 частини спірного об`єкта нерухомості як співвласнику майна, що перебуває у спільній частковій власності позивача і відповідачів. При цьому судом не встановлено порушення прав ОСОБА_4 , якому належить 3/100 частини спільного майна.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_20 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонського суду від 03 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 19 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта