ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 484/3423/15-ц

провадження № 61-4136 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,

треті особи - Управління Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області, Головне управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ у Київській області, Центральний районний суд м. Миколаєва, апеляційний суд Миколаївської області, Києво-Святошинський районний суд Київської області, апеляційний суд Київської області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року в складі судді Панькова Д. А. та на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року в складі колегії суддів Майданіка В. В., Кузнєцової О. А., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

28 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи Управління Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області, Головне управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Центральний районний суду м. Миколаєва, апеляційний суд Миколаївської області, Києво-святошинський районний суд Київської області, апеляційний суд Київської області та просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, 1394,29 грн у рахунок відшкодування відрахованих на підставі рішення суду з заробітної плати коштів за час відбування покарання, 23 125,42 грн утраченого заробітку за березень-червень 2014 року, а також 5000 грн витрат на правову допомогу, а всього - 529 519,17 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що 25 липня 2012 року слідчий СВ Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області порушив кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

27 липня 2012 року ОСОБА_1 затримано як підозрюувану в учиненні зазначеного злочину.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_1 в частині засудження її за частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 366 КК України скасовано, провадження в кримінальній справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України в зв`язку з відсутністю в її діях указаних складів злочинів.

ОСОБА_1 зазначала, що під час перебування під слідством, судом та відбування покарання вона хворіла, її стан здоров`я суттєво погіршився, позивач була позбавлена можливості жити повноцінним життям, вона зазнала моральних страждань, були порушені її нормальні життєві зв`язки, для організації свого життя вона витратила додаткові зусилля та була позбавлена можливості реалізувати свої звички й бажання.

Окрім того, з її заробітної плати здійснювалися відрахування на підставі рішення суду, а також у зв`язку з неможливістю працювати на попередньому місці роботи протягом березня-червня 2014 року, ОСОБА_1 утратила 23 125,42 грн заробітку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, 1394,29 грн у рахунок відшкодування відрахованих із заробітної плати коштів за час відбування покарання, 23 125,42 грн утраченого заробітку за березень-червень 2014 року, а також 5000 грн витрат на правову допомогу, а всього - 529 519,17 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи тривалість перебування позивача під вартою та в місцях позбавлення волі, її соціальне становище до притягнення до кримінальної відповідальності, а також враховуючи значне погіршення стану здоров`я, пов`язане з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, заявлений позивачем розмір відшкодування в рахунок завданої моральної шкоди є обгрунтованим, а оскільки факт здійснення відрахувань із заробітної плати ОСОБА_1 на підставі рішення суду, факт втрати заробітку протягом березня-червня 2014 року та розмір витрат на правову допомогу підтверджуються належними доказами, наявні правові підстави для задоволення позову в даній справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу ДКСУ й заступника прокурора Миколаївської області, а також апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області задоволено частково, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінено та зменшено розмір витрат на правову допомогу з 5000грн до 119,42 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування шкоди, стягнення відрахувань із заробітної плати та втраченого заробітку, а доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстнації в цій частині не спростовують. Однак розмір витрат на правову допомогу розрахований судом неправильно, а тому наявні правові підстави для зміни рішення в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі особа, яка подала касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 500 000 грн у рахонок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, стягнення відрахувань із заробітної плати та втраченого заробітку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2016 року ДКСУ подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року вказану справу призначеного до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що суди не взяли до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту завдання позивачеві моральної шкоди органами досудового розслідування та суду, а також наявності вини цих органів, і дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, стягнення утриманих із заробітної плати коштів за час відбування покарання та втраченого заробітку.

ДКСУ оскаржує вказані судові рішення лише в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, стягнення відрахованих із заробітної плати коштів за час відбування покарання та втраченого заробітку, тому судові рішення в частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу Верховним Судом не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на дану касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 липня 2012 року слідчий СВ Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області порушив кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 КК України.

27 липня 2012 року ОСОБА_1 затримано як підозрюувану в учиненні зазначеного злочину.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 серпня 2012 року, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

14 вересня 2012 року Генеральна прокуратура України визначила підслідність даної кримінальної справи за слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в Київській області.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року, термін тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 25 листопада 2012 року.

12 жовтня 2012 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених частинами першою, другою статті 366 КК України, а також прийнято постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченої в учиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьої статті 212, частинами першою, другою статті 366 КК України.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за частиною четвертою статті 191 КК України з застосуванням частини першої статті 69 цього Кодексу - на строк 3 роки, за частиною другою статті 366 КК України - на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, що передбачають виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 2 роки зі штрафом у розмірі 4250 грн. Виправдано ОСОБА_1 за частиною третьою статті 212, частиною першою статті 366 КПК України в зв`язку з відсутністю в її діях складів указаних злочинів. На підставі статті 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, що передбачають виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 2 роки зі штрафом у розмірі 4250 грн.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області змінено, виключено з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання на застосування додаткової міри покарання у вигляді штрафу за частиною другою статті 366 КК України. В іншій частині вирок суду залишено без змін, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була направлена для відбуття покарання до Уманської виправної колонії № 129.

Постановою Уманського районного суду Черкаської області від 06 березня 2014 року замінено ОСОБА_1 невідбуту частину покарання більш м`яким покаранням.

14 березня 2014 року ОСОБА_1 була звільнена з Уманської виправної колонії № 129 і прибула в м. Первомайськ, де продовжила відбувати покарання за новим місцем роботи у ТОВ «Юридична фірма Корнацьких».

На підставі постанови Уманського районного суду Черкаської області від 06 березня 2014 року з заробітної плати позивача щомісяця проводилися відрахування 20 відсотків, а загальний розмір яких відповідно до наданої ТОВ «Юридична фірма Корнацьких» довідки складає 1349,29 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_1 в частині засудження її за частиною четвертою статті 191, частиною другою статті 366 КК України скасовано, провадження в кримінальній справі закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України в зв`язку з відсутністю в її діях указаних складів злочинів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян і завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно зі статтею 4 цього закону відшкодування моральної шкоди здійснюється в разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина перед слідством та судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць перебування перед слідством та судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за вказаний період становить 30 716 грн, оскільки ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом 22 місяці 9 днів, а розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив 1378 грн.

Правильним є висновок судів, що з урахуванням конкретних обставин указаної справи, характеру й обсягу заподіяних моральних страждань, їх тривалості, наслідків, а також інших негативних впливів, спричинених незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та відбуванням покарання, ОСОБА_1 обґрунтовано оцінила в 500 000 грн розмір відшкодування в рахунок моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду.

Згідно з частиною другою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що за час незаконного перебування під слідством, судом і в місці виконання покарання ОСОБА_1 була позбавлена можливості жити повноцінним життям, її стан здоров`я значно погіршився, вона зазнала моральних страждань, були порушені її нормальні життєві зв`язки, для організації свого життя вона витратила додаткові зусилля та була позбавлена можливості реалізувати свої звички й бажання, з урахуванням характеру моральних страждань у їх сукупності, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України в наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, заробіток та інші грошові доходи, які він утратив внаслідок незаконних дій.

Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення (стаття 4 цього Закону).

Суд першої інстанції з урахуванням наявних у матеріалах справи довідок про розмір заробітних плат на займаних ОСОБА_1 посадах обґрунтовано визначив, що в рахунок відшкодування відрахованих із заробітної плати ОСОБА_1 коштів підлягає стягненню 1394,29 грн, а також 23 125,42 грн втраченого заробітку за березень-червень 2014 року, оскільки скасованим вироком ОСОБА_1 було заборонено обіймати посади, що передбачають виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків.

У касаційній скарзі ДКСУ зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження факту завдання їй моральної шкоди органами досудового розслідування та суду, а також наявності вини цих органів, у зв`язку з чим підстави для її відшкодування відсутні, однак такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відшкодування громадянинові моральної шкоди у випадку, зокрема, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного засудження та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина, здійснюється в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового розслідування та суду.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, стягнення відрахованих із заробітної плати коштів за час відбування покарання та втраченого заробітку - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 липня 2016 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та суду, стягнення відрахованих із заробітної плати коштів за час відбування покарання та втраченого заробітку залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат