Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2/1522/11694/11

провадження № 61-3592 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»;

відповідач - ОСОБА_1 ;

третя особа - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 - на ухвалу Одеського апеляційного суду від 31 січня 2019 рокуу складі судді Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2010 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому, уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року у розмірі 334 221 долари 56 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 липня 2012 року складало 2 671 432 грн 95 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 215 575 доларів 66 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 липня 2012 року складало 1 723 096 грн 25 коп.; заборгованість за процентами у розмірі 102 376 доларів 78 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 липня 2012 року складало 818 297 грн 60 центів США; пеня за невиконання умов договору кредиту у розмірі 16 269 доларів 12 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 липня 2012 року складало 130 039 грн 10 коп.; судовий збір у розмірі 1 820 грн, за рахунок предмета іпотеки, який передано ОСОБА_1 в іпотеку банком на підставі договору іпотеки від 17 липня 2007 року, а саме: будівлі пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 190,2 кв. м, житловою площею 78,0 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде встановлена оцінкою, проведеною в межах виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Повторним заочним рішенням Приморського районного суд м. Одеси від 29 квітня 2013 року у складі судді Суворової О . В. позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості за договором кредиту в сумі 334 221 долар 56 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 липня 2012 року складало 2 671 432 грн 95 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 215 575 доларів 66 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 липня 2012 року складало 1 723 096 грн 25 коп.; заборгованість за процентами у розмірі 102 376 доларів 78 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 липня 2012 року складало 818 297 грн 60 центів США; пеня за невиконання умов договору кредиту у розмірі 16 269 доларів 12 центів США, що за курсом Національного банку України станом на 24 липня 2012 року складало 130 039 грн 10 коп.; судовий збір у розмірі 1 820 грн, за рахунок предмета іпотеки, а саме: будівлю пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 190,2 кв. м, житловою площею 78,0 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, яка буде встановлена оцінкою, проведеною в межах виконавчого провадження.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, розмір якої відповідає умовам договору та вимогам закону, а тому банк, як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погодившись із вказаним повторним заочним рішенням суду, у листопаді 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в судовому засіданні 29 квітня 2013 року під час проголошення рішення суду відповідач та його представник за довіреністю - ОСОБА_7 . - не були присутні, але ОСОБА_7 була повідомлена в установленому законом порядку про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується її розпискою у довідковому листі. Копія рішення суду була надіслана відповідачу 29 квітня 2013 року за його зареєстрованим місцем проживання, проте рекомендоване поштове повідомлення було повернуто до суду з позначкою, що адресат за зазначеною адресою не проживає, а тому відповідно до статті 74 ЦПК України 2004 року вважається врученим належним чином. 28 листопада 2018 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи 29 квітня 2013 року, а тому не знав про ухвалення судом повторного заочного рішення. Вважав, що апеляційним судом порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому посилався на відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 2/1522/11694/11 з Приморського районного суду м. Одеси.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Приморського районного суд м. Одеси від 24 травня 2011 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю пансіонату сімейного відпочинку, загальною площею 190,2 кв. м, житловою площею 78,0 кв. м, що в цілому складається з будівлі під літерою « Б14 », що знаходиться по АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суд м. Одеси від 19 жовтня 2011 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 . - про перегляд заочного рішення Приморського районного суд м. Одеси від 24 травня 2011 рокузадоволено. Заочне рішення Приморського районного суд м. Одеси від 24 травня 2011 року скасовано.

Повторним заочним рішенням Приморського районного суд м. Одеси від 29 квітня 2013 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, про що зазначено вище.

Не погодившись із вказаним повторним заочним рішенням суду, у листопаді 2018 року, тобто більше, ніж через п?ять років після ухвалення рішення суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав до апеляційного суду апеляційну скаргу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 -задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом частин першої-третьої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб (частина перша статті 26 ЦПК України 2004 року).

Згідно з частиною першою статті 38 ЦПК України 2004 року сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України 2004 року представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі (частина п?ята статті 76 ЦПК України 2004 року).

Системний аналіз положень статей 26, 38, 44, 76 ЦПК України 2004 року свідчить про те, що надане процесуальним законом право особі брати участь у справі через представника, передбачає вчинення представником від імені та в інтересах особи певних юридичних дій, що прирівнюється до вчинення таких процесуальних дій самою особою.

Інтереси ОСОБА_1 з початку судового розгляду представляла ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреностей від 14 березня 2008 року (а.с. 82) та від 28 квітня 2011 року (а.с. 105).

Отже, відповідно до положень статей 26, 38, 44, 76 ЦПК України 2004 року повідомлення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9, яка діяла від його імені та в його інтересах про призначене 29 квітня судове засідання, що підтверджується її розпискою у довідковому листі (а.с. 206) означає, що ОСОБА_1 було повідомлено про дату та час судового засідання.

Крім того, після скасування заочного рішення суду за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , судовий розгляд тривав більше двох років, розгляд справи неодноразово відкладався, а в судове засідання 29 квітня 2013 року ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_9 , які були повідомлені про дату та час судового засідання, не з?явились, причини неявки суду не повідомили.

Встановивши, що особа, яка звернулась до суду з апеляційною скаргою через п?ять років після ухвалення рішення суду, не була присутня під час проголошення судового рішення, однак її представник - ОСОБА_9 - була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, указаних в оскаржуваній ухвалі. При цьому, винятків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, немає.

Крім того, згідно з частиною п?ятою статті 76 ЦПК України 2004 року вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

Частиною першою статті 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Разом з тим стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як надання сторонам справи автоматичного права на отримання певної форми надіслання судових документів, наприклад, рекомендованим листом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Посилання касаційної скарги на те, що відповідач не знав про ухвалення судом повторного заочного рішення, безпідставні, оскільки його представник - ОСОБА_9 , була повідомлена про дату та час судового засідання, а учасник процесу зобов`язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина третя статті 27 ЦПК України 2004 року).

Зазначене також узгоджується з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, згідно з яким сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення), а відповідач протягом п?яти років не цікавився результатом розгляду відомої йому справи.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами, тому судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк