Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 521/357/19

провадження № 61-21631св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

суб`єкт оскарження - Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група»,

боржник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року у складі судді Поліщук О. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

(далі - ПАТ «КБ «Надра», банк) звернулось до суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС МЮ України), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» (далі - ТОВ «Українська експертна група»), у якій просило визнати дії ВПВР ДДВС МЮ України щодо визначення вартості майна ОСОБА_1 неправомірними, визнати недійсним та скасувати звіт про проведення оцінки майна боржника ОСОБА_1 , а саме домоволодіння, загальною площею 387,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати ВПВР ДДВС МЮ України провести нову оцінку арештованого майна, яке належить ОСОБА_1 , зобов`язати ВПВР ДДВС МЮ України зупинити передачу на реалізацію зазначеного майна боржника.

На обґрунтування скарги заявник посилався на те, що на виконанні у ВПВР ДДВС МЮ України перебуває виконавче провадження № 55890560, яке відкрито 27 лютого 2018 року головним державним виконавцем ВПВР ДДВС МЮ України Сидоренком Р. Г. (далі - державний виконавець) на підставі виконавчого листа № 521/11667/13-ц, виданого Малиновським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 1 425 162,03 дол. США та 5 886 841,47 грн. Під час примусового виконання рішення суду державний виконавець арештував та описав заставне майно боржника - домоволодіння, загальною площею 387,9 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 14 серпня 2018 року державний виконавець виніс постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання - ТОВ «Українська експертна група» для участі у виконавчому провадженні. 17 грудня 2018 року на адресу ПАТ «КБ «Надра» надійшов висновок про результати визначення вартості майна, згідно з яким вартість зазначеного нерухомого майна, без урахування земельної ділянки, станом на 08 жовтня 2018 року становить 2 849 521 грн. Банк зазначав, що відповідно до договору іпотеки вартість спірного майна становить 3 598 340,13 грн. Державний виконавець не надав висновок експерта у повному обсязі, що позбавило стягувача можливості проаналізувати методи оцінки спірного майна та причини визначення вартості арештованого майна, яка є несправедливою та заниженою, не повідомив стягувача про підстави визначення суб`єктом оціночної діяльності саме ТОВ «Українська експертна група». Крім того, державний виконавець не надіслав у строки, встановлені статтею 28 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), копії постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Посилаючись на указане, заявник просив скаргу задовольнити.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не зазначив, у чому саме полягає неправомірність дій державного виконавця з визначення вартості майна, суд не виявив порушень з боку державного виконавця щодо порядку та процедури визначення вартості та оцінки майна боржника.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року змінено в її мотивувальній частині та залишено без змін резолютивну частину.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції розглянув скаргу до неналежного суб`єкта оскарження, оскільки в описовій та мотивувальній частинах скарги заявник зазначав державного виконавця, який до участі у справі як заінтересована особа не залучався, та пояснень не надав, а в прохальній частині скарги заявник зазначив орган примусового виконання, який відповідно до вимог чинного законодавства не є суб`єктом оскарження. Крім того, звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк відповідно до норм чинного законодавства подав до суду скаргу на дії державного виконавця щодо визначення вартості арештованого нерухомого майна боржника. Водночас його як боржника не було залучено до участі у справі. Визначена ринкова вартість належного йому домоволодіння є заниженою майже в п`ять разів, що є недопустимим, оскільки порушує права як стягувача, так і боржника. Державний виконавець порушив процедуру призначення суб`єкта оціночної діяльності, а оцінювач - порядок здійснення оцінки майна, звіт з оцінки майна містить суттєві недоліки, що вплинули на визначення вартості майна. Державний виконавець не перевірив повноваження особи, яка попереджалася про кримінальну відповідальність, оскільки державний виконавець попередив ТОВ «Українська експертна група» в особі ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність під час здійснення виконавчого провадження, проте висновок складений та підписаний директором товариства, який є і оцінювачем, - ОСОБА_3 , якого не попереджали про кримінальну відповідальність. Визначення оцінювачем лише вартості домоволодіння, тобто будівельних конструкцій як окремого майнового об`єкта, є порушенням Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт 1) оскільки об`єкт оцінки було оцінено як земельні поліпшення, на які відсутній ринок продажу. У звіті під час проведення оцінки майна використано порівняльній підхід, який не ґрунтується на об`єктивних даних. Інформація та відомості, викладені оцінювачем у звіті про вартість майна, є суперечливими, а розрахунки містять математичні помилки. У звіті існує розбіжність як у житловій, так і в загальній площі об`єкта оцінки. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки рецензії, відповідно до якої звіт з оцінки майна не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та має значні недоліки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що 27 лютого 2018 року державним виконавцем Сидоренком Р. Г. винесено постанову, якою відкрито виконавче провадження ВП № 55890560 з виконання виконавчого листа № 521/11667/13-ц, виданого 29 січня 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2007 року у розмірі 1 425 162,03 дол. США та 5 886 841,47 грн (а. с. 20-21).

Постановою державного виконавця про опис та арешт від 25 квітня 2018 року проведено опис й арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме: домоволодіння, що складається із житлового будинку, літера «А», загальною площею 106 кв. м, житлового будинку, літера «Б», загальною площею 387,9 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця від 14 серпня 2018 року на виконання вимог статті 20 Закону № 1404-VIII призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ТОВ «Українська експертна група» (а. с. 120-122).

Відповідно до пункту 3 резолютивної частини цієї постанови попереджено суб`єктів оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група» в особі ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться у постанові.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань вбачається, що засновниками ТОВ «Українська експертна група» є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с.126-131).

Згідно із висновком від 08 жовтня 2018 року про вартість майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Українська експертна група», спірне домоволодіння складається з двох житлових будинків: літера «А», літера «Б», та споруд, загальною площею будинків 493,9 кв. м, що розміщується на земельній ділянці, яка належить третій особі та не входить до об`єкта оцінки, та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальна ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 08 жовтня 2018 року становить 2 849 521 грн, без ПДВ (а. с. 22).

Зазначений висновок складений оцінювачем ТОВ «Українська експертна група» ОСОБА_3 , який має кваліфікаційне свідоцтво Фонду державного майна України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула вартості» МФ від 19 листопада 2016 року № 201, та підписаний ним же як директором цього товариства.

05 грудня 2018 року державний виконавець надіслав боржнику ОСОБА_1 та стягувачу ПАТ «КБ «Надра» лист про результати визначення вартості нерухомого майна та відповідно до статті 57 Закону № 1404-VIII роз`яснив, що у разі непогодження з висновком вони можуть оскаржити його в судовому порядку (а. с. 5-6).

ПАТ «КБ «Надра» отримало зазначений лист 17 грудня 2018 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції банку (а. с. 5 ).

Відповідно до іпотечного договору, укладеного 16 липня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , вартість предмета іпотеки - домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 3 598 340 грн (а. с. 23-27).

Згідно із протоколом № 391301 про проведення електронних торгів за лотом № 330915, сформованим 06 березня 2019 року, переможцем електронних торгів став ОСОБА_5 , який запропонував за спірне домоволодіння 2 303 333 грн (а. с. 113).

Відповідно до висновку експертного дослідження від 25 березня 2019 року № 603, який виконаний судовим експертом ОСОБА_6 на підставі угоди Товариства з обмеженою відповідальністю оціночної фірми «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА» з ОСОБА_1 від 25 березня 2019 року, ринкова вартість спірного домоволодіння становить 12 020 000 грн (а. с. 86-93).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18

Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За змістом частин першої-третьої статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

За приписами частини п`ятої цієї статті виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

У частинах третій та четвертій статті 58 Закону № 1404-VIII визначено, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) зроблено висновок, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18).

З урахуванням наведеного ПАТ «КБ «Надра» після отримання повідомлення про результати визначення вартості майна відповідно до норм чинного законодавства мало право звернутися до суду із скаргою на дії державного виконавця щодо проведення оцінки майна боржника та визнання звіту про проведення оцінки майна боржника недійсним.

Натомість ПАТ «КБ «Надра» заявило вимоги до неналежного суб`єкта оскарження - ВПВР ДДВС МЮ України. Суд першої інстанції на указане уваги не звернув, не зважаючи на те, що скарга містила протиріччя щодо предмета оскарження, зазначеного в її описовій, мотивувальній та прохальній частинах.

У зв`язку з цим, апеляційний суд обґрунтовано змінив ухвалу суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні скарги.

ПАТ «КБ «Надра» ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не оскаржило судові рішення й у такий спосіб розпорядилося своїми процесуальними правами.

Натомість касаційну скаргу на судові рішення подав ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні й не скористався правом самостійного оскарження дій державного виконавця чи іншої посадової особи ВПВР ДДВС МЮ України.

Відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вимоги скарги ПАТ «КБ «Надра» були такими: визнати дії ВПВР ДДВС МЮ України щодо визначення вартості майна ОСОБА_1 неправомірними; визнати недійсним та скасувати звіт про проведення оцінки майна боржника; зобов`язати ВПВР ДДВС МЮ України провести нову оцінку арештованого майна, яке належить ОСОБА_1 ; зобов`язати ВПВР ДДВС МЮ України зупинити передачу на реалізацію вказаного майна боржника ОСОБА_1 .

Як на підставу задоволення скарги, ПАТ «КБ «Надра» посилалося на таке: на адресу ПАТ «КБ «Надра» надійшов висновок про результати визначення вартості майна, згідно з яким вартість зазначеного нерухомого майна без урахування земельної ділянки станом на 08 жовтня 2018 року становить 2 849 521 грн; відповідно до договору іпотеки вартість спірного майна становить 3 598 340,13 грн; державний виконавець не надав висновок експерта у повному обсязі, що позбавило стягувача можливості проаналізувати методи оцінки спірного майна та причини визначення вартості арештованого майна, яка є несправедливою та заниженою, не повідомив стягувача про підстави визначення суб`єктом оціночної діяльності саме ТОВ «Українська експертна група»; державний виконавець не надіслав у строки, встановлені статтею 28 Закону № 1404-VIII, копії постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

Водночас більшість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 виходять за межі заявлених вимог та підстав скарги, які ПАТ «КБ «Надра» заявило в суді першої інстанції. Тому ці доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , що він, як боржник, не був залучений до участі у цій справі як заінтересована особа, є необґрунтованими, враховуючи таке.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1404-VIII учасниками виконавчого провадження, є виконавець, сторони, представники сторін, експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях, суд першої інстанції вирішував його клопотання як сторони виконавчого провадження, зокрема про забезпечення позову, і надав можливість надати пояснення та виступити у дебатах (а. с. 35-39, 71, 73, 94).

За таких обставин відсутність у справі процесуального документа суду першої інстанції про залучення до участі у справі ОСОБА_1 як заінтересованої особи не спростовує правильні по суті висновки суду апеляційної інстанції про порушення процесуального права боржника брати участь у розгляді скарги стягувача.

Крім того, боржник ОСОБА_1 не скористався правом самостійного оскарження дій державного виконавця.

Вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до необхідності розгляду у касаційному порядку його вимог, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі перевірки законності судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2019 року у незміненій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко