Постанова

Іменем України

05 червня 2020 року

м. Київ

справа № 522/7209/16-ц

провадження № 61-37548в18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

за первісним позовом

позивач - Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк»,

відповідач - ОСОБА_4 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

за зустрічним позовом

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Уквітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк» (далі -

ПАТ «Кристалбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимоги мотивувало тим, що 20 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (далі - ПАТ «Терра Банк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № К/2012-32-20, згідно з яким останньому надано грошові кошти в сумі 1 200 000,00 грн, які позичальник зобов`язався повернути не пізніше 18 липня 2014 року та здійснювати погашення кредиту згідно

з графіком, сплачувати проценти в розмірі 24 % річних.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між

ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № І/2012/33-20 від 20 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О. В., реєстровий № 664. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .

Постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2014 року

№ 518 ПАТ «Терра Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Для виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ «Терра Банк» було створено ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк». 22 грудня 2014 року між ПАТ «Терра Банк» і ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» підписано акт приймання-передавання активів та зобов`язань, після підписання якого ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» набуло всіх прав кредитора за кредитним договором по відношенню до ОСОБА_3 , а також прав іпотекодержателя за іпотечним договором по відношенню до ОСОБА_4

14 квітня 2015 року ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» змінило назву на ПАТ «Кристалбанк».

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року у справі № 760/15718/14-ц з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 046 226,69 грн, яка не погашена. Станом на 07 квітня 2016 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить 3 982 429,71 грн.

У зв`язку з цим, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просив звернути стягнення на свою користь на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20 липня 2012 року № І/2012/33-20, що належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною 3 000 000,00 грн без ПДВ з метою погашення пропорційно вартості предмету іпотеки частини заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором від 20 липня 2012 року № К/2012-32-20 в розмірі 3 982 429,71 грн, а також судові витрати.

27 липня 2017 року ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов до ПАТ «Кристалбанк», в якому просить визнати поруку, що виникла з договору від 20 липня 2012 року № І/2012-33-20, припиненою. Скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 , яка накладена відповідно до умов іпотечного договору від 20 липня 2012 року № І/2012-33-20.

Зазначала, що вона є майновим поручителем ОСОБА_3 за кредитним договором від 20 липня 2012 року № К/2012-32-20. Вимогу ПАТ «Кристалбанк» від 02 липня 2015 року про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором вона не отримувала та позивачем не надано доказів такого отримання. На її думку, банком пропущено строки звернення з цим позовом до неї, як до майнового поручителя ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року

у задоволенні позову ПАТ «Кристалбанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано поруку, що виникла з договору від 20 липня 2012 року № І/2012-33-20, укладеного між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_4 , припиненою.

Скасовано заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 , яка накладена відповідно до умов іпотечного договору від 20 липня 2012 року № І/2012-33-20.

Суд першої інстанції керувався тим, що оскільки за умовами кредитного договору ОСОБА_3 зобов`язаний погашати кредит періодичними платежами згідно з графіком, узгодженим сторонами, ці умови ним не виконувались, а тому з часу неповернення ним чергового платежу у банку виникло право протягом шести місяців пред`явити вимогу до поручителя. У зв`язку з невиконанням позичальником кредитних зобов`язань рішенням суду від 12 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 2 046 226,69 грн. Оскільки строк дії поруки договором не визначено, відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вимоги до поручителя могли бути заявлені в межах шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого порукою. У даному випадку шестимісячний строк сплив. Відсутні докази про те, що банк до подання вказаного позову звертався з вимогою до боржників про дострокове виконання ними зобов`язань, внаслідок чого строк виконання зобов`язання змінився та шестимісячний строк сплив, а тому порука припинилась.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Кристалбанк» задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2017 року скасовано.

Позов ПАТ «Кристалбанк» задоволено. Звернуто стягнення на користь ПАТ «Кристалбанк» на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_4 за іпотечним договором від 20 липня 2012 року № І/2012/33-20, а саме на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Встановлено початкову ціну вартості предмета іпотеки для звернення стягнення на нього в розмірі 2 991 722,11 грн, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Профі експерт» згідно з звітом від 11 квітня 2018 року № 006-11042018, в якості погашення заборгованості за договором від 20 липня 2012 року № І/2012-33-20 в розмірі 3 982 429,71 грн (прострочена заборгованість за кредитом - 1 199 981,76 грн; проценти за користування кредитом - 22 819,33 грн; прострочені проценти за користування кредитом - 894 378,48 грн; пеня за несвоєчасне погашення процентів - 379 239,10 грн; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 611 662,83 грн; 25 % річних та витрати від інфляції за несвоєчасне погашення кредиту - 545 501,39 грн; 25 % річних та витрати від інфляції за несвоєчасну сплату процентів - 328 846,82 грн).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У здоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Апеляційний суд керувався тим, що правове регулювання статусу поручителя та майнового поручителя є відмінним, а тому не можна ототожнювати їх та застосовувати однакові норми при вирішенні спору з цими суб`єктами. Статтею 559 ЦК України встановлено строк дії договору поруки саме щодо поручителя за зобов`язаннями поруки, а на майнового поручителя ці норми не розповсюджуються. Відповідно до пункту 10.1 іпотечного договору від 20 липня 2012 року № І/2012-33-20 договір діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 20 липня 2012 року № К/2012-32-20 (із урахуванням змін та доповнень до нього) або до припинення прав іпотеки

у випадках, що прямо передбачені законодавством. Оскільки основне зобов`язання так і не було виконано, то строк дії іпотечного договору не припинився, відтак вимоги банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Аргументи учасників справи

У червні 2018 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 545/1014/15-ц щодо правовідносин

з припинення поруки у зв`язку з закінченням строку її чинності згідно частини четвертої статті 559 ЦК України. Договір іпотеки, укладений із нею, підлягає припиненню на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

У липні 2018 року ПАТ «Кристалбанк» подано відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.

У квітні 2020 року представником ОСОБА_4 ? ОСОБА_5 надані пояснення щодо врахування при розгляді справи висновків постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 757/21623/15-ц про переривання позовної давності, розгляд справи за відсутності скаржника та її представника.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20 липня 2012 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № К/2012-32-20, відповідно до пунктів 1.2, 1.2.2 яких останній зобов`язався повернути кредит не пізніше 18 липня 2014 року, здійснювати погашення кредиту та сплачувати проценти у розмірі 24 % річних, а також комісійну винагороду, інші платежі та можливу неустойку в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, а також інші зобов`язання, передбачені його умовами.

На забезпечення виконання позичальника зобов`язань 20 липня 2012 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № І/2012-33-20 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О. В. за реєстровим № 664. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_4 .

Відповідно до пункту 10.1 іпотечного договору від 20 липня 2012 року № І/2012-33-20 договір діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 20 липня 2012 року № К/2012-32-20 (із урахуванням змін та доповнень до нього) або до припинення прав іпотеки у випадках, що прямо передбачені законодавством

06 серпня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 463/БТ «Про віднесення ПАТ «Терра Банк» до категорії проблемних» ПАТ «Терра Банк» віднесено до категорії проблемних. Постановою правління Національного банку України від 21 серпня 2014 року № 518 ПАТ «Терра Банк» віднесено до неплатоспроможних.

Для виведення з ринку неплатоспроможного банку ПАТ «Терра Банк» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було створено ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк». 22 грудня 2014 року між ПАТ «Терра Банк» та ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» укладено договір про передачу прав за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ «Терра Банк». Актом приймання-передавання прав за договорами іпотеки та договорами застави від 22 грудня 2014 року

ПАТ «Терра Банк» передало ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» актив, що виник із кредитного договору від 20 липня 2012 року № К/2012-32-20, укладеного між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_3 , а також передано права кредитора за всіма угодами про забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, у тому числі за іпотечним договором від 20 липня

2012 року № І/2012-33-20, що укладений між ПАТ «Терра Банк» та

ОСОБА_4

З 14 квітня 2015 року згідно до змін в статуті ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк» змінило назву на ПАТ «Кристалбанк». Відповідно позивач

є правонаступником всього майна, прав та зобов`язань ПАТ «Перехідний банк «Кристалбанк».

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти, нараховані проценти за користування кредитом у строк не повернув,

у зв`язку з чим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від

12 грудня 2014 року у справі № 760/15718/14-ц стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 046 226,69 грн, яке набрало законної сили.

Доказів виконання вказаного рішення та зобов`язання за кредитним договором суду надано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило

є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так

і недоговірних зобов`язань.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається

у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини перша, п`ята статті 3 Закону).

У пункті 65.2. постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, провадження № 14-49цс19 зазначено, що: «згідно зі статтями 546, 553, 572, 575 ЦК України порука та застава (зокрема, іпотека)

є різними видами забезпечення виконання зобов`язань. А тому приписи інституту поруки не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем за договором іпотеки».

Статтею 17 Закону передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка

і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки основне зобов`язання не було виконано, то іпотека згідно іпотечного договору від 20 липня 2012 року № І/2012-33-20не припинилась, а тому вимоги банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат