Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.03.2025 року у справі №352/2940/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

справа № 352/2940/23

провадження № 61-9175св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічна компанія «Чистий світ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг», Подільський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Гриньків Д. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічна компанія «Чистий світ» (далі - ТОВ «ЕК «Чистий світ»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг» (далі - ТОВ «Райффайзен Лізинг»), Подільський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (далі - Подільський РВДВС у м. Києві), про витребування заставного майна.

Позовну заяву банк мотивував тим, що 12 серпня 2008 року між ним та ТОВ «ЕК «Чистий Світ» укладений кредитний договір № 09/10, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 180 000,00 грн на придбання автомобілів «Toyota Camry 3,5» та «Fiat Doblo Cargo P.L. 1,9». Цього ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ними укладений договір застави автотранспорту, згідно з яким заставодавець передав у заставу автомобіль «Toyota Camry 3,5», вартістю 250 000,00 грн та автомобіль «Fiat Doblo Cargo P.L. 1,9», вартістю 115 350,00 грн.

На підставі цього договору застави 22 серпня 2008 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесені відомості щодо обтяження.

Рішенням Господарського суду Київської області 20 листопада 2014 року звернуто стягнення на майно відповідача за договором застави автотранспорту в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 серпня 2008 року № 08/10 у сумі 225 894,89 грн.

Банк указував, що 10 серпня 2023 року на його адресу надійшла вимога від ОСОБА_1 про необхідність звернення до уповноважених органів із заявою про припинення обтяжень, де було зазначено, що нею придбано транспортний засіб «Fiat Doblo Cargo P.L. 1,9», який виставлений Подільським РВДВС у м. Києві на торги у зв`язку із примусовим виконанням наказу Господарського суду Київської області від 21 червня 2010 року у ВП НОМЕР_1, боржник - ТОВ «ЕК «Чистий Світ», стягувач - ТОВ «Райффайзен Лізинг».

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів, 12 липня 2018 року транспортний засіб «Fiat Doblo Cargo» продано відповідачу. Таким чином, автомобіль, який є предметом договору застави, незважаючи на зареєстроване обтяження, без жодних правових підстав був реалізований виконавчою службою в рамках ВП № НОМЕР_1, у якому позивач не є стороною виконавчого провадження, шляхом проведення електронних торгів, за результатами яких 21 серпня 2018 року визначено переможця ОСОБА_1

АТ КБ «ПриватБанк» просило суд витребувати у ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕК «Чистий Світ» транспортний засіб марки «Fiat Doblo Cargo P.L. 1,9».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «ЕК «Чистий світ», ТОВ «Райффайзен Лізинг», Подільський РВДВС у м. Києві, про витребування заставного майна в інтересах боржника відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею і в добросовісного набувача, при цьому суд оцінив добросовісність набувача та врахував, що про наявність обтяжень на рухоме майно відповідач могла дізнатися вже після проведення електронних торгів та видачі акта державного виконавця про реалізацію рухомого майна на електронних торгах. Доказів про те, що відповідач була обізнана про наявність обтяжень на спірне майно до проведення електронних торгів, матеріали справи не містять. Однак прилюдні торги, на яких було реалізовано спірне майно, не оскаржувалися та не були визнані недійсними, отже, спірне майно, придбане на прилюдних торгах, на цей час не може бути витребувано у ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції не вважав за можливе застосувати до спірних правовідносин постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), на яку в обґрунтування обраного способу захисту посилався позивач, оскільки остання стосується реалізації майна боржника під час процедури банкрутства, а відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 продаж майна боржника під час процедури банкрутства не є продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, порядок виконання яких визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Суд звернув увагу, що позивач АТ КБ «ПриватБанк» заявив вимогу про витребування майна на користь ТОВ «ЕК «Чистий світ», однак відсутні докази на уповноваження останнім позивача подавати до суду позов у його інтересах.

Позивач обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 0 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14ц (провадження № 14-256цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 14-288цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 509/5216/13-ц (провадження № 61-3369св18), від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19) та інших.

Суд першої інстанції не врахував, що банк є кредитором і заставодержателем, який не отримав задоволення своїх вимог за забезпечувальними договорами, тому може витребувати в інтересах боржника заставне майно у переможця аукціону на підставі статті 1212 ЦК України, а у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі - витребувати його від неї на підставі статті 387 388 ЦК України. Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати аукціону та договір купівлі-продажу, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні. Заявлення банком у власних інтересах і в інтересах боржника вимоги про скасування запису не є необхідним для ефективного захисту цих інтересів (див. пункти36, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21)).

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірне майно, придбане на прилюдних торгах, на цей час не може бути витребувано у ОСОБА_1 , є помилковими та незаконними.

Вважає безпідставним посилання суду на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 274/3451/15-ц (провадження № 61-9399св22) про неможливість задоволення позову про витребування майна на користь ТОВ «ЕК «Чистий Світ» із твердженням про відсутність доказів на уповноваження останнім позивача подавати до суду позов у його інтересах. Оскільки банк не отримав задоволення своїх вимог за забезпечувальним договором, а як кредитор боржника банк має похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про його витребування. За таких обставин, належним та ефективним способом судового захисту позивача є витребування заставного майна в інтересах боржника ТОВ «ЕК «Чистий Світ» на підставі статті 1212 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 серпня 2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «ЕК «Чистий Світ» укладений кредитний договір № 08/10 на суму 180 000,00 грн для придбання автомобілів «Toyota Camry 3,5» та «Fiat Doblo Cargo P.L. 1,9».

Згідно з договором застави автотранспорту від 12 серпня 2008 року, укладеного між ТОВ «ЕК «Чистий світ» та АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «ЕК «Чистий світ» (заставодавець) надав у заставу автотранспорт «Toyota Camry 3,5» та «Fiat Doblo Cargo P.L. 1,9» для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 12 серпня 2008 року № 08/10 перед АТ КБ «ПриватБанк» (заставодержателем).

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень від 20 грудня 2018 року № 57894308, Дніпровською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 22 серпня 2008 року за № 7786534 зареєстровано об`єкти обтяження: транспортні засоби «Toyota Camry» та «Fiat Doblo Cargo» на підставі обтяження, а саме: договору застави автотранспорту від 12 серпня 2008 року б/н, обтяжувач - АТ КБ «ПриватБанк», боржник - ТОВ «ЕК «Чистий Світ», відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати, розмір основного зобов`язання: 180 034,00 грн, строк виконання зобов`язання - 22 липня 2013 року, термін дії - 22 серпня 2013 року, 22 липня 2013 року змінений - з терміном дії до 12 липня 2018 року, 12 червня 2018 року змінений - з терміном дії до 12 червня 2023 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20 листопада 2014 року у справі № 910/13791/14 задоволено частково позов АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «ЕК «Чистий Світ» про звернення стягнення на предмет застави, а саме: на транспортний засіб «Fiat Doblo Cargo», 2008 року випуску та транспортний засіб «Toyota Camry 3,5», 2008 року випуску в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 серпня 2008 року № 08/10. Визначено спосіб реалізації предмета застави, шляхом укладення АТ КБ «ПриватБанк» договорів купівлі-продажу з іншою особою.

Згідно з протоколом № 344667 проведення електронних торгів від 12 липня 2018 року, транспортний засіб «Fiat Doblo Cargo», 2008 року випуску, реалізований продавцем - Подільський ВДВС м. Києва на користь учасника № 1 за ціною 88 321,32 грн.

Із копії акта про проведення електронних торгів від 21 серпня 2018 року вбачається, що під час примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 21 червня 2010 року № 52/9/20-10 про стягнення з ТОВ «ЕК «Чистий Світ» на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», відповідно до протоколу про проведені торги від 12 липня 2018 року № 344667, переможцем визнано учасника № 1 - ОСОБА_1 .

Із копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 26 жовтня 2018 року у ВП № НОМЕР_1 встановлено, що виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області від 21 червня 2010 року № 52/9/20-10 завершене у зв`язку з його фактичним виконанням.

Із копії рішення Господарського суду місті Києва від 05 грудня 2019 року у справі № 910/9960/19 вбачається, що у задоволенні позову Подільського ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві до ТОВ «Райффайзен Лізинг» про стягнення 46 743,66 грн, як помилково перерахованих грошових коштів, відмовлено.

Відповідно до письмової вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», яка надійшла на адресу АТ КБ «Приватбанк» 10 серпня 2023 року, ОСОБА_1 просить припинити обтяження колісного транспортного засобу марки «Fiat», модель «Doblo Cargo», 2008 року випуску, оскільки цей транспортний засіб був примусово реалізований у процесі виконання наказу Господарського суду Київської області від 21 червня 2010 року № 52/9/20-10 та придбаний 12 липня 2018 року ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 25 серпня 2022 року № 31/12/4443-64, за транспортним засобом «Fiat Doblo Cargo» зареєстровано заборону на відчуження за договором застави автотранспорту від 12 серпня 2008 року, видавник - АТ КБ «Приватбанк».

На запит представника АТ КБ «ПриватБанк», 26 вересня 2023 року Подільський ВДВС у м. Києві надав відповідь, у якій зазначив, що Подільський ВДВС м. Києва під час передачі транспортного засобу «Fiat Doblo Cargo» на реалізацію організатору електронного аукціону встановив наявність обтяження за № 7786534 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновків:

- відповідач є добросовісним набувачем, а прилюдні торги, на яких було реалізовано спірне майно, не оскаржувалися та не були визнані недійсними, отже, продане на таких тогах майно не може бути витребувано у набувача;

- позов заявлено в інтересах ТОВ «ЕК «Чистий Світ», однак доказів того, що банк уповноважений представляти його інтереси, суду не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновками з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див. постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18 (провадження № 61-11707св22)).

Судами встановлено, що між сторонами виник спір щодо реалізації рухомого майна на електронних торгах у порядку виконання судового рішення, боржник - ТОВ «ЕК «Чистий світ». Спірне майно перебуває у заставі позивача (банку).

Посилаючись на те, що він не був учасником аукціону, банк уважав, що за його рахунок як заставодержателя, переможець аукціону (покупець) набув право власності на заставне майно, яке не міг набути, тому просив у спірних правовідносинах витребувати на користь боржника - ТОВ «ЕК «Чистий Світ» заставне майно у переможця аукціону - ОСОБА_1 , що, на його думку, узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), щодо застосування положень статей 1212 387 388 ЦК України.

Банк уважав, що такий спосіб захисту відповідатиме правовідносинам, що склалися між сторонами, та приведе до відновлення його порушених прав.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Системний аналіз положень частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» та частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на предмет застави може бути звернено стягнення відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави і є чинними на момент його відчуження (див. постанову Верховного Суду 29 жовтня 2024 року у cправі № 910/11335/23).

Відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з підстав, зокрема, боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Велика Палата Верховного Суду відступила від власного правового висновку щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу як способу захисту прав та інтересів позивача у справі про банкрутство, викладеного у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), на який як на підставу касаційного оскарження посилається заявник, зазначивши, що у правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство, відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, перечисливши їх (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (провадження № 12-41гс23)).

Встановлено, що заставне майно - транспортний засіб марки «Fiat Doblo Cargo P.L. 1,9», щодо якого виник спір, реалізовано на електронних торгах у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», тобто під час виконання наказу Господарського суду Київської області від 21 червня 2010 року № 52/9/20-10, боржник - ТОВ «ЕК «Чистий Світ».

У цій справі позивач АТ КБ «ПриватБанк» стверджував, що на електронних торгах реалізовано майно, яке перебуває у нього в заставі, тому таке майно підлягає витребуванню на користь боржника (заставодавця), однак не довів, яким чином порушено його право заставодержателя.

Отже, відсутність порушеного, невизнаного або оспореного ОСОБА_1 (відповідачем) приватного (цивільного) права (інтересу) АТ КБ «ПриватБанк» (позивача) є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів констатує, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20.

У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14 зроблено висновок, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від зазначеного висновку, оскільки такий відповідає принципам цивільного судочинства, визначеним у статтях 4 13 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваних судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження, а переоцінка доказів, в свою чергу, в силу вимог статті 400 ЦПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незмінній апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець