Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.09.2024 року у справі №170/499/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня2024 року

м. Київ

справа № 170/499/23

провадження № 61-697 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Здоровець Сергій Вікторович,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» на рішення Шацького районного суду Волинської області у складі судді Стрілець Н. В. від 12 жовтня

2023 року, постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я. від 12 грудня 2023 року та додаткову постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я. від 21 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Техноторг-Дон» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним, як покупцем, та продавцем - ТзОВ «Техноторг-Дон» 17 лютого 2022 року укладено договір купівлі-продажу № 43/320 385, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначається специфікацією, а саме трактор «Беларус 82,1», загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ.

Позивач указував, що постановою Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у справі № 170/332/22 скасовано рішення Шацького районного суду від 02 лютого 2023 року про задоволення його позовних вимог та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні його позову до ТзОВ «Техноторг-Дон» про передання товару у власність відмовлено з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, оскільки смт Мала Данилівка Харківського району Харківської області, де згідно з умов договору має бути виконане зобов`язання з передачі товару, знаходиться у Переліку територій, де ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, через що продавець не може виконати своє зобов`язання у вказаному місці.

Позивач зазначав, що наведеним судовим рішенням не встановлено обставин непереборної сили на майбутнє, а тому вважав, що він є вільним у доведенні відсутності таких обставин на момент розгляду цієї справи в суді. При цьому зауважував, що предмет позовних вимог у цій справі є іншим, ніж у справі № 170/332/22. Вказував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, тому правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Посилався на те, що він належним чином виконав взяті на себе за пунктами 3.2.1.-3.2.6. договору зобов`язання, зокрема, по оплаті вартості товару, а відповідач, який зобов`язався згідно з пунктом 3.1. договору поставити покупцю на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: АДРЕСА_1 (або в іншому місці, яке було б безпечним в умовах воєнного стану), виконувати своє зобов`язання відмовився. Він оплатив другу частину вартості товару 15 квітня 2022 року, тому останнім днем належного виконання обов`язку з передання товару є 29 квітня 2022 року, відповідно

з 30 квітня 2022 року триває прострочення виконання зобов`язання. Форс-мажорні обставини свідчать про «об`єктивність» причин такого порушення і звільняє сторону від юридичної відповідальності, однак не виключає порушення продавцем умов договору. Відповідно до статті 617 ЦК України наявність обставин непереборної сили є звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання зобов`язання. Такому положенню відповідає також пункт 6.1. договору, згідно з яким, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань (окрім грошових) за цим договором, якщо воно є наслідком форс-мажорних обставин. Визнання додаткової угоди укладеною та розширення правомочностей продавця на поставку товару у будь-якому місці на території України, яке не є тимчасово окупованим, є санкцією за договором, проте така санкція не буде виступати мірою відповідальності, позаяк виконання зобов`язання не пов`язане з будь-якими додатковими позбавленнями для ТзОВ «Техноторг-Дон», оскільки останнє зобов`язується поставити лише той товар, який передбачений договором купівлі-продажу від 17 лютого 2022 у якості основного зобов`язання. Відновлення порушених прав покупця за таких обставин і в такий спосіб не створює для продавця жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є спонукання до вчинення дій, які мав би вчинити відповідач за звичайних умов. За гіпотетичної наявності форс-мажорних обставин на момент розгляду справи, вказана обставина не виключає факт порушення договірного зобов`язання продавцем, а задоволення позовних вимог не вважатиметься притягненням останнього до відповідальності. Істотність порушення полягає у тому, що він тривалий час накопичував кошти на придбання відповідного товару та розраховував на отримання його у передбачений договором строк.

Сплативши 565 000 грн, він залишився без товару і без коштів, які щодня знецінюються, та якими відповідач може на власний розсуд розпоряджатися. Покупець втратив можливість досягнути мети договору на невизначений термін,

а тому має істотна різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності зміг отримати покупець.

Ураховуючи викладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог щодо стягнення неустойки, ОСОБА_1 просив суд:

- внести зміни до договору купівлі-продажу № 43/320 385 від 17 лютого 2022 року шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до вказаного договору у наступній редакції, а саме «3.1.1 Зобов`язаний поставити Товар Покупцю на умовах самовивозу зі складу Продавця за адресою:АДРЕСА_1 , або за будь-яким іншим місцем на території України, яке не є тимчасово окупованим, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати Покупцем загальної вартості Товару»;

- зобов`язати ТзОВ «Техноторг-Дон» передати відповідно до умов пункту 3.1.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у редакції додаткової угоди № 1 про внесення змін до пункту 3.1.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у його власність оплачений ним

товар - трактор «Беларус 82,1», загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ, шляхом його поставки йому на умовах самовивозу;

- стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на його користь пеню у розмірі 28 250 грн за кожен день прострочення виконання зобов'язання за період з 26 липня 2023 року по 05 вересня 2023 року, що передбачено пунктом 5.3.1 договору, як 5 % від вартості товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 12 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Внесено зміни до договору купівлі-продажу №43/320 385 від 17 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Техноторг-Дон», а саме викладено

пункт 3.1.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385

у наступній редакції: 3.1.1 Зобов`язаний поставити Товар Покупцю на умовах самовивозу зі складу Продавця за адресою:Харківська обл., смт. Мала Данилівка, Кільцевий шлях, 6, або за будь-яким іншим місцем на території України, яке не є тимчасово окупованим, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати Покупцем загальної вартості Товару.

Стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон»на користь ОСОБА_1 28 250,00 грн пені.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь позивача 24 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення районного суду мотивовано тим, що представництво відповідача

в смт Мала Данилівка Харківського р-ну Харківської області здійснювало свою діяльність у період з 30 квітня 2022 року по даний час. При цьому в представництві за вказаний період не було та немає тракторів марки, зазначеної в договорі (специфікації), однак такі трактори були в наявності та відчужувались у зазначений період в інших представництвах на території України.

Суд першої інстанції вказав, що в даному випадку істотність порушення відповідачем умов договору виявляється у невиконанні обов`язку щодо передачі оплаченого товару - трактора «Беларус 82,1», істотність шкоди є значною, враховуючи значну вартість товару та те, що тривалий час товариство користується коштами Покупця, попри те, що Товар останньому не передано, тому наявні обставини для внесення змін до договору купівлі-продажу в судовому порядку.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем обрано спосіб судового захисту шляхом формулювання позовної вимоги про внесення зміни до Договору шляхом визнання додаткової угоду укладеною. Суд зазначив, що згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Додаткова угода про щодо зміни умов основного договору за своєю суттю також є правочином та різновидом договору. А тому підміна одного юридичного факту - укладення правочину шляхом досягнення сторонами згоди щодо його умов, на інший юридичний факт - зміну правовідношення судом у зв`язку з наявністю спору, не може бути коректним способом вирішення цього питання.

Також суд першої інстанції врахував, що відповідно до пункту 8.2 договору, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, внесення змін, доповнень до цього Договору або його розірвання здійснюється тільки за окремою письмовою домовленістю сторін. При цьому позивач не звертався до відповідача в досудовому порядку щодо внесення змін до договору

від 17 лютого 2022 року шляхом укладення додаткової угоди до договору, тому немає підстав визнавати додаткову угоди до договору укладеною.

Разом з тим, суд першої інстанція вказав, що, виходячи з мети даного позову і його обґрунтування, вимогу про визнання укладеною додаткової угоди між сторонами про внесення змін у пункт договору, що стосується місця доставки товару слід розуміти як вимогу про внесення змін до договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року. Тому дану вимогу слід задовольнити частково, зокрема, слід внести зміни до Договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, а саме викласти пункт 3.1.1 Договору в наступній редакції: 3.1.1 Зобов`язаний поставити Товар Покупцю на умовах самовивозу зі складу Продавця за адресою АДРЕСА_1 , або за будь-яким іншим місцем на території України, яке не є тимчасово окупованим, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту оплати Покупцем загальної вартості Товару.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача передати товар позивачу відповідно до зміненого пункту 3.1.1 договору, то суд першої інстанції вказав, що така вимога є передчасною, так як зміни в договорі в частині місця передачі товару вступають в силу з моменту набрання рішенням суду законної сили і відповідач має право на добровільне виконання зобов`язання.

Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання в частині доставки товару, вартість якого була

565 000 грн, та, враховуючи те, що відповідач має представництва (філії) по всій Україні, де були в наявності трактори «Беларус 82,1», вони могли доставити трактор даної марки в представництво ТзОВ «Техноторг-Дон» в смт Мала Данилівка, Харківського р-ну Харківської області й передати його позивачу. Проте відповідач цього не зробив, тому з нього підлягає стягненню пеня за період прострочення з 26 липня 2023 року по 05 вересня 2023 року у сумі

28 250 грн (тобто не більше 5 % вартості товару). Відповідач належним чином не обґрунтував заперечень щодо стягнення пені, не довів дію форс-мажорних обставин.

При стягненні витрат на правничу допомогу суд послався на те, що заявлена сума у розмірі 36 000 грн не підлягає стягненню, так як з трьох заявлених вимог задоволено лише дві вимоги, тому стягнуто 24 000 грн. Розмір гонорару адвоката визнано у фіксованій грошовій сумі, підтверджено наданими доказами.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому у частині задоволення позову судовий збір з відповідача стягнуто в дохід держави, а в частині відмови в позові - компенсовано за рахунок держави.

Короткий зміст постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанцій

Постановою Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволено. Апеляційну скаргу ТзОВ «Техноторг-Дон» залишено без задоволення.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 жовтня 2023 року

в частині відмови у позовних вимогах ОСОБА_1 скасовано і ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Зобов`язано ТзОВ «Техноторг-Дон» передати відповідно до умов пункту 3.1.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, з урахуванням внесених змін, у власність ОСОБА_1 оплачений товар - трактор «Беларус 82,1», шляхом його поставки ОСОБА_1 на умовах самовивозу.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не враховував у якості преюдиційної форс-мажорну обставину, встановлену у постанові Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в справі

№ 170/332/22, та не взяв до уваги сертифікат від 29 вересня 2022 року

№ 4800-22-0979, виданий Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області на звернення ТзОВ «Техноторг-Дон», яким підтверджено ту обставину, що неможливість виконання товариством умов договору про передачу товару ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу є наслідком форс-мажорних обставин, що настали з 24 лютого 2022 і надалі тривають. Така обставина під час перегляду справи за цим позовом не доводилась відповідачем, на її підтвердження не надано будь-яких доказів. Крім того, на даний час справа № 170/332/22 перебуває на перегляді в суді касаційної інстанції.

Натомість, з досліджених у судовому засіданні доказів, судом було встановлено, що представництво відповідача у с. Мала Данилівка Харківського району Харківської області, після початку агресії російської федерації щодо України, продовжило здійснювати свою діяльність з 30 квітня 2022 року по даний час, у цьому представництві не було в наявності тракторів «Беларус 82,1», однак трактори такої марки були в наявності в інших представництвах на території України. Порушення продавцем зобов`язання щодо передачі покупцю товару є істотним, оскільки, у зв`язку із тим, що такий товар було повністю оплачено покупцем, протягом усього періоду прострочення зобов`язання продавець притримав (продовжує притримувати) без належної правової підстави не лише товар, який мав бути переданий покупцю, але і грошові кошти, які покупець сплатив за такий товар, а покупець, у свою чергу, не набув товару, що був ним оплачений відповідно до умов, визначених договором, хоч для задоволення його правомірного очікування існують достатні правові підстави. Невиконання відповідачем узятого на себе зобов`язання із передання товару спричинила позивачу значну шкоду, оскільки вартість товару є значною, покупець не може отримати товари більше року, кінцева мета договору покупцем не досягнута.

Суд першої інстанції врахував, що пунктом 8.2 Договору передбачено внесення змін та доповнень до договору або його розірвання здійснюється лише за окремою письмовою домовленістю сторін, а позивач не звертався до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду. Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

Позивач заявив позовну вимогу про внесення змін до Договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року, шляхом визнання додаткової угоди укладеною, тому правильним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення такої позовної вимоги та відмови у визнанні додаткової угоди укладеною. Натомість, внесення змін до пункту 3.1.1. Договору в частині визначення місця виконання договору на підставі рішення суду не змінює обов`язку продавця передати товар, який вже є оплачений покупцем, проте розширює передбачену частиною другою статті 532 ЦК України можливість продавця виконати таку передачу у будь-якому іншому місці, що не є тимчасово окупованою територією, а не виключно зі складу у смт Мала Данилівка Харківського району Харківської області. Зважаючи на здійснення відповідачем його господарської діяльності через створені ним представництва по всій території України, такі зміни до договору спрощують процедуру виконання договору. Крім того, ураховуючи, що передання покупцю товару зі складу у смт Мала Данилівка, згідно пояснень відповідача, була неможливою саме з причини відсутності такого виду товару у визначеному договором місці, внесення змін у цій частині сприятиме якнайшвидшому відновленню порушених прав покупця (передачі йому товару) та виконанню обов`язку продавця із найменшими для нього витратами, у тому числі вартісними (товар, визначений Специфікацією, у разі його дійсної відсутності за місцем розташування представництва у смт Мала Данилівка, не потрібно переміщати продавцю з місця, де він є у наявності, у визначене договором місце поставки з метою належного виконання договору для подальшого його самовивозу покупцем зі складу продавця у смт Мала Данилівка). Задовольняючи таку позовну вимогу частково, суд першої інстанції не виходив за межі позовних вимог, оскільки така вимога була заявлена позивачем, а суд вирішував питання про права та обов`язки сторін, про які було заявлено у позовній заяві.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що відмова у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача передати товар позивачу відповідно до змінених судовим рішенням умов у зв`язку із її передчасністю, є безпідставною та такою, що не відповідає вимогам матеріального права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зобов`язання з передання товару покупцю вже є невиконаним та простроченим. Обставини непереборної сили, які б спричинили об`єктивну неможливість виконання продавцем узятих на себе зобов`язань, в межах цього провадження не доведено та не встановлено.

Змінюючи умову щодо місця виконання зобов`язання з передання товару на умовах самовивозу, суд не змінив строку виконання зобов`язання продавцем. Таким чином, внесення змін до пункту 3.1.1. Договору не змінює факту прострочення продавцем виконання покладеного на нього зобов`язання з передання товару покупцю. Позивач не заявляв вимоги про зміну строку поставки товару, тому відповідно суд не вирішував питання про внесення змін до договору купівлі-продажу у цій частині.

Висновок суду першої інстанції про право відповідача на добровільне виконання зміненого пунктом 3.1.1. Договору з моменту набрання рішенням законної сили, та, одночасно із цим, визнання судом порушеним продавцем строку поставки товару є взаємосуперечливим, оскільки факт прострочення виконання покладеного договором на продавця (відповідача) зобов`язання щодо поставки товару та звернення покупця (позивача) із вказаним позовом виключає добровільність виконання продавцем вже порушеного ним зобов`язання.

При цьому, часткове задоволення позовної вимоги про внесення змін до договору в частині зміни місця виконання договору без задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача передати оплачений товар позивачу, не є ефективним та достатнім способом захисту в розумінні статті 16 ЦК України, оскільки самостійно внесені зміни до договору набувають виключно декларативного характеру, що не гарантує передачі продавцем товару покупцю. ТзОВ «Техноторг-Дон» вже прострочило виконання передбаченого пунктом 3.1.1 Договору зобов`язання з поставки оплаченого товару покупцю шляхом самовивозу, що встановлено судом першої інстанції, тому покупець відповідно до правил частини другої статті 369 ЦК України, має право вимагати передання такого товару. Задоволення такої позовної вимоги є необхідним для остаточного вирішення спору і сприятиме дотриманню принципу процесуальної економії.

Також суд апеляційної інстанції вказав, що стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення зобов`язання за період з 26 липня 2023 року

по 05 вересня 2023 року в сумі 28 250 грн, що становить не більше 5 % вартості товару, є санкцією, що застосовується до відповідача на підставі пункту 5.3.1 Договору та відповідає нормі частини третьої статті 549 ЦК України. Обставин, які б виключали факт порушення відповідачем обов`язку із передання товару позивачу, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не встановлено, тому заперечення відповідача на рішення суду в цій частині на увагу не заслуговують.

Доводи апеляційної скарги в частині завищеного розміру витрат (24 000 грн) на професійну правничу допомогу, що були стягнуті судом першої інстанції на користь позивача, оскільки така сума є неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, значенням справи для сторони, є безпідставними, оскільки відповідач не заявляв клопотання про зменшення судових витрат позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції, а суд позбавлений можливості за власною ініціативою без клопотання сторони про зменшення цих витрат, їх зменшити.

Додатковою постановою Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволено частково.

Ухвалено додаткове судове рішення в цій справі.

Стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон» в дохід Держави судовий збір у розмірі

4 520,00 грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим що, оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено у повному обсязі, однак, ураховуючи той факт, що перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача здійснювалось у частині позовних вимог залишених без задоволення, а відзив представника позивача на апеляційну скаргу ТзОВ «Техноторг-Дон» зокрема, але не виключно, містить ті самі обґрунтування, що й апеляційна скарга позивача; обсяг наданих адвокатом послуг складає підготовка апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу відповідача, участь в одному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, а тому заявлений до стягнення з відповідача на користь позивача розмір судових витрат, пов`язаних із наданням останньому професійної правничої допомоги, є об`єктивно завищеним. Зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд дійшоввисновку про необхідність зменшення таких витрат із заявлених 30 000 грн до 15 000 грн.

Щодо розподілу судовий витрат у частині судового збору, апеляційний суд зазначив, що суд задовольнив одну вимогу позивача, а тому судовий збір у розмірі 4 520 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а не компенсовано за рахунок держави. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Техноторг-Дон» відмовлено, то сплачений ним судовий збір у розмірі 9 356,64 грн покладається на нього.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року ТзОВ «Техноторг-Дон» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шацького районного суду Волинської області

від 12 жовтня 2023 року, постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року та додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити й стягнути витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 170/499/23 із Шацького районного суду Волинської області, у задоволенні клопотання

ТзОВ «Техноторг-Дон» про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень відмовлено.Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТзОВ «Техноторг-Дон» мотивована тим, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду:

від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 910/1274/19, від 18 лютого 2020 року у справі № 902/364/19, від 16 лютого

2021 року у справі № 921/530/18, від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21.

Вказує, що у товариства виникли обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не залежали від їхньої волі, мали надзвичайний характер, унеможливили виконання зобов`язань по поставці Товару за договором купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385. Зазначене, зокрема, підтверджено сертифікатом Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області

від 29 вересня 2022 року № 4800-22-0979 та Переліком № 309.

Зазначає, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення вийшов за межі заявлених позивачем вимог, чим порушив принцип диспозитивності в цивільному процесі, так як основною вимогою позивача у справі № 170/499/23, щодо якої суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, є визнання укладеною додаткової угоди до договору. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що товариство нібито вчинив істотне порушення умов укладеного між сторонами спору договору.

Суди підтримали позицію позивача, зазначивши, що істотність порушення продавцем зобов`язання щодо передачі покупцю товару полягає в тому, що товар було повністю оплачено покупцем, а продавець протягом усього періоду прострочення зобов`язання притримав без належної правової підстави не лише товар, але і грошові кошти покупця, проте такі висновки судів є помилковими.

Вказують що невиконання ними зобов`язання по поставці товару через дію форс- мажорних обставин повністю виключає наявність істотного порушення умов договору.

Також зазначає, що у цій справі відсутній предмет спору, оскільки предметом позову ОСОБА_1 у цій справі є вимога визнати укладеною додаткову угоду до договору, предметом спору у цій справі є сама додаткова угода. Для виникнення у позивача права вимоги щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору, між сторонами у справі мав би існувати спір щодо цієї угоди, який міг би виникнути при дотриманні позивачем норм статей 638, 640 та 642 ЦК України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено клопотання про закриття провадження у справі № 170/499/23 на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору, проте суд першої інстанції проігнорував свій обов`язок та відмовив у задоволенні клопотання, чим порушив норми процесуального права. При цьому зазначає, що рішення щодо поставки позивачу товару (фактично - рішення між тими самими сторонами, з тим самим предметом спору) уже винесене судом і набрало законної сили у справі № 170/332/22.

Крім того, судами було проігноровано положення пункту 8.2 укладеного сторонами договору, згідно з яким внесення змін, доповнень до Договору або його розірвання здійснюється тільки за окремою письмовою домовленістю сторін. Проте, позивач не звертався до них з приводу внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди.

Зазначає, що задоволення судами вимог позивача про стягнення з товариства пені за невиконання зміненого зобов`язання по поставці товару суперечить принципу розумності та справедливості, оскільки, накладення відповідальності на них за зобов`язанням, яке ними не порушувалося, є незаконним.

Також вважають, що задоволений судами розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що є підставою для значного зменшення їх розміру.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу, та заяву про стягнення витрат на правничу допомогу

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В., на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суди належним чином встановили фактичні обставини у справі, надали їм належну оцінку, ухвалили судові рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує, що встановлені фактичні дані виключають наявність у спірних правовідносинах обставин непереборної сили як підстави для невиконання відповідачем свого зобов`язання.

Крім того, зазначає, що, оскільки судові рішення у справі № 170/332/22 спірні правовідносини між сторонами не врегулювали, а предмет та підстави позову у справі № 170/499/23 є іншими, провадження у даній справі не підлягало закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Необґрунтованою є позиція відповідача про необхідність зупинення провадження у даній справі до остаточного вирішення справи № 170/332/22 у Верховному Суді, оскільки пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК допускає можливість зупинення провадження лише до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі та у разі об`єктивної неможливості розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Вказана позиція відповідача була спрямована, на думку позивача, лише на затягування розгляду даної справи.

Доводи відповідача про те, що суди неспівмірно стягнули витрати на професійну правничу допомогу, є безпідставними, оскільки відповідач не подавав клопотання про зменшення таких судових витрат позивача в суді першої інстанції,

а заперечення витрат у суді апеляційної інстанції були взяті до уваги судом,

у результаті чого такі витрати були зменшені в два рази (з 30 000 грн до

15 000 грн). При цьому саме інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19), постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року

у справі 305/1042/16-ц та інших).

Також просить стягнути з відповідача понесені ними при розгляді даної справи у суді касаційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

20 тис грн, а докази на їх підтвердження будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення.

Разом з тим, 04 липня 2024 року до Верховного Суду подано заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В., в якій просить одночасно з ухваленням судового рішення стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 тис грн, понесені при розгляді справи у суді касаційної інстанції, на підтвердження чого надає відповідні докази.

Доводи та зміст інших заяв, клопотань

01 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ТзОВ «Техноторг-Дон» про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень, в яких просить врахувати, що Верховний Суд 19 червня 2024 року розглянув справу № 170/332/22, провадження № 61-9556 св 23, в якій дійшов певних правових висновків, які впливають на розгляд цієї справи.

05 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В., в яких заявник просить не враховувати доводи попередньої заяви ТзОВ «Техноторг-Дон», так як правові висновки постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі

№ 170/332/22, провадження № 61-9556 св 23, не впливають на обставини цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з довідки переселенця № 720-7501151567 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, народився в м. Лозова Харківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

17 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Техноторг-Дон» укладено договір купівлі-продажу № 43/320 385, за умовами якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупцю, а Покупець у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язався прийняти й оплатити техніку, асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікації, який є додатком до цього Договору.

За специфікацією до договору, Продавець зобов`язався передати у власність трактор «Беларус 82,1», загальною вартістю у 565 000 грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 2.2 договору покупець зобов`язується сплатити загальну вартість товару (565 000 грн з ПДВ) у наступному порядку: пункт 2.2.1 у сумі, що дорівнює 70 % від загальної вартості товару протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору; пункт 2. 2. 2 у сумі, що дорівнює 30 % від загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.

З копій квитанцій від 17 лютого 2022 року № 37193801 на суму 390 000 грн

та від 15 квітня 2022 року № 37533039 на суму 175 000 грн встановлено, що покупець свої зобов`язання виконав.

Згідно з пунктом 3.3.1 договору Продавець зобов`язаний поставити товар Покупцю на умовах самовивозу зі складу Продавця за адресою:

АДРЕСА_1 , протягом 10 робочих днів з моменту оплати Покупцем загальної вартості товару.

Пунктом 5.3.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022року № 43/320 385 передбачено, що за порушення строку поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла у період нарахування пені, від вартості простроченого до поставки товару, за кожен день прострочення (загальна сума пені не може перевищувати 5 % від вартості товару, простроченого до поставки покупцю).

Відповідно до пункту 6.3 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 кожна із сторін при виникненні обставин непереборної сили зобов`язана протягом 3 календарних днів з дати їх виникнення інформувати іншу сторону у письмовій форм про їх настання.

Подібний спір вирішувався у справі № 170/332/22. Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТзОВ «Техноторг-Дон» передати відповідно до умов договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у власність ОСОБА_1 оплачений товар - трактор «Беларус 82,1», загальною вартістю 565 000 грн з ПДВ, шляхом його поставки ОСОБА_1 Стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 28 250 грн пені, 20 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 224,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон» відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу ТзОВ «Техноторг-Дон» задоволено частково. Рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ «Техноторг-Дон» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Техноторг-Дон» про захист прав споживача відмовлено; у решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТзОВ«Техноторг-Дон» відмовлено. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В. задоволено частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Техноторг-Дон» про захист прав споживача скасовано, рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023року у цій частині залишено в силі.

Касаційну скаргу ТзОВ«Техноторг-Дон» залишено без задоволення.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині вирішення зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу залишено без змін. Вирішено питання судових витрат (провадження № 61-9556св23).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 4) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТзОВ «Техноторг-Дон» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414

цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Щодо позовних вимог про внесення змін до договору купівлі-продажу шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору та зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у власність позивача трактор «Беларус 82,1» шляхом поставки на умовах самовивозу та стягнення пені

Щодо тотожності позовних вимог

Як у районному та в апеляційному суді, так і в касаційній скарзі представник ТзОВ «Техноторг-Дон» посилався на те, що провадження у справі слід закрити, так як відсутній предмет спору і спір між сторонами вже вирішено у справі № 170/332/22.

Верховний Суд не погоджується з такими доводами касаційної скарги.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16

ЦК України).

Повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду

або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені

з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити,

на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить

про захист свого права.

У справі № 170/332/22 предметом позову було зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати шляхом поставки позивачу відповідно до умов договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у власність трактор «Беларус 82,1». Відповідно позивачем обгрунтовувалися позовні вимоги (підстава позову).

У справі № 170/499/23, яка Верховним Судом переглядається, предметом позову є вимоги про внесення змін до договору купівлі-продажу шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору та зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у власність позивача трактор «Беларус 82,1» шляхом поставки йому на умовах самовивозу. Відповідним чином позивачем обгрунтовувалися позовні вимоги (підстава позову).

В обох наведених справах позивачем було заявлено вимоги про стягнення неустойки (пені) відповідно до умов договору. Зазначені позовні вимоги також не є тотожними, оскільки у справі № 170/332/22 пеня була нарахована за період з

30 квітня 2022 року по 09 серпня 2022 року, а у справі № 170/499/23, яка переглядається, пеня нарахована за інший період невиконання, на думку позивача, зобов`язання, а саме за період з 26 липня 2023 року по 05 вересня 2023 року.

Отже, незважаючи на те, що в обох справах сторони у справі є тими самими, проте предмет і підстави позовів є різними, що виключає висновок про тотожність позовних вимог.

Щодо розгляду по суті позовних вимог про внесення змін до договору купівлі-продажу шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору та зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у власність позивача трактор «Беларус 82,1» шляхом поставки йому на умовах самовивозу

Верховним Судом установлено і на це посилаються сторони у своїх заявах до Верховного Суду, що у справі № 170/332/22 постановою Верховного Суду

від 19 червня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В., задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Техноторг-Дон» про захист прав споживача скасовано, а рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023року у цій частині залишено в силі. Касаційну скаргу ТзОВ«Техноторг-Дон» залишено без задоволення. Рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в частині вирішення зустрічного позову ТзОВ «Техноторг-Дон» до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу залишено без змін (провадження № 61-9556св23).

Отже, рішенням Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТзОВ «Техноторг-Дон» передати відповідно до умов договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у власність ОСОБА_1 оплачений товар - трактор «Беларус 82,1», шляхом його поставки позивачу. Стягнуто з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 28 250 грн пені, 20 000 грн - відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 224,60 грн.

Таким чином, на момент вирішення справи № 170/499/23, яка Верховним Судом переглядається, в якій Шацьким районним судом Волинської області від 12 жовтня

2023 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , уже існувало рішення Шацького районного суду Волинської області від 02 лютого 2023 року про зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати ОСОБА_1 відповідно до умов договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 у власність трактор «Беларус 82,1» і апеляційним судом ще не було скасовано. Верховним Судом у наведеній справі підтримано позицію саме районного суду.

Пред`явлення ОСОБА_1 нового позову зі зміненими предметом і підставою позову направлено на той саме об`єкт - трактор «Беларус 82,1», який зазначеним вище рішенням суду зобов'язано ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у власність ОСОБА_1 і на виконання, по суті, того самого договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, який ТзОВ «Техноторг-Дон» зобов'язано виконати. Вимоги позивача у цій справі про зміну умов договору жодним чином не впливають на обов`язок ТзОВ «Техноторг-Дон» виконати рішення районного суду від 02 лютого 2023 року та передати спірний трактор, який був предметом договору купівлі-продажу, позивачу.

У зв`язку з наведеним, правових підстав для ще одного зобов'язання ТзОВ «Техноторг-Дон» ще раз передати позивачу той саме трактор, хоча і за зміненим способом (шляхом самовивозу), є безпідставним.

Відповідно до вимог статті 4 ЦПК України, статей 15 і 16 ЦК України суд захищає саме порушене право особи, яка звернулася до суду з позовом. Порушене право ОСОБА_1 на час вирішення цієї справи щодо зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати йому трактор вже захищено судовим рішенням, яке підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про внесення змін до договору купівлі-продажу шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору та зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у власність позивача трактор «Беларус 82,1» шляхом поставки йому на умовах самовивозу підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про стягнення пені

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тлумачення статті 549 ЦК України свідчить, що пеня є змінною величиною, оскільки її нарахування відбувається за кожен день прострочення.

Визначення неустойки, що наведене в частині першій статті 549 ЦК України, передбачає як одну із умов для її застосування порушення зобов`язання, у зв`язку з чим Верховний Суд зазначає таке.

Однією з підстав для виникнення зобов`язання є договір та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 цього Кодексу).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору, що є обов`язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від тривалості правопорушення.

Пунктом 5.3.1 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 передбачено, що за порушення строку поставки товару продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла у період нарахування пені, від вартості простроченого до поставки товару, за кожен день прострочення (загальна сума пені не може перевищувати 5 % від вартості товару, простроченого до поставки покупцю).

Установлено і це вбачається як з матеріалів справи, так і з доводів сторін у справі (касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та інших заяв, про які зазначено вище у постанові), що ТзОВ «Техноторг-Дон» свої зобов`язання за договором купілві-продажу передати ОСОБА_1 предмет договору - трактор, на час вирішення цієї справи не виконало. А тому ТзОВ «Техноторг-Дон» має нести цивільно-правову відповідальність у виді виплати позивачу неустойки (пені), передбаченої умовами договору, допоки зобов'язання не буде виконано.

У зв`язку з наведеним суд правомірно стягнув з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь позивача пеню, яка нарахована за період невиконання зобов`язання, а саме за період з 26 липня 2023 року по 05 вересня 2023 року. Розрахунок пені наведений позивачем у справі (а. с. 39-42, т. 1), судами перевірений, відповідачем не спростований.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами наслідків форс-мажорних обставин, передбачених пунктами 6.1, 6.2, 6.4 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385, то вони є безпідставними. Зазначені доводи були предметом перевірки Верховним Судом у справі № 170/332/22, не знайшли свого підтвердження і на час вирішення цієї справи обставини невиконання договірного зобов'язання не змінилися.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У справі, яка переглядається, встановивши, що представництво ТзОВ «Техноторг-Дон» здійснювало свою діяльність під час форс-мажорних обставин, зокрема в смт. Мала Данилівка,та товар, за який ОСОБА_1 сплатив кошти на виконання договору, був наявний на складі і відповідно до пункту 6.3 договору купівлі-продажу від 17 лютого 2022 року № 43/320 385 ТзОВ «Техноторг-Дон» не повідомляло ОСОБА_1 про наявність обставин непереборної сили, а також не виконало свого зобов`язання, передбаченого пунктом 3.1.1 зазначеного договору, щодо поставки товару покупцю на умовах самовивозу зі складу продавця за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 10 робочих днів з моменту оплати покупцем загальної вартості товару, тому районний суд, з яким погодився й апеляційний суд, вірно стягнув з відповідача передбачену договором пеню.

Як уже зазначалося, відповідно до статті 549 ЦК України пеня нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й нараховується до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. На час розгляду цієї справи відповідач зобов`язання не виконав. З урахуванням наведеного безпідставними є доводи касаційної скарги про повторне притягнення до відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про стягнення пені без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу

04 липня 2024 року до Верховного Суду подано заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця С. В., в якій просить одночасно з ухваленням судового рішення стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 тис грн, понесені при розгляді справи у суді касаційної інстанції.

Зазначена заява підлягає частковому задоволенню.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором,

а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час

(стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом,

а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення

(пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат

на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами

(стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами

(стаття 141 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій

статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані

з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги

на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається

без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи

та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Заява про стягнення витрат на правничу допомогу через систему «Електронний суд» надіслана ТзОВ «Техноторг-Дон», від якого заперечень не надійшло.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу

за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року

у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження

№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження

№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження

№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді

до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено

за взаємною домовленістю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими,

що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Заявником надані відповідні докази, а саме: додаткову угоду № 5 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 29 червня 2023 року, датовану 14 січня 2024 року, в якій зазначено визначення фіксованого розміру винагороди із детальним зазначенням опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, заявником надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності),

а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі

статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно

з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

З огляду на висновок Верховного Суду у цій справі, касаційна скарга

ТзОВ «Техноторг-Дон» частково задоволена, у позовній вимозі ОСОБА_1 про внесення змін до договору купівлі-продажу шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору та зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у власність позивача трактор «Беларус 82,1» шляхом поставки йому на умовах самовивозу судові рішення скасовано і в позові відмовлено, а в частині вимог про стягнення пені судові рішення залишено без змін.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А отже, відповідно до пропорційності задоволених вимог Верховний Суд вважає за необхідне стягнути з ТзОВ «Техноторг-Дон» на користь ОСОБА_1 10 000 грн.

Щодо додаткової постанови Волинського апеляційного суду від 21 грудня

2023 року та доводів касаційної скарги про правничу допомогу

ТзОВ «Техноторг-Дон» у касаційній скарзі зазначає, що задоволений районним і апеляційним судом розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що є підставою для значного зменшення їх розміру.

Нормативно-правове обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу та принципи їх розподілу зазначено в постанові вище.

Верховний Суд погоджується з доводами апеляційного суду про те, що стягнуті судом першої інстанції на користь позивача витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, значенням справи для сторони. При цьому відповідач не заявляв клопотання про зменшення судових витрат позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції. Суд може лише за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). При цьому суд стягнув такі витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована належним чином. Ураховуючи той факт, що перегляд рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача здійснювалось у частині позовних вимог залишених без задоволення, а відзив представника позивача на апеляційну скаргу ТзОВ «Техноторг-Дон» зокрема, але не виключно, містили ті самі обґрунтування, що й апеляційна скарга позивача; обсяг наданих адвокатом послуг складав підготовку апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу відповідача, участь в одному судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, а тому заявлений до стягнення з відповідача на користь позивача розмір судових витрат, пов`язаних із наданням останньому професійної правничої допомоги, був об`єктивно завищеним. Зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вірно дійшоввисновку про необхідність зменшення таких витрат із заявлених 30 000 грн до 15 000 грн.

Щодо розподілу судових витрат

У касаційній скарзі ТзОВ «Техноторг-Дон» просить розподілити понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Інших вимог не заявлено.

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684,00 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 073,60 грн).

За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки касаційна скарга ТзОВ «Техноторг-Дон»підлягає частковому задоволенню, тому пропорційно до задоволених позовних вимог

ТзОВ «Техноторг-Дон» необхідно компенсувати судові витрати за перегляд справи у касаційному порядку за дві немайнові вимоги у розмірі (1 073,60 х 2 х 200%)) х 0,8 = 3 435,52 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» задовольнити частково.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 жовтня

2023 року, постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року

в частині позовних вимог ОСОБА_1 про внесення змін до договору купівлі-продажу шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору та зобов`язання ТзОВ «Техноторг-Дон» передати у власність позивача трактор «Беларус 82,1» шляхом поставки йому на умовах самовивозу скасувати та ухвалити нове судове рішення у цій частині про відмову ОСОБА_1 у задоволенні цих вимог.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 12 жовтня

2023 року, постанову Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені залишити без змін.

Додаткову постанову Волинського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року залишити без змін.

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Здоровця Сергія Вікторовича, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (ЄДРПОУ 31764816) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Компенсувати товариству з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» (ЄДРПОУ 31764816) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір за перегляд справи у касаційному порядку у розмірі 3 435 (три тисячі чотириста тридцять п`ять) гривень 52 копійки.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець