Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №490/1923/23

Друк

Пошук

84

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.06.2024 року у справі №490/1923/23
Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №490/1923/23

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 490/1923/23

провадження № 61-592св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду

м. Миколаєва від 10 січня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду

від 02 лютого 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 16 грудня 2024 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берназ-Ганєва Альона Вікторівна, на додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому посилаючись на недостовірність поширеної інформації, наявність у її змісті фактичних тверджень і висловів, що принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача через формування у великої кількості людей думки про його причетність до корупційної, кримінальної діяльності та широке поширення цієї інформації в мережі Інтернет, просив: визнати інформацію, поширену ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , недостовірною та такою, що не відповідає дійсності з опублікуванням резолютивної частини рішення суду, а саме: у публікації оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі «ОСОБА_2», в месседжері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці « ОСОБА_2 », в соціальній мережі «Facebook», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у публікації, оприлюдненій

ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в месседжері « Telegram », за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_8 », у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в месседжері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_10 » наступного змісту: «Одеські бізнесмени його добре пам`ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_1 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанту та контролював наркотрафік на одеській митниці. У Миколаєві ОСОБА_1 теж старанно «попрацював» - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози. Ще до початку війни ОСОБА_1 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітик - 10-15 тис. дол., детектив - 20 тис. дол. Гроши збирали представник ОСОБА_1 - керівники однієї Миколаївської адвокатської контори. Виходить, що поки йде війна, росіяни можуть за 15 000 доларів отримати доступ до всіх українських реєстрів». «… Тому він миттєво перекинувся до Одеси для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити за часів ОСОБА_3 », «… ОСОБА_1 було комфортніше грабувати Одеський регіон.».

Визнати таку інформацію недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , зобов`язавши ОСОБА_2 спростувати вказану поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 у спосіб, який відповідає способу поширення інформації, а саме протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду поширити на вищевказаних сторінках в телеграм-каналах та мережі Фейсбук відповідні публікації (повідомлення) наступного змісту: «Поширена Інформація відносно ОСОБА_1 , є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності», з опублікуванням резолютивної частини рішення суду.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 :

у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі «ОСОБА_2, в месседжері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;

у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці « ОСОБА_2 », в соціальній мережі «Facebook», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;

у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », в месседжері « Telegram », за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_8 »;

у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в месседжері « Telegram », за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_10 », наступного змісту: «Одеські бізнесмени його добре пам`ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_1 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці. У Миколаєві ОСОБА_1 теж старанно «попрацював» - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози. Ще до початку війни ОСОБА_1 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітик - 10-15 тис. дол., детектив - 20 тис. дол. Гроши збирали представник ОСОБА_1 - керівники однієї Миколаївської адвокатської контори. Виходить, що поки йде війна, росіяни можуть за 15 000 доларів отримати доступ до всіх українських реєстрів». «… Тому він миттєво перекинувся до Одеси для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити за часів ОСОБА_3 », «… ОСОБА_1 було комфортніше грабувати Одеський регіон.».

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом поширення на каналі «ОСОБА_2», в месседжері «Telegram», публікацію (повідомлення) наступного змісту: «Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в публікації за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відносно ОСОБА_1 , є недостовірно» з опублікуванням резолютивної частини рішення суду - протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом поширення на сторінці « ОСОБА_2 », в соціальній мережі «Facebook», публікацію (повідомлення) наступного змісту: «Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » відносно ОСОБА_1 , є недостовірною», з опублікуванням резолютивної частини рішення суду - протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом поширення на Каналі «Конкурси до БЕБ - громадський контроль», в месседжері «Telegram», публікацію (повідомлення) наступного змісту: «Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в публікації за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_8 » відносно ОСОБА_1 , є недостовірно», з опублікуванням резолютивної частини рішення суду - протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом поширення на каналі «Бюро економічної безпеки», в месседжері «Telegram», публікацію (повідомлення) наступного змісту: «Інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у публікації за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_10 » відносно ОСОБА_1 , є недостовірною», з опублікуванням резолютивної частини рішення суду - протягом 10-ти днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 380,29 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стороною позивача доведено, що поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, тому вона є негативною, а відповідно підлягає визнанню недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Наведені висловлювання ОСОБА_2 (відомостей про факти) щодо позивача, яка не відповідає дійсності

(є недостовірною) на час її поширення, завдає шкоди особистим немайновим благам особи та підлягає спростуванню за правилами статті 277 ЦК України.

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2024 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судових витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 109 560,00 грн та вартість проведеної експертизи у розмірі 18 121,92 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд вважав обґрунтованими та доведеними належними та достеменними доказами вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 109 560,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (гонорар адвоката) та 18 121,92 грн витрат на проведення експертизи, які понесені позивачем у зв`язку із зверненням до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом зобов`язання спростувати недостовірну інформацію.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2024 року та додаткове рішення Центрального районного суду міста Миколаєва 02 лютого 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що досліджуючи та надаючи оцінку поширеній відповідачем інформації, суд першої інстанції правильно вважав, що спірна інформація викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, оскільки її стилістика викладення та застосовані мовні обороти мають стверджувальний характер з посиланням на конкретні фактичні дані та обставини стосовно позивача, та не є висловленою думкою відповідача, який закликав перевірити зазначену інформацію.

Зазначені висловлювання не є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, а містять конкретні факти без посилання на докази, у зв`язку із чим не носять характер оціночних суджень, які не підлягають спростуванню, що виключає можливість доведення їх правдивості.

Встановивши, що за результатами розгляду справи позов ОСОБА_1 задоволено, він поніс витрати на експертизу та на професійну правничу допомогу, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ОСОБА_2 заперечень щодо розміру понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу чи їх зменшення не подав, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд постановляючи додаткову постанову, ураховуючи наведені в заяві відповідача ОСОБА_2 доводи щодо недоведеності та неспівміності розміру витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, суть спору, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, обсяг виконаної адвокатом роботи, критерій необхідності вчинення процесуальних дій та їх значимість, розгляд справи в суді апеляційної інстанції в порядку спрощеного провадження, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, дійшов висновку зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , до 5 000,00 грн.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

10 січня 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 02 лютого 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/1099/22, від 24 травня 2023 року у справі № 536/911/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 638/12898/19, від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19, від 14 липня2021 року у справі № 203/360/20, від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі зазначається про те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивач є посадовою особою правоохоронного органу і межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж до приватної особи, а оспорювана поширена інформація не містить однозначного твердження про факти вчинення позивачем конкретних дій чи правопорушень і, за своїм змістом та з огляду на характер використання мовностилістичних засобів, а саме: «кошмарив», «кришував», «конверти», «схематози» і тд. тільки наводить суб`єктивну оцінку (припущення) іншої особи щодо певних подій. З огляду на викладене відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає. Зазначає, що у випадку задоволення касаційної скарги та скасування рішення місцевого і апеляційного суду у справі, додаткове судове рішення втрачає також силу.

26 лютого 2025 року адвокат Берназ-Ганєва А. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2025 року, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про компенсацію судових витрат у повному обсязі.

№ 185/5421/21, від 15 вересня 2021 року у справі № 357/316/20, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що висновки апеляційного суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу є необґрунтованим та незаконним.

Узагальнені доводи письмових пояснень по справі

03 лютого 2025 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду письмові пояснення щодо оскаржуваного додаткового рішення від 02 лютого 2024 року Центрального районного суду м. Миколаєва про стягнення з відповідача суми судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі

109 560,00 грн. Вважає такий розмір є недоведеним, документально не обґрунтований та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

13 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Берназ-Ганєва А. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними, необґрунтованими, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній не підтверджуються належними та допустимими доказами, викладені заявником факти, не відповідають дійсності та обставинам справи, відсутні будь-які порушення, як матеріальних так і процесуальних норм, допущених під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2024 року, додаткове рішення цього ж суду від 02 лютого 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2024 року, додаткового рішення цього ж суду

від 02 лютого 2024 року, постанови Миколаївського апеляційного суду

від 16 грудня 2024 року та додаткової постанови цього ж суду до закінчення касаційного провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 з вересня 1994 року працює в правоохоронних органах МВС України.

На підставі наказу від 07 липня 2022 року за № 274 позивача призначено на посаду керівника територіального управління БЕБ в Одеській області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 оприлюднена публікація на каналі «ОСОБА_2» в месседжері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці « ОСОБА_2 », в соціальній мережі «Facebook», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в месседжері «Telegram», за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_8 », у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в месседжері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

У вказаних публікаціях стосовно ОСОБА_1 поширено інформацію наступного змісту: «Одеські бізнесмени його добре пам`ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_1 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці. У Миколаєві ОСОБА_1 теж старанно «попрацював» - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози. Ще до початку війни ОСОБА_1 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітик - 10-15 тис. дол., детектив - 20 тис. дол. Гроші збирали представники ОСОБА_1 - керівники однієї Миколаївської адвокатської контори. Виходить, що поки йде війна, росіяни можуть за 15 000 доларів отримати доступ до всіх українських реєстрів». «… Тому він миттєво перекинувся до Одеси для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити за часів ОСОБА_3 », «… ОСОБА_1 було комфортніше грабувати Одеський регіон».

Відповідно до висновку експерта Одеського НДІСЕ № 22-5509 від 14 квітня

2023 року за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи (складено на замовлення сторони позивача) експертом встановлено, що негативна інформація щодо ОСОБА_1 , текст якої зафіксовано на роздруківках, актах відтворень і електронних доказах доданих до заяви:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 17:42, на каналі « ОСОБА_2 », в мессенджері «Telegram»;

- ІНФОРМАЦІЯ_8 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 16:07, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », мессенджері «Telegram»;

ІНФОРМАЦІЯ_4 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 17:43, на сторінці « ОСОБА_2 », в соціальній мережі «Facebook»;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_11 о 10:28, на каналі «

ІНФОРМАЦІЯ_9 », в мессенджері «Telegram»;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в мессенджері «Telegram» наявна в висловлюваннях:

Без конкурсу, за спрощено процедурою, керівником ТУ Бюро економічної безпеки України в Одеській області призначили досвідченого схемника ОСОБА_1 , який раніше обіймав посаду начальника ДФС у Миколаївській області

Одеські бізнесмени його добре пам`ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_1 керував Одеським УБЕЗом-безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці.

У Миколаєві ОСОБА_1 теж старанно «попрацював» - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози.

Українські військові героїчно стримують рашистський прорив на Миколаївському напрямку точно не для того, щоб ОСОБА_1 було комфортніше грабувати Одеській регіон.

У текстах, які зафіксовано на роздруківках, актах відтворень і електронних доказах доданих до заяви:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 17:42, на каналі « ОСОБА_2 », в мессенджері «Telegram»;

- ІНФОРМАЦІЯ_8 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 16:07, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », мессенджері «Telegram»;

ІНФОРМАЦІЯ_4 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 17:43, на сторінці « ОСОБА_2 », в соціальній мережі «Facebook»;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_11 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в мессенджері «Telegram»;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в мессенджері «Telegram» наявні як оцінні судження так і фактичні твердження.

Фактичними твердженнями є такі висловлювання:

Ще до початку війни ОСОБА_1 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітика 10-15 тис.дол., детектив - 20 тис. дол. Гроши збирали представники ОСОБА_1-керівники однієї Миколаївської адвокатської контори. Виходить, що поки йде війна, росіяни можуть за 15000 доларів отримати доступ до всіх українських реєстрів.

Цю інформацію я особисто доносив до відома директора БЕБ ОСОБА_18 . Також вона системно висвітлювалась в ЗМ1.

Одеські бізнесмени його добре пам`ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_1 керував Одеським УБЕЗом (...).

Тексти, які зафіксовано на роздруківках, актах відтворень і електронних доказах доданих до заяви:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 17:42, на каналі « ОСОБА_2 », в мессенджері «Telegram»;

- ІНФОРМАЦІЯ_8 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 16:07, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », мессенджері «Telegram»;

ІНФОРМАЦІЯ_4 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 17:43, на сторінці « ОСОБА_2 », в соціальній мережі «Facebook»;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_11 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в мессенджері « Telegram »;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в мессенджері « Telegram » є інформацією, яка має публічний характер.

Об`єктивний зміст висловлювань, які зафіксовано на роздруківках, актах відтворень і електронних доказах доданих до заяви:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 17:42, на каналі « ОСОБА_2 », в мессенджері « Telegram »;

- ІНФОРМАЦІЯ_8 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 16:07, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 », мессенджері «Telegram»;

ІНФОРМАЦІЯ_4 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 17:43, на сторінці « ОСОБА_2 », в соціальній мережі «Facebook»;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікованій ІНФОРМАЦІЯ_11 о 10:28, на каналі «

ІНФОРМАЦІЯ_9 », в мессенджері «Telegram»;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 опублікований ІНФОРМАЦІЯ_11 о 10:28, на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в мессенджері «Telegram» зафіксовано у дослідницький частині даного висновку.

Експертом встановлено, що загалом текст є викладенням позиції мовця щодо роботи БЕБ загалом, а також БЕБ у Миколаївській області, БЕБ в Одеській області та його керівника ОСОБА_1 .

Негативна інформація у відношенні конкретної особи передбачає наведення висловлювання, зміст яких вказує на властивості, якості, призначення тощо, які не викликають схвалення, а заслуговують на осуд. Зважаючи на це, негативна інформація щодо ОСОБА_1 наявна в таких висловлюваннях:

Без конкурсу, за спрощеною процедурою, керівником ТУ Бюро економічної безпеки України в Одеській області призначили досвідченого схемника ОСОБА_1 , який раніше обіймав посаду начальника ДФС у Миколаївській області.

Досвідчений, а, е. Який мас досвід (у 1 знач.), великі знання в якій-небудь галузі і т. ін.

Схема - 1. Спрощене зображення в загальних рисах системи, будови чого-небудь або взаємо розташування, зв`язку частин чогось. || План побудови, організації чого-небудь. 2. Виклад, опис, зображення чого-небудь у загальних, основних рисах, без деталізації, подробиць. || Готова трафаретна формула чого-небудь; чийсь образ у спрощеному, збідненому вигляді. 3. Графічне зображення умовними символами структури якого-небудь об`єкта. 4. Графічний документ, на якому показані у вигляді умовних зображень або позначень складові частини виробу (системи) та зв`язки між ними.

Лексема «схемник» утворена від іменника «схема» за допомогою суфікса -ник для позначення назви особи, яка створює схеми. Об`єктивним змістом даного висловлювання є інформація, що ОСОБА_1 є особою, що створює певні невизначені схеми.

Кошмарити - залякувати, мучити, притісняти, тролити.

Кришувати розм. чинити заступництво, опіку у переважно, негативних справах

За об`єктивним змістом це висловлювання містить інформацію щодо негативної діяльності ОСОБА_1 , зокрема діяльності пов`язаної з контрабандою наркотичних засобів в Одесі.

У Миколаєві ОСОБА_1 теж старанно «попрацював - кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози.

Кришувати розм. чинити заступництво, опіку у переважно, негативних справах.

Працювати неперех. виконувати які-небудь обов`язки, перебувати десь на роботі, на службі.

У тексті лексеми «скрутки», «конверти», «фіктози» вжиті в переносному значенні, на що вказують лапки і не ідентифікуються в словниках, але за своїм об`єктивним значенням мають на меті вказати на те, що ОСОБА_1 використовує нелегальні способи для особистого збагачення у місті Миколаїв.

Купувати - перех. 1. Придбавати за гроші.розм. 2. Привертати па свій бік підкупом, хабаром; підкуповувати.перен., фам. 3.Обдурювати.

Об`єктивним змістом данного висловлювання є інформація, що ОСОБА_1 незаконно посів посаду начальника БЕБ у місті Миколаїв.

Воювати ОСОБА_1 не збирався. Та і які можуть бути гроші у прифронтовому місті. Тому він миттєво перекинувся до Одеси для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити за часів ОСОБА_3 .

Пограбування - Дія за значенням пограбувати.

Пограбувати розбійницьким нападом відняти що-небудь у когось, викрасти щось.

Кошмарити - залякувати, мучити, притісняти, тролити. Префікс «до» вказує на кінець раніше незавершеної дії.

Об`єктивним змістом даного висловлювання є інформація щодо намірів ОСОБА_1 продовжити свою протизаконну діяльність в Одесі.

Українські військові героїчно стримують ришистський прорив на Миколаївському напрямку точно не для того, щоб ОСОБА_1 було комфортніше грабувати Одеській регіон.

Грабувати - перен. нещадно експлуатувати, розорювати податками, стягненнями, поборами.

Об`єктивним змістом даного висловлювання є негативна інформація щодо діяльності ОСОБА_1 в Одеському регіоні.

Наданий для аналізу текст засвідчує, що на семантичному рівні він містить характеристику діяльності БЕБ, зокрема його директора, а також керівника ТУ Бюро економічної безпеки України в Одеській області ОСОБА_1 .

Логіко-змістовий аналіз досліджуваного тексту показав, що висловлювання, які в ньому наявні, мають стверджувальний характер. Вони містять основні думки та тези, в яких комунікатор, вживаючи дієслова та дієслівні форми минулого та теперішнього часу, констатує, що події відбулися і продовжують відбуватися, вказує на існування певних фактів, оцінює їх та викладає думки у формі оповіді про певні обставини чи події.

Шляхом лексико-семантичного аналізу було встановлено, що наступні висловлювання є фактичними твердженнями:

Цю інформацію я особисто доносив до відома директора БЕБ ОСОБА_18 . Також вона системно висвітлюватись в ЗМІ.

Інформація подана як фактична за винятком таких висловлювань:

Одеські бізнесмени його добре пам`ятають ще з часів ОСОБА_3 , тоді ОСОБА_1 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарне бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці.

У наведеному висловлюванні наявна фактична й оцінна інформація, оскільки висловлювання є поліпредикативною синтаксичною конструкцією (складним безсполучниковим реченням), що відповідає кільком ситуаціям об`єктивної дійсності.

Перша частина висловлювання, що містить констатацію факту «одеські бізнесмени його добре пам`ятають» є фактичним твердженням, оскільки мовець вказує на вияв ознаки за дією:

Добре - Уживається для підкреслення важливості, значності кількісного визначення міри часу, простору.

Проте друга частина висловлювання «тоді ОСОБА_1 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці» містить лексеми з оцінною семантикою.

Безмежно - присл. до безмежний. 1. який не має видимих меж; безкраїй, безконечний. 2. перен. надзвичайно сильний, глибокий (про почуття).

Використання оцінної лексеми «безмежно» з метою окреслити великі масштаби негативної діяльності ОСОБА_1 .

Кошмарити - залякувати, мучити, притісняти. тролити.

Кришувати. - розм. Чинити заступництво, опіку у переважно негативних справах, з боку провоохоронних або кримінальних структур. Лексема є росіянізмом, оскільки походить від російського слова «крыша», вжитому в жаргонному значенні:

Крыша - жарг. покровительствующее лицо, организация или преступная группировка, защищающие коммерческие предприятия от претензий со стороны государственных органов и посягательств со стороны других криминальных структур.

Мовець дає негативну оцінку діям особи, названою за прізвищем « ОСОБА_1 », оцінюючи цю діяльність як масштабну і характеризуючи її за допомогою таких лексем, як «кришувати» і «кошмарити», що мають у значенні семи негативно-оцінного характеру.

Отже, наведене висловлювання містить фактичне твердження та оцінне судження.

Старанно присл. до старанний - який дбайливо, ретельно, щиро виконує що-небудь, ставиться до чогось; дбайливий, ретельний.

Кришувати. - розм. Чинити заступництво, опіку у переважно негативних справах, з боку провоохоронних або кримінальних структур.

Нелегальний - заборонений законом; підпільний, незаконний.

«Попрацював» (вживання лапок вказує на переносне значення лексеми) - Працювати якийсь час.

Використання оцінної лексеми «старанно» щодо дієслова «попрацювати», вжитого в переносному значенні, вказує на діаметрально протилежну оцінку, висловлену мовцем, тобто негативно оцінюється діяльність ОСОБА_1 в Миколаєві.

За лексикографічним джерелами:

Миттєво присл. до миттєвий - 1. який триває, існує лише мить; короткочасний, скороминущий. 2. Який має відбутися, статися швидко, раптово.

Перекинувся - тут у значенні. Переміщаючись, охоплювати кого-, що-небудь по черзі, одне за одним, дедалі більше// Поширюватися , переходити, переноситися від кого-, чого-небудь на інших, на інше, все далі.

Пограбування - від дієслова Пограбувати - Розбійницьким нападом відняти що- небудь у когось, викрасти щось.

Докошмарити - залякувати, мучити, притісняти, тролити. Префікс «до» вказує на завершення дії, визначеної в значенні лексеми.

У висловлюванні наявна негативна оцінка дій особи, названої за прізвищем ОСОБА_1 , щодо її переміщення до Одеси з метою розбійницького нападу і залякування бізнесу.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що зазначена касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Верховний Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доведення достовірності оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовно-стилістичні засоби.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (Карпюк та інші проти України, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Крім того, у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати, зокрема рекомендації, що містяться в Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

У зазначеній Резолюції визначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише саме така інформація, висловлена чи написана відповідачем у цій категорії справ. Тобто предметом спору у цій категорії справ є спірна інформація, що передається дослівним цитуванням (без редагування, корегування, власного розуміння позивача).

Тобто якраз конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована в ЗМІ) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, гідності і ділової репутації. Саме сказані відповідачем висловлювання, тобто дослівні твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів.

У справі, що переглядається, установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 оприлюднена публікація на каналі «ОСОБА_2» в месседжері «Telegram» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_2 », публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці « ОСОБА_2 » в соціальній мережі «Facebook», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 », загальний доступ: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в месседжері «Telegram» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_8 », у публікації, оприлюдненій ІНФОРМАЦІЯ_1 на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в месседжері «Telegram», за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_10 ».

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи (а. с. 114-223 т. 1), не заперечували учасники справи, тому вони не підлягають доказуванню в розумінні частини першої статті 82 ЦПК України.

Таким чином, позивач довів у суді публічне поширення відповідачем зазначеної інформації.

Досліджуючи та надаючи оцінку поширеній відповідачем інформації, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що ОСОБА_2 висловився відносно ОСОБА_1 , звинувачуючи його у вчиненні злочину, в тому числі в загальному контексті викладеної оспорюваної інформації на сторінці відповідача у мережі фейсбук та наведених телеграм-каналах: «ОСОБА_1 керував Одеським УБЕЗом - безмежно кошмарив бізнес, кришував контрабанду та контролював наркотрафік на одеській митниці. У Миколаєві ОСОБА_1 …. кришував нелегальні АЗС, «скрутки», «конверти», «фіктози» та різного роду схематози. … ОСОБА_1 купив собі посаду начальника БЕБу в Миколаївській області і вже почав формувати команду з числа місцевих фіскалів та співробітників інших правоохоронних органів. Аналітик - 10-15 тис. дол., детектив - 20 тис. дол. Гроші збирали представники ОСОБА_1 …. для повного пограбування одеського бізнесу, який він ще не встиг докошмарити … ОСОБА_1 було комфортніше грабувати Одеський регіон».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що поширені відповідачем відомості не є оціночними судженнями, оскільки зазначена інформація стосується звинувачення у вчиненні протиправних дій, отже, може бути перевірена на предмет дійсності.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідач ОСОБА_2 не довів правдивості висловленої ним інформації, водночас позивач надав докази на її спростування, зокрема відповіді ГУНП в Миколаївській області та Офісу Генерального прокурора, ГУНП в Одеській області, головного слідчого управління СБУ про відсутність інформації про притягнення позивача до кримінальної відповідальності (а. с. 326-340, т. 5).

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідачем ОСОБА_2 не доведено, що опублікована ним у соціальних мережах інформація відносно ОСОБА_1 є достовірною, такою, яка відповідає дійсності та містить відомості про події та явища, які існували.

Оскільки вказана недостовірна інформація містила звинувачення позивача у вчиненні протиправних дій, суди дійшли вірного висновку, що вона є такою, що порушує особисті немайнові права позивача.

Верховний Суд погоджується із таким визначенням характеру поширеної відповідачем інформації саме як тверджень про факти, яку у подальшому не було підтверджено.

Доводи відповідача про те, що спірні висловлювання мають характер оціночних суджень, Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки стосуються конкретних подій, конкретної особи (позивачки) та подаються як установлений факт.

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач є публічною особою, а тому межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж до приватної особи, не можуть бути підставою для скасування судових рішень з огляду на таке.

Так, дійсно, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість до висловленої критики, сатири, провокацій.

Водночас публічні особи, які спричиняють жваву суперечку чи гарячі дебати щодо їхньої поведінки і публічних виступів, не повинні потерпати від публічного звинувачення у вчиненні злочинів без підтвердження таких заяв фактами.

Хоча повідомлення про правдиві факти про приватне життя політиків чи інших публічних осіб може бути прийнятним за певних обставин, навіть особи, відомі суспільству, мають законні очікування щодо захисту та поваги до свого приватного життя (рішення ЄСПЛ Standard Verlags GmbH v. Austria (№ 2),

№ 21277/05, § 53, 04 червня 2009 року).

07 листопада 2017 року ЄСПЛ ухвалив рішення в справі EGILL EINARSSON v. ICELAND, яке набуло статусу остаточного 07 лютого 2018 року, ключові висновки в якій сформульовані в контексті з`ясування того, чим за своєю суттю є звинувачення у вчиненні злочину: оціночним судженням чи твердженням про факт, схиляючись до того, що навіть припустивши теоретичну можливість визначення звинувачення у вчиненні злочину як оціночного судження, воно має мати фактологічну підставу, на кшталт вироку, яким засуджено особу.

Також у цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що навіть спірні публічні особи, які викликали гарячі дебати своєю поведінкою та публічними коментарями, не повинні терпіти, коли їх публічно звинувачують у насильницьких злочинних діяннях, якщо такі заяви не підтверджуються фактами.

Незважаючи на градус критики, вона є допустимою, допоки базується на фактах, а не на безпідставних обвинуваченнях.

Отже, у випадку, коли щодо особи публічно висловлено заяву, яка містить пряме або опосередковане звинувачення у вчиненні злочину, що не підтверджено перевіреними фактами, це тягне за собою порушення статті 8 Конвенції.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2024 року в справі № 754/6964/21 та від 05 червня 2024 року в справі

№ 756/14771/21.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що поширена відповідачем інформація містить посилання на конкретні дії позивача щодо вчинення протиправних дій.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження дійсності поширеної відповідачем інформації про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень, тому вона є недостовірною, негативною і такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки призводить до формування в суспільства негативного ставлення до нього.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі

№ 712/1099/22, від 24 травня 2023 року у справі № 536/911/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 638/12898/19, від 23 грудня 2021 року у справі

№ 398/3086/19, від 14 липня2021 року у справі № 203/360/20, від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15, є помилковими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, у вказаних справах поширена інформація відрізняється від інформації, яку поширив відповідач у справі, яка переглядається.

Щодо касаційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач посилався на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 109 560 грн.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції надано ордер серії ВН №1228730, додаткова угода від 11 січня 2024 року№ 2, акт наданих послуг від 11 січня 2024 року, рахунок - фактура від 11 січня 2024 року, розрахунок судових витрат від 11 січня 2024 року, додаток № 2 до розрахунку судових витрат, детальний опис робіт (наданих послуг) від 11 січня 2024 року..

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивача Берназ-Ганєвою А. В. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відшкодування на користь ОСОБА_1 підлягали витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн, а не 109 560 грн, як помилково вважав суд першої інстанції, оскільки такий розмір не відповідає загальним засадам цивільного законодавства справедливості та розумності.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу (7 000 грн) відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, тривалістю слухання справи у суді першої інстанції (з березня 2023 року до січня 2024 року).

Що стосується витрат на проведення експертизи, то їх розмір підтверджений наявними у справі доказами, висновок експертизи суди враховували при ухвалені судових рішень, а тому підставно стягнули з відповідача на користь позивача суму таких витрат у розмірі 18 121, 92 грн (а. с. 981-985, т. 5).

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач посилався на те, що під час розгляду справи у суді він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції надано договір про надання професійної правничої допомоги №01-13/02-23 від 13 лютого 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Берназ-Ганєва А.В. і партнери»; додаткову угоду до вказаного договору від 26 березня 2024 року № 1; ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 у Миколаївському апеляційному суді адвокатом Берназ-Ганєвою А.В. від 14 березня 2024 року серії ВН №1343482; акт надання послуг та детальний опис робіт (наданих послуг) від 18 грудня

2024 року; розрахунок судових витрат, пов`язаних з розглядом Миколаївським апеляційним судом справи № 490/1923/23, що заявляється до відшкодування ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року, згідно якого вартість гонорару адвоката за вищезазначені послуги складає загальну суму 50000,00 грн.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Берназ-Ганєвою А. В. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відшкодування на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правову допомогу у розмірі

5 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним, відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій учасника справи, а тому відповідні доводи касаційної скарги є помилковими.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині вирішення спору по суті без змін, а також додаткової постанови суду апеляційної інстанції. Додаткове рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині перегляду цього додаткового рішення підлягають зміні в частині стягнення витрат на правову допомогу шляхом зменшення розміру таких витрат з 109 560 грн до 7 000 грн. А в решті - залишенню без змін.

Крім того, суд касаційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання

ОСОБА_2 про зупинення виконання судових рішень, оскільки у зв`язку із прийняттям цієї постанови закінчується їх перегляд у касаційному порядку.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Берназ-Ганєва Альона Вікторівна, залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року в частині щодо рішення Центрального районного суду м. Миколаєва

від 10 січня 2024 року, а також додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 січня 2025 року залишити без змін.

Додаткове рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня

2024 року щодо додаткового рішення Центрального районного суду

м. Миколаєва від 02 лютого 2024 року змінити, зменшивши розмір витрат на правову допомогу з 109 560 грн до 7 000 грн. А в решті - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович