Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №363/2005/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 363/2005/21

провадження № 61-9884св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Дмитро Володимирович, на рішення Вишгородського районного суду Київської області, у складі судді Котлярової І. Ю., від 31 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., від 05 червня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 09 грудня 2009 року він на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки набув право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3221886001:03:273:0002, за адресою:

АДРЕСА_1 .

3. З метою забудови цієї ділянки він звернувся до ПП «Компанія Географа» із заявою про встановлення на місцевості меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

4. Відповідно до акта виконання геодезичних робіт по перенесенню проєктних точок в натуру (на місцевості) від 07 квітня 2016 року, проєктні точки його земельної ділянки відновлені та закріплені в натурі (на місцевості) у кількості 2 штук. Інші 2 межові знаки не встановлено, оскільки частина земельної ділянки, площею 0,02 га, протиправно зайнята суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , яким вздовж усієї межі зведено огорожу з бетонних плит та нежитлову будівлю.

5. Згідно з державним актом серії ЯЙ № 946867 суміжна земельна ділянка, кадастровий номер 3221886001:03:273:001, яка належить ОСОБА_2 має площу 0,1581 га, однак у відповідності до інформації з викопіювання генерального плану с. Нові Петрівці під виділ його земельної ділянки було заплановано 0,12 га.

6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ

№ 946867 від 29 грудня 2012 року, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322180001026478, виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 9227

від 21 липня 2005 року.

7. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області

від 17 вересня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області - Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області

від 31 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

9. Суд першої інстанції врахував, що позивачу про порушення його прав стало відомо 07 квітня 2016 року при відновленні та закріпленні в натурі (на місцевості) межових знаків, а із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у травні 2021 року, тобто зі спливом строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

10. Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня

2023 року змінено, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду. В іншій частині Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2023 року залишено без змін.

11. Колегія суддів вважала помилковим висновок суду першої інстанції щодо доведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 був виданий з порушенням порядку та процедури його видачі.

12. Доказів того, що збільшення розміру належної відповідачу земельної ділянки відбулося за рахунок ділянки позивача, не надано.

13. Крім того, на момент придбання позивачем земельної ділянки у грудні 2009 року відповідач уже був власником суміжної ділянки,а тому позивач мав можливість перевірити вказані обставини та, відповідно, відмовитися від набуття у власність земельної ділянки.

14. Посилання районного суду на обставин встановлені рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 вересня 2022 року у справі № 363/207/19, є помилковими, оскільки предметом спору і тій справі були обставини фактичного користування земельними ділянками і не досліджувались підстави видачі оспорюваного державного акту.

15. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову по суті спору, а не через сплив позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат

Руденко Д. В. просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року скасувати, направивши справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. 10 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Руденко Д. В. подав касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у липні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року

у справі № 372/6016/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Зауважує, що земельна ділянка відповідача була збільшена на площу 0,0196 га через накладення на земельну ділянку позивача.

22. Вказує, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову з мотивів його недоведеності, безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про витребування доказів у Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Київської області щодо належних сторонам земельних ділянок.

23. Звертає увагу, що вирішальним для вирішення спору є встановлення факту накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача. При цьому судам було надано висновок експерта, складений в межах розгляду справи № 363/207/19, з якого вбачається наявність накладення земельних ділянок.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

24. У серпні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Коломієць І. О. подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що у справі № 363/207/19 суд вирішував інший спір між сторонами, а саме щодо встановлення меж земельної ділянки.

25. Вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржених судових рішень, а судом першої інстанції вжито всі необхідні заходи щодо витребування доказів.

Обставини справи, встановлені судами

26. 09 грудня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 набуто право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221886001:03:273:0002, за адресою: АДРЕСА_1 .

27. 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ПП «Компанія Геосфера» з заявою про встановлення на місцевості меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

28. Відповідно до акта виконання геодезичних робіт по перенесенню проєктних точок в натуру (на місцевості) від 07 квітня 2016 року, проєктні точки земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1430 га, кадастровий номер 3221886001:03:273:0002, власником якої є ОСОБА_1 , відновлені та закріплені в натурі (на місцевості) у кількості 2 штук. Інші 2 межові знаки не встановлено, так як частина земельної ділянки (0,02 га) зайнята суміжним землекористувачем ОСОБА_2 .

29. Згідно з державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЙ № 948267 від 29 грудня 2012 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 липня 2005 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка, кадастровий номер 3221886001:03:273:0001, площею 0,1581 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по

АДРЕСА_2 . У 2015 році на вказаній земельні ділянці ОСОБА_2 побудовано житловий будинок, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що підтверджено декларацією про готовність об`єкта до експлуатації.

31. 12 грудня 2015 року ОСОБА_2 розміщено оголошення в місцевій газеті про повідомлення жителів с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області про винесення меж належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості).

32. 21 грудня 2015 року ФОП ОСОБА_3 закріплено в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 4 шт. земельну ділянку, площею 0,1581 га, кадастровий номер 3221886001:03:273:0001.

33. У червні 2019 року на замовлення ОСОБА_2 здійснена кадастрова зйомка земельної ділянки із кадастровим номером 3221886001:03:273:0001, відповідно до якої вбачається, що фактичні межі земельної ділянки по розмірах, конфігурації та площі співпадають з тими, що вказані в Державному земельному кадастрі. Проте наявне накладення частини земельної ділянки, кадастровий номер 3221886001:03:273:0002, яка належить ОСОБА_1 на земельну ділянку 3221886001:03:273:0001, яка належить ОСОБА_2 .

34. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області

від 22 вересня 2022 року у справі № 363/207/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 перенести паркан, який розташований за межами належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0001 та зміщений в північно-західному напрямку на відстань від 0,21 м до 0, 42 м в глибину земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0002, належної ОСОБА_1 . У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.

35. Відповідно до висновку експерта № 511/05/2020 від 12 травня

2020 року, який складено у межах справи № 363/207/19: «Земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:03:273:0001, площею 0,1581 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:03:273:0002, площею 0,1430 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 розташована за адресою: АДРЕСА_1 перетинаються в площині в результаті чого утворюється пляма накладання, площею 191,6 кв. м (0,0196 кв. м), яка має форму наближену паралелограма.

Межі земельної ділянки за фактичним землекористуванням ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0002, площею 0,1430 га, яка перебуває у власності ОСОБА_1 , що графічно зображено на схемі в додатку № 2.

В межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0002 у фактичному користуванні ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка, площею 1220,8 кв. м (0,12208 га).

Межі земельної ділянки за фактичним землекористуванням ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0001, площею 0,1581 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , що графічно зображено на схемі в додатку № 1.

В межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0001 у фактичному користуванні ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка, площею 1516,0 кв. м. (0,1516 га).

В зв`язку із тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:03:273:0001 та 3221886001:03:273:0002 не мають спільної межі та фактично перетинаються в площині в результаті чого утворилася пляма накладання, площею 191,6 кв. м (0,0196 кв.м.), встановити відповідність вимогам нормативних норм, розташування будівель і споруд, які перебувають у власності/користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не вбачається за можливе.

Разом з тим, при порівнянні фактичного розташування будівель і споруд, які перебувають у власності/користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , із межами земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0001 та 3221886001:03:273:0002 встановлено ряд невідповідностей, які описані під час надання відповіді на третє питання в дослідницькій частині даного висновку.)

36. У відповіді на адвокатський запит від 05 січня 2022 року за

№ 29-10-0.331-94/2-22 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило, що за інформацією Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Київській області, за результатами здійсненого пошуку, у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, що зберігаються в архіві Відділу, наявний запис від 29 вересня 2010 року

№ 011094202612 щодо реєстрації державного акту на право приватної власності серії ЯЖ № 460643 на земельну ділянку з кадастровим номером 32218860001:03:273:0001, площею 0,1379 га, виданий на ім`я ОСОБА_2 .

37. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області

від 25 листопада 2022 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Київській області належним чином засвідчені копії документів, а саме:

- технічної документації на земельну ділянку, кадастровий номер 3221886001:03:273:0002, яка належить ОСОБА_1 , код документації землеустрою: 2007 МФ 19 КИ ВШ 000018; 2007 МФ 19 КИ ВШ 000176;

- технічної документації на земельну ділянку, кадастровий номер: 3221886001:03:273:0001, яка належить ОСОБА_2 , код документації землеустрою: 2006 МФ 19 КИ ВШ 000265;

- державного акту на право приватної власності серії ЯЖ № 460643

від 29 вересня 2010 року та належним чином засвідчені копії документів на підставі яких видано даний державний акт;

- правовстановлюючих документів (договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 липня 2005 року № 9227), на підставі яких було набуто право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221886001:03:273:0001, та видано державний акт на право приватної власності;

- викопіровку з книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, інформації щодо запису

від 29 вересня 2010 року № 011094202612 щодо реєстрації державного акту на право приватної власності серії ЯЖ № 460643 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:273:0001, площею 0,1379 га, виданий на ім`я ОСОБА_2 ;

- ситуаційного плану (викопіровки з генерального (опорного) плану

с. Нові Петрівці), а саме житлового масиву «Польовий» (с. Нові Петрівці, Вишгородський р-н, Київська обл.), на якому розміщуються земельні ділянки, кадастрові номери 3221886001:03:273:0001 та 3221886001:03:273:0002, станом на 2005 рік, а саме до затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру;

- ситуаційного плану (викопіровки з генерального (опорного) плану

с. Нові Петрівці), а саме житлового масиву «Польовий» (с. Нові Петрівці, Вишгородський р-н, Київська обл.), на якому розміщуються земельні ділянки, кадастрові номера 3221886001:03:273:0001 та 3221886001:03:273:0002, станом на 2009 рік.

38. Витребувані ухвалою суду документи, надано не було, а листом

від 21 березня 2023 року за № 9-10-0.6-2343/2-23 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повідомило, що згідно інформації Відділу № 5 Управління надання адміністративних послуг головного управління документація із землеустрою щодо оформлення земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0001, яка належить ОСОБА_2 , та документація із землеустрою щодо формування земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:273:0002, яка належить ОСОБА_1 , державний акт на право приватної власності серія ЯЖ № 460643 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:273:0001 та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також ситуаційні плани (викопіювання з генерального (опорного) плану) у Відділі не виявлено.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

42. Згідно з частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

43. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

44. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17,

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц

45. Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

46. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

47. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

48. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

49. Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі

№ 755/10947/17).

50. У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Крім того, встановивши, що частина земельної ділянки відповідача накладається на землі позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається.

51. У розглядуваній справі ОСОБА_1 заявляє вимогу про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 946867 від 29 грудня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 0,1581 га, посилаючись на те, що ця ділянка частково накладається на його земельну ділянку, а площа накладення відповідно до акту виконання геодезичних робіт становить

0,02 га, а згідно з висновком експерта - 0,0196 кв. м.

52. Тобто, за твердженням позивача, площа накладення, менша загальної площі належної відповідачу земельної ділянки.

53. Водночас ОСОБА_1 звернувся до суду з метою відновлення володіння частиною земельної ділянки, яку вважає своєю, вимагаючи скасувати правовий титул відповідача (визнати недійсним державний акт) щодо всієї земельної ділянки ОСОБА_2 , а не тієї її частини, що,

за його твердженням, накладається на ділянку позивача.

54. Визнання недійсним державного акта призведе до того, що

ОСОБА_2 буде номінально позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка, за твердженням позивача, накладається на ділянку ОСОБА_1 , а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання якої у власність ОСОБА_2 позивач не ставиться під сумнів. Таке втручання не може визнаватися законним.

55. При цьому відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

56. За такого правового регулювання визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку не вирішить спір, так само не вирішить і питання про захист прав та інтересів позивача, які він вважає порушеними.

57. Належним способом захисту за цих обставин є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування тієї частини земельної ділянки, яка на думку ОСОБА_1 належить йому, але незаконно знаходиться у власності ОСОБА_2 .

58. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня

2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі

№ 910/12525/20).

59. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову, але допустили помилку при мотивуванні своїх рішень.

60. Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 та у постановах Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 347/783/21, від 09 квітня 2025 року у справі № 686/11964/18, від 15 квітня 2025 року

у справі № 916/1395/22, від 22 квітня 2025 року у справі № 918/1332/23,

від 23 квітня 2025 року у справі № 297/2047/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 490/1956/20, від 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21,

від 07 травня 2025 року у справі № 688/154/23, від 21 травня 2025 року

у справі № 688/189/23, які прийняті після подання касаційної скарги у цій справі та підлягають врахуванню відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України.

61. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 червня

2021 року у справі № 372/6016/13-ц, на які посилався заявник у касаційній скарзі, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржених судових рішень.

62. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

63. За змістом статті 412 ЦПК України суд змінює судове рішення повністю або частково, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

64. За таких обставин, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року необхідно змінити, шляхом зміни мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень з урахуванням висновків, викладених у цій постанові Верховного Суду.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Руденко Дмитро Володимирович, задовольнити частково.

2. Рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 31 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду

від 05 червня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови Верховного Суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович