Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 710/1246/17

провадження №61-48157св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

третя особа - Шполянська державна нотаріальна контора,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Побережної Н.П., та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року, ухвалену в складі колегії суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І., Фетисової Т.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Шполянська державна нотаріальна контора про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та постійно проживала разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкове майно складається з земельної частки (паю) площею 1,88 га та житлового будинку з відповідними надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті спадкоємцем за законом першої черги являється позивач.

На день смерті спадкодавця позивач, як рідний син, постійно проживав із нею, і відповідно до ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, так як протягом строку, передбаченого ст. 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї.

Отримати свідоцтво про право на спадщину позивач не може, так як його мати померла на території Російської Федерації, куди вона виїжджала в гості, і свідоцтво про її смерть отримала рідна сестра матері, ОСОБА_2 , що є спадкоємцем другої черги та відмовляється передати це свідоцтво позивачеві, як спадкоємцю першої черги.

Із вказаних підстав, Шполянська державна нотаріальна контора не приймає заяву позивача про відкриття спадкової справи.

В жовтні 2017 року позивачеві стало відомо про те, що ОСОБА_2 , діючи умисно з метою заволодіння спадковим майном, ввела нотаріуса Шполянської державної нотаріальної контори в оману і ще 12 серпня 2010 року було заведено за її заявою спадкову справу, а 29 вересня 2017 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину, чим грубо порушила права позивача, як спадкоємця першої черги. Тому позивач вважає, що таке свідоцтво має бути визнано недійсним та скасованим.

Позивач просив суд скасувати свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 та визнати за ним як за спадкоємцем першої черги право власності на спадкове майно - земельну ділянку (пай) площею 1,88 га, розташовану в адміністративних межах Лебединської сільської ради та житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належав матері позивача ОСОБА_4 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року, залишеним без змінпостановою Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , видане 29 вересня 2017 року, посвідчене державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори Курінним В.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1090.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди виходили з того, що в порушення вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, державний нотаріус не з`ясував кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та не повідомив їх про заведення спадкової справи, внаслідок чого свідоцтво про право на спадщину було видано спадкоємцю другої черги за наявності такого, що прийняв спадщину, спадкоємця першої черги. Також, сторонами повідомлено про наявність ще одного спадкоємця першої черги матері померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .

За таких обставин, свідоцтво про право на спадщину було видано передчасно, з порушенням порядку, встановленого Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому скасував таке свідоцтво про право на спадщину.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , суди виходили з того, що позивач не вичерпав позасудовий спосіб оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 .

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції

У грудні 2018 року ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року, та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Шполянського районного суду Черкаської області цивільну справу № 710/1246/17.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року, та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України.

Суд не прийняв до уваги те, що ОСОБА_1 фактично проживав окремо від спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, до суду з позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно звернувся лише у 2017 році, факт спільного проживання зі спадкодавцем у належному порядку не встановлювався.

Суд апеляційної інстанції надав перевагу лише довідці № 2373 від 31 серпня 2017 року, в якій вказано, що ОСОБА_4 постійно проживала та була прописана в будинку по АДРЕСА_1 в якому також проживав і ОСОБА_1 .

Суди не прийняли до уваги те, що ОСОБА_1 не вжив усіх необхідних заходів для оформлення своїх спадкових прав на нерухоме майно в позасудовому порядку, оскільки не надав суду доказів про те, що він як спадкоємець за законом, звертався до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та/або видачу йому свідоцтва про право на спадщину.

Доводи інших учасників справи

Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами листопада

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с. 50).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки (пай) площею 1,88 га, розташованої в адміністративних межах Лебединської сільської ради та житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7105889052017 від 11 серпня 2017 року уточнена площа вищезазначеної земельної ділянки - 1,8762 га, та вказаний кадастровий номер вищезазначеної земельної ділянки - 7125783600:02:001:0256 (а.с.39-40).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є син померлої - ОСОБА_1 та мати померлої - ОСОБА_5 , спадкоємцем другої черги - сестра ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки № 2373 від 31 серпня 2017, виданої виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті 2010 року постійно проживала та була прописана в АДРЕСА_1 , який належить її на праві приватної власності (а.с.21).

На час відкриття спадщини разом із спадкодавцем постійно проживав син ОСОБА_1 Малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб дієздатність яких обмежена у спадкодавця немає. Заборони на нерухоме майно немає (а.с.21). Факт проживання разом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 підтверджується також довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 2310 від 17 серпня 2017 року, виданою виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області (а.с.22).

За фактом смерті ОСОБА_4 , в Шполянській державній нотаріальній конторі 12 серпня 2010 року заведена спадкова справа № 269/2010. 29 вересня 2017 року видане чинне свідоцтво про право на спадщину (а.с.7-19, 38).

Відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12 серпня 2010 року до Шполянської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті її сестри ОСОБА_4 (а.с.33, 37), запис про посвідчення підпису ОСОБА_2 нотаріусом ОСОБА_6 . підтверджується Інформаційною довідкою з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів № 27096025 від 12 серпня 2010 року (а.с.33).

29 вересня 2017 на ім`я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчене державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори Курінним В.В.(а.с.42).

Матеріали справи не містять доказів того, що державний нотаріус з`ясовував коло спадкоємців після смерті спадкодавця ОСОБА_4 та повідомляв їх про заведення спадкової справи. Сторони не спростували даного факту та не надали суду доказів протилежного.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди виходили з того, що в порушення вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, державний нотаріус не з`ясував кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 та не повідомив їх про заведення спадкової справи, внаслідок чого свідоцтво про право на спадщину було видано спадкоємцю другої черги за наявності такого, що прийняв спадщину, спадкоємця першої черги. Також, сторонами повідомлено про наявність ще одного спадкоємця першої черги матері померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .

За таких обставин, свідоцтво про право на спадщину було видано передчасно, з порушенням порядку, встановленого Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому скасував таке свідоцтво про право на спадщину.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , суди виходили з того, що позивач не вичерпав позасудовий спосіб оформлення своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 .

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

На момент видачі спірного свідоцтва про право власності на спірне майно у 2017 році, діяв Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 ( далі Порядок).

Відповідно до з п. 1.2. Глави 10 Порядку при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є син померлої - ОСОБА_1 та мати померлої - ОСОБА_5 , спадкоємцем другої черги - сестра ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що державний нотаріус з`ясовував коло спадкоємців після смерті спадкодавця ОСОБА_4 та повідомляв їх про заведення спадкової справи. Сторони не спростували даного факту та не надали суду доказів протилежного.

Окрім того, відповідно до заяви від 22 січня 2010 року, наданої державному нотаріусу Кочнєвою А. В., остання повідомила нотаріусу, що інших спадкоємців крім неї немає ( а.с.37 зворотній бік).

Також суди встановили, що ОСОБА_1 на момент смерті постійно проживав із померлим спадкодавцем і протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від спадщини.

До вказаного висновку суди дійшли надавши оцінку довідкам № 2373 від 31 серпня 2017, виданої виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області (а.с. 21) та № 2310 від 17 серпня 2017 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою виконавчим комітетом Лебединської сільської ради Шполянського району Черкаської області (а.с. 22).

Таким чином, суди дійшли правильних висновків, що свідоцтво про право на спадщину було видано спадкоємцю другої черги передчасно, за наявності спадкоємців першої черги, який прийняв спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України, тому скасування такого свідоцтва на спадщину є правомірним і таким, що дає підстави суду захистити порушені права позивача.

Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги відносно того, що суди дійшли до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 прийняв спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки судами на підставі достатніх доказів було встановлено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину та має право звернутись до нотаріуса для її оформлення.

Стосовно, позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24.06.83 №4 судам роз`яснено, що відповідно до гл.4 закону від 25.12.74 «Про державний нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду про захист своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відомостей про вчинення таких дій позивачем суду не надано, відповідно, матеріали справи їх не містять.

Установивши, що позивач не надав суду доказів того, що він в установленому законом порядку подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив йому у видачі указаного свідоцтва, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно є передчасними.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 фактично проживав окремо від спадкодавця із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, до суду з позовом про скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно звернувся лише у 2017 році, факт спільного проживання зі спадкодавцем у належному порядку не встановлювався не заслуговують на увагу, оскільки суди на підставі належних доказів встановили, що ОСОБА_1 прийняв спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суд апеляційної інстанції надав перевагу лише довідці № 2373 від 31 серпня 2017 року, в якій вказано, що ОСОБА_4 постійно проживала та була прописана в будинку по АДРЕСА_1 в якому також проживав і ОСОБА_1 зводяться до переоцінки доказів, оскільки відповідно до ст. 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги відносно того, що суди не прийняли до уваги те, що ОСОБА_1 не вжив усіх необхідних заходів для оформлення своїх спадкових прав на нерухоме майно в позасудовому порядку, оскільки не надав суду доказів про те, що він як спадкоємець за законом, звертався до нотаріуса за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та/або видачу йому свідоцтва про право на спадщину не заслуговують на увагу, оскільки це стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Отже, вказані доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін,

Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 11 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик