Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №761/38584/17

Постанова

Іменем України

4 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 761/38584/17

провадження № 61-10999св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва

від 20 грудня 2017 року у складі судді Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві пpo встановлення факту надання неякісної правової допомоги, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання усунути недоліки в наданій безоплатній вторинній правовій допомозі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року у складі судді Савицького О. А. відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року звільнено

ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що подана ОСОБА_1 апеляційна скарга не відповідала вимогам процесуального закону. У наданий судом строк заявник не усунув недоліки апеляційної скарги.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права і безпідставно визнав неподаною та повернув апеляційну скаргу у зв'язку з невиконанням вимог ухвали.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено, що 30 жовтня 2017 року Шевченківським районним судом

м. Києва постановлено ухвалу, якою ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення ухвали.

ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанції та оскаржив її в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 297 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали, передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору, застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 297, статті 121 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали, суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статей 119 і 120 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали. Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає її вимоги, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та визначено п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для оплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначено несплата судового збору та зобов'язано заявника надати апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 295 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали, а саме зазначити, у чому полягає незаконність ухвали місцевого суду та надати копії цієї апеляційної скарги відповідно кількості осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_1 ухвалу суду апеляційної інстанції отримав 11 грудня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, апеляційну скаргу визнано неподаною та повернено особі, яка її подала.

Апеляційний суд зазначив, що позивачем недоліки апеляційної скарги не усунуто: не наведено належного обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, у чому полягає незаконність ухвали судді, та не надано копії апеляційної скарги для відповідача

Також суд вказав, що на особовому рахунку ОСОБА_1 обраховуються грошові кошти у розмірі 517,90 грн, а відтак, він не позбавлений можливості придбати письмове приладдя, у тому числі і папір, для подання апеляційної скарги у двох екземплярах.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі. Перебуває в місцях позбавлення волі. Правовою підставою пред'явленого ним позову стала надана неякісна, на думку заявника, правова допомога.

Апеляційна скарга містить посилання на те, що заявник має право на безоплатну правничу допомогу, гарантовану статтею 59 Конституції України.

На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 надав заяву, в якій посилався на позбавлення його в доступі до правосуддя.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції конкретні обставини справи не врахував, обмежився посиланням на можливість у заявника придбати письмове приладдя для виготовлення апеляційної скарги у двох екземплярах та дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, що призвело до обмеження реалізації права заявника на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, апеляційним судом не вирішено питання відводу судді-доповідачу, заявленого позивачем у справі (а. с. 16).

За викладених обставин ухвала Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня

2017 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С.П. Штелик