Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.04.2018 року у справі №461/5321/14

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 461/5321/14-ц

провадження № 61-5432св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року

у складі судді Волоско І. Р. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2016 року у складі суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») про стягнення коштів за договором депозитного вкладу.

Позов мотивовано тим, що 05 серпня та 18 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі завідуючої територіально відокремленого безбалансового відділення (далі - ТВБВ) № 10013/0332 ОСОБА_2 було укладено договори на вклад «Депозитний», за якими позивач вніс на депозитні рахунки грошові кошти в сумі

4 350 дол. США та 3 820 дол. США відповідно, строком на тринадцять місяців із установленою процентною ставкою у розмірі 6,5 % річних. Пунктом 4.1 цих депозитних договорів встановлено, що цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до моменту повного виконання ними своїх зобов'язань. На звернення позивача щодо повернення коштів ПАТ «Державний ощадний банк України» суму вкладів не повернуло, зазначивши, що при укладенні депозитного договору подані позивачем документи не відповідали вимогам закону.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» кошти за депозитним договором від 05 серпня 2013 року в сумі 4 350 дол. США, що станом на 24 грудня 2014 року становило 68 599,50 грн, та 4 825,46 грн нарахованих відсотків; за депозитним договором від 18 липня 2013 року - 3 820 дол. США, що станом на 24 грудня 2014 року становило 60 241,40 грн, та 4 237,53 грн нарахованих відсотків і 500 грн витрат на правову допомогу, а всього 138 403,89 грн.

У червні 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договорів депозитних вкладів нікчемними.

Зустрічний позов мотивований тим, що укладений між сторонами договір не відповідає типовій формі договору банківського вкладу, які були затверджені та діяли у ПАТ «Державний ощадний банк України». При укладенні договорів на вклад «Депозитний» не додержано письмової форми договору банківського вкладу, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт прийняття банком від ОСОБА_1 готівки на вклад. У відповідача відсутній належний документ, квитанція (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі на вкладний рахунок.

Враховуючи викладене, банк просив визнати договори депозитних вкладів від 05 серпня та 18 вересня 2013 року нікчемними.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 05 липня 2013 року в сумі 4 350 дол. США, що станом на 24 грудня 2014 року становило 68 599,50 грн, та 4 825,46 грн нарахованих відсотків; за депозитним договором від 18 липня 2013 року 3820 дол. США, що станом на 24 грудня 2014 року становило 60 241,40 грн, та 4 237,53 грн нарахованих відсотків і 500 грн витрат на правову допомогу, а всього 138 403,89 грн.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про визнання договорів нікчемними.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами у належній формі укладено депозитний договір, який підписано представником банку - завідуючою ТВБВ № 10013/0332 ОСОБА_2 Внесення коштів до банку підтверджено заявою про прихід готівки від 05 серпня 2013 року та заявою на видачу готівки від 18 вересня 2013 року, які містять найменування банку (відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку. Відповідачем порушено умови депозитних договорів, а тому останній зобов'язаний повернути позивачу суму вкладів.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання договорів нікчемними, місцевий суд виходив з того, що долучений до позовної заяви договір на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи, складений за формою, яка відповідає типовій формі договорів про вклад.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зміст заяви на прихід готівки від 05 серпня 2013 року і заяви на видачу готівки від 18 вересня 2013 року свідчать про те, що ОСОБА_1 вніс на депозит до установи банку

4 350 дол. США і 3 820 дол. США відповідно. Ці фінансові документи були підписані вкладником та уповноваженою особою банку. Сторони спірних правочинів дотрималися їх письмової форми у спосіб, передбачений частиною першою статті 1059 ЦК України.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити зустрічні позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України».

Касаційна скарга мотивована тим, що між сторонами не укладався договір банківського вкладу, кошти на рахунок банку не вносилися. У позивача немає жодних рахунків у ПАТ «Державний ощадний банк України». Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174) банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Надані позивачем заява на прихід готівки від 05 серпня 2013 року про внесення коштів на рахунок та заява на видачу готівки

від 18 вересня 2013 року за своїм змістом, назвою та формою не є прибутковими касовими документами, не є належними доказами внесення останнім коштів, які передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні. Крім того, вказані документи не містять всіх необхідних реквізитів, зокрема повне найменування банку, печатки банку.

05 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ощадбанк» в особі завідуючої ТВБВ № 10013/0332 ОСОБА_2 було укладено договір вкладу, за якимОСОБА_1 вніс грошові кошти, а банк прийняв на депозитний рахунок 4 350 дол. США, строком на тринадцять місяців з кінцевим терміном повернення 05 вересня 2014 року, з установленою процентною ставкою у розмірі 6,5 % річних.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору ПАТ «Ощадбанк» відкриває позивачу депозитний рахунок, а останній вносить на цей рахунок грошові кошти у розмірі 4 350 дол. США з нарахуванням 6,5 % річних. Строком на 13 місяців, днем повернення є 05 вересня 2014 року.

На депозитний рахунок додаткові кошти не зараховуються (пункт 2.6 договору банківського вкладу).

Сторонами у пункті 4.1 договору банківського вкладу погоджено, що цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

18 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ «Ощадбанк» в особі завідуючої ТВБВ № 10013/0332 ОСОБА_2 уклали ще один договір вкладу, за яким ОСОБА_1 вніс грошові кошти, а банк прийняв на депозитний рахунок 3 820 дол. США строком на тринадцять місяців з кінцевим терміном повернення 18 жовтня 2014 року, з установленою процентною ставкою у розмірі 6,5 % річних.

Відповідно до пункту 1.1 указаного договору ПАТ «Ощадбанк» відкриває позивачу депозитний рахунок, а останній вносить на цей рахунок грошові кошти у розмірі 3 820 дол. США з нарахуванням 6,5 % річних. Строком на 13 місяців, днем повернення є 18 жовтня 2014 року.

На депозитний рахунок додаткові кошти не зараховуються (пункт 2.6 договору банківського вкладу).

сторонами у пункті 4.1 договору банківського вкладу погоджено, що цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з висновками від 22 серпня 2014 року № 518, від 21 серпня 2014 року № 519 головного експерта з технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи та обліків науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерство внутрішніх справ України на Львівській залізниці Музики Н. С., підписи в договорах на вклад «Депозитний» від 05 серпня 2013 року, від 18 вересня 2013 року, в графі «Підпис уповноваженого працівника банку» та на лицевій стороні договорів виконано ОСОБА_2, відтиски круглої печатки «Для операцій ТВБВ № 10013/0332 Львівського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» на договорах на вклад «Депозитний» від 05 серпня 2013 року та 18 вересня 2013 року нанесені одним і тим самим кліше, що і експериментальні взірці круглої печатки «Для операцій ТВБВ № 10013/0332 Львівського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», які представлені на експертизу; перший підпис у заяві на прихід готівки від 05 серпня 2013 року та заяві на видачу готівки від 18 вересня 2013 року в графі «Підписи банку» виконано ОСОБА_2

Відповідно до наданої відповідачем інформації у ПАТ «Державний ощадний банк України» не обліковуються будь-які депозитні рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_1

ОСОБА_1 16 квітня 2014 року звернувся до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Львівське обласне управління АТ Ощадбанк» із заявою про повернення коштів, проте банк суму вкладу не повернув.

Крім того, встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України, за фактами незаконного заволодіння завідуючою відділення Львівської обласної філії ОСОБА_2 коштів громадян, отриманих на підставі фіктивних депозитних угод, зокрема і від позивача (на підставі інших депозитних договорів, кошти за якими не були повернуті позивачу).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина першої статті 1058 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунка; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада

2003 року № 492(далі - Інструкція № 492) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунка укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10).

Пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 передбачено, що цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що висновки від 22 серпня 2014 року та від 21 серпня 2014 року головного експерта з технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи відділу криміналістичної експертизи та обліків НДЕКЦ при УМВС України на Львівській залізниці Музики Н. С., відповідають вимогам закону. Та якими встановлено, що підписи в договорах на вклад «Депозитний» від 05 серпня 2013 року, від 18 вересня 2013 року, в графі «Підпис уповноваженого працівника банку» та на лицевій стороні договорів виконано ОСОБА_2, перший підпис у заяві на прихід готівки від 05 серпня 2013 року та заяві на видачу готівки від 18 вересня 2013 року в графі «Підписи банку» виконано ОСОБА_2

Судами попередніх інстанцій перевірено, що на момент укладення депозитних вкладів та видачі (підписання) заяви на прихід готівки від 05 серпня 2013 року та заяви на видачу готівки від 18 вересня 2013 року завідуюча відділенням ОСОБА_2 була уповноваженою банком особою на вчинення вказаних дій, тому відповідно, позивач має право вимоги до банку про повернення вкладів за вказаними вище правочинами.

Встановлено що при укладенні депозитних договорів, між сторонами додержано письмову форму договору банківського вкладу, надані позивачем заяви на прихід готівки від 05 серпня 2013 року та заяви на видачу готівки від 18 вересня 2013 року підтверджують внесення ОСОБА_1 коштів до установи банку.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що документи, якими позивач підтверджує внесення коштів на вклад не відповідають нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності, враховуючи наступне.

Заява на прихід готівки від 05 серпня 2013 року № 123047 та заява на видачу готівки від 18 вересня 2013 року № 1263047 відповідають вимогам вищевказаних нормативно-правових актів, їх зміст свідчить про те, що платник ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок у банку кошти у розмірі 4 350 дол. США та 3 820 дол. США. Ці фінансові документи підписані як вкладником, так і уповноваженою особою банку. Таким чином, основні і необхідні реквізити даних документів додержані, а отже, встановлено факт укладення договору на вклад «Депозитний» від 05 серпня 2013 року та договору на вклад «Депозитний» від 18 вересня 2013 року.

При цьому судами попередніх інстанцій перевірено розмір вкладів та наданий позивачем розрахунок, досліджено обґрунтованість та правильність розрахунку та наявність інших доказів, що їх підтверджують.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скаргиПАТ «Державний ощадний банк України» про недотримання письмової форми договорів банківського вкладу, оскільки відсутні передбачені законодавством докази внесення коштів вкладником, у зв'язку з чим спірні договори є нікчемними, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами. Відсутність реєстрації договору і, як наслідок, необлікування на рахунках грошових коштів, залучених від фізичних чи юридичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу при наявності іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми.

Враховуючи вказане, суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних вимог банку щодо визнання спірних договорів нікчемними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, викладених у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення місцевого та апеляційного судів ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська