Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2019 року у справі №335/4898/18

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 335/4898/18

провадження № 61-3540св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

заінтересована особа (стягувач) - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

суб'єкт оскарження - державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Петруніна Світлана Олегівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2018 року у складі судді Соболєвої І. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області) Петруніної С. О.

Вимоги заяви мотивовано тим, що на виконанні Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 54102656 щодо повернення нею на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 грошових коштів, стягнутих за виконавчим листом.

У зв'язку зі скасуванням рішення суду, за яким було видано виконавчий лист, та визнанням в подальшому цього виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, 02 квітня 2018 року державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніною С. О. прийнято розпорядження № 54102656, відповідно до якого кошти у розмірі 635,77 грн, що надійшли 20 березня 2018 року на рахунок з обліку депозитних сум при виконанні виконавчого листа № 333/5572/15-ц, виданого 30 травня 2017 року Комунарським районним судом м.

Запоріжжя, розподіллено наступним чином: 584,77 грн перераховано на користь ОСОБА_1; 23 грн перераховано на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як повернення авансового внеску; 28 грн стягнуто в рахунок витрат виконавчого провадження.

04 квітня 2018 року державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніною С. О. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 54102656 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними дії державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніної С. О. щодо стягнення з неї коштів у розмірі 23 грн як повернення авансового внеску стягувачеві та у розмірі 28 грн як витрат у виконавчому провадженні № 54102656 і зобов'язати Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області повернути їй стягнуті кошти у розмірі 51 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу суду мотивовано тим, що у період з дня відкриття виконавчого провадження 09 червня 2018 року до 22 березня 2018 року - дня встановлення державним виконавцем обставин, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, у державного виконавця були законні підстави для здійснення виконавчих дій та, відповідно, витрати виконавчого провадження здійснювались правомірно.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанову суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи учасників справи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" і неправомірно звернув стягнення з доходів ОСОБА_1, які складаються з пенсії, та безпідставно стягнув з неї виконавчі витрати у зв'язку з примусовим стягненням за виконавчим листом № 333/5572/15, будучи обізнаним про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, стягуючи витрати виконавчого провадження та авансовий платіж з ОСОБА_1, державний виконавиць залишив поза увагою той факт, що на момент вчинення таких дій не існувало судового рішення, яке підтверджувало її статус як боржника.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у квітні 2019 року, державний виконавець Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніна С. О. зазначала про необґрунтованість доводів касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення вважала такими, що ухвалені судами з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.

Запоріжжя від 08 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року і витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 335/4898/18.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніної С. О. та зобов'язання повернути стягнуті кошти призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди у розмірі 1 502 грн задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 1 502 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

27 жовтня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 333/5572/15-ц на виконання рішення Комунарського районного суду м.

Запоріжжя від 16 жовтня 2015 року.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 04 квітня 2016 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2015 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди у розмірі 1 502 грн відмовлено.

20 травня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 333/5572/15-ц, виданого 27 жовтня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, таким, що не підлягає виконанню та стягнути на її користь безпідставно одержані ОСОБА_1 кошти у розмірі 1 147,47
грн.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2016 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.

Визнано виконавчий лист № 333/5572/15-ц, виданий 27 жовтня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 кошти, які одержані на підставі цього виконавчого листа, у розмірі 1 147,47 грн.

09 червня 2017 року державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніною С. О. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 54102656 з виконання виконавчого листа № 333/5572/15-ц, виданого 30 травня 2017 року Комунарським районним судом м.

Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 коштів у розмірі 1 147,47 грн.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2017 року ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 жовтня 2017 року заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано виконавчий лист № 333/5572/15-ц, виданий 27 жовтня 2015 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, таким, що не підлягає виконанню.

У іншій частині вимог відмовлено.

02 квітня 2018 року державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніною С. О. прийнято розпорядження № 54102656, відповідно до якого кошти у розмірі 635,77 грн, що надійшли 20 березня 2018 року на рахунок з обліку депозитних сум при виконанні виконавчого листа № 333/5572/15-ц, виданого 30 травня 2017 року Комунарським районним судом м.

Запоріжжя, розподіллено наступним чином: 584,77 грн перераховано на користь ОСОБА_1; 23 грн перераховано на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як повернення авансового внеску; 28 грн стягнуто а рахунок витрат виконавчого провадження.

04 квітня 2018 року державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніною С. О. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 54102656 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Порядок примусового виконання судових рішень урегульовано, зокрема, нормами ЦПК України, Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Таку скаргу може бути подано відповідно до положень статті 449 ЦПК України, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон України "Про виконавче провадження") та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до Закон України "Про виконавче провадження".

Тобто постанову від 09 червня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54102656 з виконання виконавчого листа № 333/5572/15-ц головний державний виконавець прийняв після набрання чинності Закон України "Про виконавче провадження".

На спірні правовідносини поширюється саме Закон України "Про виконавче провадження", згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Закон України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Закон України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закон України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Закон України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше ніж 10 мінімальних розмірів заробітної плати.

Пунктом 5 частини 5 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому частини 1 статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 43 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено Частиною 3 статті 43 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Положеннями пункту 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2018 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови.

Якщо витрати виконавчого провадження були здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу, як повернення авансового внеску за рахунок стягнутих з боржника витрат виконавчого провадження.

Відповідно до положень Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5, витратами виконавчого провадження, зокрема, є витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір, копіювання, друк документів, канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв'язку), плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, і апеляційний суд, залишаючи цю ухвалу без змін, виходили з того, що у період з дня відкриття виконавчого провадження - 09 червня 2018 року, до дня встановлення державним виконавцем Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніною С. О. - 22 березня 2018 року, обставин, що стали підставою для закінчення виконавчого провадження, у державного виконавця були законні підстави для здійснення виконавчих дій. Відповідно, суди вважали, що стягнення з боржника ОСОБА_1 суми авансового внеску та витрат виконавчого провадження за рахунок коштів, що надійшли 20 березня 2018 року, здійснювались правомірно.

Аналізуючи зазначені норми законодавства України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині правомірності повернення авансового платежу стягувачу шляхом його списання з суми коштів, стягнутих з ОСОБА_1 під час здійснення виконавчих дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в цій частині постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з цим, оскаржувані судові рішення в частині вирішення питання про правомірність стягнення витрат виконавчого провадження підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 25 травня 2019 року у справі № 2-1409/11 (провадження № 14-137цс19), від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

З огляду на викладене, а також враховуючи положення чинного законодавства України, і зміст правовідносин, спір, що виник між сторонами, не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись адміністративним судом.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до змісту частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

За таких обставин, враховуючи вимоги частини 3 статті 400 ЦПК України, оскаржувані судові рішення в частині вимог ОСОБА_1 про зобов'язання державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніної С. О. повернути їй суми витрат виконавчого провадження підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно положень частини 1 статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, колегія суддів повідомляє ОСОБА_1 про те, що розгляд вимоги її скарги на дії державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Петруніної С. О. щодо повернення суми витрат виконавчого провадження віднесено до юрисдикції адміністративних судів України.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 410, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року в частині вимоги скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Петруніної С. О. щодо повернення суми витрат виконавчого провадження у розмірі 28 грн скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Петруніної Світлани Олегівни та зобов'язання повернути стягнуті кошти у цій частині закрити.

Повідомити ОСОБА_1, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

У решті вимог ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк