Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.06.2019 року у справі №642/4467/18

Постанова

Іменем України

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 642/4467/18

провадження № 61-11280св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину.

Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка у даний час є курсантом першого курсу денної форми навчання Харківського національного університету внутрішніх справ. Відповідач допомогудитині не надає, а вона, враховуючи її матеріальне становище, не може самостійно забезпечити доньку усім необхідним.

Вказувала, що на її утриманні також знаходяться троє неповнолітніх дітей та вона отримує державну допомогу малозабезпеченим сім'ям.

Посилалася на те, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату та спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка навчається у розмірі 3 000 грн щомісячно на період її навчання до серпня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період її навчання у розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22 серпня 2018 року і до червня 2020 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 січня 2019 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2018 року скасовано та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період її навчання у розмірі 1/8 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22 серпня 2018 року і до червня 2020 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із продовженням навчання повнолітня донька сторін потребує матеріальної допомоги, яку відповідач, будучи працездатним та офіційно працевлаштованим, має можливість надавати у розмірі 1/8 від його заробітку (доходу) щомісячно. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходів з того, що позивачем не доведено можливість сплачувати відповідачем аліменти щомісячно у розмірі 3 000 грн або у розмірі, який відповідатиме прожитковому мінімуму. Крім того, при визначенні розміру аліментів, районний суд врахував, що на утриманні ОСОБА_2 перебувають двоє неповнолітніх дітей від іншого шлюбу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.

Харкова від 13 лютого 2019 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що районний суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи й ухвалив законне, справедливе та обґрунтоване судове рішення.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не довів обставин, на які він посилається щодо неможливості надання допомоги ОСОБА_3 та наявність доказів на підтвердження понесення ним додаткових витрат на утримання доньки від іншого шлюбу, яка має статус інваліда з дитинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди не встановили всіх обставин справи та не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам. При визначенні розміру аліментів, судами не враховано те, що він не має матеріальної можливості надавати допомогу ОСОБА_3, оскільки у нього на утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, одна з яких є інвалідом з дитинства та догляд за нею потребує значних матеріальних витрат.

Вказує, що донька перебуває на повному державному утриманні та отримує грошове забезпечення як курсант Харківського національного університету внутрішніх справ, а проживання за межами учбового закладу є її особистим волевиявленням.

Також посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 712/3749/17-ц (провадження № 61-28184св18).

Вважає, що вимоги позивача у даній справі є аналогічними з вимогами у справі № 712/3749/17-ц, проте суди вказаний висновок не врахували, що призвело до ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подала.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із частиною 1 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею 200 СК України визначено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у Статтею 200 СК України.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У пункті 2 постанови Пленумом Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.

Відповідно до положень частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що донька сторін -- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжує навчатися у Харківському національному університеті внутрішніх справ та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_2, який працездатний та офіційно працевлаштований, має можливість надавати доньці таку допомогу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки на період її навчання у розмірі 1/8 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22 серпня 2018 року і до червня 2020 року включно.

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 712/3749/17-ц (провадження № 61-28184св18), на яку посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 199, 200 СК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у справі з аналогічними правовідносинами, касаційний суд виходив з того, що позивачем у справі було не доведено необхідності найму житла повнолітньому сину сторін поза межами навчального закладу та понесення витрат на інші потреби, оскільки повнолітній син сторін, якій продовжує навчання перебував на повному державному забезпеченні. Крім того, відповідач у справі є інвалідом ІІ групи, пенсіонером, його заробітна плата та пенсія є незначною.

Колегія суддів не бере до уваги посилання касаційної скарги на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 712/3749/17-ц (провадження № 61-28184св18), оскільки висновок у вказаній справі стосувався інших фактичних обставин справи, які не є тотожними з цією справою.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 знаходиться на повному державному утриманні та отримує грошове забезпечення як курсант Харківського національного університету внутрішніх справ, а також, що вона проживає за межами учбового закладу суд не враховує, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права і незгоді з розміром стягнених аліментів, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 13 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк