Історія справи

Постанова КЦС ВП від 16.05.2018 року у справі №153/671/16ц

Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 153/671/16-ц

провадження № 61-5445св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - спільне підприємство «Дністрове гроно» в особі арбітражного керуючого (керуючого санацією) Вознякевич Надії Іванівни,

треті особи: управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському та Могилів-Подільському районі Вінницької області, Могилів-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області у складі судді Гаврилюк Т. В. від 29 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Зайцева А. Ю., від 16 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до спільного підприємства «Дністрове гроно» (далі - СП «Дністрове гроно») в особі арбітражного керуючого (керуючого санацією) Вознякевич Н. І. (далі - СП «Дністрове гроно») про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 11 травня 2002 року Господарським судом Вінницької області було порушено провадження у справі № 81/10-271 про банкрутство СП «Дністрове гроно», про що 31 серпня 2002 року в газеті «Голос України» було опубліковано оголошення. 24 березня 2003 року, незважаючи на наявність заборони посадовим особам боржника вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи СП «Дністрове гроно», призначення розпорядника майна боржника та публікації оголошення про порушення провадження у справі № 81/10-271, шляхом реорганізації СП «Дністрове гроно» створено ТОВ «Дністрове гроно» та проведено перереєстрацію юридичної особи СП «Дністрове гроно» в ТОВ «Дністрове гроно».

З 24 березня 2003 року до часу пред'явлення позову він перебуває на посаді директора СП «Дністрове гроно».

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03 червня 2003 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними установчий договір та статут ТОВ «Дністрове гроно» від 26 березня 2003 року та скасовано державну реєстрацію ТОВ «Дністрове гроно».

26 липня 2005 року Господарський суд Вінницької області призначив арбітражного керуючого Вознякевич Н. І. керуючим санацією.

30 травня 2014 року дані щодо ТОВ «Дністрове гроно» були вилучені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в цей же день був поновлений запис про державну реєстрацію СП «Дністрове гроно».

Позивач зазначав, що ТОВ «Дністрове гроно» мало той самий код ЄДРПОУ, що і СП «Дністрове гроно», що підтверджує факт того, що нове підприємство не було створено, а відбулась реорганізація раніше створеної юридичної особи з усіма правовими наслідками.

Вказував на те, що розірвання трудової угоди та звільнення його з посади директора будь-яким чином з відповідними наслідками згідно з КЗпП не відбулось, а відтак він й досі перебуває у трудових відносинах з СП «Дністрове гроно» на посаді директора СП «Дністрове гроно».

Оскільки заробітна плата йому не виплачувалась з початку його роботи на підприємстві, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за період з 07 серпня 2006 року до 30 квітня 2016 року у розмірі 111 723 грн, 3 % річних від простроченої суми - 2 873 грн, 20 тис. грн моральної шкоди, 10 тис грн - за виготовлення аудиторського звіту від 12 травня 2016 року, 200 грн - за надання юридичних послуг, 580 грн судового збору.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів, що він перебував у трудових відносинах з СП «Дністрове гроно», оскільки відсутні документи про його працевлаштування на посаду директора СП «Дністрове гроно».

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки позивач не довів, що він перебував у трудових відносинах з СП «Дністрове гроно».

У грудні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що він з 24 березня 2003 року перебував у трудових відносинах з СП «Дністрове гроно» та обіймав посаду директора, на підтвердження чого надав суду належні та допустимі докази, а тому суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили йому у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що відсутні документи про його працевлаштування на посаду директора СП «Дністрове гроно».

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

07 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що в трудовій книжці ОСОБА_4 є запис від 24 березня 2003 року про те, що згідно наказу № 1 та протоколом зборів засновників від 24 березня 2003 року він прийнятий на посаду директора СП «Дністрове гроно». Відповідно до другого запису - 20 серпня 2003 року позивач прийнятий на посаду директора ТОВ «Дністрове гроно» в зв'язку з реорганізацією підприємства по переводу, наказ № 1 від 20 серпня (рік видання наказу неможливо встановити у зв'язку із затертям).

Згідно з протоколом зборів засновників СП «Дністрове гроно» від 24 березня 2003 року позивача призначено директором ТОВ «Дністрове гроно».

Із реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та довідки про взяття на облік платника податків від 21 квітня 2003 року № 19-01/03-292 вбачається, що ОСОБА_4 є керівником ТОВ «Дністрове гроно».

Згідно з наказом ТОВ «Дністрове гроно» № 2 від 07 серпня 2006 року ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду директора виробництва з 07 липня 2006 року. Штатним розписом ТОВ «Дністрове гроно», який вводиться в дію з 08 серпня 2006 року передбачено, що директором ТОВ «Дністрове гроно» є ОСОБА_4

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно з статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Установивши, що матеріали справи не містять наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про те, що ОСОБА_4 зарахований на роботу в СП «Дністрове гроно» на посаду директора, а також даних про те, що ОСОБА_4 було фактично допущено до роботи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність належних доказів щодо укладення трудового договору між позивачем та СП «Дністрове гроно».

При цьому, судами правильно зазначено, що запис у трудовій книжці позивача від 24 березня 2003 року про прийняття його на посаду директора СП «Дністрове гроно» здійснено на підставі протоколу загальних зборів засновників СП «Дністрове гроно» від 24 березня 2003 року, яким, зокрема, вирішено здійснити реорганізацію СП «Дністрове гроно» у ТОВ «Дністрове гроно» та призначено позивача директором ТОВ «Дністрове гроно», а не СП «Дністрове гроно», як зазначено у трудовій книжці, а тому вказаний запис у трудовій книжці, який посвідчено печаткою ТОВ «Дністрове гроно», не свідчить про прийняття позивача на роботу на посаду директора саме у СП «Дністрове гроно».

Натомість, матеріали справи свідчать, що у вказаний період позивач працював в іншому підприємстві - ТОВ «Дністрове гроно», згідно із записом у трудовій книжці позивача від 20 серпня 2003 року, реєстраційною карткою суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Дністрове гроно», наказом ТОВ «Дністрове гроно» № 2 від 07 серпня2006 року, штатним розписом ТОВ «Дністрове гроно», ОСОБА_4 є директором та директором виробництва ТОВ «Дністрове гроно».

Також судами установлено, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11 травня 2002 року порушено провадження у справі про банкрутство СП «Дністрове гроно».

Всупереч забороні на здійснення дій щодо реорганізації СП «Дністрове гроно», згідно з протоколом зборів засновників СП «Дністрове гроно» від 24 березня 2003 року вирішено перереєструвати СП «Дністрове гроно» у ТОВ «Дністрове гроно», затверджено статут та установчий договір ТОВ «Дністрове гроно», директором якого призначено ОСОБА_4

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03 червня 2003 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними установчий договір ТОВ «Дністрове гроно», статут ТОВ «Дністрове гроно», а також скасовано державну реєстрацію ТОВ «Дністрове гроно», зобов'язано власників ТОВ «Дністрове гроно» здійснити ліквідацію підприємства.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06 січня 2005 року роз'яснено рішення Господарського суду Вінницької області від 03 червня 2003 року, зокрема, що статут та установчий договір ТОВ «Дністрове гроно» визнані недійсними, зокрема, зазначені в них положення про реорганізацію СП «Дністрове гроно» у ТОВ «Дністрове гроно». ТОВ «Дністрове гроно» не набуло жодних прав щодо майна, яке було у власності СП «Дністрове гроно» на момент порушення справи про банкрутство і це майно повинно бути повернено ТОВ «Дністрове гроно» СП «Дністрове гроно». Поновлення реєстрації неправомірно реорганізованого СП «Дністрове гроно» має бути здійснено державним реєстратором в установленому законом порядку.

У газеті «Подолія» від 25 червня 2004 року є повідомлення про те, що ТОВ «Дністрове гроно» оголосило про свою ліквідацію.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22 квітня 2014 року скасовано записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Дністрове гроно» та зобов'язано державного реєстратора вчинити дії щодо включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про СП «Дністрове гроно».

Згідно із заявою ОСОБА_4 від 19 травня 2016 року позивач просив арбітражного керуючого (керуючого санацією) СП «Дністрове гроно» включити його у склад поточних кредиторів СП «Дністрове гроно» зі стягнення заробітної плати у сумі 111 723 грн за період з 07 серпня 2006 року по 30 квітня 2016 року.

З протоколу засідання комітету кредиторів СП «Дністрове гроно» від 08 червня 2016 року вбачається, що керуючим санацією відмовлено ОСОБА_4 у включенні його поточним кредитором СП «Дністрове гроно» за заборгованістю із заробітної плати, при підготовці плану санації у зв'язку із недостовірністю доданих документів до заяв.

Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого СП «Дністрове гроно» від 09 серпня 2016 року у арбітражного керуючого відсутні первинні документи бухгалтерського обліку за період діяльності ТОВ «Дністрове гроно».

Відповідно до статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 59 ГК України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Матеріали справи не містять даних про те, що ТОВ «Дністрове гроно» реорганізовано у передбаченому законом порядку в СП «Дністрове гроно», оскільки рішенням Господарського суду Вінницької області від 03 червня 2003 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними установчий договір ТОВ «Дністрове гроно», статут ТОВ «Дністрове гроно» та скасовано державну реєстрацію ТОВ «Дністрове гроно».

Отже, вимоги ОСОБА_4 до СП «Дністрове гроно» як до правонаступника ТОВ «Дністрове гроно» про стягнення заборгованості є безпідставні.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установивши, що позивач не перебував у трудових відносинах з СП «Дністрове гроно», дійшов правильного висновку про відсутність правових відстав для стягнення на його користь заборгованості із заробітної плати.

Суди попередніх інстанцій, правильно відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення заробітної плати, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення його трудових прав, і відповідно, підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Також суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у задоволенні вимог позивача про стягнення понесених ним судових витрат з оплати судового збору, а також витрат на правову допомогу та витрат на виготовлення аудиторського звіту.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк