Постанова

Іменем України

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 759/1790/18

провадження № 61-48636св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Руденко Андрій Олександрович,

відповідач - приватне акціонерне товариство спільного підприємства «Партнер»,

третя особа - обслуговуючий кооператив «Товариство співвласників «Біличі»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Ул`яновської О. В. та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства спільного підприємства «Партнер», (далі - ПАТ СП «Партнер»), третя особа - обслуговуючий кооператив «Товариство співвласників «Біличі» (далі - ОК «Товариство співвласників «Біличі»), у якому просив розірвати укладений 15 грудня 2005 року з відповідачем договір № 741 на експлуатацію та обслуговування.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що вказаний договір не відповідає типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Підставою розірвання вказаного договору зазначав те, що відповідач порушив умови договору, а саме пункт 2.3, згідно з яким власник вносить внески за охорону автомобіля на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених розрахунків ПАТ СП «Партнер».

Крім того, у зв`язку з відсутністю у відповідача дозвільної документації на надання послуг щодо охорони автотранспорту він не може надавати такі послуги, що прямо суперечить пункту 2.1. договору. Також при укладенні договору відповідач ввів його в оману, оскільки не надав доказів володіння земельною ділянкою на праві довгострокової оренди на АДРЕСА_1 , як це передбачено у п. 1.1 договору.

Зазначав, що 27 березня 2017 року членами кооперативу складено та направлено на адресу ПАТ СП «Партнер» повідомлення про розірвання укладених договорів на експлуатацію та обслуговування в односторонньому порядку з 01 квітня 2017 року.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено договір на експлуатацію та обслуговування гаражного боксу, а дії сторін свідчать, що вони визнають істотні умови вказаного договору та його фактичне виконання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання суду на положення статей 203, 215, 229-233 ЦК України та частини 2 статті 625 ЦК України, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильним, однак посилання суду в рішенні на положення статей 203, 215, 229-233 ЦК України та частину 2 статті 625 ЦК України є помилковим, оскільки позивач не заявляв позовних вимог про визнання договору недійсним, а відповідач не звертався з зустрічними вимогами про стягнення з позивача заборгованості з оплати за надані послуги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили обставини, зокрема, щодо наявності у відповідача права користування земельною ділянкою та наявності у нього на балансі гаражних боксів, на підставі недопустимих доказів.

Вважає, що оспорюваний договір підлягає розірванню, оскільки позивач є членом кооперативу, який здійснює експлуатацію та обслуговування гаражних боксів, у зв`язку з чим потреба в отриманні послуг від ПАТ СП «Партнер» відпала. Крім того, іншими членами кооперативу також направлено відповідачу повідомлення про розірвання договорів на експлуатацію та обслуговування в односторонньому порядку з 01 квітня 2017 року.

Вважає, що вказаний договір підлягає розірванню і з тих підстав, що він не відповідає типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу.

ПАТ СП «Партнер» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Вважає, що вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ СП «Партнер», третя особа - ОК «Товариство співвласників «Біличі», про розірвання договору.

Витребувано із Святошинського районного суду міста Києва зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Київської міської ради від 18 березня 2004 року № 125/1335 земельна ділянка на АДРЕСА_1 відведена ПАТ СП «Партнер» для експлуатації та обслуговування напівпідземних гаражів.

15 грудня 2005 року між сторонами укладено договір № 741 на експлуатацію та обслуговування (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач бере на себе обов`язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі встановленого на земельній ділянці, відведеній відповідачу, а автовласник, тобто позивач, бере на себе зобов`язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати визначені на основі собівартості утримання машино-місця відповідно до умов пункту 2.3 Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що власник вносить грошові внески за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати не пізніше 10 числа кожного місяця, на основі розрахунку, що додається до договору. Розмір внесків за охорону автомобіля та на експлуатаційні витрати може змінюватися на умовах пункту 2.3. цього Договору.

Позивач користується гаражним боксом, який знаходиться в його приватній власності.

27 березня 2017 року та 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 надіслав ПАТ СП «Партнер» повідомлення про розірвання договору на експлуатацію та обслуговування з підстав того, що ОК «ТС «Біличі» взяло на себе обов`язок з утримання його майна та надає необхідні послуги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін(стаття 907 ЦК України).

Згідно з частиною першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Пунктом 5.2. договору № 741 на експлуатацію та обслуговування, укладеного між сторонами 15 грудня 2005 року, сторони визначили, що договір може бути розірваний за ініціативою сторін, а зі сторони власника - у випадку неналежного виконання ПАТ СП «Партнер» своїх обов'язків з охоронм автомобіля ( пункт 5.2.1 договору).

Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили неналежного виконання ПАТ СП «Партнер» своїх обов'язків з охорони автомобіля позивача.

Одностороння відмова від правочину договорром не передбачена.

Наявність істотних порушень умов договору з боку виконавця суди не встановили.

Виходячи зі встановлених, на підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, обставин, та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 , оскільки правові підстави для розірвання оспорюваного договору відсутні.

Доводи касаційної скарги про те, що суди встановили обставини справи на підставі недопустимих доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Інші аргументи скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2018 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук