Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 638/6777/23

провадження № 61-16933св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня 2023 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) у розмірі 286 344,80 грн.

2. 29 червня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на автомобіль марки BMW, модель X5, 2015 року випуску, VIN код ТЗ - НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить відповідачеві ОСОБА_2 .

3. Заява мотивована тим, що згідно з даними виписки АТ «Універсал Банк» по рахунку ОСОБА_1 , яка була витребувана старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області на підставі ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, громадянка ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 286 344,80 грн. Станом на день звернення із заявою вказані грошові кошти не повернула, як і не підтвердила наявність підстав для отримання цих коштів з, імовірно, виниклих договірних правовідносин між сторонами.

4. ОСОБА_1 вважає, що відповідачка отримала 286 344,80 грн без достатньої правової підстави внаслідок злочинних дій третіх осіб і тому повинна їх повернути.

5. Згідно з відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області № 31/20-1800

від 24 травня 2023 року відповідачка ОСОБА_2 має у власності автомобіль марки BMW, модель X5, 2015 року випуску, VIN код ТЗ - НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

6. Враховуючи, що він зазнав збитків через неправомірні дії третіх осіб шляхом переведення з банківського рахунку позивача, відкритого у АТ «Універсал Банк», грошових коштів у період часу з 30 травня 2020 року по 18 травня 2022 року на загальну суму 286 344,80 грн, ОСОБА_1 вважає, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль відповідачки є співмірним засобом, який відповідає такій меті.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного сулу від 07 листопада 2023 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Заборонено будь-яким особам відчужувати автомобіль марки BMW, модель X5, 2015 року випуску, VIN код ТЗ - НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_2 .

8. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а також зазначав, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, і такий вид забезпечення позову у повній мірі гарантує виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

9. У листопаді 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного сулу від 07 листопада 2023 року.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

12. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, суди попередніх інстанцій не врахували, що застосований захід забезпечення позову не співмірний зі заявленими позовними вимогами, ціна позову яких значно менша ніж вартість об`єкта заходу забезпечення позову; судами попередніх інстанцій не встановлено наявність дійсного ризику відчуження майна відповідачки; не враховано процесуальну поведінку позивача, який звертався до суду із вказаним позовом, який залишено без розгляду за його заявою, у межах розгляду вказаної справи суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову; не досліджено та не встановлено наявність у відповідачки іншого майна; не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19, від 03 травня 2022 року у справі № 450/4113/19, від 11 травня 2022 року у справі № 308/10747/20,

від 11 серпня 2022 року у справі № 489/8183/21.

13. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали судів попередніх інстанцій не містять посилань на обставини (та на докази, що їх підтверджують), які свідчать про наявність загрози істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, не містять відомостей щодо обґрунтування забезпечення позову та обставин вчинення відповідачем та іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна. Суди не дослідили, чи є автомобіль єдиним майном відповідача.

14. Також зазначає, що застосований судом захід забезпечення позову не співмірний із заявленими позовними вимогами, оскільки ціна позову складає 286 344,80 грн, в той час як середня вартість автомобіля відповідача становить 1 200 000,00 грн.

15. Крім того, суд не застосував заходів зустрічного забезпечення з метою захисту інтересів відповідача в рівній мірі.

16. Зазначає, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а втручання у права відповідачки на мирне володіння своїм майном було здійснене за відсутності визначеної законом підстави та не у порядку, що передбачений законом.

17. В якості підстави для забезпечення позову закон вимагає наявність та встановлення судом на підставі доказів обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, проте суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях не посилаються на будь-які обставини, крім обставин подання позивачем позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

18. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) в сумі

286 344,80 грн.

20. Також він подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вважав, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки ціна позову є значною.

21. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за

ОСОБА_2 не зареєстровано нерухомого майна.

22. Згідно з відповідю РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області від 24 травня

2023 року № 31/20-1800 відповідач ОСОБА_2 має у власності автомобіль марки BMW, модель X5, 2015 року випуску, VIN код ТЗ - НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

23. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

24. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

25. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

27. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

28. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

32. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

33. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

34. Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

35. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

36. У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

37. При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

38. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

39. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

40. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

41. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

42. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

43. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

44. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

46. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

48. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

49. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

50. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

51. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

52. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

53. Суди попередніх інстанцій врахували, що ймовірність утруднення виконання рішення суду існує, адже грошові кошти можуть бути зняті з рахунків, чи переведені, відомостей про актуальний стан рахунку відповідача у позивача не має, адже дана інформація є банківською таємницею. Тому позивач має обґрунтовану підозру про можливість утруднення виконання рішення у майбутньому, а автомобіль, на який він просить накласти арешт, є єдиним майном, що зареєстровано за відповідачем.

54. Водночас суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили заяву частково, а саме шляхом заборони будь-яким особам відчужувати вказаний автомобіль, що належить відповідачеві ОСОБА_2 .

55. Зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає ОСОБА_2 як власнику рухомого майна володіти і користуватися вказаним майном, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.

56. Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

57. Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

58. З огляду на вказане доводи касаційної скарги про те, що втручання у права відповідачки на мирне володіння своїм майном було здійснене за відсутності визначеної законом підстави та не у порядку, що передбачений законом, є безпідставними.

59. Доводи про те, що застосований судом захід забезпечення позову не співмірний із заявленими позовними вимогами, оскільки ціна позову складає 286 344,80 грн, в той час як середня вартість автомобіля відповідача становить 1 200 000,00 грн, є безпідставними та недоведеними.

60. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19, від 03 травня 2022 року у справі № 450/4113/19, від 11 травня 2022 року у справі

№ 308/10747/20, від 11 серпня 2022 року у справі № 489/8183/21, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

61. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

62. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

63. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

64. Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

65. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної

інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 липня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян