Історія справи

Постанова

Іменем України

19 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 757/9261/17-к

провадження № 51-1703км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Савчака В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката

Виговської Л.В. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва

від 25 квітня 2017 року про повернення апеляційної скарги в кримінальному провадженні № 42017000000000387 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Степань Сарненськогорайону Рівненської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого у цьому ж АДРЕСА_2, судимості не має,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 369, ч. 4 ст. 28, ч. 3

ст. 240, ч. 1 ст. 359 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2017 року

ОСОБА_3 на підставі угоди з прокурором засуджено: за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255 КК, на 5 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК на 4 роки позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 240 КК на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 359 КК до штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а відповідно до ст. 70 КК остаточно на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та відповідно до ст. 76 КК на нього покладено обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу адвоката Виговської Л.В. в інтересах ОСОБА_2 на вказаний вирок щодо

ОСОБА_3 повернуто з огляду на те, що її подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі адвокат Виговська Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що рішення цього суду про повернення її апеляційної скарги на зазначений вище вирок місцевого суду є незаконним і таким, що позбавило ОСОБА_2 гарантованого Конституцією України права на перегляд судового рішення, яке стосується його інтересів. При цьому на підтвердження того, що вказаний вирок місцевого суд стосується інтересів ОСОБА_2 тією мірою, що надає останньому згідно із ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити його до вищої судової інстанції, адвокат посилається на наявність в обвинувальному вироку щодо ОСОБА_3 прямого посилання на ОСОБА_2 як на організатора злочинної організації, визначення його ролі в ній та констатацію отримання ним коштів як неправомірної вигоди, що по суті створює преюдицію, якою всупереч презумпції невинуватості встановлено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених статтями 240, 255, 368 КК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, вказуючи на відсутність у всіх процесуальних документах провадження будь-яких ідентифікуючих даних ОСОБА_2

Мотиви суду

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п. 8 ч. 3 ст. 129).

Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК, кореспондується з положеннями ст. 24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

З огляду на такі положення в постанові Верховного Суду України від 3 березня

2016 року № 5-347кс15 зроблено правовий висновок щодо кола осіб, які відповідно до ст. 24 КПК як особи, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.

Згідно із цим висновком невключення інших осіб до вичерпного переліку суб'єктів оскарження, передбаченого ст. 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується прав, свобод та інтересів цих осіб, не є перешкодою в доступі до правосуддя та для звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.

Посилання на зазначений правовий висновок у касаційній скарзі адвоката Виговської Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2, є аргументом того, що апеляційний суд безпідставно повернув її апеляційну скаргу на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3, що позбавило ОСОБА_2 гарантованого Конституцією України права на перегляд судового рішення, яке стосується його інтересів.

Водночас, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2017 року постановлено за результатами затвердження угоди між прокурором та ОСОБА_3 про визнання останнім своєї винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 240, ч.1 ст. 359 КК.

При цьому зі змісту як самої угоди, так і вказаного вироку вбачається, що персональні дані інших осіб, які в них згадуються, окрім ОСОБА_3, знеособлені та не містять жодної ідентифікуючої їх інформації.

Отже, у вказаних процесуальних документах відсутня констатація винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які засуджено ОСОБА_3, що би суперечило принципу презумпції невинуватості та створювало би преюдицію. Не виявлено в них і будь-якого прямого чи опосередкованого посилання на процесуальний статус ОСОБА_2 принагідно до даного кримінального провадження.

За таких обставин правомірним є висновок апеляційного суду про те, що адвокат Виговська Л.В. в інтересах ОСОБА_2 не є суб'єктом оскарження вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 з огляду на відсутність підстав вважати, що вирок щодо останнього стосується інтересів ОСОБА_2

При цьому наведене повною мірою відповідає зазначеному правовому висновку Верховного Суду України, оскільки в ньому акцентовано увагу на тому, що реалізувати право на оскарження судового рішення до суду вищої інстанції можливо в разі з'ясування, чи насправді воно стосується інтересів особи тією мірою, що надає їй згідно із ч. 2 ст. 24 КПК право оскаржити це судове рішення до вищих судових інстанцій.

З таких підстав касаційна скарга адвоката Виговської Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2017 року про повернення апеляційної скарги адвоката ВиговськоїЛ.В. в інтересах ОСОБА_2 на вирок Печерського районного суду міста Києва від 1 березня 2017 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката Виговської Л.В. в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур С.В. Яковлєва