ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 283/1399/15-к

провадження № 51-627км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григор`євої І.В., за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,прокурораСингаївської А.О.,виправданоїОСОБА_1 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2016 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

виправданої у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалася в тому, що вона, обіймаючи посаду начальника відділу кадрів Малинського міськрайонного територіального об`єднання (далі - МРТМО), 9 червня 2009 року склала завідомо неправдиву довідку про працевлаштування ОСОБА_2 , надавши їй шляхом зловживання довірою посадових осіб Малинського МРТМО, яким надано право підпису документів та проставлення відбитку печатки медичної установи, вигляду офіційного документа, який підтверджує трудові відносини водія з Малинським МРТМО, що є юридично значимим фактом.

2. Такі дії ОСОБА_1 органи досудового розслідування кваліфікували як видачу службовою особою завідомо неправдивого документа.

3. Малинський районний суд Житомирської області вироком від 21 жовтня 2015 року виправдав ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу злочину.

4. Апеляційний суд Житомирської області ухвалою від 24 червня 2016 року залишив без змін виправдувальний вирок суду першої інстанції.

Вимоги і доводи касаційної скарги

5. У касаційній скарзі прокурор просить на підставах, визначених пунктом 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

6. Прокурор вважає, що апеляційний суд належним чином не спростував доводів в апеляційній скарзі сторони обвинувачення про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 не є службовою особою, оскільки відсутні ознаки спеціального суб`єкта інкримінованого злочину.

7. Також прокурор вважає істотним порушенням вимог КПК дослідження під час апеляційного розгляду за вказівкою суду доказів безпосередньо прокурором, а не самим судом, та подальший допит прокурора, що суперечить вимогам статті 405 КПК.

8. На думку прокурора, ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

9. У письмових запереченнях виправдана просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення - без змін. Вважає, що суд правильно застосував норми процесуального та матеріального права, а оскаржене судове рішення обґрунтував належним чином.

10. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Позиції учасників касаційного розгляду

11. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.

12. Засуджена заперечила проти задоволення касаційних вимог сторони обвинувачення, вважаючи ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.

Оцінка Суду

13. Відповідно до статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими згідно зі статтею 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

14. За статтею 419 КПК у мотивувальній частині апеляційного суду має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

15. В апеляційній скарзі сторона обвинувачення вимагала скасувати вирок Малинського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2015 року та ухвалити обвинувальний вирок.

16. Одним із доводів прокурора було те, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність у ОСОБА_1 ознак спеціального суб`єкта - службової особи, тобто одного з обов`язкових елементів складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК. Сторона обвинувачення вважала, що висновок суду про відсутність ознак спеціального суб`єкта, лише на тій підставі, що в ОСОБА_1 в підпорядкуванні ніхто не перебуває та вона не здійснює керівництво трудовим колективом, є помилковим.

17. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, на тій підставі що оскільки в ОСОБА_1 в підпорядкуванні ніхто не перебуває і вона не здійснює керівництво трудовим колективом, тому вона не є суб`єктом злочину, передбаченого статтею 366 КК.

18. Проте за обставин цієї справи Суд не може погодитися з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

19. Поняття «службова особа», що дається у статті 366 КК, перебуває у системному зв`язку з положеннями частини 3 статті 18 КК, відповідно до якої службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

20. Для визначення того, чи є особа спеціальним суб`єктом інкримінованого злочину, суду слід виходити із сукупності всіх обставин, які можуть свідчити про наявність чи відсутність ознак службової особи. Відсутність в особи однієї з таких ознак, наприклад підпорядкування їй інших осіб або повноважень здійснювати керівництво трудовим колективом, не може бути єдиною та вирішальною ознакою того, що особа не має службових повноважень, оскільки не виключено наявності в неї інших ознак службової особи.

21. Однак суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши відсутність однієї з ознак службової особи, не обґрунтували, на підставі чого вони дійшли висновку щодо відсутності інших ознак спеціального суб`єкта злочину.

22. Крім того, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку поставив під сумнів доведеність наявності у ОСОБА_1 прямого умислу на здійснення службового підроблення, факту зловживання нею довірою та інші обставини події. Однак таке обґрунтування в мотивувальній частині суперечить резолютивній частині вироку, відповідно до якої ОСОБА_1 було виправдано за відсутності в її діянні складу злочину.

23. Суд зазначає, що питання стосовно наявності в діянні особи складу злочину може бути вирішене, лише якщо суд дійшов висновку, що обвинуваченням доведено вчинення особою інкримінованого діяння. Якщо сам факт вчинення діяння не доведено, то питання про наявність у діянні складу злочину не виникає. Таким чином, зазначивши в резолютивній частині про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу злочину, суд допустив суперечність

з мотивувальною частиною вироку, поставивши під сумнів власні висновки про недоведеність вчинення нею діяння, в якому її звинувачували.

24. Апеляційний суд всупереч вимогам статті 419 КПК не надав належного обґрунтування, на якій підставі він відхиляє доводи прокурора в апеляційній скарзі, що стосуються неправильного тлумачення судом першої інстанції поняття «службова особа» і залишення поза увагою важливих ознак службової особи, доведених обвинуваченням, а лише процитував позицію суду першої інстанції. Крім того, він не звернув уваги на істотні суперечності у вироку і не виправив порушення пункту 4 частини 1 статті 411 КПК, допущеного судом першої інстанції. Такі порушення є істотними, а тому ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

25. Відповідно, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 433, 434, 436, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григор`єва