Історія справи

Постанова

Іменем України

06 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 523/4914/17

провадження № 51-3020 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів Кишакевича Л. Ю., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бацури О. О.,

прокурора Гошовської Ю. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника СоколТ.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161490000190, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бакша Савранського району Одеської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2017 року ОСОБА_2 засуджено: за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 13400 грн. із урахуванням раніше повернутих грошей.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року вирок суду першої інстанції змінено. Виключено з його мотивувальної частини посилання на обставини, які пом'якшують покарання засудженому - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Виключено з мотивувальної та резолютивної частин вироку рішення про стягнення з засудженого матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 Зараховано ОСОБА_2 в строк відбутого покарання строк його попереднього ув'язнення в період з 20 лютого 2017 року по 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що 13 лютого 2017 року приблизно о 19.00 год., на АДРЕСА_2, він, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, шляхом нанесення ударів рукою по обличчю ОСОБА_4, намагався відкрито викрасти належне їй майно на загальну суму 1250 грн., однак не довів свій умисел до кінця, так як неподалік зупинився автомобіль охорони і він з місця події зник.

В цей же день, в період часу з 20.10 год. по 21.30 год., ОСОБА_2, перебуваючи на АДРЕСА_2, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, шляхом нанесення ударів рукою по обличчю, повторно відкрито заволодів належним ОСОБА_3 майном на загальну суму 28199 грн., після чого з місця події зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Сокол Т.В. просить скасувати постановлені відносно ОСОБА_2 судові рішення і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги наводить доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, оскільки вважає, що судами не були враховані належним чином всі дані про його особу, що призвело до призначення занадто суворого покарання. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в зв'язку з невірним застосуванням положень ст. 72 КК України при зарахуванні строку попереднього ув'язнення лише до 21 червня 2017 року.

Позиції інших учасників судового провадження

В запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність наведених захисником доводів, вважала, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.

Під час касаційного розгляду прокурор висловила позицію про обґрунтованість доводів касаційної скарги захисника лише в частині неправильного застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України при зарахуванні ОСОБА_2 строку попереднього ув'язнення та вважала, що ухвалу апеляційного суду в цій частині необхідно змінити.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність обвинувачення та правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд взяв до уваги те, що ОСОБА_2 визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочинів, мав намір на відшкодування заподіяної шкоди, те, що він раніше судимим не був, за місцем проходження військової служби характеризувався позитивно, перебуває у цивільному шлюбі та має на утриманні малолітню дитину, визнав обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги захисника, яка просила пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання та звільнити від його відбування на підставі ст. 75 КК України, взяв до уваги все зазначене та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Крім того, перевіривши наведені у апеляційній скарзі прокурора доводи, який ставив питання про необхідність виключення з вироку обставин, які пом'якшують покарання засудженому - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, просив виключити рішення суду про стягнення зі ОСОБА_2 матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3, а також застосувати положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо зарахування строку попереднього ув'язнення, апеляційний суд прийняв рішення про їх обґрунтованість та вирок суду змінив.

З призначеним ОСОБА_2 покаранням погоджується і суд касаційної інстанції та вважає його справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для пом'якшення призначеного засудженому покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, у зв'язку з чим твердження в касаційній скарзі захисника про наявність достатніх підстав для призначення ОСОБА_2 більш м'якого покарання, колегія суддів вважає непереконливими.

Інших доводів, які б свідчили про явну несправедливість обраного засудженому ОСОБА_2 заходу примусу, у касаційній скарзі захисника Сокол Т.В. не наведено.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції захисника ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в цій частині.

Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги захисника щодо необхідності застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ при зарахуванні ОСОБА_2 строку попереднього ув'язнення та, враховуючи правовий висновок щодо правозастосування, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, рішення суду апеляційної інстанції щодо застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ лише до 21 червня 2017 року підлягає зміні, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Сокол Т.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 липня 2017 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIIІ додатково зарахувати ОСОБА_2 в строк покарання попереднє ув'язнення з 22 червня 2017 року по 27 липня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті зазначене судове рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук Л.Ю. Кишакевич В. В. Щепоткіна