ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/16503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2019 (суддя Сташків Р.Б.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 (колегія суддів: Дідиченко М.А. (головуючий), Сулім В.В., Пономаренко Є.Ю.)
зі справи № 910/16503/18
за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк)
до Компанії "HC WINDPARKS UKRAINE LIMITED" (Нікосія, Кіпр, далі - Компанія)
про звернення стягнення на заставлене майно.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії, в якому просив в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 14.10.2011 № 20-2813/2-1 в розмірі 13 433 663 Євро 66 євроцентів та 315 998 178,32 грн., звернути стягнення на заставлене майно, що є предметом застави за Договором застави корпоративних прав від 14.10.2011 № 20-2820/3-1, належне на праві власності Компанії, а саме, 99% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, не нижчою за визначену згідно з пунктом 1.3 Договору застави корпоративних прав від 14.10.2011 № 20-2820/3-1 в розмірі 1 гривні.
Позов мотивовано неналежним виконанням позичальником (товариством з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський") умов договору про відкриття кредитної лінії від 14.10.2011 № 20-2813/2-1 та невиконанням відповідачем у добровільному порядку обов`язку заставодавця за договором застави корпоративних прав від 14.10.2011 № 20-2820/3-1.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, позов Банку залишено без розгляду з посиланням на приписи пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, з якою погодився й суд апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що невиконання позивачем вимог ухвали суду про надання нотаріально засвідченого перекладу позовної заяви з додатками та ухвали суду позбавляє суд можливості реалізувати засади господарського судочинства та повідомити Компанію (відповідача у справі) про наявність порушеної щодо неї судової справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Банк, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Місцевий господарський суд помилково поклав непередбачений законодавством обов`язок щодо перекладу документів на учасника процесу (позивача у справі) у спосіб, який у законодавстві відсутній. Позовна заява містить значний обсяг додатків, переклад яких та нотаріальне посвідчення у трьох примірниках є надмірним фінансовим тягарем для позивача.
Суд ухилився від виконання своїх обов`язків щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання на його адресу відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, поклавши вину за це на позивача.
Суд свідомо не застосував спосіб повідомлення, який би в повній мірі забезпечував сторонам рівні умови та не призводив би до необґрунтованого зупинення провадження у справі строком на 6 місяців.
Повідомлення сторін-нерезидентів про розгляд справи здійснюється, зокрема, в порядку, регламентованому міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, натомість суд послався на норми ГПК України.
Залишення позову без розгляду за приписами статті 226 ГПК України відбувається за умови, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору. Проте позивач разом з позовною заявою надав всі необхідні для вирішення спору докази, причини ж невиконання безпідставно покладеного на позивача обов`язку з надання тих же доказів в нотаріально засвідченому перекладі позивач виклав у своїх поясненнях.
Неправильне застосування місцевим господарським судом Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000, безпідставне та необґрунтоване покладення на позивача обов`язків щодо перекладу документів, неврахування пояснень позивача щодо його позиції у справі, призвело до неправомірного повернення позовної заяви без розгляду та порушення основних засад судочинства.
Апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про дотримання судом першої інстанції вимог Конвенції та ГПК України, при цьому неоднозначно застосувавши одні й ті ж самі норми у повідомленні відповідача по справі про відкриття апеляційного провадження у справі.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
- судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору (частини перша та третя статті 3);
- основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом (частина третя статті 2);
- правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (стаття 7);
- іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (статті 365);
- у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина перга статті 367);
- суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (пункт 4 частини першої статті 226);
- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308);
- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309).
Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (до якої Україна приєдналася 19.10.2000):
- Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба у передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1):
- орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках (стаття 3);
- Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом (стаття 5);
- якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави (стаття 10);
- якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави (стаття 15).
5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 19.10.2000, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Компанія є нерезидентом, яка не має свого представництва на території України, є юридичною особою, що створена та існує за законодавством країни Кіпр (Республіка Кіпр також є учасником Конвенції).
Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Нотою, датованою 05.01.1984, уряд Кіпру заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції.
З огляду на викладене Компанія може бути повідомлена про розгляд справи № 910/16503/18 шляхом надсилання безпосередньо поштою ухвали суду на адресу Компанії.
Водночас, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, документи, які підлягають врученню Компанії згідно з вимогами Конвенції підлягають направленню Компанії англійською мовою (аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.08.2018 зі справи № 910/20412/15). При цьому обов`язок з перекладу документів у такому випадку покладається на заінтересовану сторону (якою є позивач у справі).
Згідно з пунктом 36 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03.10.2017 (остаточне 03.01.2018) принцип змагальності та принцип рівності сторін є наріжним каменем справедливого судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до зазначених принципів кожна зі сторін повинна мати змогу надати власне розуміння справи. Європейський суд визнав, що дані принципи є застосованими також в частині вручення сторонам судових документів.
Так, враховуючи здійснення господарського судочинства, зокрема, на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін у судовому процесі, Компанії як іноземній юридичній особі має бути забезпечена можливість бути обізнаною у встановленому законом порядку щодо пред`явленого до неї позову та мати можливість захищати свої інтереси, шляхом направлення уповноваженого представника у судове засідання, подання відзиву на позов тощо.
Отже, встановивши, що Компанія є нерезидентом України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що для належного повідомлення про розгляд справи відповідачу - нерезиденту необхідно вручати документи та матеріали по справі в перекладі англійською мовою, з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, що забезпечить відповідачу можливість бути обізнаним з пред`явленим до нього позовом на території України та вимогами такого позову.
При цьому, позивачем не доведено, а судами не встановлено, що відповідач-нерезидент (його працівники) володіють українською мовою, якою складені як позовна заява у справі, так і ухвала суду, в тій мірі, яка може забезпечити можливість правильно та у повному обсязі зрозуміти зміст таких документів, з метою реалізації права на захист своїх інтересів.
З огляду на те, що обов`язок з перекладу документів, у такому випадку, покладається на заінтересовану сторону, якою є позивач у справі, проте невиконання позивачем вимог ухвали суду щодо надання документів та матеріалів по справі (позовної заяви з додатками та ухвали суду) в перекладі англійською мовою, з нотаріальним засвідченням справжності підпису перекладача, позбавляє суд можливості забезпечити реалізацію основних засад господарського судочинства по відношенню до відповідача, який є нерезидентом та повідомити останнього про розгляд судової справи, - суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду з посиланням на приписи пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.
Твердження скаржника про неправильне застосування місцевим господарським судом Конвенції, безпідставне та необґрунтоване покладення на позивача обов`язків щодо перекладу документів, неврахування пояснень позивача щодо його позиції у справі, помилковість висновку апеляційного господарського суду про дотримання судом першої інстанції вимог Конвенції та ГПК України, Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що наведені доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду Судом касаційної скарги Банку у справі.
Довід скаржника про безпідставне зупинення місцевим господарським судом провадження у справі строком на 6 місяців Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала місцевого господарського суду про залишення позову Банку без розгляду та постанова суду апеляційної інстанції, якою вказана ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд ухилився від виконання своїх обов`язків щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання на його адресу відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, поклавши вину за це на позивача, Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що вчинені судом дії, спрямовані на належне повідомлення відповідача про розгляд справи в передбачений Конвенцією спосіб та неможливість забезпечення належного повідомлення нерезидента про розгляд справи з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали щодо надання нотаріально засвідченого перекладу документів, які підлягали направленню Компанії, спростовують необґрунтовані твердження Банку.
Твердження Банку про те, що позовна заява містить значний обсяг додатків, переклад яких та нотаріальне посвідчення у трьох примірниках є надмірним фінансовим тягарем для позивача, Касаційний господарський суд відхиляє, з огляду на те, що витрати з перекладу документів на стадії судового розгляду повинна нести заінтересована сторона (у даному випадку, Банк), а після розгляду справи згадані витрати розподіляються відповідно до приписів статі 129 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Звертаючись з касаційною скаргою, Банк не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
Понесені Банком у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 зі справи № 910/16503/18 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова
page
telegram
viber
youtube
