Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.04.2019 року у справі №904/2059/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/2059/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,

За участю помічника судді - Чепурної О. В. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 (суддя Первушин Ю. Ю.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 (головуючий суддя:

Кузнецова І. Л., судді: Кощеєв І. М., Широбокова Л. П. )

за позовом Приватного підприємства "Ромбус-Приват"

до Дніпровської міської ради

про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Дніпровської міської ради,

За участю представників:

позивача - Ковальчук Н. В. - керівник

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Приватне підприємство "Ромбус-Приват" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Дніпровської міської ради VІІ скликання №163/28 від 20.12.2017 "Про припинення ПП "Ромбус-Приват" права користування земельною ділянкою по вулиці Січеславській Набережній, 5 (Центральний район)".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №804/6183/17, на підставі якої прийнято рішення міської ради №163/28 від
20.12.2017. Також позивач вважає, що п.2 оскаржуваного рішення суперечить вимогам чинного законодавства щодо підстав припинення договору оренди землі, судовій практиці в аналогічних справах, рішенню Конституційного Суду України, а саме рішення було прийняте відповідачем з порушенням встановленої процедури прийняття подібних рішень, що призвело до обмеження прав позивача в частині можливості висловлення позивачем власних пропозицій та зауважень до проекту оскаржуваного рішення.

3. Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивачем обрано невірний спосіб захисту свого, як він вважає, порушеного права. На думку ради, ПП "Ромбус-Приват" необхідно було звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поворот виконання судового рішення, відповідно до ч.1 ст.380 КАС України, так як постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 вже виконана. Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 у справі №904/761/18 розірвано договір купівлі-продажу №134/А від 16.08.2005 укладений між комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради та Приватним підприємством "Ромбус-Приват", посвідчений 16.08.2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрований в реєстрі за № 5393. Положеннями договору купівлі-продажу №134/А від 16.08.2005, а саме п. 5.7. передбачено, що у разі розірвання вказаного договору є підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки (а. с. 64-68). Крім того, відповідачем подані заперечення, в яких останній послався на те, що законодавством не встановлено вичерпний перелік підстав відповідно до яких договір оренди земельної ділянки може бути припинено. Враховуючи скасування рішення міської ради від 21.09.2005 №297/30 "Про передачу Приватному підприємству "Ромбус-Приват", код ЄДРПОУ 33396638, земельної ділянки за адресою: вул. Набережна В. І. Леніна, 5 в оренду по фактичному розміщенню об'єкта незавершеного будівництва (готельний комплекс "Парус"), яке було підставою для передачі земельної ділянки по вул. Січеславській Набережній, 5 у користування ПП "Ромбус-Приват" міською радою прийнято рішення від 20.12.2017 "Про припинення ПП "Ромбус-Приват" (код ЄДРПОУ 33396638) права користування земельною ділянкою по вулиці Січеславській Набережній, 5 (Центральний район)" (а. с. 120-123).

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
14.02.2019, у справі № 904/2059/18 позовні вимоги задоволено повністю.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5.06.03.2019 (згідно з реєстраційним штампом АГС) Дніпровською міською радою до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 904/2059/18.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
25.03.2019 року у справі №904/2059/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

7. Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 23.05.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до
24.04.2019.

8.23.05.2019 позивачем до Касаційного господарського суду подано відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Згідно зі ст.118 ГПК:

"1. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

2. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ст.118 ГПК."

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 04.04.2019 визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 24.04.2019.

Оскільки відзив на касаційну скаргу фактично поданий відповідачем з порушенням строку, визначеного ч.2 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованих причин пропуску даного строку у відзиві не наведено, суд залишає його без розгляду.

9. У судове засідання 23.05.2019 з'явився представник позивача, який виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча вказаний учасник справи про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

10. У касаційній скарзі Дніпровська міська рада (скаржник, відповідач) просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 904/2059/18, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідач вказує, що як власнику землі виключно раді належить право розпоряджатися нею, отже судами попередніх інстанцій не враховано факту, що питання по укладенню та припиненню договорів оренди землі, яка є комунальною власністю, знаходиться поза межами компетенції суду

На думку Дніпровської міської ради, судами необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання ради щодо зупинення провадження у справі, оскільки розгляд даної справи є неможливим до набрання законної сили судовим рішенням у справі №804/6183/17, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №804/6183/17 була підставою для прийняття оскаржуваного рішення та має преюдиційне значення для справи №904/2059/18.

Скаржник зазначає, що враховуючи скасування рішення міської ради від 21.09.2005 №297/30 "Про передачу Приватному підприємству "Ромбус-Приват", код ЄДРПОУ 33396638, земельної ділянки за адресою: вул. Набережна В. І. Леніна, 5, в оренду по фактичному розміщенню об'єкта незавершеного будівництва (готельний комплекс "Парус"), яке було підставою для передачі земельної ділянки по вул.

Січеславській Набережній, 5 у користування ПП "Ромбус-Приват", міською радою прийнято рішення від 20.12.2017 "Про припинення ПП "Ромбус-Приват" (код ЄДРПОУ 33396638) права користування земельною ділянкою по вулиці Січеславській Набережній, 5 (Центральний район)" (а. с. 120-123).

Відповідач вказує, що станом на дату прийняття рішення Дніпровською міською радою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 набрало законної сили та було чинним, що не враховано судами.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги пояснення Дніпровської міської ради, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права. На думку ради, ПП "Ромбус-Приват" необхідно було звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поворот виконання судового рішення відповідно до ч.1 ст.380 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №804/6183/17 вже виконана.

Дніпровська міська рада також зазначає, що ч.2 ст.31 Закону України "Про оренду землі" та п.12.4 договору оренди передбачено припинення договору також в інших випадках, встановлених законом, отже законодавством не встановлено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких договір оренди земельної ділянки може бути припинено.

Разом з тим, відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги надану міською радою копію рішення Дніпровської міської ради від 19.12.2018 №264/39 "Про припинення ПП "Ромбус-Приват" права користування земельною ділянкою по вул. Січеславській Набережній, 5 (Центральний район)", яким визнано таким, що втратило чинність рішення міської ради від 20.12.2017 №163/28, отже станом на дату ухвалення рішення по справі був відсутній предмет спору між сторонами.

Крім того, скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 у справі №904/761/18 розірвано договір купівлі-продажу незавершеного будівництва готельного комплексу "Парус" №134/А від 16.08.2005, укладений між Комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради та ПП "Ромбус-Приват", положеннями якого передбачено, що у разі розірвання вказаного договору є підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, а незавершене будівництво готельного комплексу "Парус" є причиною непоодиноких нещасних випадків з людьми, наслідками яких є завдання шкоди їх здоров'ю чи позбавлення життя.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

12.20.01.2006 Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та ПП "Ромбус-Приват" (орендарем) укладено договір оренди землі, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Набережна В. І. Леніна, 5, і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:114:0011.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою вулиця Набережна В. І. Леніна, 5 (Кіровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06: 114: 0011.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від
21.09.2005 № 297/30, від 23.12.2005 № 202/32 та від 23.12.2005 № 32/32 (п. 1.3 Договору).

Відповідно в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 6,3760 га (п. 2.1 Договору).

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання - передачі земельної ділянки (п.
2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Договір укладено на двадцять п'ять років.

13. В Управлінні Держгеокадастру у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області даний договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації Договорів оренди землі, про що вчинено відповідний запис від 06.03.2006 за №040610400224 до Державного земельного кадастру та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П.
20.01.2006 за реєстровим номером 312.

14. На підставі Рішення міської ради від 21.09.2005 №297/30, від 23.12.2005 №202/32 та від 23.12.2005 №32/32 Дніпропетровська міська рада передала Позивачу за Актом приймання-передачі земельну ділянку за кадастровим номером 1210100000: 06:114:0011. Акт підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їх печаток. (а. с. 38).

Відповідно до пункту 3 вищевказаного акту на земельній ділянці знаходяться об'єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс "Парус".

15. Судом встановлено, що даний об'єкт належить орендарю на праві власності згідно договору купівлі - продажу №134/А від 16.08.2005, посвідченого 16.08.2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М., зареєстрованого в реєстрі за № 5393 (встановлено із рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 по справі 904/761/18 - а. с. 131-134).

16.20.12.2017 Дніпровської міською радою VII скликання прийнято рішення № 163/28 "Про припинення ПП "РОМБУС-ПРИВАТ" (код ЄДРПОУ 33396638) права користування земельною ділянкою по вулиці Січеславській Набережній, 5 (Центральний район) (а. с. 11).

Згідно пункту 2 оскаржуваного рішення прийнято рішення щодо припинення Договору оренди землі від 20.01.2006 (державна реєстрація від 06.03.2006 №040610400224) посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П. 20.01.2006 за реєстровим номером 312, а право користування Приватним підприємством "Ромбус-Приват" (код ЄДРПОУ 33396638) земельною ділянкою площею 6,3760 га (кадастровий номер 1210100000: 06:114: 0011) по вулиця Січеславській Набережній, 5 (Центральний район) визнано таким, що припинилось.

17. Підставою для прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення стало скасування постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 по справі №804/6183/17 (а. с. 9-14) рішення Дніпропетровської міської ради від
21.09.2005 №297/30 "Про передачу Приватному підприємству "Ромбус-Приват" земельної ділянки за адресою вулиця Набережна В. І. Леніна, 5 (нова назва - вулиця Січеславська Набережна, 5) в оренду по фактичному розміщенню об'єкта незавершеного будівництва (готельний комплекс "Парус"), що і було підставою для передачі земельної ділянки по вулиці Січеславській Набережній, 5 у користування "Ромбус- Приват".

18. Станом на день розгляду даної справи постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 у справі №804/6183/17 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №804/6183/17 скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а. с. 21-24).

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з того, що ні умовами договору оренди землі, ні положеннями чинного законодавства України не передбачено такої підстави для припинення або розірвання договору оренди землі як скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Матеріали справи не містять доказів звернення міської ради до суду з позовом про припинення або розірвання договору оренди землі в порядку, встановленому законом або договором та прийняття судом рішення за наслідками розгляду відповідного позову.

З огляду на викладене, висновок міської ради про припинення дії договору оренди землі на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №804/6183/17, викладений міською радою у п.2 оспорюваного рішення, є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим п.2 цього рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, доводи скаржника про те, що вирішення питань про передачу землі в користування є виключним правом міської ради колегією суддів апеляційного господарського суду не прийняті до уваги, оскільки, у даному випадку, таке право не оспорюється, між тим, предметом спору по справі є повноваження останньої по припиненню дії відповідних договорів в односторонньому порядку.

Посилання скаржника на те, що відповідно до п.12.4 договору оренди землі від
20.01.2006 він припиняється також в інших випадках, передбачених законом є необґрунтованими тому, що чинним законодавством не встановлено такої підстави для припинення дії договору як скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду підприємству земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання скаржника про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає, так як прийняте у справі №804/6183/17 рішення не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки обставини, встановлені у справі №804/6183/17 не впливають на оцінку доказів та обставин по даній справі, справа Господарського суду Дніпропетровської області №904/761/18 також не являється пов'язаною з даною справою і не унеможливлює її розгляд.

Щодо клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи копії рішення Дніпровської міської ради від 19.12.2018 №264/39 апеляційний господарський суд вказав, що дане клопотання також не підлягає задоволенню тому, що рішення господарського суду переглядається в апеляційному порядку виключно станом на момент його прийняття.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

21. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.598 Цивільного кодексу України:

"1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом."

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливо, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

22. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.188 Господарського кодексу України:

"1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду."

Згідно зі ст.651 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

"1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим."

Отже, за загальним правилом, встановленим як чинним господарським, так і чинним цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку.

Зміна та розірвання господарських та цивільних договорів саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

23. Відповідно до ч. ч.1-4 ст.31 Закону України "Про оренду землі":

"Договір оренди землі припиняється в разі:

1) закінчення строку, на який його було укладено;

2) викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

3) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

4) смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ч.2 ст.31 Закону України "Про оренду землі", від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

5) ліквідації юридичної особи-орендаря;

6) відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

7) набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

8) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором."

Згідно з ч.2 ст.31 Закону України "Про оренду землі":

"На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ч.2 ст.31 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України."

Отже і наведений саме спеціальний Закон містить повністю аналогічні положення і саме щодо договорів оренди землі, що зміна та розірвання таких договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання договорів оренди землі саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

24. Згідно зі ст.141 Земельного кодексу України:

"Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених ст.141 Земельного кодексу України;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці."

25. Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

3) свобода договору."

Згідно з ч.ч.2, 3, ст.6 ЦК:

"2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами."

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК:

"Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ч.1 ст.627 ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості."

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК:

"Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства."

26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в п. п.12.3,12.4 Договору оренди сторони вільно та на власний розсуд визначили такі підстави припинення спірного договору оренди:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи- орендаря.

- в інших випадках, передбачених законом.

Крім того, відповідно до п.12.5 Договору оренди дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї з сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

27. Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у даному випадку ні умовами договору оренди землі, ні положеннями вищенаведеного земельного законодавства України не передбачено такої підстави, як скасування рішення органу місцевого самоврядування, як взагалі для припинення або розірвання договору оренди землі, так і для припинення або розірвання такого договору саме в односторонньому порядку, як має місце в даній справі, що переглядається.

При цьому, як вказали суди, матеріали справи не містять доказів звернення міської ради до суду з позовом про припинення або розірвання договору оренди землі в порядку, встановленому законом або договором, та прийняття судом позитивного на користь ради рішення за наслідками розгляду відповідного позову.

Доводи відповідача, що ч.2 ст.31 Закону України "Про оренду землі" та п.12.4 договору оренди передбачено припинення договору також в інших випадках, встановлених законом, отже законодавством не встановлено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких договір оренди земельної ділянки може бути припинено, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідачем не вказано конкретної норми конкретного Закону, які б визначали наведену відповідачем підставу, а саме скасування рішення органу місцевого самоврядування, як підставу взагалі для припинення або розірвання договору оренди землі, так і підставу для припинення або розірвання такого договору саме в односторонньому порядку.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з доводами судів попередніх інстанцій, що висновок міської ради про припинення дії договору оренди землі на підставі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 у справі №804/6183/17, викладений міською радою у п.2 оспорюваного рішення, є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим п.2 цього рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, з врахуванням наведеного, клопотання скаржника про зупинення провадження у справі до розгляду адміністративної справи №804/6183/17 задоволенню не підлягало, оскільки з врахуванням вищевикладеного, результат розгляду вказаної адміністративної справи не вплинув би на результат розгляду даної справи.

28. Доводи скаржника про те, що вирішення питань про передачу землі в користування є виключним правом міської ради колегією суддів касаційного суду не приймаються до уваги, оскільки, як обґрунтовано вказав апеляційний суд, у даному випадку, таке право не оспорюється.

Між тим, предметом спору по справі є повноваження останньої по припиненню дії відповідних договорів в односторонньому порядку.

29. Посилання скаржника, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 у справі №904/761/18 розірвано договір купівлі-продажу незавершеного будівництва готельного комплексу "Парус" №134/А від 16.08.2005, укладений між Комітетом комунальної власності Дніпропетровської міської ради та ПП "Ромбус-Приват", положеннями якого передбачено, що у разі розірвання вказаного договору є підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, не можуть бути взяті до уваги касаційним судом, оскільки, як встановлено місцевим та апеляційним судами, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення стало саме скасування постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 по справі №804/6183/17 рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2005 №297/30 "Про передачу Приватному підприємству "Ромбус-Приват" земельної ділянки за адресою вулиця Набережна В. І.

Леніна, 5 (нова назва - вулиця Січеславська Набережна, 5) в оренду по фактичному розміщенню об'єкта незавершеного будівництва (готельний комплекс "Парус"), що і було підставою для передачі земельної ділянки по вулиці Січеславській Набережній, 5 у користування "Ромбус-Приват", а не розірвання вищевказаного договору купівлі-продажу.

30. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи копії рішення Дніпровської міської ради від 19.12.2018 за №264/39 також не підлягає задоволенню, оскільки рішення господарського суду переглядається в апеляційному порядку виключно по матеріалах та доказах, що існували станом на момент його прийняття.

31. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

32. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

33. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги Дніпровської міської ради без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 904/2059/18 - без змін.

34. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 904/2059/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 904/2059/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський