Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.04.2018 року у справі №910/16914/17
Постанова КГС ВП від 19.06.2018 року у справі №910/16914/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16914/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" - Михайлюк Я.Б.,

Київської міської ради - Безносик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (у складі колегії суддів: Агрикова О.В. (головуючий), Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій"

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (далі - ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеною додатковоъ угоди про внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 з моменту набрання чинності судовим рішенням в поданій позивачем редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між сторонами договір оренди земельних ділянок в частині абзацу 18 пп. 8.4 п. 8 договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 у зв'язку із набранням чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" має бути приведений у відповідність із цим законом, зокрема, шляхом внесення змін до договору та укладення додаткової угоди.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розділом "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок приведення у відповідність до вимог цього Закону саме договору про пайову участь, а не договору оренди земельної ділянки.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 скасовано та прийнято нове рішення яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою та ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (найменування якого змінено на ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій"), посвідченого Рильською Л.С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 14.03.2006 за реєстровим № 499 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 21.03.2006 за № 66-6-00328 у книзі записів державної реєстрації договорів, з моменту набрання чинності судовим рішенням в редакції, відповідно до якої внесено зміни до договору оренди, а саме: виключено абзац 18 пп. 8.4 п. 8 договору оренди, який містить наступне положення: "передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 №267/1142 "Про бюджет м. Києва на 2004 рік".

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевим судом не було надано оцінки договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 та безпідставно не враховано що вказаний договір є змішаним договором, який містить елементи договору оренди та договору про пайову участь, а тому дійшов висновку про те, що спірний договір підлягає приведенню у відповідність до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" шляхом виключення абзацу 18 пп. 8.4 п. 8 вказаного договору. При цьому, апеляційний суд зауважив, що виключення спірного пункту з договору оренди не призводить до фактичного виключення обов'язку позивача щодо сплати пайової участі, оскільки такий обов'язок визначений в окремому договорі між сторонами.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 20.12.2018 Київська міська рада звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що розділом "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок приведення у відповідність до вимог цього Закону саме договору про пайову участь, а не договору оренди земельної ділянки.

ПрАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.07.2004 Київською міською радою прийнято рішення №419-5/1829, яким, зокрема, вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва. Змінити цільове призначення частини земельної ділянки площею 19,08 га та перевести її із категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови. Передати ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" за умови виконання п. 22.1 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 21,52 га для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами на вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва, в тому числі за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови площею 2,44 га (в тому числі прибережна захисна смуга площею 0,61 га) та площею 19,08 га (в тому числі прибережна захисна смуга площею 0,10 га) за рахунок земель, право користування якими оформлено відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради від 19.11.98 №47/148 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 22.05.2001 №66-5-00054.

Також, згідно з п.п. 22.1.10 рішення Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" від 15.07.2004 № 419-5/1829 позивача зобов'язано передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 5 % загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 № 267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік".

В подальшому 14.03.2006 між ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельних ділянок (далі - договір оренди земельних ділянок від 14.03.2006), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.С., зареєстрований в реєстрі за №499 та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 21.03.2006 за №66-6-00328 у книзі державної реєстрації договорів.

Згідно з п. 2.1 договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 об`єктом оренди є земельні ділянки, кадастрові номери 8000000000:66:105:0002, 8000000000:66:108:0002, розташовані за адресою: вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва, загальною площею 21,5177 га, з цільовим призначенням - для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами.

Пунктом 3.1 договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 передбачено, що договір укладено на 15 років.

Відповідно до абзацу 18 пп. 8.4 п. 8 договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 орендар зобов'язаний передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 5% загальної площі будинків (крім службової) на підставі п. 41 рішення Київської міської ради від 18.12.2003 № 267/1142 "Про бюджет міста Києва на 2004 рік".

В подальшому листом №62 від 05.09.2017 позивач, посилаючись на набрання чинності 12.03.2011 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", звернувся до Київської міської ради щодо приведення у відповідність до чинного законодавства положень договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 та внесення змін до нього, шляхом виключення абз. 18 пп. 8.4 п. 8 договору оренди та укладання додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем. До вказаного листа був доданий проект додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 .

Листом № 05707-16062 від 14.09.2017 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відповідь про те, що зміни, запропоновані позивачем до договору оренди земельної ділянки від 14.03.2006, не можуть бути враховані.

Посилаючись на те, що сторони не досягли згоди щодо зміни договірних відносин та укладення додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006 в запропонованій позивачем редакції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Надавши оцінку умовам договору оренди земельних ділянок від 14.03.2006, суд апеляційної інстанції встановив, що спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки він містить елементи різних договорів - договору оренди та договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

12.03.2011 набув чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до ч. 7 ст. 40 якого органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону.

При цьому згідно з приписами п. 7 розділу "Прикінцеві положення" вказаного Закону якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ, прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки Київська міська рада не виконала свій обов`язок щодо приведення договору оренди земельної ділянки у відповідність до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позивач на підставі ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" реалізував своє право на внесення змін до договору шляхом звернення з даним позовом.

Надавши оцінку змісту абзацу 18 пп. 8.4 п. 8 договору земельних ділянок від 14.03.2006 (яким обумовлено зобов'язання позивача щодо передачі житлових площ у будинку Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради), апеляційний суд встановив, що він суперечить ч. 7 ст. 40 Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підлягає приведенню у відповідність до його вимог. При цьому необхідність внесення відповідних змін до договору передбачена п. 7 розділу "Прикінцеві положення" вказаного Закону.

Разом з тим, апеляційним судом також встановлено, що під час нового розгляду в суді першої інстанції, позивачем долучено до матеріалів справи окремий договір №174 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 01.04.2008, у якому передбачено сплату внеску пайової часті виключно у грошовій формі з врахуванням кошторисної вартості об`єктів будівництва або відповідно до встановлених нормативів, що відповідає вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Таким чином, встановивши, що укладений між сторонами договір у спірній частині не приведений сторонами у відповідність до вимог чинного законодавства (хоча позивач звертався з відповідними пропозиціями до департаменту земельних ресурсів), оскільки обумовлене таким договором зобов'язання (передача житлових площ у будинку) суперечить положенням ч. 7 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в той час як виключення спірного абзацу 18 пп. 8.4 п. 8 з умов договору оренди не призводить до фактичного виключення обов`язку позивача щодо сплати пайової участі (оскільки умови сплати пайової участі визначені в окремому договорі), суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що залишення в договорі оренди обов`язку позивача щодо сплати пайової участі призведе до подвійного закріплення такого обов`язку.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 910/16914/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий