ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/406/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

учасників справи:

Фізичної особи-підприємця Савуляка Ігоря Миколайовича,

представників учасників справи:

Фізичної особи-підприємця Савуляка Ігоря Миколайовича - Бойко Н.В. (адвокат),

Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни - не з`явився,

ОСОБА_1 - Бойко Н.В. (адвокат),

ОСОБА_2 - Воротиленко О.С. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Савуляка Ігоря Миколайовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 (суддя Марченко О.В.)

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (колегія суддів: Андрієнко В.В., Корсак В.А., Шапран В.В.)

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Савуляка Ігоря Миколайовича (далі - ФОП Савуляк І.М.)

до Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни (далі - Реєстратор)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2

про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

СУТЬ СПОРУ

1. У вересні 2017 ФОП Савуляк І.М. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація" (далі - Товариство) уклали договір поставки обладнання та матеріалів з монтажем на суму 183 852,64 грн, на виконання якого сторони підписали акт приймання-передачі, ФОП Савуляк І.В. виставив Товариству рахунок на оплату товару.

2. У жовтні 2018 року загальні збори учасників Товариства ухвалили рішення про припинення Товариства. Ліквідатор Товариства установив строк для подання вимог кредиторів до 08.12.2018. ФОП Савуляк І.М. надіслав свої кредиторські вимоги, але відповіді не отримав. Кредиторські вимоги ФОП Савуляка І.М. не увійшли до проміжного ліквідаційного балансу Товариства.

3. У травні 2019 року Товариство було ліквідоване, проведена державна реєстрація припинення Товариства.

4. ФОП Савуляк І.М. звернувся до суду з позовом до Реєстратора та учасників Товариства про відміну державної реєстрації припинення Товариства. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишив без змін. ФОП Савуляк І.М. звернувся до Верховного Суду.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи порушені права та законні інтереси кредитора, якщо ліквідатор ухилився від розгляду кредиторських вимог, а юридична особа припинена;

- яким є ефективний спосіб захисту майнових інтересів кредитора у разі припинення юридичної особи - боржника;

- чи має право реєстратор вчиняти реєстраційні дії, перебуваючи на непідконтрольній Україні території; .

6. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. 05.10.2018 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) оприлюднено повідомлення №63 щодо припинення юридичної особи - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації Товариства, ліквідатор - Єрешко Максим Олександрович, граничний строк для заявлення вимог кредиторами - 08.12.2018.

8. 20.11.2018 ФОП Савуляк І.М. надіслав ліквідатору кредиторську вимогу від 20.11.2018 (з рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень).

9. До 08.01.2019 ФОП Савуляк І.М. не отримав повідомлення про результати розгляду своєї кредиторської вимоги.

10. 08.01.2019 ФОП Савуляк І.М. надіслав ліквідатору Товариства вимогу щодо повідомлення про результати розгляду кредиторської вимоги (рекомендованим поштовим відправленням). Відповідь щодо результатів розгляду своєї вимоги позивач не отримав.

11. За наданою АТ "Комерційний банк "ПриватБанк" інформацією вихідний залишок активів на відкритих у банку рахунках Товариства за період з 01.10.2017 по 06.05.2019 становить 0,00 грн; рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.10.2017 по 06.05.2019 - 0,00 грн.

12. За наданою ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк" інформацією вихідний залишок активів на відкритих у банку рахунках Товариства за період з 01.10.2017 по 06.05.2019 становить 0,00 грн; рахунку НОМЕР_2 (IBAN) із залишком коштів у сумі 218,00 грн.

13. 06.05.2019 Реєстратор провела державну реєстрацію припинення юридичної особи (Товариства) в результаті ліквідації; 06.05.2019, 10671110008026878.

Короткий зміст позовних вимог

14. ФОП Савуляк І.М. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Реєстратора про відміну державної реєстрації припинення Товариства в результаті ліквідації від 06.05.2019 10671110008026878.

15. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент вчинення спірної реєстраційної дії Товариство мало непогашену заборгованість перед позивачем у розмірі 445 709,90 грн. Однак вартість майна Товариства становить 218,00 грн (залишок коштів на рахунку у ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк"), тобто є недостатньою для проведення розрахунків з кредиторами. Тому, на думку позивача, наявність реєстраційного запису про припинення Товариства, вчиненого за наслідками порушення установленого законодавством порядку припинення юридичної особи, у випадку неможливості задоволення вимог кредиторів наявним у Товариства майном, впливає на права та інтереси позивача, майнові вимоги якого внаслідок таких дій залишилися незадоволеними.

16. Також позивач посилався на те, що Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст) опублікувало відомості щодо шахрайських дій Реєстратора, оскільки вона перебуває на непідконтрольній території; наказом Мін`юсту від 18.07.2019 №2192/5 анульовано доступ Реєстратора до ЄДР. Тому, на думку позивача, спірні реєстраційні дії вчинялися не Реєстратором, а іншою особою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17. Господарський суд міста Києва рішенням від 15.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, у задоволенні позову відмовив.

18. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані таким:

- позивач надіслав ліквідатору свої кредиторські вимоги листами (рекомендованими поштовими відправленнями); на підтвердження отримання ліквідатором вимог позивача жодних доказів не надано;

- на момент вчинення Реєстратором спірної реєстраційної дії, остання перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством "Реєстратор" (далі - КП "Реєстратор");

- наявність на єдиному рахунку Товариства грошових коштів у сумі 218,00 грн не змінює порядок припинення юридичної особи.

- встановлені Північним апеляційним господарським судом у справі №910/6705/19 обставини, а також надана судом апеляційної інстанції оцінка доводам ОСОБА_1 , які є аналогічними доводам позивача у цій справі, не потребують доказування та повторної оцінки у цій справі відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), а саме:

1) ОСОБА_1 (частка 37,50% статутного капіталу, що становить 9 750 000,00 грн грн) та ОСОБА_2 (62,50% статутного капіталу, що становить 16 250 000,00 грн грн.) були засновниками Товариства, що підтверджується протоколом від 30.08.2017 №1, яким оформлені рішення загальних зборів засновників (учасників) Товариства, витягами з ЄДР; на момент проведення державної реєстрації припинення Товариства шляхом ліквідації розмір часток вказаних учасників залишався незмінним;

2) 05.10.2018 загальні збори учасників Товариства прийняли рішення про припинення діяльності Товариства за рішенням учасників, ліквідатором Товариства призначили Єрешка М.О., затверджено порядок проведення ліквідаційної процедури, до ЄДР внесено запис про перебування Товариства в стані припинення за рішенням засновників;

3) відповідно до усталеної позиції Верховного Суду рішення загальних зборів юридичних осіб за своєю правовою природою не є правочинами; натомість такі рішення є актами ненормативного характеру, тобто офіційними письмовими документами органу управління юридичної особи, що породжують правові наслідки, спрямовані на врегулювання господарських відносин; рішення, прийняті загальними зборами, є актами індивідуальної дії, оскільки їх приписи вважаються обов`язковими для обмеженого кола суб`єктів господарських відносин; з урахуванням викладеного, Верховний Суд зазначив, що рішення загальних зборів як акти індивідуальної дії можуть бути визнані недійсними в судовому порядку у разі їх невідповідності вимогам законодавства (в тому числі Конституції України) та / або визначеній законом компетенції органу, що видав (затвердив) таке рішення;

4) матеріали справи №910/6705/19 не містять доказів того, що прийняте 05.10.2018 загальними зборами учасників рішення на момент внесення до ЄДР запису про припинення Товариства визнано у судовому порядку недійсним, а тому законність і обов`язковість для учасників Товариства та його органів такого акта є законною презумпцією, яка не спростована судом;

5) враховуючи винятковість процедури відміни державної реєстрації ліквідованої юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 зазначила, що якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків (п.32); тож, якщо судом будуть встановлені такі обставини, презумпція про припинення юридичної особи в силу наявного відповідного запису у ЄДР буде спростована, а отже буде спростований визнаний державою факт про те, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує (п.31); із сукупності наведених ОСОБА_1 обставин в обґрунтування своїх вимог такий висновок зробити неможливо;

6) згідно з матеріалами реєстраційної справи Товариства 06.05.2019 ліквідатор Єрешко М.О. подав Реєстратору такі документи: заяву від 06.05.2019 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; довідку архівної установи від 31.10.2018 №51; довідку від 16.11.2018 №162-1 про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів; довідку від 19.04.2019 №22977/10/08-01-50-08 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи; довідку від 18.04.2019 №83067/08 про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

7) внесення відомостей до ЄДР здійснюється державним реєстратором на підставі поданих заявником документів або на підставі визначеного переліку судових рішень, які набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР; державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події; виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи документи містять відомості, передбачені законом, відповідальність за відповідність яких законодавством покладається на осіб, які подали заяву щодо проведення такої реєстрації. (наведений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №826/1186/17);

8) звертаючись із позовом, ОСОБА_1 запевняв, що належна ліквідованому Товариству частка у створеному ним за законодавством Естонії ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД" залишилася не розподіленою між учасниками Товариства, а ліквідатор Товариства наявність такої частки та її вартість не відобразив у ліквідаційному балансі; наявність у Товариства частки у іншому товаристві заперечувало би ліквідацію Товариства - засновника; однак з наявних у справі №910/6705/19 витягів з даних Комерційного реєстру Естонії стосовно ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД", встановлено, що 07.09.2018 до реєстру учасника вказаного товариства внесено Товариство з часткою 2 500,00 євро, а 06.11.2018 Товариство видалено зі складу учасників ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД", і внесено до реєстру учасника - Максима Єрешка з часткою 2 500,00 євро;

9) з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що нежиле приміщення (в літ. А), загальною площею 930,3 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1140024780000, на момент державної реєстрації припинення Товариства належало на праві приватної власності ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД", яке набуто ним на підставі протоколу загальних зборів учасників Товариства від 04.10.2018 №5 та акта приймання-передачі від 04.10.2018;

10) висновки суду першої інстанції стосовно того, що, маючи такий обов`язок, ліквідатор не вжив заходів з повернення Товариству нежилого приміщення (в літ. А) загальною площею 930,3 кв. м, у АДРЕСА_1 , суперечать матеріалам справи та закону; задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що виключення юридичної особи з державного реєстру відбулося до завершення розпочатої відносно нього перевірки податковим органом з питань дотримання господарським товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства; при цьому, суд першої інстанції обґрунтовував такий свій висновок на тому, що якщо ліквідатор не спромігся надати суду доказів передачі ним контролюючому органу первинних документів, реєстрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення податкової перевірки, то такі документи ліквідатор не надав і контролюючим органам;

11) у матеріалах справи наявні довідки органу Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та органу Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) про відсутність у Товариства заборгованості за відповідними обов`язковими платежами; такі довідки є підтвердженням результатів проведеної контролюючими органами перевірки, внаслідок чого Товариство було знято з відповідного обліку; процесуальним законом не надано господарському суду права здійснювати повторну перевірку або надавати самостійну оцінку повноті та правильності проведених вказаними контролюючими органами перевірок, а отже висновок місцевого господарського суду суперечить закону та виходить за межі юрисдикції суду;

12) на момент здійснення Реєстратором реєстраційної дії про припинення юридичної особи шляхом її ліквідації ліквідатор виконав рішення загальних зборів учасників Товариства від 05.10.2018 про його ліквідацію, здійснив інвентаризацію наявного у Товариства майна, провів розрахунки із кредиторами, сплатив податки, збори, обов`язкові платежі та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування і до ПФУ, припинив діяльність органів управління та трудові відносини з найманими працівниками, подав Реєстратору документи для вчинення реєстраційної дії припинення юридичної особи шляхом її ліквідації відповідно до п.13 ст.17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію");

13) наявна у матеріалах справи банківська виписка ПАТ "Комерційний банк "Акордбанк" за рахунком НОМЕР_2 (IBAN) із залишком коштів на рахунку у сумі 218,00 грн підтверджує ту обставину, що Товариство використовувало один поточний рахунок для завершення розрахунків з кредиторами, і остання господарська операція була здійснена 31.08.2018;

14) незакриття зазначеного рахунку ліквідатором не може бути самостійною підставою для відміни державної реєстрації припинення господарського товариства, адже відповідно до п.145 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Національного банку України від 12.11.2003 №492 (у редакції постанови на день вчинення реєстраційного запису припинення юридичної особи), банк закриває поточний рахунок юридичної особи - резидента на підставі документа, виданого державним реєстратором у порядку, встановленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи, або на підставі інформації, отриманої з ЄДР у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів про державну реєстрацію припинення юридичної особи-резидента;

15) інші доводи позивача, зокрема, щодо того, які з документів юридичної особи підлягали вічному зберіганню, а які ні, цього висновку не спростовують.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

19. 27.07.2022 ФОП Савуляк І.М. звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

20. Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1 та 3 ч.2 ст.287 ГПК.

21. Касаційна скарга мотивована таким:

1) суди попередніх інстанцій порушили ст.75 ГПК та не врахували висновки щодо її застосування, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/14, Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17, від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, від 17.11.2021 у справі №806/3572/17, від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18 про те, що встановлені судом під час розгляду іншої справи факти не мають преюдиціального значення, якщо у такій справі беруть участь нові особи; посилається також на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 щодо категорій: 1) обставин, які підлягають встановленню судом та 2) правової оцінки; в контексті цієї підстави скаржник вказує, що:

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки тому факту, що позивач у цій справі (ФОП Савуляк І.М.) не був учасником справи №910/6705/19 та подав цей позов з інших підстав як кредитор Товариства на захист своїх порушених майнових прав, а у справі №910/6705/19 позов було подано засновником Товариства ОСОБА_1 на захист його корпоративних прав;

- у справі №910/6705/19 не встановлено жодної обставини щодо кредитора Товариства ФОП Савуляка І.М., задоволення та погашення його кредиторських вимог; не досліджено обставини ненадання Реєстратору довідки про передачу до архівної установи усіх документів Товариства, які підлягають "вічному зберіганню";

- єдиними встановленими у справі №910/6705/19 обставинами, що можуть створювати преюдицію для справи, що переглядається, є обставини щодо вартості майна Товариства на час проведення процедури ліквідації;

- рішення судів у цій справі не можуть ґрунтуватися виключно на обставинах, встановлених під час розгляду справи №910/6705/19, та на правових оцінках, здійснених судом під час ухвалення рішення від 26.08.2020 у справі №910/6705/19;

2) суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм ч.3 ст.110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ч.1 ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон "Про відновлення платоспроможності") у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19; скаржник зазначає:

- ФОП Савуляк І.М. не отримав відповіді від ліквідатора Товариства Єрешка М.О. про результати розгляду своєї кредиторської вимоги;

- станом на 06.05.2019 (державна реєстрація припинення Товариства) та станом на 08.12.2018 (сплив строку пред`явлення вимог кредиторів) розмір непогашеної заборгованості Товариства перед ФОП Савуляком І.М. становив 445 709,90 грн, а вартість майна Товариства - 218,00 грн, що є недостатнім для задоволення вимог кредитора, тому ліквідація Товариства повинна була відбуватися в порядку, передбаченому Законом "Про відновлення платоспроможності" через недостатність його майна для задоволення вимог кредитора;

- закон не містить вимог та не встановлює обов`язку кредитора здійснювати контроль за отриманням ліквідатором боржника надісланих кредитором кредиторських вимог; кредитор не може відповідати за дії (бездіяльність) ліквідатора боржника, який ухиляється від отримання кредиторських вимог та від їх розгляду; суди попередніх інстанцій без посилання на норми закону поклали на позивача обов`язок надати докази отримання ліквідатором кредиторської вимоги;

3) суди попередніх інстанцій не застосували п.1 наказу Мін`юсту від 17.06.2014 №953/5 "Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції" (в редакції наказів Мін`юсту від 19.02.2015 №225/5, від 03.04.2017 №1092/5, далі - Наказ №953/5), а висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах відсутній; скаржник вказує:

- Реєстратор на час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії перебував на непідконтрольній Україні території, а тому не мав доступу до ЄДР;

- саме по собі перебування в трудових відносинах з КП "Реєстратор" жодним чином не спростовує обставин, що на момент вчинення спірної реєстраційної дії (06.05.2019) Реєстратор не перебував на підконтрольній Україні території; матеріали справи не містять доказів, що Реєстратор перебував у трудових відносинах з КП "Реєстратор" станом саме на 06.05.2019;

- місцезнаходження суб`єкта державної реєстрації КП "Реєстратор" - м. Київ, вул. Крупської, буд. 10, тому місцем вчинення реєстраційних дій Реєстратором мало бути: м. Київ, вул. Крупської, буд. 10;

- вчинення оспорюваних реєстраційних дій іншою особою, а не Реєстратором, не допускається та є окремою самостійною підставою для відміни державної реєстрації припинення Товариства.

22. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

23. 27.09.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли пояснення щодо касаційної скарги ФОП Савуляка І.М., у яких він просить таку касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

24. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.161 ГПК при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 290-295 298 ГПК заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу (подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №761/16124/15-ц та постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №757/13243/17).

25. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК (частини 1, 2 ст.118 ГПК). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ГПК встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (ч.5 ст.161 ГПК).

26. ОСОБА_2 не подавав відзив на касаційну скаргу в межах строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 05.08.2022 у цій справі (до 22.08.2022), а також Верховний Суд не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень. Разом з тим, під час судового засідання представник ОСОБА_2 надав з дозволу Верховного Суду пояснення, які стосуються доводів касаційної скарги та були зазначені у поданих до Верховного Суду додаткових поясненнях 27.09.2022 та, відповідно, враховуються Верховним Судом:

- доводи скаржника фактично зводяться до невнесення його вимог у розмірі 445 709,90 грн до ліквідаційного балансу Товариства і, відповідно, непогашення такої заборгованості; однак у Товариства на момент розгляду цієї справи відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення для задоволення вимог скаржника, а рахунки Товариства закриті до подання позову ФОП Савуляка І.М. у цій справі (31.12.2020);

- з позовної заяви ФОП Савуляка І.М. вбачається, що скаржнику стало відомо про непогашення існуючої заборгованості 08.01.2019, оскільки він не отримав від Товариства / ліквідатора Товариства повідомлення про розгляд його кредиторської вимоги; тому відповідно до ч.5 ст.112 ЦК строк на подання позовної заяви до ліквідатора Товариства про зобов`язання врахувати існуючу заборгованість або про стягнення заборгованості сплив 08.02.2019; кредиторська вимога вважається такою, що погашена, у тому числі у зв`язку з відсутністю майна Товариства, на яке можна звернути стягнення; відтак у скаржника відсутні підстави для оскарження спірного реєстраційного запису;

- скаржник не надав суду доказів отримання Товариством або його ліквідатором кредиторських вимог (з поштового відправлення №0113907747127 вбачається, що воно було повернуте позивачу у зв`язку з неврученням отримувачу); в матеріалах справи також відсутні докази того, що ліквідатор Товариства ухилявся від розгляду кредиторських вимог;

- обставини, встановлені у справі №910/6705/19, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи (преюдиціальність); при цьому Товариство хоч і не є учасником справи, однак щодо нього під час розгляду зазначеної справи були встановлені фактичні обставини (посилається на постанову Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18);

- відсутні підстави для відмови в державній реєстрацій припинення Товариства відповідно до Закону "Про державну реєстрацію"; зазначене вбачається, в тому числі, з висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юсту від 03.06.2019 №Б-864 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 ;

- сумнівним є укладення договору, за яким виникла заборгованість 29.09.2017, оскільки з 11.07.2017 з ФОП Савуляка І.М. стягується заборгованість, яка виникла у позивача перед ТОВ "Український лізинговий фонд", у зв`язку з чим Дніпровський РВ ДВС у м. Києві арештувало всі рахунки, а також рухоме і нерухоме майно ФОП Савуляк І.М. в межах відповідних виконавчих проваджень;

- позов поданий до неналежного відповідача - Реєстратора, оскільки позивач стверджує про порушення його прав саме ліквідатором Товариства;

- позивач в заяві про зміну підстав позову навів статті з мережі Інтернет, які містять висловлювання та копії документів, що не мають відношення до справи, що переглядається (журналістські розслідування, коментарі заступника Міністра юстиції України тощо); такі матеріали не є електронними доказами у справі в розумінні ст.96 ГПК; подана Реєстратором копія трудової книжки містить інформацію про дату народження, а тому такий доказ відповідає вимогам ст.91 ГПК;

- висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 10.12.2020 у справі №910/6705/19 (перелік висновків - див. п.18 цієї постанови), є обов`язковими для врахування у справі, що переглядається, відповідно до ч.4 ст.236 та ч.4 ст.75 ГПК, частин 5, 6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів".

27. У судових засіданнях, які відбулись 28.09.2022, 05.10.2022 Верховний Суд надав учасникам справи дозвіл на надання додаткових пояснень, які стосуються доводів касаційної скарги ФОП Савуляка І.М.

28. 04.10.2022 від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у цій справі. Клопотання обґрунтоване, зокрема, таким:

- постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17, від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, у справах №922/2013/18 та №806/3572/17, від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц, на які посилається скаржник в обґрунтування відсутності преюдиціальності обставин, встановлених під час розгляду справи №910/6705/19, не мають бути враховані під час касаційного перегляду цієї справи, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними (відмінні суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин, об`єкт / предмет спору);

- посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19 в обґрунтування необхідності застосування процедури банкрутства Товариства не повинне враховуватись, оскільки правовідносини у справі №910/13125/19 та у справі, що переглядається, не є подібними (зокрема, у справі №910/13125/19 не досліджувалось питання отримання боржником кредиторських вимог);

- інші доводи клопотання фактично дублюють ті, що наводились ОСОБА_2 у його поясненнях, наданих Верховному Суду 27.09.2022.

29. 24.10.2022 до Верховного Суду від ФОП Савуляка І.М. надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник зазначає, зокрема, таке:

- якщо майнові вимоги кредитора ліквідованої юридичної особи залишилися незадоволеними внаслідок добровільної ліквідації юридичної особи, проведеної із порушенням ч.3 ст.110 ЦК, ч.1 ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності", позов такого кредитора про відшкодування збитків особами, які приймали рішення та здійснювали ліквідацію такої юридичної особи - боржника з визначених ЦК підстав щодо відшкодування позадоговірної шкоди є додатковим способом захисту, який можна застосувати у тому випадку, якщо існують обставини, що унеможливлюють звернення кредитора до господарського суду із позовом про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи (наприклад, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав) (посилається на постанови Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №904/1966/19, від 26.10.2021 у справі №910/4054/20, від 16.11.2021 у справі №925/1366/20, від 06.07.2022 у справі №906/308/20, від 18.08.2020 у справі №910/13125/19);

- постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №910/6705/19 не є судовим рішенням у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як у справі №910/406/21, що переглядається, оскільки у цих справах різні позивачі та різні підстави позовів (ФОП Савуляк І.М. не був учасником справи №910/6705/19, а у справі, що переглядається, подав позов як кредитор Товариства, а не засновник);

- до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.12.2021 у справі №914/2450/20, оскільки спірні правовідносини у справі №914/2450/20 та у цій справі є очевидно неподібними за об`єктивним критерієм (різні за змістом обставини, а також наявне різне матеріально-правове регулювання спірних правовідносин);

- з метою ухилення від погашення існуючих кредиторських вимог Товариство за один день до прийняття загальними зборами учасників 05.10.2018 рішення про ліквідацію Товариства (протокол №6), 04.10.2018 безоплатно відчужило єдине майно Товариства - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 930,30 кв. м. балансовою вартістю 26 000 000,00 грн шляхом передачі цього майна до статутного капіталу іншої юридичної особи - нерезидента України ТОВ "Сольюшенс енд Трейд ЛТД" (протокол №5), така передача відбулася 12.10.2018, тобто вже в процедурі ліквідації; також 06.10.2018 - до закінчення строку пред`явлення кредиторами вимог до Товариства (08.12.2018) ліквідатор Товариства Єрешко М.О. передав фактично сам собі безоплатно 100% корпоративних прав Товариства у ТОВ "Сольюшенс енд Трейд ЛТД"; надалі 12.12.2018 Єрешко М.О. передав 100% корпоративних прав у ТОВ "Сольюшенс енд Трейд ЛТД" юридичній особі Беаладаір Лімітед (Беліз), кінцевим бенефіціарним власником якого є учасник Товариства ОСОБА_2 ; ці правочини мають очевидні ознаки фраудаторних правочинів, за якими Товариство свідомо погіршило свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором; внаслідок укладення цих правочинів у Товариства стало недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів;

- у разі задоволення позову у цій справі про відміну державної реєстрації припинення Товариства ФОП Савуляк І.М. відповідно до ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУПБ) матиме можливість звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства та тим самим захистити свої право та майнові інтереси (посилається на постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20); надалі ФОП Савуляк І.М. матиме право оскаржити наведені вище фраудаторні правочини відповідно до ст.20 Закону "Про відновлення платоспроможності" та ст.42 КУПБ (посилається на постанови Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №908/3468/13, від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 20.07.2022 у справі №917/373/18 (917/1878/20));

- правовідносини у справі, що переглядається, а також у справі №910/13125/19 є подібними (однакові матеріально-правове регулювання, а саме, ст.110 ЦК, ч.1 ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності", змістовий критерій - захист майнових інтересів кредитора неплатоспроможної юридичної особи, суб`єктивний критерій - позивачем є кредитор неплатоспроможної юридичної особи, відповідачем у обох справах є державний реєстратор); спірні правовідносини щодо застосування ст.75 ГПК у справах №917/1345/14, №438/723/17, №649/1393/19, №806/3572/17, №522/7758/14-ц, №922/2013/18, №907/29/19 та у цій справі №910/406/21 є подібними за змістовим критерієм, незважаючи на відмінності обставин за критеріями суб`єктним та об`єктним; у зв`язку з цим постанови Верховного Суду, ухвалені у цих справах, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, мають бути враховані;

- державну реєстрацію припинення Товариства проведено з грубим порушенням публічного порядку, з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства; відсутність Реєстратора на підконтрольній території України підтверджується не тільки відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.10.2021 №91-38916/0/15-21- Вих, а й тим, що адвокат Масленнікова Т.М., яка спочатку переставляла Реєстратора в суді, не надала на вимогу суду оригіналу укладеного з Реєстратором договору про надання правничої допомоги, усі документі, які є в матеріалах справи, які надійшли від відповідача, підписані або факсиміле, або невідомою особою, підпис якої очевидно відрізняється від підпису Реєстратора, сама Реєстратор жодного разу в суд не з`явилася.

30. До цих пояснень були додані копії таких документів: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, датована 08.03.2020 №203389146; Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД" від Товариства, датований 04.10.2018; протоколи загальних зборів учасників Товариства від 05.10.2018 №6 та від 04.10.2018 №5; інформаційні довідки про юридичну особу ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД" (Solutions & Trade LTD), датовані 18.02.2021; квитанції про надсилання пояснень сторонам у справі.

31. 25.10.2022 від ФОП Савуляка І.М. до Верховного Суду надійшло клопотання, у якому скаржник просив:

1) вважати правильною назвою документа, поданого до Верховного Суду 24.10.2022, "Письмові пояснення до касаційної скарги ФОП Савуляк І.М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2022";

2) вважати знак "?" в тексті пояснень апострофом;

3) вважати правильною таку редакцію абз.6 на стор.8 пояснень "Водночас кредитор боржника може мати похідний інтерес у поверненні майна до ліквідаційної маси банкрута, який можливо реалізовувати в межах процедури банкрутства боржника, де ліквідація боржника здійснюється під контролем кредиторів, зокрема під контролем за вжитими ліквідатором заходами в ліквідаційній процедурі (постанова Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №925/593/21)";

4) долучити до пояснень правильний документ - Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД" від Товариства, датований 04.10.2018 (на 2 сторінках).

32. 26.10.2022 від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Палата). Клопотання мотивоване таким:

- у справі №910/6705/19 за позовом ОСОБА_1 як учасника Товариства до Реєстратора, треті особи - ОСОБА_2 та ліквідатор Товариства Єрешко М.О., розглядалось питання належності процедури ліквідації юридичної особи за тим же змістовним критерієм, що і у справі, яка переглядається, проведеної тим же реєстратором;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у справі №910/6705/19 позов задоволено, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.12.2020, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову; обставини, встановлені судами під час розгляду справи №910/6705/19 щодо належного здійснення процедури державної реєстрації припинення Товариства, не підлягають доказуванню відповідно до ч.1 ст.75 ГПК;

- якщо колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 10.12.2020 у справі №910/6705/19, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, справа, що переглядається, повинна бути передана на розгляд Палати, зважаючи на частини 1, 2 ст.302, ч.1 ст.303 ГПК.

33. 26.10.2022 від ОСОБА_2 надійшло клопотання щодо здійснення судом дій із відмови в прийнятті доказів позивача та їх повернення як незаконно поданих до суду касаційної інстанції. ОСОБА_2 просить не брати до уваги надані представником ФОП Савуляка І.М. докази, що надавались разом із поясненнями від 24.10.2022 та клопотанням від 25.10.2022, повернути такі документи ФОП Савуляку І.М. та застосувати до ФОП Савуляка І.М. та його представника адвоката Бойко Н.В. заходи процесуального примусу (штраф) за зловживання процесуальними правами у вигляді завідомо протиправного подання до Верховного Суду доказів. Клопотання мотивоване таким:

- п.8 ч.3 ст.162 та ч.2 ст.164 ГПК передбачають подання доказів разом із заявами по суті, зокрема, позовною заявою; ст.300 ГПК встановлює, що Верховний Суд не може збирати чи приймати до розгляду нові докази; відтак Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів попередніх інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про прийняття нових доказів, а такі докази підлягають поверненню (ухвали Верховного Суду від 28.06.2022 у справі №237/3566/17, від 21.09.2022 у справі №331/4799/16-ц);

- подання позивачем (його представником) доказів на стадії касаційного перегляду справи є спробою схилити Верховний Суд до формування хибної думки під час ухвалення рішення (є "процесуальною диверсією"), а тому розглядається як зловживання процесуальними правами, через що до ФОП Савуляка І.М. та його представника адвоката Бойко Н.В. необхідно вжити заходів процесуального примусу (штраф) відповідно до статей 131 135 ГПК.

34. 26.10.2022 до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, зокрема, таке:

- підстава, на яку посилається позивач (існування на рахунку Товариства 218,00 грн), перестала існувати, оскільки останній рахунок Товариства був закритий 31.12.2020 у зв`язку з офіційною ліквідацією Товариства; Товариство на момент відкриття провадження у цій справі не мало жодного майна та грошових коштів;

- ліквідатор Товариства не отримував жодного повідомлення від позивача щодо існування у нього кредиторських вимог; позивач пропустив строк звернення з кредиторськими вимогами (посилається на постанову Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №914/2450/20);

- строки для подання позову до ліквідатора пропущені, оскільки він не ухилявся та не відмовлявся від розгляду кредиторських вимог ФОП Савуляка І.М. (ч.3 ст.112 ЦК);

- підстави для касаційного оскарження з мотивів неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутні, про що вже заявлялось у поданому клопотанні про закриття провадження у справі;

- інші доводи ОСОБА_2 , наведені у поясненнях, є практично аналогічними тим, що надавались у поясненнях від 27.09.2022.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

35. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Савуляка І.М., розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 28.09.2022.

36. Верховний Суд ухвалою від 28.09.2022 оголосив перерву у судовому засіданні до 05.10.2022, а ухвалою від 05.10.2022 оголосив перерву до 26.10.2022.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Палати

37. ОСОБА_2 26.10.2022 звернувся до Верховного Суду з клопотанням про передачу цієї справи на розгляд Палати для відступу від висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 10.12.2020 у справі №910/6705/19 відповідно до частин 1, 2 ст.302, ч.1 ст.303 ГПК.

38. Відповідно до ч.1 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

39. Згідно з ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд Палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

40. Однак, звертаючись до Верховного Суду із клопотанням про передачу справи, що переглядається, на розгляд Палати, ОСОБА_2 не зазначив, від яких саме висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/6705/19, та щодо застосування якої норми права він вбачає за необхідне відступити. Також ОСОБА_2 не навів жодних підстав для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній постанові.

41. У заявленому клопотанні та інших процесуальних документах, що подавались ОСОБА_2 під час розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, а також у поданих до Верховного Суду поясненнях він навпаки погоджувався із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 10.12.2020 у справі №910/6705/19, та вважав їх правильними, зокрема, в частині відмови у задоволенні позову про визнання спірної реєстраційної дії недійсною, з чого вбачається, що ОСОБА_2 був згодний скоріше з результатами розгляду цієї справи, ніж з певними правовими висновками щодо застосування норм права.

42. Таким чином, Верховний Суд не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Палати, адже ОСОБА_2 не навів підстав, передбачених ч.1 ст.302 ГПК, а тому відповідне клопотання ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Щодо подання нових доказів до Верховного Суду

43. 26.10.2022 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із клопотанням про здійснення судом дій із відмови в прийнятті доказів позивача та їх повернення як незаконно поданих до суду касаційної інстанції. ОСОБА_2 просить не брати до уваги надані представником ФОП Савуляка І.М. докази, що надавались разом із поясненнями від 24.10.2022 та клопотанням від 25.10.2022, повернути такі документи ФОП Савуляку І.М. та застосувати до ФОП Савуляка І.М. та його представника адвоката Бойко Н.В. заходи процесуального примусу (штраф) за зловживання процесуальними правами у вигляді завідомо протиправного подання до Верховного Суду доказів.

44. Так, 24.10.2022 до Верховного Суду від представника ФОП Савуляка І.М. - адвоката Бойко Н.В. надійшли письмові пояснення, до яких були додані копії таких документів: інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД" від Товариства, датований 04.10.2018; проколи загальних зборів учасників Товариства від 05.10.2018 №6 та від 04.10.2018 №5; інформаційні довідки про юридичну особу Solutions & Trade LTD (ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД"), датовані 18.02.2021; квитанції про надсилання пояснень сторонам у справі.

45. Також 25.10.2022 до Верховного Суду від представника ФОП Савуляка І.М. - адвоката Бойко Н.В. надійшло клопотання, яким доданий 24.10.2022 Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД" від Товариства, датований 04.10.2018, замінено на інший документ.

46. Однак Верховний Суд відхиляє довід ОСОБА_2 про те, що подання позивачем пояснень із посиланням на відповідні документи та викладення таких документів є поданням доказів до Верховного Суду.

47. ГПК визначає порядок подання доказів до суду.

48. Як правильно зазначав ОСОБА_2 , п.8 ч.3 ст.162 та ч.2 ст.164 ГПК передбачають подання доказів до суду першої інстанції разом з позовною заявою. При цьому ч.3 ст.269 ГПК передбачає можливість прийняття доказів судом апеляційної інстанції у виключних випадках.

49. Відповідно до ч.2 ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. У разі, якщо учасник справи подає до суду (в тому числі суду апеляційної інстанції) докази з порушенням встановлених ГПК строків, такий учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК).

51. Згідно з ч.8 ст.80 ГПК докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

52. Разом з тим, у письмових поясненнях від 24.10.2022 та клопотанні від 25.10.2022 ФОП Савуляк І.М. не наводив жодних відомостей, визначених у частинах 4, 8 ст.80 ГПК. При цьому скаржник у тексті пояснень не посилається на жоден із наданих ним документів як такі, що доводять обставини, на які він посилається.

53. Крім того ГПК передбачає повернення судом учаснику оригіналів письмових, речових, електронних доказів (статті 92, 95, 97). Натомість ГПК не містить вимоги щодо поверенення Верховним Судом документів, які подавались учасником справи на стадії касаційного розгляду (навіть якщо мало місце подання доказів у справі).

54. Відтак Верховний Суд відхиляє довід ОСОБА_2 про те, що ФОП Савуляк І.М. подав до Верховного Суду нові докази, які Верховний Суд має повернути.

55. Зважаючи на це, Верховний Суд також не бере до уваги доводи ОСОБА_2 щодо вжиття по відношенню до ФОП Савуляка І.М. та його представника адвоката Бойко Н.В. заходів процесуального примусу (штрафу) за зловживання процесуальними правами.

Щодо преюдиціальності фактів, встановлених судами у справі №910/6705/19

56. ФОП Савуляк І.М. у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій, порушили ст.75 ГПК, оскільки їх рішення ґрунтувалися виключно на обставинах, встановлених під час розгляду справи №910/6705/19 та на правових оцінках, здійснених судом під час ухвалення рішення від 26.08.2020 у справі №910/6705/19. Однак суди попередніх інстанцій не врахували, що ФОП Савуляк І.М. не був учасником справи №910/6705/19, позов у справі, що переглядається, поданий на захист майнових прав кредитора Товариства, а не корпоративних прав його учасника, як це було у справі №910/6705/19. При цьому у справі №910/6705/19 не встановлено жодної обставини щодо кредитора Товариства ФОП Савуляка І.М., задоволення та погашення його кредиторських вимог, не досліджено обставини ненадання Реєстратору довідки про передачу до архівної установи усіх документів Товариства, які підлягають "вічному зберіганню".

57. Скаржник стверджує, що єдиними встановленими у справі №910/6705/19 обставинами, що можуть створювати преюдицію для справи, що переглядається, є обставини щодо вартості майна Товариства на час проведення процедури ліквідації.

58. ФОП Савуляк І.М. наголошує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 08.06.2022 у справі №438/723/17, від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, від 17.11.2021 у справі №806/3572/17, від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18 щодо застосування ст.75 ГПК стосовно втрати преюдиціальності рішенням, якщо у іншій справі беруть участь нові особи. Посилається також на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 щодо преюдиціального значення обставин, які підлягають встановленню судом та наданої судом правової оцінки.

59. Також скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14. Однак Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до відомостей, оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 відсутня.

60. ОСОБА_2 стверджує, що висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 10.12.2020 у справі №910/6705/19 (п.18), є обов`язковими для врахування у справі, що переглядається, відповідно до ч.4 ст.236 та ч.4 ст.75 ГПК, частин 5, 6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів".

61. За ч.4 ст.75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

62. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №649/1393/19, на яку посилається скаржник).

63. Верховний Суд неодноразово зазначав, що преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду (постанова Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №438/723/17, на яку посилається скаржник).

64. Водночас у ч.7 ст.75 ГПК передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, а у ч.4 ст. 236 ГПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже ГПК розрізняє:

(1) встановлені судами під час розгляду справи факти, які за дотримання умов, передбачених ч.4 ст.75 ГПК, можуть мати преюдиціальне значення;

(2) правову оцінку судом таких фактів, яка не є обов`язковою для врахування судами у інших справах згідно з ч.7 ст.75 ГПК;

(3) а також висновки Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права, які в розумінні ч.4 ст.236 ГПК є обов`язковими для врахування іншими судами під час розгляду справ з подібними правовідносинами.

65. У зв`язку з цим Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що встановлені Верховним Судом у постанові від 10.12.2020 у справі №910/6705/19 фактичні обставини та надана їм правова оцінка - це висновки Верховного Суду, які підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до ч.4 ст.236 ГПК та ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів".

66. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

67. Особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У такому випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів. Тобто, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиціальний характер рішення втрачається (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц, на яку посилається скаржник).

68. При цьому звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиціальних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиціальних обставин, передбачених ст.75 ГПК, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиціальних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (абз.2 п.9.9 постанови Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, на яку посилається скаржник).

69. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, зазначили, що встановлені Північним апеляційним господарським судом у справі №910/6705/19 обставини, а також надана апеляційним судом оцінка доводам ОСОБА_1 , які є аналогічними доводам позивача у цій справі, не потребують доказування та повторної оцінки у цій справі відповідно до ст.75 ГПК.

70. Однак учасниками справи №910/6705/19 є ОСОБА_1 (який був учасником Товариства) - позивач, державний реєстратор Нікітіна Ю.В. КП "Реєстратор" - відповідач, ОСОБА_2 (який був учасником Товариства) - третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Єрешко М.О. (який був ліквідатором Товариства) - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

71. У справі, що переглядається, учасниками є ФОП Савуляк І.М. (кредитор Товариства) - позивач, державний реєстратор КП "Реєстратор" Нікітіна Ю.В. - відповідач, ОСОБА_2, ОСОБА_1 (які були учасниками Товариства) - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

72. Тобто ФОП Савуляк І.М. не був учасником справи №910/6705/19, а тому встановлені судами у вказаній справі фактичні обставини не є для нього обов`язковими в розумінні ч.4 ст.75 ГПК. У зв`язку з цим він має право на спростування / оскарження таких обставин у справі, що переглядається.

73. ФОП Савуляк І.М. у касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи, що переглядається, помилково обмежились викладенням наданої судом апеляційної інстанції у справі №910/6705/19 оцінки доводам ОСОБА_1 із зазначенням того, що такі доводи не є аналогічними доводам ФОП Савуляка І.М. у справі, що переглядається.

74. Так, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, врахували обставини, встановлені судами під час розгляду справи №910/6705/19, а також висновки, які зробили суди (див. п.18 цієї постанови).

75. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника про те, що частина зазначених вище обставин справи №910/6705/19, які були наведені в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій, не стосуються обставин справи, що переглядається.

76. Зокрема, обставини щодо участі ОСОБА_1 у Товаристві не стосуються цієї справи, позивачем у якій є не особа, яка була учасником Товариства, що звернулась до суду з метою отримання належного захисту своїх корпоративних прав (як у справі №910/6705/19), а кредитор Товариства, що звернувся до суду з метою захисту своїх майнових інтересів.

77. При цьому, як зазначив скаржник, у справі №910/6705/19 суди зробили висновок про відсутність заборгованості Товариства на момент прийняття спірних рішень загальних зборів учасників про його ліквідацію, не досліджували питання щодо наявності заборгованості Товариства за Договором поставки №29/09/17 від 29.09.2017, укладеним Товариством та ФОП Савуляком І.М. Зазначений аргумент не заявлявся жодним із учасників справи №910/6705/19, а тому не міг бути врахований та оцінений судами в порядку ст.86 ГПК.

78. Верховний Суд звертає увагу, що суди у справі №910/6705/19 мотивували висновок про відсутність у Товариства заборгованості не лише посиланнями на довідку від 16.11.2018 №162-1 про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів, довідку від 19.04.2019 №22977/10/08-01-50-08 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, довідку від 18.04.2019 №83067/08 про відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, однак і посиланнями на те, що ОСОБА_1 доказів існування відповідної заборгованості не надав.

79. Натомість у справі, що переглядається, позивач зазначив про існування у Товариства перед ним заборгованості на суму 445 709,90 грн, на підтвердження чого надав суду копії Договору поставки, специфікації до нього, податкової накладної від 16.10.2017 №РН-00000153 щодо товарів, які підлягали передачі за таким Договором, Акту №1 приймання-передачі виконаних робіт з монтажу від 31.10.2017, рахунку на оплату від 02.11.2017 №СФ-00000109, Акту звірки від 31.05.2018. В судових рішеннях у справі №910/6705/19 відсутні відомості про подання учасниками справи вказаних документів, у зв`язку з чим суди не могли встановити обставину щодо існування такої заборгованості.

80. Тому суди попередніх інстанцій у справі, що переглядається, дійшли помилкових висновків про можливість врахування обставини, встановленої судами у справі №910/6705/19 щодо відсутності у Товариства заборгованості на момент його ліквідації, як преюдиціальної.

81. Як вже зазанчалося вище, у ч.7 ст.75 ГПК передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

82. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що правова оцінка щодо дотримання передбаченої законом процедури ліквідації Товариства, яку суди під час розгляду справи №910/6705/19 надали встановленим у зазначеній справі обставинам, не є обов`язковою для судів під час розгляду справи №910/406/21, у якій судами, на підставі наданих сторонами доказів, встановлені інші обставини справи.

83. Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій у справі, що переглядається, встановивши інші обставини справи, замість надання їм власної правової оцінки, дійшли висновку про дотримання передбаченої законом процедури припинення юриичної особи з посиланням на правову оцінку цієї процедури, зроблену судами у справі №910/6705/19.

Щодо порушення порядку припинення (ліквідації) юридичної особи

84. ФОП Савуляк І.М. у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували, що станом на 06.05.2019 (державна реєстрація припинення Товариства) та станом на 08.12.2018 (сплив строку пред`явлення вимог кредиторів) розмір непогашеної заборгованості Товариства перед ФОП Савуляком І.М. становив 445 709,90 грн, а вартість майна Товариства - 218,00 грн, що є недостанім для задоволення вимог кредитора, тому ліквідація Товариства повинна була відбуватися в порядку, передбаченому Законом "Про відновлення платоспроможності" через недостатність його майна для задоволення вимог кредиторів.

85. У зв`язку з цим скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ч.3 ст.110 ЦК, ч.1 ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності" без урахування висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 18.08.2020 у справі №910/13125/19.

86. Верховний Суд погоджується з цими доводами скаржника, виходячи з таких міркувань.

87. Порядок ліквідації господарського товариства на загальних підставах передбачений статтями 110 - 112 ЦК, відповідними нормами Закону "Про державну реєстрацію" тощо.

88. Відповідно до п.1 ч.1 ст.110 ЦК юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

89. Згідно з ч.3 ст.110 ЦК якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені Законом "Про відновлення платоспроможності".

90. Частиною 1 ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

91. З положень статей 111 112 ЦК вбачається, що наявність та розмір кредиторської заборгованості товариства встановлюється, виходячи із пред`явлених кредиторами грошових вимог до такого товариства.

92. Зокрема, ч.8 ст.111 ЦК передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

93. Суди попередніх інстанцій встановили, що ліквідатор Товариства визначив строк для пред`явлення кредиторами вимог до Товариства до 08.12.2018.

94. Скаржник стверджує, що 20.11.2018 він надіслав ліквідатору Товариства відповідну кредиторську вимогу, однак ліквідатор ухилився від її отримання, оскільки станом на 08.01.2019 він не отримав жодної відповіді. У зв`язку з цим 08.01.2019 скаржник повторно надіслав кредиторську вимогу, на яку так само не отримав відповіді.

95. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно ч.6 ст.105 ЦК кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

96. Таким чином, норми цивільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не надають ліквідаційній комісії (ліквідатору) права залишати вимоги кредиторів без розгляду, тобто фактично ухилитися від їх розгляду (постанова Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №910/9052/18).

97. Суди попередніх інстанцій встановили факт відправки ФОП Савуляком І.М. листів із кредиторськими вимогами до Товариства. Однак, відмовляючи у задоволенні позову, зазначили, що матеріали справи не містять доказів отримання ліквідатором Товариства кредиторської вимоги позивача та визнання її.

98. Зазначене свідчить про те, що ліквідатор Товариства фактично ухилився від розгляду кредиторських вимог ФОП Савуляка І.М.

99. При цьому в межах розгляду цієї справи суд не вирішує питання про стягнення заборгованості, отже не перевіряє факти існування у Товариства перед ФОП Савуляком І.М. заборгованості, її розміру та обставин виникнення (зокрема, факт укладення та виконання договорів та угод між сторонами). Натомість суд досліджує, чи відбувалась процедура припинення Товариства із дотриманням вимог законодавства, у тому числі, чи розглянув ліквідатор Товариства кредиторські вимоги в порядку, встановленому ЦК, та, відповідно, чи мало місце порушення прав ФОП Савуляка І.М. як кредитора. Тому Верховний Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_2 про відсутність (не доведеність) такої заборгованості.

100. Частиною 3 ст.112 ЦК передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

101. Тобто, виходячи зі змісту ст.112 ЦК, у разі відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду. У постановах Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №922/416/19, від 03.05.2018 у справі №924/478/16 зазначено, що належним способом захисту прав кредитора є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника кредиторських вимог.

102. Позивач не зазначав, а суди попередніх інстанцій не встановили, що ФОП Савуляк І.М. звертався до суду з позовом про зобов`язання ліквідатора Товариства включити його вимоги як кредитора до проміжного ліквідаційного балансу Товариства.

103. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що встановлений ч.3 ст.112 ЦК місячний строк на звернення до суду із позовом до ліквідатора не є позовною давністю в розумінні ст.256 ЦК.

104. Тому ч.3 ст.112 ЦК не виключає можливості розгляду судом вимог, від розгляду яких ухилився ліквідатор у разі звернення кредитора до суду поза межами місячного строку, встановленого цією нормою (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/28502/14).

105. Відповідно до ч.5 ст.112 ЦК вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

106. Отже у разі, якщо не відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи, це унеможливлює звернення кредитора із позовом до суду до цієї юридичної особи.

107. Відміна державної реєстрації припинення юридичної особи є втручанням держави в приватні інтереси учасників цієї юридчиної особи (примусове відновлення судом її правового статусу всупереч волі учасників, яка була спрямована на ліквідацію цієї юридичної особи). Водночас ліквідація Товариства без розгляду вимог кредитора спричиняє невиправдане та непропорційне втручання у мирне володіння майном такого кредитора. Захист прав та законних інтересів учасників юридичної особи, зокрема права визначати її юридичну долю, не може відбуватися за рахунок позбавлення кредитора права на мирне володіння своїм майном, що є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (схожій висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/28502/14).

108. Отже, ухилення ліквідатора від розгляду кредиторських вимог та ліквідація Товариства за наявності незадоволених вимог кредитора є порушенням процедури припинення Товариства, передбаченої статтями 110 та 111 ЦК, що має наслідком порушення прав та законних інтересів кредитора, які мають бути захищені судом.

Щодо ефективного способу захисту майнових інтересів кредитора припиненої юридичної особи

109. Скаржник зазначає, що відміна реєстрації припинення Товариства є ефективним способом захисту, оскільки дозволить йому в подальшому захистити власні майнові інтереси як кредитора Товариства, які полягали у дотриманні встановленої законом процедури розрахунку з кредитором при припиненні юридичної особи.

110. Верховний Суд погоджується із такими доводами скаржника, зважаючи на таке.

111. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15 зазначено, що Законом "Про державну реєстрацію" (статті 10, 18) встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18.

112. Подібний висновок наведений також у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження.

113. Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до ЄДР суб`єктом владних повноважень запису про припинення юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах. При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору. Тому подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15).

114. Таким чином, наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи (п.59 постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №914/2450/20).

115. Скаржник посилається на висновок Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 06.07.2022 у справі №906/308/20, що якщо ліквідація юридичної особи за рішенням власника відбулася із порушенням вимог ч.3 ст.110 ЦК, ч.1 ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності", що призвело до порушення прав та інтересів кредитора, майнові вимоги якого внаслідок таких дій залишились незадоволеними, то належним способом захисту прав та інтересів цього кредитора буде звернення до господарського суду із позовом про скасування запису в ЄДР (рішення реєстратора) про припинення цієї юридичної особи з підстав порушення порядку та процедури її ліквідації.

116. Потрібно розмежовувати випадки, коли після відміни державної реєстрації припинення юридичної особи у такої юридичної особи наявне майно, за рахунок якого можна задовольнити вимоги кредитора, та коли таке майно відсутнє (або його недостатньо).

117. Верховний Суд у п.61 постанови від 08.12.2021 у справі №914/2450/20 навів висновок, що вимоги кредитора можуть бути задоволені лише, якщо у юридичної особи після завершення процедури ліквідації лишилося майно (яке, наприклад, було передано її учасникам). Адже ч.3 ст.112 ЦК передбачає, що за рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

118. Суди попередніх інстанцій встановили, що у Товариства, крім наявних на його рахунках на момент ліквідації 218,00 грн, відсутнє майно.

119. Разом з тим, ФОП Савуляк І.М. стверджував, що Товариство з метою ухилення від погашення існуючих кредиторських вимог уклало ряд фраудаторних правочинів. Зокрема, 04.10.2018 (за один день до прийняття рішення про ліквідацію Товариства) Товариство прийняло рішення про безоплатне відчуження на користь ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД" єдиного майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 930.30 кв. м балансовою вартістю 26 000 000,00 грн. Передача відбулася в процедурі ліквідації 12.10.2018. Потім 06.10.2018 ліквідатор Товариства Єрешко М.О. фактично сам собі передав 100% корпоративних прав Товариства у ТОВ "Солушенс енд Трейд ЛТД", які 12.12.2018 він передав юридичній особі Беаладаір Лімітед (Беліз), кінцевим бенефіціарним власником якого є учасник Товариства ОСОБА_2

120. Верховний Суд погоджується зі скаржником про те, що якщо майнові вимоги кредитора ліквідованої юридичної особи залишилися незадоволеними внаслідок добровільної ліквідації юридичної особи проведеної із порушенням ч.3 ст.110 ЦК, ч.1 ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності", позов такого кредитора про відшкодування збитків особами, які приймали рішення та здійснювали ліквідацію такої юридичної особи - боржника є додатковим способом захисту, який можна застосувати у тому випадку, якщо існують обставини, що унеможливлюють звернення кредитора до господарського суду із позовом про відміну (скасування) державної реєстрації припинення юридичної особи (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 06.07.2022 у справі №906/308/20).

121. Верховний Суд неодноразово зазначав, що особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (постанови від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справах №910/7976/17, №904/7905/16 та №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19 тощо).

122. Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №922/1903/18 зазначено, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

123. У зв`язку з наведеним, після відміни державної реєстрації припинення Товариства ФОП Савуляк І.М. може оскаржити укладені Товариством правочини як фраудаторні, спрямовані на відчуження майна Товариства.

124. Крім того, внаслідок відміни реєстрації припинення Товариства, відновлення процедури його ліквідації кредитор може оскаржити до суду невизнання його кредиторських вимог / ухилення від їх розгляду та, у разі визнання Товариством кредиторських вимог ФОП Савуляка І.М., ліквідатор зобов`язаний буде звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ч.6 ст.34 КУПБ (аналогічна норма наведена була у ст.95 Закону "Про відновлення платоспроможності", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому у разі відмови ліквідатора у задоволенні вимог ФОП Савуляка І.М. як кредитора, останній матиме можливість звернутись до суду для захисту свої майнових інтересів відповідно до ч.3 ст.112 ЦК.

125. Також кредитор не позбавлений можливості у такому разі самостійно захищати свої майнові права, в тому числі шляхом звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства в порядку ст.34 КУПБ.

126. Відповідно до абз.1 ч.2 ст.7 КУПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

127. Верховний Суд звертає увагу, що саме у межах провадження у справі про банкрутство чинне законодавство передбачає додаткові способи захисту майнових інтересів кредитора. Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано КУПБ з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом "Про відновлення платоспроможності" у відповідній редакції, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства (п.31 постанови Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №904/624/19).

128. У постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №908/3468/13 зазначено, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо вона доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором (зокрема, відповідно до ст.20 Закону "Про відновлення платоспроможності" та ст.42 КУПБ).

129. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Верховний Суд неодноразово висловлювався, що обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника (ч.1 ст.65 КУПБ), кореспондується з правовою презумпцією сумнівності правочинів при дослідженні угод боржника у справі про банкрутство (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17, від 19.07.2022 у справі №904/6251/20 (904/316/21)).

130. Так, зокрема, відповідно до ч.2 ст.42 КУПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: 1) боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; 2) боржник уклав договір із заінтересованою особою; 3) боржник уклав договір дарування.

131. У ч.3 ст.42 КУПБ наведено, що у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

132. Кредитор боржника може мати похідний інтерес у поверненні майна до ліквідаційної маси банкрута, який можливо реалізовувати в межах процедури банкрутства боржника, де ліквідація боржника здійснюється під контролем кредиторів, зокрема під контролем за вжитими ліквідатором заходами в ліквідаційній процедурі (постанова Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №925/593/21).

133. Верховний Суд звертає увагу, що спеціальними нормами ст.34 КУПБ визначено можливість застосування у справах про банкрутство інституту солідарної відповідальності як інструменту доктрини "підняття корпоративної завіси".

134. Частиною 6 ст.34 КУПБ передбачено, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів зі своїми вимогами до зазначеної особи.

135. При цьому застосування інституту солідарної відповідальності без здійснення судової процедури банкрутства юридичної особи є неможливим (постанова Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №906/308/20).

136. Відповідно, внаслідок порушення Товариством процедури ліквідації, що унеможливило задоволення вимог ФОП Савуляка І.М., останній в межах процедури банкрутства Товариства має право задовольнити власні вимоги також шляхом звернення до уповноваженої особи, через дії якої таке порушення було допущене.

137. В межах провадження у справі про банкрутство ліквідатор згідно з ч.2 ст.61 КУПБ має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства (а саме, засновників (учасників, акціонерів), керівників боржника, інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії). Стягнені у такому випадку кошти будуть включені до складу ліквідаційної маси Товариства і використані для задоволення вимог кредиторів.

138. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що саме спеціальні норми законодавства про банкрутство передбачають ефективні способи захисту інтересів кредитора шляхом покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Товариства не тільки на ліквідатора Єрешка М.О., а й на ОСОБА_2 (який був учасником Товариства), з вини яких, як стверджує скаржник, Товариство могло стати неплатоспроможним.

139. У зв`язку з наведеним Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що відміна державної реєстрації припинення Товариства надасть скаржнику як кредитору Товариства можливість захистити власні майнові інтереси навіть за відсутності майна, яке б лишилося після ліквідаціїї Товариства.

Щодо фактичного перебування державного реєстратора на непідконтрольній Україні території

140. ФОП Савуляк І.М. у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не застосували п.1 Наказу №953/5, оскільки: 1) Реєстратор на час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії перебувала на непідконтрольній Україні території, а тому не мала доступу до ЄДР; 2) саме по собі перебування Реєстратора в трудових відносинах з КП "Реєстратор" жодним чином не спростовує обставин, що на момент вчинення спірної реєстраційної дії (06.05.2019) Реєстратор не перебувала на підконтрольній Україні території; 3) матеріали справи не містять доказів, що Реєстратор перебувала у трудових відносинах з КП "Реєстратор" станом саме на 06.05.2019; 4) вчинення оспорюваних реєстраційних дій іншою особою, а не Реєстратором, є окремою самостійною підставою для відміни державної реєстрації припинення Товариства.

141. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону "Про державну реєстрацію" державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Мін`юстом, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.

142. Пунктами 4-6 ч.2 ст.6 Закону "Про державну реєстрацію" передбачено, що до повноважень державного реєстратора належить проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до ЄДР, ведення ЄДР та реєстраційних справ.

143. Відповідно до ч.1 ст.29 зазначеного Закону реєстраційна справа формується в паперовій та електронній формі після внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця і державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу та фізичну особу - підприємця.

144. Згідно з абзацами 1, 2 ч.3 ст.29 Закону "Про державну реєстрацію" реєстраційна справа в паперовій формі зберігається у суб`єкта державної реєстрації за місцезнаходженням юридичної особи, громадського формування, фізичної особи - підприємця щодо юридичної особи (крім громадського формування та релігійної організації) та фізичної особи - підприємця - у виконавчих органах міської ради міст обласного та / або республіканського значення, Автономної Республіки Крим, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях.

145. З наведених норм вбачається, що державний реєстратор для виконання своїх повноважень, в тому числі щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, повинен мати доступ до ЄДР, а також до реєстраційної справи, яка перебуває у суб`єкта реєстрації (за місцем знаходження юридичної особи, щодо якої проводиться державна реєстрація).

146. Перебування державного реєстратора на непідконтрольній Україні території унеможливлює його доступ до реєстраційних справ тих юридичних осіб, що знаходяться на території, підконтрольній Україні.

147. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 06.10.2021 №91-38916/0/15-21 (т.6, а.с.2) Нікітіна Юлія 08.12.2018 перетинала пункт пропуску Новотроїцьке (Бугас) на в`їзд, а 18.12.2018 перетинала зазначений пункт пропуску на виїзд.

148. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Реєстратор перебувала на підконтрольній Україні території лише з 08.12.2018 до 18.12.2018. Натомість державна реєстрація припинення Товариства в результаті ліквідації (10671110008026878) проведена Реєстратором 06.05.2019, тобто у період, коли Реєстратор фактично перебувала на непідконтрольній Україні території, а відтак не мала доступу ні до ЄДР, ні до реєстраційної справи Товариства.

149. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, виходили із того, що на момент вчинення Реєстратором спірної реєстраційної дії остання перебувала у трудових відносинах з КП "Реєстратор".

150. При цьому суди в обґрунтування наведеного висновку посилались, в тому числі, на інформацію про те, що 18.09.2018 Мін`юст отримав заяву КП "Реєстратор" про акредитацію як суб`єкта державної реєстрації; до заяви про акредитацію додано документи, зокрема, копії наказів про призначення, дипломів про освіту та трудових книжок осіб, прийнятих на посади державних реєстраторів, в тому числі стосовно Нікітіної Ю.В . Відповідно до абз.2 п.3 Порядку забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Мін`юсту, затвердженого наказом Мін`юсту від 15.12.2015 №2586/5, користувач самостійно здійснює дії, пов`язані з отриманням електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів, тому у Мін`юсту відсутні запитувані документи стосовно видачі Реєстратору сертифікованого електронного листа.

151. Разом з тим, перебування Реєстратора у трудових відносинах із КП "Реєстратор" та необхідність самостійно отримувати електронний цифровий підпис в акредитованому центрі сертифікації ключів саме по собі не означає, що така особа безпосередньо вчиняла спірні реєстраційні дії. Отже, це означає, що у Реєстратора був відсутній доступ до ЄДР та реєстраційної справи на момент вчинення реєстраційної дії.

152. У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що перебування Реєстратора на непідконтрольній Україні території на момент вчинення нею реєстраційних дій є самостійною підставою для відміни таких реєстраційних дій.

153. Разом з тим, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на п.1 Наказу №953/5, яким визначено обов`язок адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Мін`юсту, тимчасово припинити доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Мін`юсту, до закінчення антитерористичної операції в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення".

154. Вказана норма фактично означає припинення доступу в тому числі реєстратора до ЄДР, якщо місце здійснення його діяльності знаходиться в одному із населених пунктів, які внесено до зазначеного вище переліку. Однак хоча Реєстратор фактично перебувала на непідконтрольній Україні території, місце її діяльності було визначене у м. Києві. Тому вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

155. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

156. Згідно з ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

157. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини 2, 3 ст.311 ГПК).

158. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

159. Оскільки позов у цій справі підлягає задоволенню, витрати, понесені ФОП Савуляком І.М. щодо сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг підлягають стягненню з відповідача - Реєстратора (п.1 ч.4 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 296 300 301 302 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про передачу справи №910/406/21 на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Савуляка Ігоря Миколайовича задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі №910/406/21 скасувати та ухвалити нове рішення.

4. Позов Фізичної особи-підприємця Савуляка Ігоря Миколайовича задовольнити.

5. Відмінити державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша будівельна корпорація" (ідентифікаційний код 41552248) в результаті ліквідації (реєстраційний запис від 06.05.2019 11:52:43 №10671110008026878).

6. Стягнути з Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни (02096, м. Київ, вул. Крупської, буд. 10; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Фізичної особи-підприємця Савуляка Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. за подання позову, 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. за подання апеляційної скарги та 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп. за подання касаційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко