ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 923/719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Селіваненко В.П., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

на рішення Господарського суду Херсонської області

у складі судді Литвинової В.В.

від 11.01.2019

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Будішевської Л.О., Таран С.В., Мишкіної М.А.

від 28.03.2019

за позовом Державної Азовської морської екологічної інспекції

до Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

про стягнення 582492,60 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2018 року Державна Азовська морська екологічна інспекція звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету Генічеської міської ради 582 492,60 грн збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, а саме: спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у 2014 - 2015 роках.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач при видобуванні підземних вод зі свердловини № 7-684 протягом 2014 та 2015 років в порушення вимог статей 44, 49 Водного кодексу України та статей 19, 28 Кодексу України про надра здійснював спеціальне водокористування без спеціального дозволу на користування ділянкою надр, внаслідок чого заподіяв державі шкоду в розмірі 582 492,60 грн, з яких: 303 236 грн - шкода, заподіяна у 2014 році та 279 256,40 грн - у 2015 році, яку відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зобов`язаний відшкодувати, сплативши зазначені кошти на користь місцевого бюджету Генічеської міської ради на аналітичний рахунок 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами".

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Основним видом діяльності Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" є очищення та постачання води (код КВЕД 36.00).

Водоспоживання та водовідведення здійснюється Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр 7.14 Хрс від 20.11.2013, яким передбачена експлуатація 12-ти свердловин.

14.06.2010 Комунальне підприємство "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" отримало Спеціальний дозвіл на користування надрами № 5169 на свердловини № 7-30; № 7-31; № 7-32; № 7-33; № 7-34; № 7-35; № 7-36; № 7-536; № 7-652; № 7-683. Термін дії дозволу 20 років.

Державна Азовська морська екологічна інспекція на підставі наказу № 182 від 02.12.2015 "Про проведення планового заходу" провела планову перевірку Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на дотримання підприємством вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Перевірка проводилась у період з 07.12.2015 по 25.12.2015, за результатами якої працівники екологічної інспекції склали відповідний акт № 18, в якому встановили, що підприємство у 2014 - 2015 роках здійснювало користування свердловиною № 7-684 за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно зі звітним балансом використання підземних вод з формою статистичної звітності № 7-гр (підземні води), затвердженої наказом Держкомстату України № 144 від 28.04.1998, яку подають щорічно, до 20 січня, підприємства і організації різних міністерств та відомств, всіх форм власності, що видобувають підземні води в межах України, обсяг видобутої Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" води зі свердловини № 7-684 за 2014 рік склав 378 100 куб. метрів.

У звітному балансі використання підземних вод за 2015 рік (підземні води) обсяг видобутої Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" води зі свердловини № 7-684 склав 348 200 куб. метрів.

Загальний обсяг видобутої Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" у 2014 - 2015 роках за свердловини № 7-684 води склав 726 300 куб. метрів.

На підставі акту перевірки дотримання Комунальним підприємством "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" вимог природоохоронного законодавства № 18 та відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 за № 767/16783 (зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Мінприроди України № 220 від 30.06.2011) Головний спеціаліст відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря Державної Азовської морської екологічної інспекції провів розрахунок розміру збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, а саме: спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у 2014 та 2015 роках, загальний розмір яких за 2014-2015 роки склав 582 492,60 грн.

Державна Азовська морська екологічна інспекція направила Комунальному підприємству "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" претензії № 2 від 02.02.2017 та № 3 від 02.02.2017 з розрахунками збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів на загальну суму 582 492,60 грн з пропозицією добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок порушення статей 19, 21, 23, 24 Кодексу України про надра, статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Однак, відповідач відповіді на претензії не надав, заявлені до відшкодування грошові кошти не сплатив, що і стало підставою для звернення Державної Азовської морської екологічної інспекції до Господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення 582 492,60 грн збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Херсонської області рішенням від 11.01.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, задовольнив позовні вимоги повністю. Стягнув з Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь місцевого бюджету Генічеської міської ради 582 492,60 грн збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, а саме: спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) у 2014 - 2015 роках та 8 373,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до вимог чинного законодавства видобування підземних вод для централізованого і нецентралізованого водопостачання здійснюється лише за наявності спеціального дозволу на користування надрами. При цьому, суди визнали доведеним факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів зі свердловини № 7-684 протягом 2014 та 2015 років без спеціального дозволу на користування ділянкою надр, оскільки зазначена свердловина у виданому відповідачу дозволі на користування надрами № 5169 не зазначена, а відповідач не спростував обставини використання ним водних ресурсів у 2014 та 2015 роках за відсутності відповідного спеціального дозволу. За висновком судів свердловина № 7-684 знаходиться в межах території, на яку розповсюджуються повноваження позивача, у діях відповідача наявні всі складові елементи правопорушення, розмір заявленої до стягнення шкоди визначений позивачем правильно, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальність за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у вигляді її відшкодування.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Комунальне підприємство "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували положення статті 16, 19, 21 Кодексу України про надра та не врахували, що наведені норми передбачають обов`язок господарюючих суб`єктів на отримання спеціального дозволу на користування ділянкою надр лише з прив`язкою до місцевості, тобто на певну ділянку надр, а не на конкретну свердловину, яка знаходиться в межах цієї ділянки;

- дійшли помилкового висновку про наявність в діях відповідача протиправної поведінки у вигляді самовільного надрокористування, оскільки залишили поза увагою те, що свердловина № 7-684 знаходиться в межах ділянки Генічеського родовища, на користування якої відповідач отримав спеціальний дозвіл № 5169;

- дійшли помилкового висновку про те, що відповідач не довів відсутності своєї вини у здійсненні користування ділянкою надр, оскільки залишили поза увагою те, що відповідач вчинив усі залежні від нього дії на отримання дозволу і щодо свердловини № 7-684, однак з незалежних від підприємства причин зазначена свердловина не була зазначена в дозволі № 5169;

- не з`ясували належним чином питання щодо наявності у позивача повноважень на звернення до суду з позовом про стягнення збитків за використання водних ресурсів, неправильно застосували положення підпункту 7.1. пункту 7 Положення про морські екологічні інспекції, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011, оскільки не врахували, що відповідно до наведеної норми, яка була чинна станом на час проведення перевірки позивачем діяльності відповідача, повноваження позивача поширювались лише на 100 метрів від урізу води Азовського моря, а свердловина № 7-684 знаходиться поза зазначеними межами, залишили поза увагою чинне на час звернення позивача з позовом у цій справі законодавство, відповідно до якого повноваження позивача поширюються на чітко визначену територію та не врахували, що відповідач та об`єкти, які він використовує у своїй діяльності, знаходяться поза межами повноважень позивача.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, звертаючись з позовом у цій справі діяв в межах своїх повноважень на підставі Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затверджену наказом Державної екологічної інспекції України № 136 від 12.12.2011, та дійшли висновку про те, що відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 зазначеного Положення сфера дії повноважень позивача - Державної Азовської морської інспекції розповсюджується на всі об`єкти відповідача, зокрема і на свердловину № 7-684, за користування якою у 2014- 2015 роках без спеціального дозволу на користування надрами позивач нарахував за заявив до стягнення шкоду.

Однак, Верховний Суд вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, без з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягає у застосуванні судами норм чинного законодавства, які не підлягають застосуванню та у незастосуванні тих норм, які підлягають застосуванню.

Згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому Державна Азовська морська інспекція направила до Господарського суду Херсонської області позовну заяву, позивач - Державна Азовська морська інспекція звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовом у цій справі 10.08.2018.

29.09.2017 набрало чинності Положення про морські екологічні інспекції, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1081/30949, (далі по тексту - Положення № 312). Отже, зазначене Положення було чинним станом на дату звернення Державної Азовської морської інспекції з позовом у цій справі.

Відповідно до пункту 1 Положення № 312 Азовська морська екологічна інспекція (далі по тексту - Інспекція) є морською екологічною інспекцією, територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території (пункт 3 Положення).

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 Розділу 2 Положення № 312 до функцій Інспекції відносяться, зокрема здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Також відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 Розділу 2 Положення Інспекція в межах своїх функцій:

- проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

- розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

- вживає відповідно до закону заходів щодо припинення самовільного користування надрами та забудови площ залягань корисних копалин з порушенням установленого порядку.

Отже, відповідно до наведених норм Положення Державна Азовська морська екологічна інспекція має повноваження на звернення до суду з вимогами, зокрема щодо стягнення шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Однак, згідно з нормами, закріпленими в пункті 3 Розділу 3 Положення, повноваження Інспекції обмежуються певними територіями.

Згідно з пунктом 3 Розділу 3 Положення № 312 Інспекція має повноваження здійснювати свою діяльність у таких межах:

1) територія від гирла річки Дунай, що обмежується урізом води річки Дунай, і далі від гирлової її частини по уріз води вздовж Чорного та Азовського морів, навколо Кримського півострову, до державного кордону України з Російською Федерацією;

2) усі об`єкти, розташовані в зоні діяльності Інспекції, та всі українські й іноземні судна, кораблі та інші плавучі об`єкти та засоби і морські споруди незалежно від форм власності та підпорядкування, діяльність яких відбувається у внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні України та на континентальному шельфі України;

3) морські порти та портові пункти; морські причали (елінги) яхт-клубів; морські споруди; підприємства, господарська діяльність яких пов`язана з виловом та переробкою водних живих ресурсів, а також господарська діяльність яких має вплив на морське середовище та безпосередньо або опосередковано пов`язана з діяльністю морських портів та портових пунктів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, які розташовані в акваторії морських портів та в морській акваторії;

4) внутрішні морські води, територіальне море, виключна (морська) економічна зона України, континентальний шельф України.

При цьому, згідно зі статтею 1 Водного кодексу України, в якій наведені визначення понять, уріз води - межа води на березі водного об`єкта (берегова лінія).

Однак, суди попередніх інстанцій не застосували під час вирішення спору у цій справі зазначене Положення про морські екологічні інспекції, затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 312 від 11.08.2017, не дослідили обставини щодо територіальних меж здійснення Державною Азовською морською екологічною інспекцією своїх повноважень, не з`ясували, чи розповсюджуються повноваження Інспекції на територію сухопутної частини від урізу води Азовського моря та не вирішили з достовірністю питання щодо наявності у позивача повноважень на звернення до суду з позовом до відповідача у цій справі про стягнення шкоди, завданої за користування ділянкою надр в межах свердловини № 7-684 Генічеського родовища без спеціального дозволу на користування надрами.

Суди попередніх інстанцій в підтвердження розповсюдження повноважень Інспекції на зазначену свердловину послались на Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України № 136 від 12.12.2011, копія якого наявна в матеріалах справи.

Однак, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи було зазначене Положення № 136 від 12.12.2011 чинним станом на дату звернення позивача з позовом у цій справі.

У пункті 3 Розділу 3 Положення № 312 зазначено, що розподіл функцій на морському середовищі здійснюється на підставі наказу Держекоінспекції та положення щодо кожної окремої морської екологічної інспекції.

Проте, суди не з`ясували чи затверджувала Державна екологічна інспекція України на виконання зазначеної вимоги пункту 3 Розділу 3 Положення № 312 нове Положення про Державну Азовську морську екологічну інспекцію з визначеними в ньому територіальними межами здійснення своїх повноважень зазначеною Інспекцією.

Не з`ясували суди попередніх інстанцій з достовірністю і обставин щодо дійсного місцезнаходження свердловини № 7-684 та щодо того, чи входить її місцезнаходження в територіальну сферу повноважень позивача, визначених чинним законодавством.

Отже, суди не з`ясували на підставі яких чинних нормативно-правових актів Державна Азовська морська екологічна інспекція здійснювала свої повноваження при зверненні до суду з позовними вимогами у цій справі та чи взагалі є належним позивачем у справі.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення зазначених обставин, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2019 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

9. Судові витрати

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, зокрема судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, а також витрат на правову допомогу, заявлених відповідачем в касаційній скарзі, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.01.2019 та постанову Південно-Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 923/719/18 скасувати.

3. Справу № 923/719/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Селіваненко

В. Студенець