Історія справи

Постанова КГС ВП від 26.06.2025 року у справі №910/8655/24
Постанова КГС ВП від 26.06.2025 року у справі №910/8655/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/8655/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ» (далі - ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ», позивач) - не з`явився,

відповідача - Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач, скаржник) - Фартушна В.Л. (адвокатка),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 (головуюча - суддя Ярмак О.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (головуюча - суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

у справі за позовом ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ»

до ДП «Гарантований покупець»

про стягнення 40 790 024,06 грн.

ВСТУП

На розгляд Суду поставлено питання дотримання норм права щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» звернулося до суду з позовом (з урахуванням остаточної заяви про збільшення позовних вимог) до ДП «Гарантований покупець» про стягнення 32 582 680,80 грн боргу, 4 099 426,85 грн інфляційних втрат та 1 633 363,23 грн 3% річних.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань з оплати отриманої протягом жовтня 2021, лютого 2022 - грудня 2022 року, лютого - жовтня 2023 років електричної енергії за відповідачем виникла заборгованість у загальному розмірі 32 582 680,80 грн та у зв`язку з цим позивачем були нараховані відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.11.2024 у справі №910/8655/24 позов задовольнив частково; закрив провадження у справі в частині стягнення 2 236 437,13 грн боргу; стягнув з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» 30 346 243,67 грн боргу, 4 099 426,85 грн інфляційних втрат, 1 633 363,23 грн - 3% річних та 432 948,40 грн судового збору (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 10.12.2024).

2.2. Представник позивача 12.11.2024 подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/8655/24 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, у сумі 200 000,00 грн.

2.3. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 19.11.2024 у справі №910/8655/24 частково задовольнив заяву ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» про ухвалення додаткового рішення; стягнув з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» 100 000,00 грн витрат на правничу допомогу; в іншій частині заяви - відмовив.

2.4. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ДП «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення від 07.11.2024 та додаткове рішення від 19.11.2024 у частині задоволених вимог і в цій частині ухвалити нові рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог і заяви про ухвалення додаткового рішення.

2.5. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.04.2025 апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та додаткове рішення від 19.11.2024 у справі №910/8655/24 - без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ДП «Гарантований покупець» 13.05.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 в задоволеній частині та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (в частині оскарження додаткового рішення у задоволеній частині) та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні заяви ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» до ДП «Гарантований покупець» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У поданій касаційній скарзі (в новій редакції) ДП «Гарантований покупець» з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК та пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України вважає вказане додаткове рішення та постанову такими, що:

- ухвалені без урахування висновків щодо застосування статей 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 126 129 ГПК України викладених у постановах Верховного Суду, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 28.02.2023 по справі №910/20293/21, та постанові Велика Палата Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц;

- прийняті на підставі неналежних та недопустимих доказів, які були подані вже після ухвалення основного рішення по суті спору, а також вказує на допущення попередніми судовими інстанціями неповного з`ясування фактичних обставин, не дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. При цьому скаржник звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.01.2024 у справі №285/5547/21, де суд касаційної інстанції вважав, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» 19.06.2025 (зареєстровано судом 20.06.2025) через Електронний суд подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому заперечує проти доводів скаржника та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Крім того, заявник просив Суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в касаційній інстанції.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Верховний Суд ухвалою від 04.06.2025 відкрив касаційне провадження у справі №910/8655/24 за касаційною скаргою ДП «Гарантований покупець» та призначив її розгляд на 26.06.2025.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції та обставини справи узагальнено відповідно до предмета оскарження

7.1. З огляду на наведене у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд відзначає таке.

7.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.4 Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.5. Так, предметом касаційного оскарження є додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 в частині задоволених вимог та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/8655/24 в частині перегляду додаткового рішення, яке було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції (далі - постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/8655/24 в частині перегляду додаткового рішення).

7.6. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень з підстав касаційного оскарження, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

7.7. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

7.8. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

7.9. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

7.10. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

7.11. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

7.12. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

7.13. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

7.14. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

7.15. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.16. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).

7.17. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.18. У частині першій статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

7.19. Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

7.20. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

7.21. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

7.22. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

7.23. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

7.24. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

7.25. Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

7.26. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

7.27. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

7.28. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

7.29. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

7.30. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

7.31. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

7.32. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

7.33. Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

7.34. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

7.35. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

7.36. Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, і на які посилається скаржник.

7.37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження заявлених витрат позивачем до суду подані копії: договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 №251/2024 з додатками, заявки про надання правової допомоги від 14.05.2024 №14/05-01, рахунку від 26.06.2024 №179, платіжної інструкції від 26.06.2024 №237, акта приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 08.11.2024, ордера адвоката на представництво інтересів ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» у Господарському суді міста Києва адвокатом Проскурнею Т.В. серії АІ №1653617 від 09.072024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Проскурні Т.В.

7.38. До суду першої інстанції відповідачем подано заперечення щодо розміру адвокатських витрат, заявлених позивачем, у яких просив відмовити в покладенні витрат на правничу допомогу в повному обсязі, а у разі задоволення клопотання обмежити розмір витрат ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» на професійну правничу допомогу до 1,00 грн.

7.38.1. Верховний Суд відзначає, що відповідачем не наводилося інших доводів та аргументів, зокрема щодо вчасності подання документів, у контексті застосування статті 221 ГПК України.

7.39. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції зазначив, що подані позивачем докази витрат на правничу допомогу у сумі 200 000 грн не є безумовною підставою для їх повного відшкодування, оскільки такі витрати мають бути належно обґрунтовані, підтверджені документально та відповідати критерію розумної необхідності. При вирішенні цього питання суд врахував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. З огляду на це, суд дійшов висновку, що заявлена сума не є співмірною із складністю предмета спору, у зв`язку з чим витрачання часу на надання послуг не є виправданим, а тому, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності дійшов висновку про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 100 000 грн.

7.40. Апеляційний суд, залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, зазначив таке.

7.41. У позовній заяві позивач навів попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести під час розгляду справи у розмірі 690 480,29 грн, у тому числі 489 480,29 грн - судовий збір та 201 000,00 витрати на професійну правничу допомогу. 11.11.2024, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі, представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат у справі та просив відшкодувати 200 000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження заявлених витрат позивачем до суду подані копії документів (див. пункт 7.37. цієї постанови).

7.42. При цьому, колегія суддів не прийняла доводи скаржника, що заявлені позивачем витрати є непідтвердженими, у зв`язку з дефектом оформлених між позивачем та адвокатським об`єднанням документів, оскільки виконання інших дій, окрім підготовки позову, не передбачено умовами договору та поставленими завданнями. На спростування таких доводів, колегія суддів зазначила, що у матеріалах справи міститься заявка позивача від 14.05.2024 №14/05-01 до договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 №251/2024, з тексту якої вбачається, що ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» звернулося до адвокатського об`єднання за правовою допомогою щодо стягнення заборгованості з контрагента ДП «Гарантований покупець», у тому числі підготовки вимоги на адресу ДП «Гарантований покупець» та позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець». З пунктом 1 додатку №2 від 14.05.2024 до договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 №251/2024 «Розмір винагороди адвокатського об`єднання та порядок здійснення розрахунків» вбачається, що сторони за договором домовились, що вартість послуг (гонорар) адвокатського об`єднання за договором щодо підготовки вимоги про задоволення кредиторських вимог на адресу контрагента клієнта - ДП «Гарантований покупець» та позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» з наданням правничої допомоги у судах всіх інстанцій по справі складає 400 000,00 грн, у тому числі: у суді першої інстанції - 200 000,00 грн, у суді апеляційної інстанції - 100 000,00 грн, у суді касаційної інстанції - 100 000,00 грн. До вартості послуг адвоката також включено правовий супровід клієнта у виконавчому провадженні. Первинні документи (договір, рахунок та акт) передбачають комплексне надання правової допомоги адвокатським об`єднанням, що включає правовий супровід клієнта у судовій справі у всіх інстанціях щодо стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець». Позивач також цей факт не заперечував, про що свідчить підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) між клієнтом та адвокатським об`єднанням. Таким чином, вищезазначені аргументи скаржника спростовуються доказами, що містяться у матеріалах справи.

7.43. Колегією суддів встановлено, що в апеляційній скарзі відповідач не погоджується з присудженою до стягнення з нього сумою правничої допомоги у розмірі 100 000,00 грн, при цьому, наводить доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що були викладені у запереченнях на заяву про розподіл судових витрат, та які були враховані судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення. Також колегією суддів встановлено, що дії представника позивача були спрямовані на прагнення до якнайшвидшого вирішення спору, розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Присуджена судом до стягнення з відповідача сума витрат на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн становить приблизно 0,3% від присудженої до стягнення за основним рішенням суду суми та не може вважатися неспівмірною із предметом спору в даній справі.

7.44. За наведених обставин, апеляційний суд, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість присуджених додатковим судовим рішенням до стягнення з відповідача 100 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

7.45. Також апеляційний суд зазначив, що доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами. Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного додаткового рішення у відповідності до норм статті 277 ГПК України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

7.46. Верховний Суд, окрім зазначеного в пунктах 7.7- 7.36 цієї постанови, виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

7.47. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

7.48. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

7.49. У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

7.50. Критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

7.51. Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

7.52. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

7.53. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

7.54. Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

7.55. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

7.56. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.57. При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

7.58. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правничу допомогу, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, співмірності, та зважаючи на викладені відповідачем заперечення щодо розміру адвокатських витрат, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг, у зв`язку з чим дійшли висновку, що обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу є саме 100 000 грн.

7.59. У касаційній скарзі ДП «Гарантований покупець» посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України та на те, що суди попередніх судових інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у низках постанов Верховного Суду щодо застосування статей 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 126 129 ГПК України.

7.60. Водночас, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій здійснено оцінку доказів у справі відповідно до статей 86 210 ГПК України, із дотриманням положень статей 2 123 126 129 ГПК України та правильно застосувавши положення статей 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», і в цій частині узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом у справах, означених, зокрема, у пункті 4.1 цієї постанови.

7.61. Колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на постанови Верховного Суду, визначені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі у контексті доведеності/обґрунтованості підстав для стягнення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу. Адже суди попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин цієї справи дійшли висновку про часткове відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу.

7.62. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

7.63. Верховний Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив, що судами попередніх інстанцій порушено приписи статей 80 124 126 129 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України та статей 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам.

7.64. Серед інших посилань, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що оскаржувані судові рішення прийняті на підставі неналежних та недопустимих доказів, які були подані вже після ухвалення основного рішення по суті спору, а також вказує на допущення попередніми судовими інстанціями неповного з`ясування фактичних обставин, не дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення даної справи. При цьому скаржник звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.01.2024 у справі №285/5547/21, де суд касаційної інстанції вважав, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

7.65. Щодо таких доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

7.66. Верховний Суд зауважує, що в господарському судочинстві застосовується принцип змагальності, а докази мають відповідати, зокрема, вимогам статей 78 і 79 ГПК України. Суди встановили, що докази подані у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України та з дотриманням порядку подання у відповідності до статті 80 ГПК України.

7.67. При цьому колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, щоб скаржник у суді першої або апеляційної інстанції порушував питання про неподання ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» доказів витрат на правничу допомогу до моменту ухвалення рішення по суті спору в тому аспекті, на який він посилається у касаційній скарзі. Зазначені доводи не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій і не становили змісту процесуальних вимог скаржника. Лише у касаційній скарзі скаржник уперше звертає увагу на момент подання доказів.

7.68. Відтак Верховний Суд у сукупності з вказаними вище висновками, приймаючи до уваги суть, правову природу акта, дату його складання, відхиляє довід скаржника в межах касаційного перегляду, оскільки справа №285/5547/21, на яку той посилається, була розглянута в іншому контексті фактичних обставин і, відповідно,

не є релевантною для вирішення цього спору.

7.69. Водночас, Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

7.70. Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховували такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Незгода із сумою витрат на професійну правничу допомогу не свідчить про порушення судом статей 124 126 129 ГПК України.

7.71. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.72. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки не знайшли свого підтвердження доводи скаржника, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки зміст оскаржуваних судових рішень не суперечить цим висновкам, на які посилається скаржник, у свою чергу оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

7.73. Доводи ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ», викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями. В іншій частині вони відхиляються, зокрема, з огляду на викладене у розділі 9 цієї постанови.

7.74. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.75. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 в частині задоволених вимог та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №910/8655/24 в частині перегляду додаткового рішення - без змін, як таких, що ухвалені із дотриманням норм права.

9. Судові витрати

9.1. За подання касаційної скарги ДП «Гарантований покупець» на постанову суду апеляційної інстанції, якою розглянуто апеляційну скаргу на додаткове рішення суду першої інстанції, судовий збір не сплачується, а відтак і не покладається.

9.2. Розглядаючи заяву ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу, подану у відзиві на касаційну скаргу через систему «Електронний суд» у межах строку, встановленого ухвалою про відкриття касаційного провадження від 04.06.2025, дослідивши матеріали цієї справи та усні пояснення відповідача, Верховний Суд виходить із такого.

9.3. ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» просить Суд стягнути з ДП «Гарантований покупець» витрати на правничу допомогу адвоката в касаційному провадженні у розмірі 40 000,00 грн.

9.4. На підтвердження понесених витрат, ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» надано копії таких документів: акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.06.2025, ордера адвоката на представництво інтересів ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» у Касаційному Господарському суді у складі Верховного Суду адвокатом Проскурнею Т.В. серії АІ №1905302 від 19.06.2025.

9.5. При цьому, Верховний Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 14.05.2024 №251/2024 з додатками, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе заповзання надавати правову допомогу в обсягах та на умовах, передбачених договором.

9.6. Згідно з актом від 19.06.2025, правничу допомогу у рамках судової справи №910/8655/24 надано ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» Адвокатським об`єднанням «Група бізнес партнерів» (далі - АО) відповідно до договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 №251/2024. Зокрема, допомога полягала у складанні відзиву на касаційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 - в частині оскарження зазначеного додаткового рішення, а також в участі адвоката у судовому засіданні під час розгляду касаційної скарги. Вартість наданих послуг (виконаних робіт) згідно з актом становить 40 000,00 грн.

9.7. ДП «Гарантований покупець» в судовому засіданні заперечив щодо заяви ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» про відшкодування витрат, понесених на професійну правничу, оскільки такі витрати є необґрунтованими та неспівмірними. Заявлений розмір витрат є завищеним, з огляду на надані послуги. Підготовка відзиву на касаційну скаргу не вимагала значного обсягу часу чи складності, відзив має загальний характер. Крім того, вартість участі у судовому засіданні не підлягає компенсації, оскільки представник був відсутній в судовому засіданні, що виключає надання таких послуг. Також скаржник посилався на позицію Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 21.02.2024 у справі №910/9714/22.

9.8. Верховний Суд враховуючи викладене в пунктах 7.7- 7.36 та 7.47 - 7.57 цієї постанови, з огляду на наведені мотиви та надані ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи №910/8655/24, а також враховуючи заперечення ДП «Гарантований покупець», зазначає таке.

9.9. Пункт перший частини четвертої статті 129 ГПК України передбачає, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

9.10. Суд виходить з висновків, зазначених у пункті 7.72 цієї постанови.

9.11. Суд відзначає, що з огляду на вказане у пунктах 9.2 та 9.7 цієї постанови, заявник дотримався вимог статей 80 129 ГПК України.

9.12. Як убачається з матеріалів справи, відзив ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» на касаційну скаргу ДП «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 подано через систему «Електронний суд». Відзив складається із 7 сторінок, з яких: 1 сторінка містить реквізити сторін у справі; 2 сторінка (розділ 1) - виклад процесуальних питань; сторінки 2- 5 (розділ 2) - виклад позиції щодо безпідставності доводів касаційної скарги; 5 та частково 6 сторінка (розділ 3) - обґрунтування заяви про розподіл судових витрат; сторінки 6- 7 - резолютивна частина з переліком додатків та електронним цифровим підписом адвоката.

9.13. Відтак, обсяг та зміст підготовленого ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» відзиву на касаційну скаргу свідчить про те, що цей документ є відносно невеликим і не містить складної чи нової правової аргументації. Його положення переважно повторюють вже надані пояснення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Це свідчить про те, що виконана правнича робота на касаційній стадії не вимагала значних зусиль та часу з огляду на предмет оскарження (див. пункт 7.5 цієї постанови), а юридичне навантаження для представника було очевидно обмеженим.

9.14. Верховний Суд відзначає, що у розділі 1 відзиву ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» зазначило, що касаційна скарга подана з порушенням процесуального строку, а клопотання про поновлення строку не додано.

9.15. Верховний Суд відхиляє ці доводи, оскільки під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження встановлено, що скаргу подано у межах строку на касаційне оскарження, при цьому Суд виходить з того, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду складено 30.04.2025, а касаційну скаргу подано 13.05.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті), що відповідає вимогам процесуального закону, зокрема статей 288 116 ГПК України.

9.16. Із протоколу судового засідання від 26.06.2025 вбачається, що адвокатка Проскурня Т.В. не брала участі у судовому засіданні під час розгляду справи №910/8655/24 у Верховному Суді. Отже, відсутність представника в судовому засіданні виключає надання послуг з правничої допомоги у формі усного представництва, а тому з`явлення таких послуг є необґрунтованим.

9.17. Суд зауважує, що єдиною процесуальною дією, здійсненою адвокаткою Проскурня Т.В., було складання письмового відзиву на касаційну скаргу. Однак така дія (складання відзиву) не свідчить про виконання значного обсягу правничої допомоги. Викладені у відзиві доводи є узагальненими, повторюють позицію, вже заявлену у попередніх судових інстанціях, та не містять поглибленого правового аналізу чи нестандартного обґрунтування, та судом ураховано в частині, а в іншій відхилено. За таких обставин обсяг здійсненої правничої допомоги не може вважатися таким, що об`єктивно потребував істотних часових і професійних витрат представника.

9.18. Верховний Суд звертає увагу, що для включення усієї суми витрат на професійну правничу допомогу до відшкодування за рахунок іншої сторони необхідно довести, що ці витрати були фактично понесені, необхідні в умовах конкретної справи та співмірні виконаній роботі. Витрати мають відповідати критеріям розумності, пропорційності та справедливості. Заявлений розмір гонорару у 40 000,00 грн у контексті характеру справи, обсягу наданих послуг та їх складності є завищеним і не відповідає зазначеним критеріям. Таким чином, керуючись критеріями, наведеними в пунктах 7.32- 7.36 цієї постанови, та дослідивши заяву про розподіл судових витрат і подані документи, колегія суддів Касаційного господарського суду доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 40 000,00 грн не відповідає характеру виконаної роботи, її обсягу й складності, також не відповідає критеріям реальності, необхідності, справедливості, пропорційності та розумності, у вартість послуг вказано послугу, яка фактично не надана, а тому не підлягає стягненню у повному обсязі.

9.19. Водночас, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 214, 215 постанови від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, Верховним Судом відхиляються доводи ДП «Гарантований покупець» про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі з посиланням на позицію Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 21.02.2024 у справі №910/9714/22.

9.20. З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 123, 80, частиною четвертою статті 126, статтею 129 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви: стягнути з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «ТЕПЛОДАР ПІВІ» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають характеру виконаної роботи, її обсягу й складності, а також критеріям реальності, необхідності, справедливості, пропорційності та розумності. У задоволенні решти суми заявлених витрат - відмовити, оскільки вони не відповідають наведеним вище критеріям визначення та розподілу судових витрат. Судом також ураховано заперечення скаржника з мотивів, наведених у цьому розділі.

Керуючись статтями 129 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 в оскаржуваній частині та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 в частині перегляду додаткового рішення у справі №910/8655/24 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста від 19.11.2024 в оскаржуваній частині та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 в частині перегляду додаткового рішення у справі №910/8655/24 - залишити без змін.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ» про стягнення судових витрат задовольнити частково.

4. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 97/37, ідентифікаційний код 38058759) 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрати на правничу допомогу.

5. В іншій частині заяви відмовити.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос