ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/1925/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Колос І. Б. і Селіваненка В. П.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - Залізниця) та публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - Товариство)

на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 (суддя Топчій О. А.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 [колегія суддів: Березкіна О. В. (головуючий), судді Іванов О. Г., Дармін М. О.]

зі справи № 908/1925/19

за позовом Залізниці до Товариства про стягнення коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Залізниця звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства про стягнення 521 758,68 грн. заборгованості, у тому числі: 128 026,08 грн. плати за користування вагонами та 393 732,60 грн. збору за зберігання вантажу.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що в лютому 2019 року зі станції відправлення Інгулець на станцію призначення «Запоріжжя-Ліве» Залізницею прийнято до перевезення вагони за перевізними накладними №№ 45937315, 45937307, 45937299, одержувачем яких є Товариство. Зазначені вагони було затримано на підходах до станції призначення «Запоріжжя-Ліве» через зайнятість її приймально-відправних колій у зв`язку із несвоєчасним забиранням Товариством на свою під`їзну колію вагонів, які раніше прибули на його адресу. За час затримки вагонів на підходах до станції призначення в період з 12.02.2019 07 год. 39 хв. до 17.02.2019 16 год. 42 хв. Залізницею нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу (у тому числі й у двократному розмірі), які підлягають стягненню з Товариства в судовому порядку через відмову останнього від їх добровільної оплати.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2019: позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства на корить Залізниці плату за користування вагонами в сумі 128 026,08 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 393 732,60 грн.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог Залізниці, а також правильністю розрахунку заявлених до стягнення сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу ( в тому числі й у двократному розмірі).

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 змінено в частині стягнення збору за зберігання вантажу: з Товариства на корить Залізниці стягнуто плату за користування вагонами в сумі 128 026,08 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 228 383,16 грн.

2.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість нарахування Товариству збору за зберігання вантажу в двократному (подвійному) розмірі на підставі статті 36 Статуту залізниць України, оскільки вантаж було затримано не на станції призначення «Запоріжжя-Ліве», а на підходах до неї, що, на його думку, виключає можливість збільшення збору за зберігання вантажу до двократного розміру. В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. Залізниця, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати зазначену постанову апеляційного суду в частині часткового задоволення позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

3.2. У свою чергу, Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. Згідно з доводами Залізниці неоднакове застосування та відсутність єдності у застосуванні статті 36 Статуту залізниць України призводить до протиріч у правових позиціях судів апеляційної інстанції при розгляді аналогічних спорів, оскільки на даний час відсутня практика застосування Верховним Судом статті 36 Статуту залізниць України в частині нарахування збору за зберігання вантажу в двократному розмірі в разі затримки вантажу (вагонів) на підходах до станції призначення. До того ж розгляд цієї справи має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

4.2. У касаційній скарзі Залізниця наголошує на своєму праві нараховувати збір за зберігання вантажу в двократному розмірі на підставі статті 36 Статуту залізниць України незалежно від того, де був затриманий вантаж (вагони) - на станції призначення чи на підходах до неї.

4.3. В обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих зі справи судових рішень Товариство посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах, а саме: застосування статей 36, 119 Статуту залізниць України, частини першої статті 238 Цивільного кодексу України, пунктів 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пункту 8 Правил зберігання вантажів.

4.4. За твердженнями Товариства, викладеними в його касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку окремим доказам, що призвело до необґрунтованого задоволення позовних вимог. Товариство, зокрема вважає, що: суди попередніх інстанцій неправомірно встановили наявність його вини у затримці вагонів, оскільки у цьому винна сама Залізниця; причини затримки вагонів, викладені Залізницею в актах загальної форми ГУ-23, не відповідають дійсності і документально не підтверджені; Залізницею не наведено причин, з яких вагони не направлялись на станцію призначення; акти загальної форми з урахуванням кількості вагонів та періодів їх затримки не доводять, що усі колії станції призначення «Запоріжжя-Ліве» у зазначені періоди були зайняті з вини Товариства, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони.

5. Доводи сторін, викладені у відзивах на касаційні скарги

5.1. Товариство подало відзив на касаційну скаргу Залізниці, в якому зазначило про правильність застосування судом апеляційної інстанції норм статті 36 Статуту залізниць України та просило відмовити в задоволенні касаційної скарги Залізниці.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу Товариства Залізниця просить залишити касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в частині задоволення позовних вимог.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. 30.09.2016 публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», правонаступником якого є акціонерне товариство «Українська залізниця» (залізниця), і Товариством (власник колії) укладено договір № ПР/М-16-3/1-708НЮ/20/2016/2889 про експлуатацію залізничної під`їзної колії публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», яка примикає до станції «Запоріжжя-Ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016; далі - Договір експлуатації колії), за умовами якого:

згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії (Товариству), що примикає до станції «Запоріжжя-Ліве» стрілкою № 12 до парку «А» і стрілкою № 172 до парку «Б», яка обслуговується локомотивом власника колії. Межею під`їзної колії є сигнальні знаки «Межа під`їзної колії», які встановлені проти вхідного світлофора «ЧВ» парку «А» станції «Запоріжжя-Ліве» на відстані 71,7 метрів від вістря пера стрілки примикання № 12 та вхідного світлофора «НБ» парку «Б» станції «Східна» власника колії на відстані 341,5 метрів від вістря стрілки примикання № 172 (пункт 1);

вагони для під`їзної колії подаються локомотивом Залізниці: на приймально-відправні колії №№ 2-11 парку «А» станції «Запоріжжя-Ліве»; на сортувально-відправні колії парку «Б» станції «Запоріжжя-Ліве»: на колії №№ 11, 12, 15- 28 - маршрутні поїзди; на колії №№ 31- 36 - збірні поїзди. Пред`явлені поїзди на коліях парку «Б» повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2- 11 парку «А», на сортувально-відправних коліях №№ 11, 12, 15- 28, 31- 36 парку «Б» станції «Запоріжжя - Ліве». Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії (пункт 6);

власник колії сплачує Залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує Залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «ЄРЦ» (пункт 14);

з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами про експлуатацію під`їзної колії (пункт 20);

договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року включно (пункт 21).

6.2. 19.02.2018 публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», правонаступником якого є акціонерне товариство «Українська залізниця» (перевізник), і Товариством (замовник) укладено договір про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 (далі - Договір перевезення), за умовами якого:

предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1.);

надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (пункт 1.3.);

замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної попередньої оплати за кодом платника (пункт 2.1.6);

замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.7);

договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником Договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ» або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору, і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору (пункт 12.1).

6.3. У лютому 2019 року зі станції відправлення «Інгулець» на станцію призначення «Запоріжжя-Ліве» Залізницею прийнято до перевезення вагони за перевізними накладними №№ 45937315, 45937307, 45937299, одержувачем яких є Товариство.

6.4. 12.02.2019 о 07 год. 28 хв. в. о. начальника станції «Запоріжжя-Ліве» ОСОБА_1 оформлено повідомлення про те, що у зв`язку з великим накопиченням поїздів на станції призначення «Запоріжжя-Ліве» просить затримати по станції «Дніпробуд ІІ» поїзд № 2708 (індекс поїзда 4677-050-4600).

6.5. Наказом від 12.02.2019 № 12 о 07 год. 38 хв. вагони з вантажем на своїх вісях, що перевозяться у поїзді № 2708 (індекс поїзда 4677-050-4600), були затримані на станції «Дніпробуд II» у зв`язку з неприйняттям їх вантажовласником на станції призначення «Запоріжжя-Ліве». За даним фактом станцією затримки вагонів «Дніпробуд ІІ» складено акт про затримку вагонів (початок затримки) форми ГУ-23а від 12.02.2019 № 7, в якому зазначений час затримки поїзда № 2708, а саме: 12.02.2019 о 07 год. 39 хв.

6.6. 14.02.2019 о 10 год. 30 хв. за підписом ОСОБА_2 видано наказ № 1372 про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного з 14.02.2019 на підставі статті 36 Статуту залізниць України.

6.7. Наказом від 17.02.2019 № 25 о 16 год. 42 хв. продовжено рух поїзда № 2708 (індекс поїзда 4677-050-4600) на станцію призначення у зв`язку з відновленням прийому вагонів на під`їзну колію Товариства.

6.8. За результатами припинення затримки вагонів у складі поїзду № 2708 (індекс поїзда 4677-050-4600) та відновлення їх руху Залізницею складено акт загальної форми ГУ-23 від 17.02.2019 № 32.

6.9. На підтвердження правомірності затримки вагонів на підході до станції призначення «Запоріжжя-Ліве» через зайнятість на ній приймально-відправних колій у зв`язку із несвоєчасним забиранням Товариством (вантажоодержувачем) на свою під`їзну колію вантажу, який раніше прибув на його адресу, Залізницею надано акти загальної форми ГУ-23 №№ 1689, 1690, 1691, 1692, 1693, складені 11.02.2019 (причини затримки - вагони простоюють з причин невивозу локомотивом вантажоодержувача).

6.10. На підтвердження факту зайнятості приймально-здавальних колій на станції «Запоріжжя-Ліве» залізницею також долучено до справи письмові пояснення начальника станції «Запоріжжя-Ліве» ОСОБА_3 від 09.08.2019 № 467, в яких зазначена детальна інформація щодо операцій, які здійснювались по кожній колії станції «Запоріжжя-Ліве» в період з 01.02.2019 до 27.02.2019. З цих пояснень вбачається, що на коліях №№ 2, 4, 6, 8, 9, 10, 11 парку «А» та колії № 36 парку «Б» відбувалось постійне прибуття та відправлення поїздів, колія № 3 парку «А» зайнята транспортерами, на колії № 5 парку «А» та № 33 парку «Б» відбулось накопичення вагонів 05.02.2019, на колії № 7 парку «А» відбулось накопичення порожніх вагонів за планом формування, на колії № 12 парку «А» в період з 01.02.2019 по 22.02.2019 знаходяться 34 транспортера та 2 господарчих вагона, на коліях № 11- 17, 21- 25, 27, 28 парку «Б» відбулось накопичення призначенням за планом формування, колії № 26, № 31 парку «Б» - колії для виконання додаткових технологічних операцій, колія № 38 парку «Б» - колія накопичення та відстою транспортерів та для вагонів, які потребують виконання додаткових технологічних операцій.

6.11. За весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника була нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 221029045, 01039107, 21029053, 21029046, 22029051, 21029057, 22029067, 01039107, 22029072, 23029079, 24029081, 24029083, 22029071 у розмірі 128 026,08 грн., які представник Товариства підписав із запереченнями.

6.12. На підставі актів загальної форми були нараховані збір за зберігання вантажу та збір за зберігання вантажу в двократному розмірі на загальну суму 393 732,60 грн. (з ПДВ), що підтверджується накопичувальною карткою від 18.02.2019 № 19029017, яка була підписана представником Товариства з обмовкою: «Поїзд кинутий на підходах за ініціативою залізничної дороги. ПАТ «Запоріжсталь» не відмовлялось від приймання вантажу на під`їзну колію. Неприймання поїзда станцією «Запоріжжя-Ліве» викликано незадовільною роботою станції «Запоріжжя-Ліве». Нарахування збору за зберігання вантажу за час простою поїзду на підходах здійснено необґрунтовано та оплаті не підлягає».

6.13. Відповідно до відомостей накопичувальної картки № 19029017 Залізницею нараховано збір за зберігання вантажів при перевезенні експортно-імпортних та внутрішніх вантажних вагонах в однократному розмірі за період простою з 13.02.2019 до 14.02.2019 у розмірі 52 528,10 грн., та у двократному розмірі за період з 14.02.2019 до 17.02.2019 на суму 275 582,40 грн.

6.14. Відмова Товариства здійснити оплату нарахованих Залізницею платежів слугувала підставою для звернення до суду з цим позовом.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. Господарський кодекс України:

частина п`ята статті 307:

- умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

7.2. Закон України «Про залізничний транспорт»:

частини перша, друга статті 8:

- перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

7.3. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457:

стаття 2:

- Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту;

частина перша статті 3:

- дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії);

частина перша статті 36:

- у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру;

стаття 46:

- одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами;

- вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача;

- за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом;

стаття 64:

- до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності;

- під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування;

частини перша, четверта, п`ята статті 71:

- взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором;

- порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів);

- експлуатація залізничних під`їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії і станції примикання;

частини перша, друга статті 119:

- за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами;

- зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

7.4. Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113:

пункт 3 розділу ІІ:

- облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6);

абзац 2 пункту 6 розділу ІІІ:

- усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника;

пункт 8 розділу ІІІ:

- у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери;

пункт 9 розділу ІІІ:

- про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці;

пункт 10 розділу ІІІ:

- облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником);

пункт 12 розділу ІІІ:

- загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

7.5. Правила зберігання вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644:

абзац перший пункту 8:

- збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

7.6. Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644:

пункт 2.6:

- усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.

7.7. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

частини перша і друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 4 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

частина перша статті 312:

- суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства на користь Залізниці 521 758,68 грн. заборгованості, у тому числі: 128 026,08 грн. плати за користування вагонами та 393 732,60 грн. збору за зберігання вантажу.

8.2. Суди в оскаржуваних судових рішеннях встановили, що прийняті до перевезення Залізницею спірні вагони були затримані на шляху прямування на станціях за наказами через неприйняття вагонів вантажовласником (Товариством) і несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини Товариства.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що наявними у справі актами форми ГУ-23а, ГУ-23 підтверджується, що вагони були затримані на шляху прямування з вини Товариства через неможливість прийняття вагонів вантажовласником та відсутність технічної можливості подальшого накопичення вагонів на станції призначення «Запоріжжя-Ліве».

Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку залізниці і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.

Наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України.

Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів Товариства). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 зі справи № 904/7535/17, а також у постанові Касаційного господарського суду від 06.04.2020 зі справи № 908/1417/19.

Наявність вільних під`їзних колій на станції «Запоріжжя-Ліве» з урахуванням неподання Товариством суду доказів на підтвердження вжиття ним заходів із забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні - внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення за наявності вільних під`їзних колій.

8.3. Аргументи Товариства щодо відсутності його вини в затримці вагонів, як і доводи, спрямовані на переоцінку доказів у справі (у тому числі щодо повноважень особи на підписанні наказів), викладені без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України, у зв`язку з чим не приймаються Касаційним господарським судом.

8.4. У касаційній скарзі Товариство посилається на відсутність повноважень у посадових осіб Залізниці на підписання наказів про затримання та закінчення затримання вантажу, а також наказу про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного. Зазначені посилання скаржника були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та правомірно відхилені судами з урахуванням встановлення обставин того, що:

- довіреністю від 26.10.2018 № 4524, виданою виконуючим обов`язки голови правління публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» Кравцовим Є. П. та членом правління ПАТ «Укрзалізниця» Бужорою О. Я., останні уповноважили директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Кужавського М. С. та/або першого заступника директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Декарчука О. М. та/або заступника директора регіональної філії з фінансово-економічних питань регіональної філії «Придніпровська залізниця» Долгополову Т. О. здійснювати поточне керівництво та управління діяльністю Філії, її структурних підрозділів відповідно до планів, затверджених довірителем. Довіреність видана з правом передоручення повноважень іншим особам;

- повноваження у Гуні К. А. на підписання наказу від 12.02.2019 № 12 про затримання поїзда № 2708 (індекс поїзда 4677-050-4600) та наказу від 17.02.2019 № 25 про закінчення його затримки підтверджуються довіреністю від 29.10.2018 № 2022, виданою директором регіональної філії «Придніпровська залізниця» Кужавським М. С. та першим заступником директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Декарчуком О. М.;

- на підтвердження повноважень Полягая М. А. на підписання наказу від 14.02.2019 № 1372 про збільшення розміру збору за зберігання вантажу до двократного до матеріалів справи долучена копія довіреності від 29.10.2018 № 2029, видана за підписом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Кужавським М. С. та першим заступником директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» Декарчуком О. М.

8.5. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з Товариства на користь Залізниці додатково плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

8.6. Водночас суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, помилково дійшов висновку про необґрунтованість нарахування Товариству збору за зберігання вантажу у двократному розмірі на підставі статті 36 Статуту залізниць України з підстав того, що вантаж було затримано не на станції призначення «Запоріжжя-Ліве», а на підходах до неї.

8.7. Колегія суддів Касаційного господарського суду не може погодитись з цим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 36 Статуту залізниць України у разі виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

Згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Правовий аналіз наведених приписів Статуту залізниць України та Правил зберігання вантажів дозволяє дійти висновку про те, що збір за зберігання вантажів, у тому числі й збільшений до двократного розміру, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), коли доставка вантажу на станцію призначення є ускладненою з вини одержувача (відправника), оскільки сама станція призначення, як встановлено судами попередніх інстанцій, зайнята через несвоєчасне вивільнення Товариством колій від вантажу, що раніше прибув на його адресу.

Такої ж правової позиції щодо наявності підстав для стягнення збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, у тому числі у випадку затримки на підходах до станції призначення, дійшов Верховний Суд і в постановах від 06.04.2020 зі справи № 908/1417/19 та від 23.06.2020 зі справи № 908/1746/19.

8.8. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції зі справи, яке відповідало закону.

8.9. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. На відміну від рішення суду першої інстанції постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

9.1. Доводи Товариства про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень у частині задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

9.2. Доводи Залізниці про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у прийнятті оскаржуваної постанови в частині відмови в стягненні збору за зберігання вантажу у двократному розмірі знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

9.3. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне: касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення; касаційну скаргу Залізниці задовольнити; оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

10. Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга Залізниці підлягає задоволенню, а касаційна скарга Товариства - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 312, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 зі справи № 908/1925/19 скасувати.

3. Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2019 зі справи № 908/1925/19 залишити в силі.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» 4 960 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 48 коп. судового збору за перегляд справи в касаційному порядку.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Запорізької області.

6. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко