ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12727/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Приватне акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект"

боржник - Державне підприємство "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій"

представники - адвокат Марущак Т.О. (ордер серії КС №634451 від 01.05.2020), адвокат Насурлаєва К.Е. (ордер серії КС №460559 від 04.07.2018)

кредитори:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій"

Відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія" Украгромашінвест",

представник - Узун М.К., керівник, виконуючий обов`язки голови правління

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіділайн"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізір"

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич"

Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві

ОСОБА_7, особисто

ОСОБА_1

ОСОБА_8 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

ОСОБА_3

ОСОБА_9 ОСОБА_13

ОСОБА_5

інші учасники:

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

представники - Коваленко О.М. (довіреність №2431-03/6 від 14.05.2020), Пантус В.В. (довіреність №2431-03/5 від 13.05.2020)

Міністерство юстиції України

Прокуратура міста Києва

Фонд державного майна України

Товарна біржа "Міжрегіональна Українська Біржа"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревресурс",

представник - адвокат Фрідман О.О. (ордер серії АІ №1040760 від 24.06.2020, договір №12/02 про надання правової допомоги від 12.02.2020)

ліквідатор - арбітражний керуючий Кандаурова Анна Павлівна

розглянув касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 18.02.2020

у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуючої), Верховця А.А., Полякова Б.М.

та ухвалу Господарського суду міста Києва

від 19.08.2019

у складі судді Яковенко А.В.

за заявою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

про визнання протиправними дій організатора аукціону Товарної біржі "Міжрегіональна Українська Біржа" та визнання недійсними результатів аукціону 01.04.2019 з продажу майна боржника за лотом №1 (майно за адресою: місто Київ, провулок Тбіліський, 4/10), придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Деревресурс"

в межах справи №910/12727/16

за заявою Приватного акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект"

про банкрутство Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 06.03.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономрозвитку) звернулося через Північний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за №2431-05/218 від 04.03.2020 (вх. КГС ВС №2531/2020 від 17.03.2020) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/12727/16 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/12727/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Погребняка В.Я., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2020.

3. Ухвалою 01.04.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №910/12727/16 за касаційною скаргою Мінекономрозвитку №2431-05/218 від 04.03.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду 18.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва 19.08.2019, призначив її розгляд на 21.05.2020 о 10:15.

3.1. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2020 за клопотанням Мінекономрозвитку розгляд зазначеної касаційної скарги у справі №910/12727/16 відкладено на 25.06.2020 о 10:15.

4. Учасники справи відзиву на касаційну скаргу Мінекономрозвитку за №2431-05/218 від 04.03.2020 не надали.

5. 25.06.2020 до початку судового засідання на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Кандаурової А.П. про розгляд справи №910/12727/16 за касаційною скаргою Мінекономрозвитку за №2431-05/218 від 04.03.2020 без її участі, у зв`язку з перебуванням Кандаурової А.П. на лікарняному по вагітності та пологах. Зазначене клопотання підписане електронним цифровим підписом Кандаурової Анни Павлівни , що відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" до оригіналу електронного документа та прийнято Судом, з огляду на відсутність заперечень учасників справи, присутніх у судовому засіданні 25.06.2020, проти задоволення такого клопотання ліквідатора Кандаурової А.П.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6 Провадження у справі №910/12727/16 про банкрутство Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (далі - ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій", боржник) порушено за заявою ПрАТ "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект" ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), цією ж ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника.

7. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено грошові вимоги ТОВ "Трудовий колектив Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" на суму 248 711, 87 грн.; ПАТ "АК "Київводоканал" на суму 36 456, 63 грн.; ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" на суму 75 836 грн.; ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві на суму 803 689, 99 грн.; ПрАТ "Український інститут по проектуванню підприємства оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект" на суму 26 912 609, 04 грн.; ТОВ "Елізір" на суму 27 410 330, 24 грн.; ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест" на суму 13 091 326, 34 грн.; ОСОБА_7 на суму 291 224, 76 грн.; ТОВ "Сіділайн" на суму 1 122 606, 45 грн.; окремо внесено до реєстру вимоги по заробітній платі на загальну суму 858 478, 07 грн.

8. Справа розглядається на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого суду 15.01.2018 про визнання боржника банкрутом з призначення ліквідатором арбітражного керуючого Шкоду А.С., якого усунено від виконання обов`язків ліквідатора банкрута ухвалою місцевого суду 24.01.2019 з призначенням ліквідатором арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; ухвалою суду 30.09.2019 припинено повноваження ліквідатора Кучака Ю.Ф., призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кандаурову А.П.

9. 16.04.2019 до місцевого суду надійшла заява Мінекономрозвитку про визнання недійсними результатів аукціону, в якій орган управління майном боржника просив:

- визнати протиправними дії організатора аукціону Товарної біржі "Міжрегіональна Українська Біржа";

- визнати недійсними результати аукціону 01.04.2019 з продажу майна боржника за лотом №1 (складається із спецкорпусу (літ.А-5), прибудови (літ. а-2'), прибудови (літ.а-2''), госпбудівлі (літ.Б-1), госпбудівлі (літ.В-1), навісу (літ-Г), боксу гаражного (літ. Д-1), складу (літ.Е-1), боксу гаражного (літ. Ж-1), складу (літ. І-1), огорожі, брами (№1-3), замощення (№І,ІІ), що знаходяться у місті Києві по провулку Тбіліському, 4/10), який було придбано ТОВ "Деревресурс" з оспорюваного аукціону.

9.1. В обґрунтування заявлених вимог орган управління майном боржника зазначив, що попереднім ліквідатором Кучаком Ю.Ф. здійснено відчуження належного державі майна по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві зі спірного аукціону 01.04.2019 в ліквідаційній процедурі державного підприємства-банкрута без погодження з Мінекономрозвитку переліку ліквідаційної маси та кандидатури організатора аукціону, що свідчить про порушення ліквідатором процедури організації та здійснення продажу майна банкрута.

9.2. Заявник доводив, що ліквідатором Кучаком Ю.Ф. порушено вимоги частини другої статті 41 та частини першої статті 42 Закону про банкрутство щодо обов`язку ліквідатора сформувати ліквідаційну масу, зокрема, вжити заходів до виявлення майна банкрута, забезпечити його схоронність, провести інвентаризацію активів банкрута та включити їх до переліку ліквідаційної маси. В силу частини вісімнадцятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та частини дванадцятої статті 96 Закону про банкрутство, ліквідатор державного підприємства, у статутному капіталі якого частка держави перевищує 50%, повинен погодити перелік ліквідаційної маси з органом, уповноваженим здійснювати управління державним майном. Однак, перелік ліквідаційної маси банкрута не погодило Мінекономрозвитку як повноважному ліквідатору Кучаку Ю.Ф. на час проведення спірного аукціону 01.04.2019, так попередньому ліквідатору Шкоді А.С.

9.3. Мінекономрозвитку зауважило на необхідності застосування до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 49 Закону про банкрутство системно з положеннями наказу Мінекономіки №1483 від 16.12.2013, яким затверджено Порядок організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків (далі - Порядок), зважаючи на правовий статус боржника як державного підприємства, у якому частка держави перевищує 50% та яке входить до сфери управління Мінекономрозвитку. Заявник зауважив, що згідно з пунктом 4 Порядку, організатором аукціону є визначена замовником за погодженням з Мінекономрозвитку фізична чи юридична особа, що має право на проведення торгів та з якою замовник аукціону уклав договір про проведення аукціону; вимоги до організатора аукціону передбачені у пункті 5 Порядку.

Однак, ліквідатор не погодив з Мінекономрозвитку кандидатуру організатора аукціону, якого залучив на договірній основі до проведення спірного аукціону 01.04.2019.

9.4. Заявник доводив, що ліквідатором Кучаком Ю.Ф. та організатором аукціону порушено правила підготовки спірного аукціону, а саме не проведено конкурсу з визначення організатора аукціону (частина шоста статті 49 Закону про банкрутство); в порушення вимог частини третьої статті 50 Закону на аукціоні використано переважне право купівлі майна; відсутній договір про проведення аукціону між ліквідатором та організатором аукціону та не відображено його в оголошенні (стаття 51, частина друга статті 59 Закону); оголошення про проведення аукціону не відповідає відомостям згідно з переліком статті 59 Закону про банкрутство; за інформацією в оголошеннях на сайті Мін`юсту України та ВГСУ, ліквідатор отримує 3% від вартості проданого з аукціону майна, що не узгоджується із встановленим частиною другою статті 115 Закону про банкрутство обмеженням грошової винагороди ліквідатора; відсутнє письмове повідомлення організатором аукціону про проведення аукціону власника майна, про дату, час, місце проведення торгів, про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу (частина перша статті 58 Закону); не розміщено оголошення про продаж майна на нерухомому майні (частина третя статті 58 Закону); порушено правила визначення початкової вартості реалізації майна банкрута на аукціоні згідно з оцінкою (частини друга, третя статті 43, стаття 57 Закону); порушено порядок допуску до участі в аукціоні та відсутній протокол про визначення учасників аукціону (стаття 61 Закону).

9.5. Мінекономрозвитку зауважило на допущених організатором аукціону порушеннях правил проведення аукціону, зокрема, не забезпечено доступу до місця проведення аукціону його учасникам, замовнику аукціону та іншим особам, указаним замовником (частина перша статті 63 Закону); порушено порядок проведення аукціону (стаття 64 Закону), правила проведення першого повторного аукціону (стаття 65 Закону) в частині невідповідності зниження ціни на 20% від вартості майна, другого повторного аукціону (стаття 66 Закону); не враховано особливості продажу з аукціону прав вимоги.

9.6. Заявник аргументував, що згідно з вимогами статті 43, частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство, майно банкрута спочатку реалізовується у вигляді цілісного майнового комплексу за сумою оцінки, а потім за сумою всіх вимог кредиторів, чого не здійснено. Ціна майна, визначена на аукціонах, є суттєво заниженою відносно до ринкової вартості.

9.7. За доводами заявника, зазначені порушення ліквідатором та організатором аукціону порядку підготовки та проведення спірного аукціону є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в силу частини третьої статті 55 Закону про банкрутство.

10. 19.08.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва відмовлено Мінекономрозвитку у задоволенні заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 01.04.2019 з продажу майна ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" за лотом №1, придбаного ТОВ "Деревресурс", а саме спецкорпусу (літ.А-5), прибудови (літ. а-2'), прибудови (літ.а-2''), госпбудівлі (літ.Б-1), госпбудівлі (літ.В-1), навісу (літ-Г), боксу гаражного (літ. Д-1), складу (літ.Е-1), боксу гаражного (літ. Ж-1), складу (літ. І-1), огорожі, брами (№1-3), замощення (№І,ІІ), що знаходяться у місті Києві по провулку Тбіліському, 4/10.

10.1. Розглядаючи майновий спір щодо дійсності результатів аукціону 01.04.2019 продажу майна банкрута за лотом №1, що по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві, місцевий суд встановив, що з метою здійснення продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" попередній ліквідатор Шкода А.С. направив на адресу Мінекономрозвитку, Фонду державного майна України (далі - ФДМУ), Мін`юсту України листи за вих. №02-19/18, №02-16/46, №02-19/18 від 02.02.2018 з проханням розмістити на офіційному сайті оголошення про конкурсний відбір організатора аукціону; у відповідь ліквідатору, ФДМУ і Мін`юст України пояснили, що надання зазначеними державними органами кандидатури організатора аукціону становитиме порушення Законів України "Про запобігання корупції" та "Про державні закупівлі", у зв`язку з чим організатора аукціону необхідно обирати шляхом проведення конкурсу в порядку частини шостої статті 49 Закону про банкрутство; однак, Мінекономрозвитку жодної відповіді на зазначений лист не надало.

10.1.2 Місцевим судом встановлено, що 19.01.2018 ліквідатором Шкодою А.С. видано наказ №02-19/01 про проведення підготовчих дій, згідно з яким спеціалісту з питань банкрутства доручено провести переговори та шляхом опитування зібрати всю необхідну інформацію про регіональні та загальноукраїнські суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють професійну діяльність з організації аукціонів рухомого, нерухомого та іншого державного майна, у тому числі інформацію щодо вартості послуг, необхідну кількість часу для проведення аукціонів тощо; 26.01.2018 в газеті "Урядовий кур`єр" №18, а 29.01.2018 у періодичному виданні - журналі "Бізнес" №3-4 за запитом ліквідатора здійснено публікацію про проведення конкурсу з визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута.

10.1.3. Суд встановив, що на виконання наказу ліквідатора №02-19/01 від 19.01.2018 відбулося засідання комітету кредиторів з відбору торгівельної організації, на якому спеціалістом з банкрутства повідомлено членів комітету кредиторів про вжиті ним заходи на виконання зазначеного наказу ліквідатора Шкоди А.С. та за результатами засідання членами комітету кредиторів обрано для підготовки проведення продажу майна банкрута Товарну біржу "Міжрегіональна Українська Біржа" (код ЄДРПОУ 31402754).

Зазначені обставини місцевий суд оцінив як такі, що не підтверджують вчинення ліквідатором дій, що порушують порядок визначення кандидатури організатора аукціону.

10.2. Місцевим судом встановлено, що на виконання протокольного рішення комітету кредиторів від 12.02.2018 ліквідатором укладено з організатором аукціону договір про надання послуг №13/06 від 13.06.2018, копію якого долучено до матеріалів даної справи.

За умовами пункту 1.1. договору №13/06 від 13.06.2018, організатор аукціону зобов`язався протягом двох місяців з дня його укладення провести пошук потенційних покупців та за свій рахунок організувати та провести торги у формі аукціону з виявлення потенційних покупців на майно, зазначене у додатках до цього договору, якщо інше не установлено законом або договором, що узгоджується з вимогами частини першої статті 52 Закону про банкрутство щодо строку проведення аукціону з продажу майна банкрута.

За встановлених обставин залучення ліквідатором до реалізації майна банкрута у ліквідаційній процедурі організатора аукціону на договірній основі, місцевий суд спростував, як необґрунтовані, доводи Мінекономрозвитку про проведення оспорюваного аукціону із застосуванням переважного права купівлі майна, що забороняється в силу частини третьої статті 50 Закону про банкрутство, крім випадків, передбачених законом. Суд зауважив, що аукціон проводився на конкурсних засадах мінімум з двома кроками на підвищення ціни лота учасниками спірного аукціону 01.04.2019.

10.3. Місцевий суд встановив, що в межах розгляду даного майнового спору сторони не повідомили суд та не надали доказів того, що договір №13/06 від 13.06.2018 визнаний недійсним; виходячи з презумпції правомірності правочину згідно статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд дійшов висновку, що факт наявності укладеного між ліквідатором та організатором аукціону договору про надання послуг з організації аукціону спростовує доводи Мінекономрозвитку про відсутність цього договору.

10.4. Судом встановлено, що 02.07.2018 організатором аукціону на сайті ВГСУ (номер публікації 52502, лот №1: цілісний майновий комплекс ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій") розміщено оголошення про те, що 03.08.2018 за адресою: місто Київ, вулиця Магнітогорська, 1Б у приміщенні актового залу (4 поверх) відбудеться аукціон з продажу майна підприємства-банкрута.

Суд встановив, що 20.07.2018 організатор аукціону листом №20/07 повідомив ліквідатора про те, що з приводу майна за лотом №1 (ЦМК) надходили листи від потенційних покупців з пропозиціями про придбання окремих частин ЦМК, у зв`язку з тим, що майно дуже різноманітне та різнопланове за побутовим, територіальним та іншими критеріями.

З огляду на встановлене, місцевий суд зауважив, що повідомлення власника майна про дату, час та місце проведення торгів, про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу, є обов`язком організатора аукціону, а не ліквідатора, і такий обов`язок організатором аукціону виконано в повному обсязі.

10.5. Місцевий суд встановив, що призначений на 03.08.2018 аукціон з продажу майна банкрута цілісним майновим комплексом за лотом №1 не відбувся у зв`язку з відсутністю заявок на участь в аукціоні щодо купівлі майна банкрута у складі ЦМК.

Зазначене стало підставою для розміщення організатором аукціону оголошень 01.03.2019 на сайті ВГСУ (номер публікації 57866) та 28.02.2019 на сайті Мін`юсту України про проведення 01.04.2019 аукціону з продажу частини майна банкрута, виділеного у лот №1, що складається із спецкорпусу (літ. А-5), прибудови (літ. а-2'), прибудови (літ. а-2''), госпбудівлі (літ. Б-1), госпбудівлі (літ. В-1), навісу (літ-Г), боксу гаражного (літ. Д-1), складу (літ. Е-1), боксу гаражного (літ. Ж-1), складу (літ. І-1), огорожі, брами (№1-3), замощення (№І,ІІ), розташованих у місті Києві по провулку Тбіліському, 4/10.

Місцевий суд, керуючись частиною п`ятою статті 44 Закону про банкрутство, зауважив, що продаж майна банкрута в ліквідаційній процедурі розпочинається з його реалізації у вигляді цілісного майнового комплексу, однак, якщо реалізувати майно ЦМК не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника у ліквідаційній процедурі частинами.

За встановлених обставин непроведення аукціону 03.08.2018 у вигляді ЦМК внаслідок відсутності потенційних покупців, місцевий суд дійшов висновку про правомірність дій ліквідатора й організатора аукціону щодо продажу майна банкрута частинами (окремими лотами) та спростував доводи Мінекономрозвитку про порушення вимог статті 43 та частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство під час проведення аукціону 01.04.2019.

10.6. Доводи Мінекономрозвитку про невідповідність процедури підготовки і проведення спірного аукціону, з посиланням на неодержання ліквідатором згоди органу управління майном боржника на продаж майна банкрута, місцевий суд спростував, з огляду на таке.

10.6.1. Судом встановлено, що ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" включено до переліку підприємств, що підлягають приватизації, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №271 від 12.05.2015.

10.6.2. Суд встановив, що у 2015-2018 роках Мінекономрозвитку самостійно надавало ФДМУ перелік майна, що входить до складу підприємства, яке підлягає приватизації; 15.01.2018 Мінекономрозвитку самостійно направило до РВ ФДМУ міста Києва інформацію щодо підприємства-боржника разом з копіями документів та перелік майна, що входить до складу підприємства, яке підлягає приватизації. Однак, заявником (Мінекономрозвитку) не надано доказів на спростування зазначених обставин.

10.6.3 Судом встановлено, що перелік майна, що перебуває у підприємства, яке приватизується, не змінювався з 2015 року і цей самий перелік майна включено до переліку ліквідаційної маси підприємства; згідно з інвентаризаційними актами, що були складені у 2015 році для приватизації, у підприємства на праві господарського відання перебуває ряд майна, зокрема, комплекс будівель за адресою: місто Київ, провулок Тбіліський, 4/10, що складається із спецкорпусу, площею 5470 кв.м., прибудови (літ. а-2'), площею 1080,2 кв.м., прибудови (літ. а-2''), площею 2180 кв.м., госпбудівлі (літ. Б-1), площею 96,2 кв.м., госпбудівлі (літ. В-1), площею 94,1 кв.м., навісу (літ-Г), площею 222,8 кв.м., боксу гаражного (літ. Д-1), площею 39,6 кв.м., складу (літ. Е-1), площею 54,57 кв.м., боксу гаражного (літ. Ж-1), площею 34,9 кв.м., складу (літ. І-1), площею 101,54 кв.м., огорожі, брами (№1-3), замощення (№І,ІІ).

Зазначене нерухоме майно було відображене в інвентаризаційних актах у 2016 році (інвентаризація від 31.10.2016 проведена розпорядником майна Танською Т.Ю.), інвентаризаційних актах у 2017 році (інвентаризація від 30.04.2017 проведена керуючим санацією Шкодою А.С.) та інвентаризаційних актах у 2018 році (інвентаризація від 31.02.2018 проведена ліквідатором Шкодою А.С.). Інвентаризація у 2018 році проводилася на підставі наказу ліквідатора Шкоди А.С. №03-16/02 від 16.01.2018 із створенням комісії з інвентаризації, якою 31.01.2018 складено інвентаризаційний опис активів державного підприємства-банкрута, а в подальшому ліквідатором сформовано ліквідаційну масу.

Місцевим судом встановлено, що включене на стадії ліквідаційної процедури банкрута до інвентаризаційних описів належне йому на праві господарського відання нерухоме майно тотожне майну, включеному до інвентаризаційних описів у 2015 році для приватизації. Таке майно зареєстроване за державним підприємством-боржником на праві повного господарського відання згідно відомостей з державного реєстру прав на нерухоме майно.

10.6.4. Місцевий суд зауважив, що інвентаризаційні акти 2015-2018 років щодо майна боржника неодноразово були предметом судового розгляду за позовами Мінекономрозвитку, однак зазначені акти не визнавались недійсними судом.

Суд взяв до уваги пояснення боржника про те, що починаючи з 2006 року, органами управління майном боржника неодноразово надавались дозволи на самостійну реалізацію цього майна підприємства, а частини майна боржника неодноразово відчужувалися з дозволу органу управління.

За встановлених обставин подання Мінекономрозвитку у 2015, 2016, 2018 роках до ФДМУ переліку майна державного підприємства-боржника, що підлягає приватизації, який є ідентичним за своїх змістом із переліком ліквідаційної маси банкрута, сформованим у 2018 році за наслідком проведеної ліквідатором Шкодою А.С. інвентаризації активів ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій", місцевий суд дійшов висновку, що органом управління майном боржника погоджено відчуження об`єктів боржника, що увійшли до складу ліквідаційної маси.

10.7. Місцевим судом досліджено правовий статус боржника та виходячи з даних ЄДРПОУ щодо підприємства-боржника з`ясовано, що за організаційно-правовою формою боржник є державним підприємством, що входить до сфери управління Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном.

Однак, у подальшому на виконання Указів Президента України від 24.12.2012 №726/2012 та від 09.12.2010 №1085/2010 зазначене Агентство реорганізоване у Міністерство промислової політики України, яке, у свою чергу, реорганізовано у Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №271 від 12.05.2015 ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" було включено до переліку підприємств, що підлягають приватизації у 2015 році, та передано до сфери управління ФДМУ.

Судом встановлено, що наказом ФДМУ №1991 від 01.11.2016 затверджено порядок погодження планів санації, мирових угод і переліків ліквідаційних мас на виконання вимог Закону України "Про Фонд державного майна України". Разом з тим, на відміну від ФДМУ, Мінекономрозвитку не наділене повноваженнями на погодження переліків ліквідаційних мас державних підприємств, у яких частка держави перевищує 50%.

Місцевий суд встановив, що з урахуванням невизначеності питання щодо органу управління банкрута, ліквідатором 02.02.2018 направлено перелік ліквідаційної маси усім можливим органам управління підприємства-боржника, а саме ФДМУ, Мін`юсту України та Мінекономрозвитку з наданням суду копій направлених зазначеним органам листів.

Суд зауважив, що одержавши перелік ліквідаційної маси боржника, Мінекономрозвитку було зобов`язане його розглянути і надати свій висновок щодо погодження або відмову в погодженні; зі спливом строків на погодження переліку ліквідаційної маси та не одержавши відповіді від Мінекономрозвитку, ліквідатор банкрута звернувся до Інституту держави і права імені В.М. Корецького за роз`ясненнями щодо погодження Мінекономрозвитку переліку ліквідаційної маси за принципом "мовчазної згоди".

Судом встановлено, що у висновку Інституту держави і права імені В.М. Корецького за №126/94-е від 03.05.2018 зазначено, що враховуючи той факт, що ліквідатором ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" додержано усіх норм закону і подано Мінекономрозвитку у строк усі необхідні документи, а органом управління майном боржника не надано висновку за результатами розгляду переліку ліквідаційної маси банкрута у межах встановлено законом строку, ліквідаційна маса є погодженою за принципом мовчазної згоди в порядку статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

За встановлених обставин щодо вжитих ліквідатором дій, спрямованих на погодження переліку ліквідаційної маси в сукупності, місцевий суд дійшов висновку про те, що Мінекономрозвитку надано згоду на реалізацію майна боржника зі спірного аукціону за принципом мовчазної згоди.

11. Відмовляючи у визнанні недійсними результатів аукціону 01.04.2019 з продажу частини майна банкрута, виділеного у лот №1, що складається з ряду будівель та споруд, розташованих у місті Києві по провулку Тбіліському, 4/10, місцевий суд виходив із встановлених обставин проведення ліквідатором та організатором аукціону спірного аукціону з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, тоді як органом управління майном боржника не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судами обставин.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

12. 18.02.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Мінекономрозвитку залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 (про розгляд спору щодо дійсності результатів аукціону 01.04.2019 з продажу майна боржника за лотом №1, що у місті Києві по провулку Тбіліському, 4/10) залишено без змін.

12.1. Апеляційний суд надав оцінку вимогам апеляційної скарги Мінекономрозвитку щодо скасування оскаржуваного рішення місцевого суду та прийняття нового рішення про визнання недійсними результатів аукціону 01.04.2019 з продажу майна банкрута, що складається із комплексу будівель та споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві, реалізованого ТОВ "Деревресурс", з посиланням на порушення місцевим судом приписів частини другої статті 98, пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 238 ГПК України при застосуванні принципу мовчазної згоди щодо погодження Мінекономрозвитку ліквідаційної маси державного підприємства-боржника і посиланні на висновок Інституту держави і права імені В.М. Корецького за №126/94-е від 03.05.2018, оскільки предметом висновку експерта, що надається в порядку частини другої статті 98 ГПК України, не може бути питання права. Місцевим судом не враховано висновки Верховного Суду у постанові від 11.06.2019 у даній справі про допущені ліквідатором Шкодою А.С. порушення частини вісімнадцятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частини другої статті 41, частини першої статті 42 та частини дванадцятої статті 96 Закону про банкрутство при формуванні ліквідаційної маси підприємства-боржника. Скаржник доводив, що місцевим судом не взято до уваги, що ліквідатором порушено процедуру погодження кандидатури організатора аукціону з Мінекономрозвитку як органом управління майном боржника, а також ліквідатором разом із організатором аукціону порушено правила підготовки та проведення аукціону з продажу майна банкрута.

12.2. Апеляційний суд зауважив, що проведенню аукціону з продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі передує укладення договору про проведення аукціону між ліквідатором від імені боржника, як замовником, і визначеним замовником за конкурсом організатором аукціону (частина шоста статті 49, стаття 51 Закону про банкрутство).

Апеляційним судом встановлено, що учасниками даної справи не заперечується факт укладення 13.06.2018 між ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" в особі ліквідатора Шкоди А.С. та Товарною біржею "Міжрегіональна українська біржа" договору про надання послуг №13/06 з додатками №1, №2, копії яких долучено до матеріалів справи. Предметом цього договору є проведення Товарною біржею "Міжрегіональна українська біржа" протягом двох місяців з дня укладення цього договору пошуку потенційних покупців і за свій рахунок здійснення організації та проведення торгів у формі аукціону з виявлення потенційних покупців на майно, визначене у додатках до договору (пункт 1.1. договору). Зазначений договір є чинним, не визнавався недійсним судом та не оспорювався учасниками справи.

За таких обставин, апеляційний суд спростував доводи Мінекономрозвитку про порушення ліквідатором процедури залучення організатора аукціону до реалізації майна банкрута та зауважив на помилковості доводів скаржника про використання під час продажу майна в ліквідаційній процедурі переважного права купівлі майна при проведенні аукціону, що оскаржується, в порушення вимог частини третьої статті 50 Закону про банкрутство, з огляду на обставини проведення спірного аукціону на конкурсних засадах з підвищенням вартості лота на крок аукціону учасниками аукціону.

12.3. Апеляційний суд зазначив, що інвентаризація та оцінка майна банкрута, визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, погодження з органом управління майном боржника (Мінекономрозвитку) переліку його ліквідаційної маси та кандидатури організатора аукціону з продажу майна банкрута є обов`язком ліквідатора, а не організатора аукціону, і вчинення таких дій передує укладенню ліквідатором договору на проведення аукціону з організатором аукціону. За висновком апеляційного суду, допущені ліквідатором порушення при підготовці до продажу майна банкрута з аукціону не є достатньою підставою для визнання протиправними дій організатора аукціону та визнання результатів проведеного ним аукціону недійсними, якщо зацікавленою особою не доведено, що допущені порушення вплинули на кінцеві результати аукціону чи перешкодили продажу майна банкрута за найвищою ціною.

Апеляційним судом взято до уваги встановлені місцевим судом в ухвалі 24.01.2019, з яким погодився Верховний Суд (постанова 11.06.2019), обставини порушення ліквідатором Шкодою А.С. вимог частини дванадцятої статті 96 Закону про банкрутство, що стало підставою для його відсторонення від участі у даній справі за ініціативою суду з призначенням ліквідатором банкрута кандидатури арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. Разом з тим, апеляційний суд зауважив, що у зазначеному судовому рішенні (ухвалі 24.01.2019) місцевий суд надав оцінку діям ліквідатора, а не результатам проведеного організатором аукціону спірного аукціону та правомірності дій організатора аукціону; також, місцевим судом не оцінювався договір №13/06 від 13.06.2018 про надання послуг з проведення аукціону, укладений між ліквідатором та організатором аукціону.

Апеляційний суд зазначив, що в межах розгляду даного майнового спору щодо дійсності результатів аукціону 01.04.2019 з продажу частини майна банкрута (комплексу будівель і споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві), обов`язком суду є дослідження правомірності проведення аукціону та дотримання вимог Закону про банкрутство під час його проведення організатором аукціону та вплив зазначеного на дійсність аукціону.

12.4. Досліджуючи дії організатора аукціону щодо підготовки та здійснення продажу майна банкрута з аукціону, апеляційний суд встановив, що реалізацію майна державного підприємства-боржника розпочато цілісним майновим комплексом, про що організатором аукціону 02.07.2018 оприлюднено оголошення на веб-сайті ВГСУ (№52502) про проведення 03.08.2018 аукціону з продажу майна банкрута з визначенням початкової вартості ЦМК за ціною 71 046 326, 67 грн., що є сукупністю визнаних вимог кредиторів до боржника (додаток №1 до договору №13/06 від 13.06.2018). Однак, призначений на 03.08.2018 аукціон не відбувся, у зв`язку з відсутністю заявок на участь в аукціоні щодо купівлі ЦМК за лотом №1, про що розміщено оголошення на веб-сайті ВГСУ.

Апеляційний суд зауважив, що законодавцем не визначено проведення в обов`язковому порядку трьох аукціонів з продажу майна ЦМК, натомість в силу частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство ліквідатор може перейти до продажу майна боржника окремими лотами, якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника внаслідок їх продажу з аукціону окремими лотами.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до додатка №2 до договору №13/06 від 13.06.2018, початкова вартість лотів визначена згідно з експертною оцінкою, яка ніким не оскаржувалася; зауважень щодо початкової вартості майна банкрута учасники процесу, присутні у засіданні апеляційного суду 18.02.2020, суду не подавали. Суд зауважив, що за даними експертної оцінки, початкова вартість ліквідаційних активів боржника (за окремими лотами) є вищою за початкову вартість цих активів, за якою їх виставлено на продаж у вигляді цілісного майнового комплексу на аукціоні, призначеному на 03.08.2018.

Суд встановив, що 28.02.2019 на веб-сайті ВГСУ (номер публікації 57865) оприлюднено оголошення про проведення 01.04.2019 аукціону з продажу майна банкрута за лотом №1, що складається з комплексу будівель та споруд, розташованих по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві, за ціною 42 365 500 грн. Призначений на 01.04.2019 аукціон з продажу майна банкрута за окремим лотом відбувся, про що на веб-сайті ВГСУ оприлюднено оголошення, з якого вбачається, що переможцем аукціону 01.04.2019 визнано ТОВ "Деревресурс", яке запропонувало за лот найвищу ціну - 42 789 155 грн.

За встановлених обставин завершення спірного аукціону реалізацією майна боржника (лот №1: комплекс будівель та споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві) за ціною, що вища (42 789 155 грн.) за його початкову вартість (42 365 500 грн.), зазначену організатором аукціону в оголошенні 28.02.2019 на веб-сайті ВГСУ (№57865), апеляційний суд дійшов висновку, що за наслідком проведення оспорюваного аукціону забезпечено основну мету аукціону відповідно до частини першої статті 44 Закону про банкрутство - відчуження майна банкрута, що виставлялося на продаж, за найвищою ціною

Апеляційним судом не встановлено порушень норм Закону про банкрутство зі сторони організатора аукціону, що могли б призвести до визнання його дій з проведення спірного аукціону, неправомірними та, як наслідок, визнання недійсними результатів проведеного ним аукціону з продажу майна банкрута в судовому порядку.

Суд зауважив, що Мінекономрозвитку не доведено, що ті порушення, на які воно зіслалося у заяві про визнання результатів аукціону недійсними, вплинули на кінцевий результат оспорюваного аукціону, тобто на продаж спірного майна банкрута за найвищою ціною. Доказів того, що за наслідком реалізації майна у справі про банкрутство в іншому порядку боржник би отримав за майно більшу ціну, ніж сплачена переможцем аукціону - ТОВ "Деревресурс", учасниками справи суду не надано. Суд зауважив, що відповідні дії з продажу майна банкрута вчинялись з метою дотримання балансу інтересів як кредиторів, так і боржника у даній справі про банкрутство.

За таких обставин, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду за змістом ухвали від 19.08.2019 про відсутність підстав для визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону з продажу майна банкрута 01.04.2019 за лотом №1 - комплекс будівель та споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Мінекономрозвитку)

13. Скаржник доводив, що місцевий та апеляційний суди неповно з`ясували обставини справи на предмет реалізації спірного майна банкрута з аукціону 01.04.2019 з додержанням вимог законодавства про банкрутство щодо порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі (статті 49, 50, 58, 59, 61, 63-68 Закону про банкрутство).

14. Скаржник зауважив, що в порушення вимог частини вісімнадцятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та частини дванадцятої статті 96 Закону про банкрутство ліквідаторами Шкодою А.С. та Кучаком Ю.Ф . не погоджено переліку ліквідаційної маси з Мінекономрозвитку як органом управління майном боржника, тому відчуження спірного майна, яке належить державі, з оспорюваного аукціону 01.04.2019 є незаконним.

15. Скаржник зазначив, що ліквідатором залучено до організації продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі Товарну біржу "Міжрегіональна Українська Біржа" без погодження її кандидатури, як організатора аукціону, з Мінекономрозвитку, що не узгоджується з вимогами частини третьої статті 49 Закону про банкрутство та приписами пунктів 4-6 наказу Мінекономрозвитку №1483 від 16.12.2013.

16. Скаржник аргументував, що органом управління майном державного підприємства-боржника наведено достатньо доказів на підтвердження вчинення ліквідатором Шкодою А.С. протизаконних дій щодо непогодження з Мінекономрозвитку переліку ліквідаційної маси банкрута та кандидатури організатора аукціону, та, як наслідок, здійснення Товарною біржею "Міжрегіональна Українська Біржа" незаконного продажу частини майна банкрута з аукціону 01.04.2019; однак, місцевий та апеляційний суди, в порушення статей 13, 73, 77-79, 86 ГПК України, не надали належної оцінки зазначеним доводам скаржника за змістом заяви про визнання недійсними результатів аукціону та апеляційної скарги.

Доводи інших учасників справи

17. Учасники справи відзиву на касаційну скаргу Мінекономрозвитку за №2431-05/218 від 04.03.2020 не надали.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

18. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Частини перша, друга статті 41 - ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Частина перша статті 42 - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частини перша, друга статті 43 - початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Частина перша статті 44 - після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Частина друга статті 44 - ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону-юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Частина п`ята статті 44 - ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Частина восьма статті 44 - спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Частина перша статті 49 - продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Частина друга статті 49 - продажу підлягають всі види майна боржника, призначеного для здійснення господарської діяльності, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Частина третя статті 49 - порядок організації проведення аукціонів у проваджені у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном.

Частини четверта, п`ята статті 49 - суб`єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.

Частина шоста статті 49 - організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди.

Частина перша статті 51 - за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов`язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.

Частина п`ята статті 51 - організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

Частина третя статті 55 - результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Частина перша статті 58 - організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

Частина дванадцята статті 96 - плани санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження план санації та мирова угода затвердженню господарським судом не підлягають, а включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізованим.

19. Закон України "Про управління об`єктами державної власності"

Частина вісімнадцята статті 11 - мирові угоди, плани санації та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50 відсотків їх статутного капіталу погоджуються з суб`єктом управління об`єктами державної власності, Фондом державного майна України (стосовно господарської організації, яка перебуває у процесі приватизації).

20. Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, чинний з 21.10.2019

Частина перша статті 61 - ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частина друга статті 61 - під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Частина перша статті 63 - після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором.

Частина перша статті 68 - продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі.

Частина друга статті 68 - авторизованим електронним майданчиком є апаратно-програмний комплекс, авторизований у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина четверта статті 68 - замовником аукціону є арбітражний керуючий, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частина п`ята статті 68 - замовнику та операторам авторизованих електронних майданчиків забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.

Частина перша статті 69 - електронна торгова система - це дворівнева інформаційно-телекомунікаційна система, що складається з центральної бази даних та авторизованих електронних майданчиків.

Частина третя статті 69 - електронна торгова система повинна забезпечувати, зокрема, створення, зберігання та оприлюднення всієї інформації про аукціон; здійснення ідентифікації учасників аукціону, за умови відсутності доступу до таких даних будь-яких осіб до завершення аукціону; точне визначення часу і дати внесення учасником аукціону пропозицій щодо ціни; захист інформації, отриманої від замовника та учасників аукціону; безперебійну роботу з проведення аукціону; забезпечення безперервності проведення аукціону.

Стаття 73 - правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, арбітражного керуючого, кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.

Частини перша, друга статті 75 - арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). До обов`язкових умов продажу належать: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону.

Частина шоста статті 75 - комітет кредиторів, забезпечений кредитор можуть прийняти рішення про: надання згоди на продаж майна на запропонованих умовах; надання згоди на продаж майна, змінивши умови продажу; відмову в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин.

Частина сьома статті 75 - у разі якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про порушення порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі при прийнятті оскаржуваних в касаційному порядку рішень за результатами розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону 01.04.2019 з продажу майна банкрута по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів

22. Провадження у справі №910/12727/16 про банкрутство ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" порушено ухвалою місцевого суду 10.08.2016 за заявою ініціюючого кредитора за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 та здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду 15.01.2018.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Отже, законодавцем визначено пряму дію норм Кодексу України з процедур банкрутства та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Відтак, з 21.10.2019 провадження у справі №910/12727/16 про банкрутство ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій", що з 15.01.2018 перебуває на стадії ліквідаційної процедури, здійснюється згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, при розгляді в межах даної справи про банкрутство спору щодо дійсності результатів аукціону 01.04.2019 з продажу частини майна банкрута за лотом №1 - комплексу будівель і споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві, суди правильно застосували положення Закону про банкрутство в редакції №4212-VI від 22.12.2011, зокрема, норми розділу III "Ліквідаційна процедура" та розділу IV "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство", які були чинними під час організації та проведення спірного аукціону з моменту введення ліквідаційної процедури 15.01.2018 до його завершення 01.04.2019 придбанням спірного лота №1 переможцем аукціону.

23. За загальним правилом, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку (стаття 204 ЦК України). Законодавець передбачає цивільно-правові підстави, за яких правочин може бути визнаний недійсним, та спеціальні підстави, які передбачені окремими законами, що визначають недійсність окремих видів правочинів. Одним із таких законів є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яким передбачено можливість визнання недійсними правочинів, виходячи з підстав порушення процедури продажу майна боржника з публічних торгів (аукціону), згідно з розділом ІІІ "Ліквідаційна процедура" (статті 42-44) та розділом ІV "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство" (статті 49-75) Закону про банкрутство.

24. Визначений положеннями Закону про банкрутство (статей 44, 49-75) порядок продажу майна у провадженні у справі про банкрутство передбачає процедуру продажу майна банкрута, яка є універсальною для всіх суб`єктів банкрутства та має ряд імперативних норм, які не можуть змінюватися за домовленістю учасників справи про банкрутство (комітету кредиторів, організатора торгів (аукціону), ліквідатора). Зазначене не виключає також ряду диспозитивних норм, які надають можливість врегулювати окремі правовідносини на власний розсуд.

За змістом частин першої, шостої статті 49 Закону про банкрутство вбачається, що продаж майна боржника у провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Аукціон проводиться ліквідатором самостійно або із залученням організатора аукціону на конкурсній основі на підставі укладеного з ним договору про проведення аукціону. Статтею 66 цього Закону передбачено порядок проведення торгів у формі аукціону, кількість аукціонів, які може проводити ліквідатор та головні вимоги до кожного з аукціонів. Зазначені норми є імперативними за своєю правовою природою, а процедура, регламентована ними, не може змінюватися за рішеннями окремих учасників провадження, оскільки вони є публічними торгами, які проводяться з метою залучення якнайбільшої кількості учасників, що мають право бути заздалегідь поінформованими про основні правила такої публічної процедури.

25. Системний аналіз статті 43, частин першої, п`ятої статті 44 та статей 64-66 Закону про банкрутство дає підстави для таких правових висновків.

Законодавець, з одного боку, надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження за найвищими цінами (частина перша статті 44 Закону про банкрутство). Водночас, у тій же нормі (частина п`ята статті 44 Закону про банкрутство), законодавець визначає обов`язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом і тільки після того, якщо продати майно боржника у складі цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Отже, продаж майна боржника цілісним майновим комплексом за сукупною вартістю визнаних вимог кредиторів (частина перша статті 43 Закону про банкрутство) є обов`язковою умовою початку продажу майна боржника. Але законодавцем не визначено в обов`язковому порядку проведення трьох аукціонів з продажу майна ЦМК.

Відтак, на розсуд ліквідатора покладається обрання подальших способів продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі цілісного майнового комплексу, а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими лотами). Тобто ліквідатор може продовжити продаж майна цілісним майновим комплексом із застосуванням продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до статті 66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до одного року, та буде більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками.

Законодавець не визначає обов`язком ліквідатора здійснювати експертну оцінку усіх активів боржника, ліквідатор вправі на власний розсуд визначити початкову вартість майна, яке виставляється на аукціон (за винятком продажу майна ЦМК вперше та майна державних підприємств), що регламентовано статтею 43 Закону про банкрутство.

У випадку обрання способу продажу активів боржника частинами, ліквідатору належить погодити з комітетом кредиторів відповідно до вимог частини восьмої статті 26 Закону про банкрутство склад таких частин (лотів).

Така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №914/701/17, від якої колегія суддів Верховного Суду при розгляді касаційної скарги Мінекономрозвитку у даному майновому спорі не вбачає підстав для відступу.

26. Місцевим та апеляційним судами встановлено, що на виконання вимог частини п`ятої статті 44 Закону про банкрутство, ліквідатором розпочато реалізацію майна банкрута в ліквідаційній процедурі цілісним майновим комплексом, до складу якого увійшли усі активи банкрута (майно, майнові права), включені до складу ліквідаційної маси.

Як вбачається з матеріалів справи, на засіданні комітету кредиторів боржника 02.02.2018 погоджено перелік ліквідаційної маси відповідно до матеріалів проведеної в ліквідаційній процедурі 31.01.2018 інвентаризації (питання №3) та погоджено продаж майна банкрута в порядку статей 44, 49, 52, 53, 57-66 Закону про банкрутство (питання 4) (том 23, а.с. 69-74).

Отже, комітет кредиторів погодився із реалізацією активів банкрута в ліквідаційній процедурі відповідно до порядку, визначеного Законом про банкрутство, що передбачає початок продажу майна банкрута ЦМК з можливістю відчуження його окремими лотами, якщо активи банкрута не вдасться реалізувати цілісним майновим комплексом.

27. Судами встановлено, що визначеним ліквідатором за конкурсом та залученим на договірній основі організатором аукціону в порядку частини першої статті 58 Закону про банкрутство оприлюднено на веб-сайті ВГСУ (номер публікації 52502) оголошення про продаж майна банкрута з аукціону 03.08.2018 цілісним майновим комплексом за ціною 71 046 326, 67 грн., що відповідає сукупності вимог кредиторів до боржника, визнаних ухвалою місцевого суду від 31.10.2016 за наслідком проведення попереднього засідання.

Однак, аукціон 03.08.2018 не відбувся у зв`язку з відсутністю заявок на участь у ньому.

Суди встановили, що після того, як продати майно банкрута цілісним майном комплексом 03.08.2018 не вдалося, ліквідатор реалізував надане йому частиною п`ятою статті 44 Закону про банкрутство право вибору способів продажу активів банкрута та вирішив перейти до продажу майна, що увійшло до складу ліквідаційної маси банкрута, частинами.

Зазначене стало підставою для направлення ліквідатором організатору аукціону заявки на реалізацію майна на аукціоні, яку оформлено як додаток №2 до договору №13/06 від 13.06.2018, з визначенням складу лотів №1, №2, №3, №4, №5 (основні засоби) та їх початкової вартості згідно експертної оцінки. Можливість зниження початкової вартості лота на першому аукціоні не передбачена, а у випадку проведення повторного аукціону - допускається її зниження на 20% щодо початкової вартості лота на попередньому аукціоні (том 8 матеріалів розгляду заяви Мінекономрозвитку про визнання недійсними результатів аукціону 03.09.2018 з продажу майна банкрута, придбаного ТОВ "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "БРАВО-КІДС", а.с. 158-160).

Зважаючи на встановлені місцевим судом обставини непроведення аукціону 03.08.2018 у вигляді ЦМК банкрута внаслідок відсутності заявок на участь в аукціоні та повідомлення організатором аукціону ліквідатора листом №20/07 від 20.07.2018 про те, що потенційні покупці висловлювали пропозиції щодо придбання окремих частин ЦМК банкрута, Верховний Суд погоджується з висновками судів про доведення ліквідатором того, що подальша реалізація майна банкрута окремими лотами забезпечить отримання сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, що є різними за їх функціональним призначенням і територіальним розташуванням (за різними адресами у місті Києві, а також у місті Черкаси, у селі Циблі Переяслав-Хмельницького району Київської області).

28. При визначенні початкової вартості частин майна банкрута для їх виставлення на продаж з аукціонів окремими лотами ліквідатор виходив з даних експертної оцінки активів ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій", проведеної залученим ліквідатором суб`єктом оціночної діяльності.

Так, відповідно до висновку експерта, станом на 24.07.2018 ринкова вартість комплексу будівель і споруд боржника, що по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві, склала 52 857 000 грн. (том 29, а.с. 62). Зазначена сума визначена ліквідатором як початкова вартість спірного майна (лота №2) відповідно до заявки на реалізацію майна на аукціоні, яку направлено організатору аукціону (додаток №2 до договору №13/06 від 13.06.2018). Зазначене узгоджується з положеннями частини другої статті 43 Закону про банкрутство.

Учасниками справи не оспорювався факт призначення на 04.09.2018 аукціону з продажу частини майна банкрута за лотом №1 (основні засоби - нерухоме майно), що по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві, за початковою вартістю 52 857 000 грн., що відповідала початковій вартості спірного лота, визначеній ліквідатором у заявці на реалізацію майна на аукціоні окремими лотами. Однак, аукціон не відбувся у зв`язку з відсутністю заявок на участь в аукціоні (оголошення на веб-сайті ВГСУ, номер публікації 53781 від 29.08.2018).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2019 організатором аукціону на веб-сайті ВГСУ оприлюднено оголошення (номер публікації 57865) про проведення 01.04.2019 аукціону з продажу майна банкрута за лотом №1 - комплекс будівель і споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві за ціною 42 365 500 грн., що узгоджується з частиною третьою статті 65 Закону про банкрутство щодо проведення повторного (другого повторного) аукціону із зниженням початкової вартості лота на 20% щодо його початкової вартості на попередньому аукціону, що не відбувся.

29. Верховний Суд зауважує, що за встановлених судами обставин справи вбачається, що продаж організатором аукціону спірного лота №1 - комплексу будівель і споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві з аукціону 01.04.2019 відбувся за ціною 42 789 155 грн., що її було запропоновано ТОВ "Деревресурс" як найвищу ціну, у порівнянні з ціною, яку пропонували інші учасники аукціону, у зв`язку з чим ТОВ "Деревресурс" визнано переможцем аукціону згідно частини шостої статті 64 Закону про банкрутство.

Фактична ціна реалізації спірного майна з аукціону є вищою (на 423 655 грн.) від його початкової вартості, вказаної в оголошенні від 28.02.2019 про проведення аукціону 01.04.2019, яке було розміщено за запитом організатора аукціону в публічному доступі на веб-сайті ВГСУ (номер публікації 57865). Отже, в ході проведення оспорюваного аукціону мало місце не пониження початкової вартості на крок аукціону, а, навпаки, її підвищення на суми підвищення ціни лота, запропоновані учасниками аукціону.

Зазначене підтверджує вжиття ліквідатором та організатором аукціону заходів щодо відчуження майна банкрута за максимально високою ціною (найвищою ціною), що є метою проведення аукціону в силу частини першої статті 44 Закону про банкрутство.

30. Виходячи з частини третьої статті 55 Закону про банкрутство, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його організації і проведення.

На учасників справи покладено обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, з огляду на частини першу, третю, четверту статті 74 ГПК України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, при зверненні до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, з вимогою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, заявник повинен довести належними і допустимими доказами обставини проведення спірного аукціону з порушенням вимог чинного законодавства України.

31. Відмовляючи у скасуванні результатів оспорюваного аукціону 01.04.2019 з продажу майна банкрута окремим лотом (лот №1 - комплекс будівель і споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві), місцевий й апеляційний суди надали оцінку усій сукупності дій ліквідатора та організатора аукціону з реалізації майна банкрута та дійшли висновку про обрання ліквідатором такого способу реалізації майна боржника, який забезпечив його відчуження в ліквідаційній процедурі окремими лотами за найвищою ціною.

Суди попередніх інстанцій зауважили, що організатором аукціону майно банкрута виставлялось на продаж окремими лотами за їх початковою вартістю, визначеною згідно з експертною оцінкою, що вбачається за змістом додатка №2 до договору №13/06 від 13.06.2018 про надання послуг з організації аукціону (заявка на реалізацію майна на аукціоні). Апеляційний суд встановив, що оцінка початкової вартості майна банкрута не оскаржувалася і зауважень щодо результатів оцінки учасниками справи не подано.

Реалізація спірного лота (комплексу будівель і споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві) відбулася за вищою ціною, ніж його початкова вартість на аукціоні 01.04.2019.

Суди зазначили, що ціна майна банкрута формується, виходячи із стану майна, попиту та пропозиції на таке майно на ринку, на які ліквідатор, як замовник, та організатор аукціону не мають жодного впливу.

За встановлених обставин досягнення за наслідком проведення спірного аукціону його мети - відчуження лота №1 (комплексу будівель і споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві) за найвищою ціною за умов недоведення скаржником, як органом управління майном боржника, того, що реалізація майна боржника в іншому порядку, ніж було обрано ліквідатором, дозволила б боржнику продати спірне майно за вищою ціною, ніж запропонована переможцем аукціону, місцевий та апеляційний суд дійшли висновку про відсутність в діях організатора аукціону порушень Закону про банкрутство, що могли б стати підставою для визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону 01.04.2019.

32. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, "Рябих проти Російської Федерації" від 24.07.2003) щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого і вимушеного характеру. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили у законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Мінекономрозвитку та їх відображення у постанові апеляційного суду та ухвалі місцевого суду, питання вичерпності висновків судів, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

33. Верховний Суд зауважує, що місцевим та апеляційним судами під час розгляду заяви про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та доводів апеляційної скарги не в повному обсязі проаналізовано доводи Мінекономрозвитку про допущені ліквідатором Шкодою А.С. порушення при підготовці продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі державного підприємства, а саме в частині непогодження переліку ліквідаційної маси боржника та кандидатури організатора аукціону для його залучення на договірній основі для проведення аукціону, з огляду на положення частини третьої статті 49, частини дванадцятої статті 96 Закону про банкрутство та частини вісімнадцятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

33.1. Системний аналіз частини третьої статті 49 та частини дванадцятої статті 96 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законодавець в ході банкрутства державного підприємства або підприємства, в якому частка державної власності перевищує 50% статутного капіталу, покладає на ліквідатора додаткові обов`язки у ліквідаційній процедурі, які зумовлюють узгодження ним певних рішень з органом управління майном боржника. Зокрема, порядок організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п`ятдесят відсотків, установлюються органом, уповноваженим управляти державним майном. А також переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, підлягають погодженню з органом, уповноваженим управляти державним майном. У разі відсутності такого погодження включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута не може бути реалізованим. Зазначені норми є імперативними та повинні виконуватися ліквідаторами державних підприємств та підприємств з державною часткою у статутному капіталі, що перевищує п`ятдесят відсотків, при здійсненні ліквідаційної процедури.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 у даній справі (пункт 14), прийнятій за наслідком касаційного перегляду питання усунення з ініціативи суду арбітражного керуючого Шкоди А.С. від виконання обов`язків ліквідатора банкрута і залишення в силі ухвали місцевого суду 24.01.2019 про усунення ліквідатора Шкоди А.С.

Обов`язок щодо погодження переліків ліквідаційних мас державних підприємств та підприємств, у яких частка держави перевищує 50%, також визначено приписами частини вісімнадцятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності".

33.2. Як вбачається з матеріалів справи та інформації, наявної в ЄДРЮОФОПГФ, боржник є державним підприємством, засновником якого є Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном з розміром внеску до статутного капіталу 4 211 000 грн., що становить 100% статутного капіталу. Разом з тим, відповідно до Указу Президента від 24.12.2012 №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном реорганізоване в Міністерство промислової політики України, яке в подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 №94, реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку).

Отже, відповідно до частини третьої статті 49 Закону про банкрутство, порядок організації проведення аукціонів у провадженні у справах про банкрутство та вимоги до їх організаторів щодо майна ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" установлюються Мінекономрозвитку, яке є органом управління боржником, а саме Порядком №1483 від 16.12.2013, затвердженим наказом Мінекономрозвитку.

Відтак, встановлені ухвалою місцевого суду від 24.01.2019 у даній справі обставини непогодження ліквідатором Шкодою А.С. переліку ліквідаційної маси боржника та кандидатури організатора аукціону з Мінекономрозвитку, в силу частини четвертої статті 75 ГПК України, є преюдиційними під час розгляду майнового спору щодо дійсності результатів аукціону з продажу частини майна банкрута (комплексу будівель і споруд по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві) при наданні оцінки діям ліквідатора Шкоди А.С. на предмет дотримання ним порядку формування ліквідаційної маси державного підприємства і процедури підготовки продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі при відборі організатора аукціону та могли б стати підставою для визнання недійсними результатів оспорюваного правочину.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги процедурні особливості розгляду у цій справі.

34. З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018 (далі - КУзПБ), що в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень, поширює дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

Розділом IV "Ліквідаційна процедура" (статті 58-67) та розділом V "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство" (статті 68-89) регламентовано порядок здійснення ліквідаційної процедури боржника з моменту визнання його банкрутом, визначено обсяг повноважень ліквідатора, порядок формування ліквідаційної маси, черговість задоволення вимог кредиторів, а також процедуру реалізації (продажу) майна банкрута.

Частиною першою статті 61 КУзПБ до повноважень ліквідатора віднесено виконання функцій з управління та розпорядження майном банкрута, формування ліквідаційної маси, продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Кодексом (за наслідком затвердження реєстру вимог кредиторів господарським судом у попередньому засіданні).

За змістом частини першої статті 63 КУзПБ вбачається, що після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна на аукціоні за початковою вартістю, визначеною ліквідатором. Продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі, якою законодавцем визначено дворівневу інформаційно-телекомунікаційну систему, що складається з центральної бази даних та авторизованих електронних майданчиків (апаратно-програмний комплекс, авторизований у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) (частини перша, друга статті 68, частина перша статті 69 КУзПБ).

Виходячи з положень частини четвертої статті 68 КУзПБ, ліквідатор є замовником аукціону, який визначає умови продажу майна банкрута за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, що є предметом забезпечення); до обов`язкових умов продажу належать: склад майна (лот), початкова ціна, крок аукціону (частина перша, друга статті 75 КУзПБ).

Законодавцем обумовлено перелік рішень, які може прийняти комітет кредиторів та забезпечений кредитор за наслідком розгляду запропонованих ліквідатором умов продажу (частина шоста статті 75 КУзПБ), та визначено обов`язок ліквідатора звернутися до суду за таким погодженням, у разі прийняття комітетом кредиторів (забезпеченим кредитором) рішення про відмову у наданні згоди на продаж майна; неприйняття жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав (мав одержати) умови продажу від ліквідатора; якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням. У таких випадках умови аукціону визначає суд (частина сьома цієї статті).

Отже, з 21.10.2019 у процедурах банкрутства, що здійснюються за правилами КУзПБ, майно банкрута реалізується в ліквідаційній процедурі у порядку, відмінному від процедури продажу активів боржника, визначеної розділом ІV "Продаж майна в провадженні у справі про банкрутство" (статті 49-75) Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, положення якого застосовували до ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" з моменту введення місцевим судом ліквідаційної процедури 15.01.2018 і до 20.10.2019.

З 21.10.2019 продаж майна банкрута в ліквідаційній процедурі здійснюється на умовах, визначених ліквідатором за погодженням з комітетом кредиторів і забезпеченим кредитором відносно заставного майна боржника, в електронній торговій системі операторами електронних майданчиків, авторизованих у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто КУзПБ не передбачено залучення ліквідатором на договірній основі організатора аукціону за наслідком відбору його кандидатури за конкурсом (частина шоста статті 49 Закону про банкрутство) з обов`язковим погодженням ліквідатором обраного ним організатора аукціону з органом управління майном державного підприємства та підприємства, у якому частка державної власності перевищує 50 відсотків (частина третя статті 49 Закону про банкрутство).

35. Верховний Суд зауважує, що положеннями статті 96 КУзПБ визначено особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, серед яких встановлено обов`язок суду у разі відкриття провадження у справі про банкрутство зазначених підприємств залучити до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства (частини сьома статті 96 КУзПБ).

Разом з тим, обов`язку ліквідатора щодо погодження переліку ліквідаційної маси державного підприємства-банкрута, кандидатури організатора аукціону з органом управління його майном, статтею 96 КУзПБ не визначено, на відміну від частини дванадцятої статті 96 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, яка передбачала обов`язкове погодження ліквідатором державного підприємства-банкрута переліку його ліквідаційної маси, та за відсутності такого погодження ліквідатор не міг розпочати продаж майна банкрута у ліквідаційній процедурі.

Отже, у випадку визнання недійсними результатів аукціону, ліквідатор буде зобов`язаний повернути майно до ліквідаційної маси і продати його з публічних торгів уже без жодних погоджень від органу управління державним майном, що матиме наслідком затягування ліквідаційної процедури, додаткові витрати на повернення майна, непропорційне втручання у право власності набувача майна, оскільки процедура реалізації активів боржника змінилася і суперечитиме принципу процесуальної економії.

36. Частиною третьою статті 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом частин першої, сьомої статті 301 ГПК України вбачається, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням приписів статті 300 ГПК України; касаційний суд використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на те, що Верховний Суд, здійснюючи перегляд справи як суд касаційної інстанції, керуючись частиною третьою статті 3 ГПК України, повинен застосовувати норму, чинну на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду (перегляду) справи, під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, прийнятих за наслідком розгляду спору щодо дійсності результатів аукціону 01.04.2019 з продажу майна банкрута по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві, за касаційною скаргою Мінекономрозвитку Верховний Суд застосовує норми Кодексу України з процедур банкрутства, які є чинними на момент розгляду справи касаційним судом 25.06.2020.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц про застосування норм КУзПБ у часі. Великою Палатою Верховного Суду здійснено касаційний перегляд справи з урахуванням положень КУзПБ у спірних правовідносинах, які виникли на підставі Закону про банкрутство №2343-XII у редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011.

37. З огляду на застосування з 21.10.2019 до ліквідаційної процедури боржника положень Кодексу України з процедур банкрутства, в тому числі щодо порядку продажу майна банкрута, яким є відмінним від процедури, визначеної Законом про банкрутство в редакції №4212-VI від 22.12.2011, що застосовувався до боржника під час підготовки та проведення оспорюваного аукціону 01.04.2019; здійснення продажу майна банкрута з 21.10.2019 операторами авторизованих електронних майданчиків без погодження їх вибору з органом управління державного підприємства-банкрута; зважаючи на встановлені судами обставини тривалого непогодження Мінекономрозвитку (з лютого 2018 року) переліку ліквідаційної маси банкрута за умов обмеження законодавцем строків здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство одним роком (стаття 37 Закону про банкрутство, стаття 58 КУзПБ), кінцевим етапом якої є продаж активів банкрута, що увійшли до складу ліквідаційної маси; встановлені судами обставини здійснення організатором аукціону продажу майна банкрута зі спірного аукціону 01.04.2019 за найвищою ціною за умов забезпечення реальної конкуренції учасників аукціону, що мало наслідком внесення ТОВ "Деревресурс" пропозиції щодо придбання лота за вищою ціною, порівняно з іншими учасниками аукціону, яка, водночас, є вищою від початкової вартості лота на аукціоні 01.04.2019, Верховний Суд погоджується з висновками резолютивних частин оскаржуваних постанови апеляційного суду (18.02.2020) та ухвали місцевого суду (19.08.2019) про відмову у визнанні недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, що знаходиться по провулку Тбіліському, 4/10 у місті Києві.

Касаційний суд погоджується з доводами скаржника про те, що такі порушення з боку ліквідатора, як визначення організатора торгів (аукціону) без погодження з органом управління майном боржника та продаж майна боржника (державного підприємства) без погодження ліквідаційної маси органом управління боржника, могли б стати підставою недійсності аукціону, якщо б заявник довів настання наслідків реалізації майна за заниженою, такою, що не відповідає ринковій, вартістю. Однак, у даному випадку такі доводи Мінекономрозвитку не заявлялись, також судами не встановлено цих обставин.

Отже, застосовуючи принцип пропорційності господарського судочинства, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з правильністю висновків судів згідно резолютивної частини постанови про відмову у задоволенні заяви Мінекономрозвитку про визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки протилежне, з урахуванням змін до законодавства про банкрутство, не призведе до відновлення процедури продажу, яка була порушена, а інші наслідки повторного продажу майна не гарантують його реалізації за ціною, за якою набувач придбав майно у спірному випадку, та порушують баланс інтересів кредиторів, боржника і набувача майна у даній справі.

38. Верховний Суд зауважує, що частиною другою статті 61 КУзПБ передбачено субсидіарну (додаткову) відповідальність керівника боржника (повноваження якого в ліквідаційній процедурі виконує ліквідатор) за зобов`язаннями боржника, якщо внаслідок його вказівок чи вчинених дій (бездіяльності) боржника було доведено до банкрутства. Відтак, на ліквідатора, який допустив грубі порушення під час продажу майна банкрута у справі про банкрутство за умов доведення, що його винними діями завдано збитків боржнику, органу управління майном боржника чи кредиторам, може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої такими неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

39. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 13-16 описової частини даної постанови, Суд вважає частково обґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 32-33 мотивувальної частини цієї постанови, однак не вбачає правових підстав для скасування в цілому оскаржуваних постанови й ухвали місцевого та апеляційного судів з огляду на висновки, викладені у пунктах 34-37 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. З огляду на зазначене, Верховний Суд, з урахуванням висновків щодо зміни мотивувальної частини постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду, викладених у мотивувальній частині даної постанови, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін резолютивної частини оскаржуваних судових рішень, прийнятих за наслідком розгляду спору про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону 01.04.2019.

В. Судові витрати

41. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення.

2. Мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 (про розгляд спору про визнання недійсними результатів аукціону 01.04.2019 з продажу майна божника за лотом №1 (майно за адресою: місто Київ, провулок Тбіліський, 4/10), придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Деревресурс") у справі №910/12727/16 змінити, виклавши її в редакції мотивувальної частини постанови Верховного Суду.

Резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 та ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 (про розгляд спору про визнання недійсними результатів аукціону 01.04.2019 з продажу майна боржника за лотом №1 (майно за адресою: місто Київ, провулок Тбіліський, 4/10), придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Деревресурс") у справі №910/12727/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк