ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9611/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 (колегія суддів: Михальська Ю.Б. головуючий, Тищенко А.І., Скрипка І.М.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

про стягнення страхового відшкодування

за участю:

позивача: Нізола Н.М. (адвокат)

відповідача: Вілько Н.Г. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі-позивач) просило стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі-відповідач) 5 930 501,48 грн. страхового відшкодування.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення договірних зобов`язань безпідставно ухиляється від виплати страхового відшкодування, чим порушив права позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019, в позові відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що територія міста Луганська, де стався страховий випадок є місцем проведення антитерористичної операції, тому відповідно до умов пунктів 6.1 договорів страхове відшкодування не здійснюється.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

3.2. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що станом на дату настання страхового випадку місто Луганськ визнавався населеним пунктом на території якого здійснювалася антитерористична операція. Позивач вказує на те, що акт огляду від 07.02.2015 № 07/15 є неналежним доказом, так як огляд проводився за іншою адресою. Також позивач зазначає, що суди безпідставно послалися на пункти 6.1 договорів страхування, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження втрата застрахованого майна відбулася через його крадіжку невідомими особами зі складів позивача, а не внаслідок війни. Відсутність у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України покладає на нього відповідальність за зобов`язаннями за договорами страхування. Крім того, позивач посилається на висновки відповідних експертиз, які підтверджують наявність викраденого майна на момент настання страхової події, а також зазначає, що сума стягнутих судових витрат не була зазначена відповідачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку, у зв`язку з чим суд допустив порушення вимог процесуального закону при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

4. Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

4.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5.1. Як встановлено судами, 28.05.2014 між позивачем (страхувальник) та відповідачем (страховик) були укладені договори добровільного страхування майна №200124134.14 та №200124135.14 (далі - договори) за умовами яких страховик бере на себе зобов`язання при настанні страхового випадку провести виплату страхового відшкодування страхувальнику (якщо вигодонабувач не призначений), а у разі призначення вигодонабувача - вигодонабувачу згідно з умовами договору або за його письмовою згодою безпосередньо страхувальнику, а страхувальник зобов`язується виплачувати страхову премію у визначеному розмірі та в узгоджені сторонами цих договорів строки.

5.2. Відповідно до пункту 2.1 договорів предметом договорів є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: товарними запасами (горілчаними виробами), що знаходяться за адресами, зазначеними в розділі 11 договорів (надалі - «місця дії договору»), загальною вартістю 91 002 400,63 грн. та 160 000 761,12 грн. відповідно не включаючи податок на додану вартість (надалі- «застраховане майно»).

5.3. Згідно пунктів 1.5 договорів вигодонабувачем у межах страхової суми є Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Південний".

5.4. Страхувальник має право отримати страхове відшкодування при настанні страхового випадку за письмовим погодженням із вигодонабувачем (п.17.2.1 договорів).

5.5. Згідно пунктів 5.11 договорів відшкодування збитків за договором здійснюється у разі втрати зазначеного в пункті 2 договору майна, в тому числі в результаті крадіжки зі зломом в межах місця дії договору, або спроби вчинення вказаних дій - у відповідності з пунктом 5.1.16. «Особливих умов щодо добровільного страхування майна від вогневих та інших ризиків» від 26.02.2007, що зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 03.03.2007 за №1070504 із змінами та доповненнями від 14.08.2007, які зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 16.11.2007 за №1072188 (надалі - «особливі умови»).

5.6. Пунктами 5.1.16 особливих умов під «крадіжкою зі зломом» розуміється втрата застрахованого майна внаслідок дій третьої особи, яка: а) проникає в приміщення, зламуючи двері або вікна, застосовуючи відмички або підроблені ключі, або інші технічні засоби. Підробленими вважаються ключі, виготовлені за дорученням або з відома осіб, що не мають права розпоряджатися справжніми ключами; б) зламує в межах приміщень предмети, які використовуються в якості сховищ майна, або розкриває їх за допомогою відмичок, підроблених ключів або інших інструментів.

5.7. Відповідно до пунктів 13.1.7 договорів при настанні страхового випадку за ризиком крадіжка страхувальник зобов`язаний негайно повідомити про те, що трапилося, в правоохоронні органи, передати в правоохоронні органи список втраченого, знищеного та пошкодженого майна.

5.8. Пунктами 14.1.1 договорів встановлено, що страхове відшкодування виплачується при повній загибелі або втраті застрахованого майна - у розмірі його дійсної вартості, за вирахуванням вартості залишків майна та в межах страхової суми.

5.9. Згідно пунктів 15.5, 15.8 договорів строк прийняття рішення відносно виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування складає 30 (тридцять) робочих днів, з дня надання страхувальником страховику останнього з необхідних документів, зазначених у цьому розділі. Відмова у виплаті або відстрочка прийняття рішення щодо виплати повинні бути зроблені страховиком у письмовому вигляді з обґрунтуванням таких та надані страхувальнику та вигодонабувачу в строк, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з дати отримання страховиком усіх необхідних, належним чином оформлених документів.

5.10. Пунктами 6.1 договорів визначено, що у всіх випадках не підлягають відшкодуванню збитки або витрати, які сталися внаслідок, зокрема, війни, вторгнення військ, дії іноземного ворогу, військових дій та військових операцій, включаючи їх наслідки (незалежно від того, була оголошена війна чи ні), громадянської війни, заколоту, революції, повстання, блокади, військового протистояння або бунту, захвату (узурпації) влади військовими або протиправного захвату (узурпації) влади.

5.11. Суди встановили, що 30.01.2015 позивачем було повідомлено відповідача про те, що 28.01.2015 стався страховий випадок, а саме: крадіжка товарів зі складу позивача, що знаходиться у місті Луганськ , 11-й Лутугинський проїзд , 5 А на суму 5 960 501,48 грн. та надано копію повідомлення про скоєння злочину від 30.01.2015, копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12015130580000129, інвентаризаційний опис від 28.01.2015, що підтверджує фактичну кількість товару на складі станом на 28.01.2015, інвентаризаційний акт від 28.01.2015, що підтверджує фактичну кількість товару на складі станом на 28.01.2015 та суму завданої шкоди, копії письмових пояснень свідків вчинення злочину, а також документи, що підтверджують право власності на товар, який знаходився на складі, а саме: договір поставки №03/НГК від 03.01.2012, укладений між ТОВ «Національна горілчана компанія» та позивачем; договір комісії №03/01 від 03.01.2012; договір поставки №ЗК0102/13 від 01.02.2013.

5.12. 30.01.2015 позивач звернувся до вигодонабувача із запитом щодо надання згоди на отримання страхового відшкодування, яка листом вих.№193-00113/1-15/з бт була надана позивачу у повному обсязі за договорами.

5.13. Листом за вих. №1647 від 09.04.2015 відповідач повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів, але листом вих. №44/с від 10.04.2015 позивач вказав на необґрунтованість листа відповідача, оскільки за вказаним страховим випадком своєчасно і в повному обсязі позивачем надано всі необхідні документи.

5.14. Також суди встановили, що висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 26.04.2017 №16624/16-45, що складений за результатами проведення судово-економічної експертизи, встановлено, що нестача товарно-матеріальних цінностей, встановлена за актом інвентаризації від 28.01.2015 на складі позивача, документально підтверджується на суму 5 960 501,48 грн.

5.15. Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №2682/2683-18 від 29.10.2018, проведеного за результатами додаткової судової економічної експертизи, встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на складі бази позивача в м. Луганськ за адресою: м. Луганськ, 11-й Лутугинський проїзд, 5-А, у кількості 266 265 пляшок за договорами на загальну суму 5 960 501,48 грн.

5.16. Позивач наполягаючи на задоволенні позову, вказував на те, що 17.02.2015 надав відповідачу усі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, строки для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, про відмову від такої виплати чи строки для повідомлення про відкладення розгляду страхової події минули 02.04.2015, однак, станом на 23.05.2016 відповідач не виплатив страхове відшкодування за договорами.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

6.2. Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями статті 21 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

6.3. Згідно із пунктами 2, 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

6.4. Статтею 990 Цивільного кодексу України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

6.5. Указом виконуючого обов`язки Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 (далі-Указ) уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

6.6. Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указу та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (ч.1). Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу (ч.2).

6.7. Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

6.8. У касаційній скарзі як на підставу для її задоволення позивач посилається на те, що оскільки дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №1079-р, тому місто Луганськ не визнавалося населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення відповідача від здійснення страхового відшкодування.

6.9. Однак із такими доводами погодитися не можна, оскільки вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що територія міста Луганська, де сталася наведена позивачем подія, за наслідками якої він просить стягнути страхове відшкодування, є місцем проведення антитерористичної операції, тому відповідно до умов пунктів 6.1 договорів страхове відшкодування не здійснюється.

6.10. При цьому слід зазначити, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до наказу Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014. Місто Луганськ є обласним центром Луганської області та знаходиться в адміністративних межах Луганської області, що є загальновідомим фактом, який згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає доведенню.

6.11. Положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014, у редакції на час виявлення зникнення застрахованого майна, не ставили неможливість здійснення страхового відшкодування у залежність від наявності у переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідного населеного пункту, таких обмежень не визначено і у подальших редакціях цього Закону.

6.12. Виходячи із встановлених судами обставин справи, доводів сторін, вбачається, що звільнення відповідача від відповідних витрат передбачено не положеннями наведеного Закону, а умовами укладених договорів, у яких визначено такі підстави, як це було встановлено судами.

6.13. З викладеного також вбачається, що посилання скаржника на те, що вищевказаний наказ Антитерористичного центру стосується Донецької та Луганської областей, а не безпосередньо міста Луганська, є безпідставними.

6.14. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що місто Луганськ є територією, на якій здійснювалася антитерористична операція з 13.04.2014, а застраховані товарні цінності на час виявлення їх зникнення знаходилися на цій території.

6.15. Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про те, що зібрані у справі докази свідчать про те, що у період виявлення відсутності матеріальних цінностей, застрахованих відповідачем, а саме 28.01.2015, встановлений в Україні публічний порядок на території вищезазначеного населеного пункту (м. Луганськ) забезпечений не був, подія мала місце на території, яка підконтрольна бойовикам, що унеможливлювало виконання належним чином умов договорів.

6.16. Додатково до викладеного, здійснивши юридичну оцінку обставинам справи, слід зазначити, що із встановлених судами обставин справи вбачається, що 28.01.2015 позивачем було виявлено факт відсутності майна, і не встановлено, що ця дата є датою крадіжки. Отже виходячи із великого обсягу зниклого майна, місця його зберігання, можна дійти висновку, що і сам позивач не міг на непідконтрольній Україні території забезпечити належне збереження майна, несучи при цьому відповідні ризики наслідків своєї господарської діяльності.

6.17. Доводи скаржника із посиланнями на повідомлення про початок досудового розслідування №65/4-1966 від 31.01.2015 СВ Старобільського РВ ГУМВС України у Луганській області, лист №5913 від 23.09.2016, та витяг із кримінального провадження №12015130580000129 про те, що втрата застрахованого майна відбулася саме у зв`язку з крадіжкою невідомими особами такого майна зі складів позивача шляхом пошкодження замків та пломб на дверях складів, а не внаслідок подій, зазначених у пунктах 6.1. договорів (зокрема, проведення антитерористичної операції), були оцінені судом апеляційної інстанції, і цей суд дійшов висновку про те, що у вказаному повідомленні слідчого йдеться про те, що згідно раніше поданої заяви ТОВ «Баядера Логістик» про вчинення злочину, убачається, що вказана заява позивача зареєстрована в ЄДРДР за №12015130580000129 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України. Проте, із зазначеного повідомлення не убачається, що спосіб проникнення до складу позивача був таким, який би давав підстави зробити ствердний висновок, що таємне викрадення майна останнього було зі зломом, оскільки крадіжка зі зломом, як спосіб проникнення до складу, до кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 Кримінального кодексу України, не відноситься.

6.18. Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та частково зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, що, відповідно до приписів статі 300 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається, а сама лише необхідність додатково дослідити докази, які вже були досліджені судами, не є підставою, яка б була передбачена процесуальним законом для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд.

6.19. За вказаних обставин доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, вказаних обставин не спростовують.

6.20. Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що відсутність у відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України покладає на нього відповідальність за зобов`язаннями з договорів страхування, не може бути підставою для задоволення касаційної скарги, оскільки із встановлених судами обставин справи та умов укладених договорів страхування не вбачається, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України ставиться у залежність для відповідальності відповідача.

6.21. Та обставина, що договори страхування були укладені вже після початку проведення антитерористичної операції, не дає правових підстав вважати, що суди неправомірно відмовили у позові, у самій касаційній скарзі даний факт лише констатується скаржником, і таких правових підстав не наводиться.

6.22. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу щодо їх законності, знайшли своє підтвердження.

6.23. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

6.24. Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. За результатами перегляду у касаційному порядку судових рішень у даній справі фундаментальних порушень не встановлено.

7.2. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову.

8. Щодо судових витрат

8.1. Відповідно до приписів статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 у справі Господарського суду міста Києва №910/9611/16, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов