Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2018 року у справі №915/457/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/457/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - Павленко О.В. (за довіреністю від 07.02.2018 № 10),

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017

(головуючий - суддя Смородінова О.Г.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2017

(головуючий - суддя Величко Т.А., судді: Лавриненко Л.В. і Філінюк І.Г.)

у справі № 915/457/17

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту; далі - Підприємство в особі Філії) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - територіальне відділення АМК) про визнання недійсним рішення територіального відділення АМК від 15.03.2017 № 5-ріш у справі № 1-26.250/67-2016 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення №5-ріш).

Позов обґрунтовано тим, що Рішення № 5-ріш прийнято за недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, за невідповідності висновків, викладених у Рішенні № 5-ріш, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, у позові відмовлено з посиланням на відсутність передбачених законом підстав для визнання Рішення №5-ріш недійсним.

У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції Підприємство зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 2 частини першої статті 129 Конституції України, порушення статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 12 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої статті 8 Закону України "Про морські порти України", недослідження судами обставин, що мають значення для справи, і просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Оскільки відповідачем не подано відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, Верховний Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

Рішенням № 5-ріш:

- визнано дії Підприємства в особі Філії, які полягали у поданні інформації в неповному обсязі територіальному відділенню АМК на вимогу голови територіального відділення АМК від 05.09.2016 №1-292/80-1266 у встановлений ним строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: подання інформації територіальному відділенню АМК в неповному обсязі у встановлені головою територіального відділення строки;

- за вчинене порушення відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Підприємство накладено штраф у сумі 68 000 грн.

Як вбачається з Рішення № 5-ріш, справу № 1-26.250/67-2016 було розпочато 07.10.2016 розпорядженням адміністративної колегії територіального відділення АМК № 72-р за власною ініціативою за ознаками порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У територіального відділення АМК на розгляді знаходилися заяви від 16.08.2016 № 1124, від 16.08.2016 № 1125 публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Миколаївський річковий порт" АСК "Укррічфлот" (далі - "МРП") про порушення Підприємством законодавства про захист економічної конкуренції.

"МРП" повідомляв, що Підприємством вчиняються дії, які призводять до суттєвого обмеження та спотворення конкуренції, а також завдають значних збитків "МРП". Такі дії полягають у відмові Підприємства в наданні дозволу на захід до Миколаївського морського порту плавзасобів заявника для здійснення перевантаження вантажів відповідно до умов договорів, укладених "МРП" із суб'єктами господарювання.

Підприємство є державним унітарним підприємством і діє як державне підприємство, створене відповідно до Закону України "Про морські порти України".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", а також згідно з наказом Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту і створення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Підприємство являє собою унітарне підприємство, що складається з центрального апарату (м. Київ), головного представництва (м. Одеса) та 13 філій у морських портах України.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.04.2014 № 184 було затверджено Положення про Миколаївську філію державного підприємства "Адміністрація морських портів України". Відповідно до пункту 1.2 даного Положення Філія діє як Філія Підприємства.

Згідно з пунктом 3.1 цього Положення Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності.

Відповідно до приписів пункту 3.4 Положення дії, які вчиняються філією у встановленому законодавством України та цим Положенням порядку, вчиняються від імені Підприємства. Підприємство несе відповідальність за всіма зобов'язаннями Філії.

З метою розгляду заяв "МРП" територіальне відділення АМК, керуючись положеннями статей 7, 17, 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного Комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21.02.2001 за № 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 30.03.2001 за № 291/5482, направило на адресу Підприємства вимогу про надання інформації від 05.09.2016 № 1-292/80-1266 (далі - Вимога), відповідно до якої у 10-ти денний термін з дня отримання Вимоги було необхідно надати інформацію по п'ятнадцяти пунктах (питаннях) та належним чином завірені копії документів. Копію Вимоги було також направлено на адресу Філії.

Вимога була отримана Підприємством 09.09.2016. За клопотанням Підприємства від 13.09.2016 № 18-09/5055 територіальним відділенням АМК було подовжено термін надання інформації на Вимогу до 23.09.2016.

23.09.2016 до територіального відділення АМК від Підприємства надійшов лист від 22.09.2016 № 18-09/5265 з відповіддю на Вимогу, із змісту якого вбачається, що Підприємство не надало відповіді на певні питання Вимоги, на деякі питання Вимоги надало інформацію в неповному обсязі, інформація не містить чітких, конкретних та однозначних відповідей на деякі питання територіального відділення АМК. Переважно відповіді Підприємства полягали лише у цитуванні норм законодавства про морські порти, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України.

Оскільки Підприємство надало інформацію на Вимогу в неповному обсязі, а також за результатами аналізу наданої Підприємством та іншої інформації, отриманої в ході розгляду заяв "МРП", у територіального відділення АМК виникла потреба у повторному витребуванні інформації, що запитувалася у Вимозі, а також в отриманні від Підприємства додаткової інформації (пояснень, документів); тому територіальне відділення АМК направило Підприємству вимогу про надання інформації від 10.10.2016 № 1-292/80-1461 (далі - Вимога-2), відповідно до якої у 7-ми денний термін з дня отримання вимоги було необхідно надати інформацію та належним чином завірені копії документів; копію Вимоги-2 було також направлено на адресу Філії.

Вимога-2 складалася з питань, ідентичних за змістом тим, на які Підприємством не було надано інформації у відповіді, наданої на Вимогу, а також інших питань. Вимога-2 була отримана Підприємством 13.10.2016, Філією - 12.10.2016. За клопотанням Підприємства подовжено строк надання інформації до 21.10.2016. Листом від 21.10.2016 № 18-09/5818 Підприємством було надано відповідь на Вимогу-2.

Зміст відповіді Підприємства на Вимогу-2 засвідчив той факт, що позивач міг та мав можливість надати інформацію у повному обсязі одразу на Вимогу. Вимога-2 та відповідь позивача на неї є належними та допустимими доказами у справі № 1-26.250/67-2016.

Відповіді на питання, що порушувалися територіальним відділенням АМК, мали важливе значення для з'ясування та встановлення дійсних обставин заяв "МРП", підтвердження чи спростування наведених заявником даних. Надані Підприємством пояснення, у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції та можливому порушенні справи, у розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції" вважалися б доказами у справі.

Територіальним відділенням АМК було сформовано певний перелік питань, що стосувалися обставин заяв "МРП", за результатами аналізу змісту відповідей на які можливо було б дійти певних однозначних висновків.

Однак Підприємство на деякі питання Вимоги надало інформацію в неповному обсязі, тобто зміст його відповідей не відповідав змісту поставлених питань; воно також не надало жодної відповіді на питання пункту 3 Вимоги.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши зміст, повноту та відповідність наданих Підприємством відповідей по суті поставлених органом АМК питань у Вимозі, оскільки дії позивача кваліфікувалися територіальним відділенням АМК в Рішенні № 5-ріш як неправомірні саме за Вимогою, що й стало підставою для визнання таких дій позивача порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення № 5-ріш.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Частиною першою статті 7 названого Закону визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, тощо.

Крім того, виходячи зі змісту статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інших документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 221 даного Закону суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Виходячи зі змісту статей 22, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання та інших документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Пункт 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає порушенням законодавства про захист економічної конкуренції подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. За таке порушення накладається штраф згідно із статтею 52 названого Закону.

За приписом частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій).

Попередні судові інстанції, з'ясувавши відсутність передбачених статтею 59 названого Закону підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, дійшли висновку про відсутність у зв'язку з цим і підстав для задоволення позовних вимог.

Так, названі судові інстанції, встановивши: що голова територіального відділення АМК у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у Підприємства в особі Філії відповідну інформацію, а останнє, у свою чергу, зобов'язане було надати таку інформацію у встановлені строки; що відповіді на питання, які ставилися у Вимозі, мали важливе значення для з'ясування та встановлення дійсних обставин заяв "МРП"; факт надання позивачем відповіді на питання Вимоги в неповному обсязі та ненадання жодної відповіді на питання пункту 3 Вимоги; факт надання Підприємством відповіді (інформації) на Вимогу-2, зміст якої засвідчив той факт, що позивач мав можливість надати інформацію у повному обсязі одразу на Вимогу; Вимога-2 та відповідь на неї є належними та допустимими доказами у справі № 1-26.250/67-2016, - дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не було досліджено таких обставин: який саме обсяг інформації є повним; чи володіло Підприємство необхідним обсягом інформації; чи могло Підприємство надати інформацію у повному обсязі, - спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень. Крім того, Вимога-2 була надіслана територіальним відділенням АМК у зв'язку з поданням позивачем інформації на Вимогу в неповному обсязі та складалася з питань, ідентичних за змістом тим, на які Підприємством не було надано інформації у відповіді, наданій листом від 22.09.2016 № 18-09/5265, а також інших питань, в отриманні відповідей на які у територіального відділенням АМК виникла потреба у зв'язку із розглядом заяв "МРП". Позивачем було надано відповідь (інформацію) на Вимогу-2, зміст якої засвідчив той факт, що позивач міг та мав можливість надати інформацію у повному обсязі одразу на Вимогу, без надіслання йому територіальним відділенням АМК Вимоги-2.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 04.07.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі № 915/457/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов