Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/549/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Лисий М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 (суддя Сівакова В.В.) у справі

за позовом Громадської організації "Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України"

до Підприємства об'єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі" та Львівської обласної ради

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Громадська організація "Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України" звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Підприємства об'єднання громадян "Мисливсько-рибальське господарство "Старичі" (далі - МРГ "Старичі") та Львівської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення Львівської обласної ради від 15.09.2015 № 1439 про надання у користування МРГ "Старичі" мисливських угідь, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням вимог статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", оскільки спірне рішення Львівською обласною радою прийнято без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма користувачами земельних ділянок, у тому числі позивачем, який є користувачем земельної ділянки площею 48 га, розташованої у межах мисливських угідь "Майдан", наданих у користування відповідачеві - МРГ "Старичі".

У відзиві на позовну заяву МРГ "Старичі" заперечуючи проти її задоволення, наголосило на безпідставності вимог позивача, чиє право користування мисливськими угіддями припинилося 11.02.2012, що встановлено, зокрема, у судовому порядку під час розгляду справи № 813/7500/14.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Суди, відмовляючи у задоволенні вимог, установили відсутність порушення прав позивача оспорюваним рішенням Львівської обласної ради від 15.09.2015 № 1439 про надання у користування МРГ "Старичі" мисливських угідь, оскільки позивач на момент прийняття спірного рішення вже не є користувачем земельної ділянки, мисливські угіддя на території якої надано у користування відповідачеві, а тому визнано безпідставним посилання позивача на необхідність отримання у нього погодження.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Громадська організація "Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд із підстав недослідження наданих позивачем доказів, зокрема розпорядження Ради Міністрів УРСР від 17.10.1964 № 1555-р, яким виділено окружній раді всеарміського військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу, правонаступником якого є позивач, землі площею 48 га та укладеного на виконання цього розпорядження договору про передачу у користування Окружній раді всеарміського військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу цієї земельної ділянки площею 48 га для будівництва та експлуатації озер без зазначення строку дії. При цьому, наведені обставини встановлено судовими рішеннями у справі № 6/76(6/159). Тобто на час прийняття оспорюваного рішення Львівської обласної ради позивач був користувачем земельної ділянки, розташованої у межах земельної ділянки, наданої відповідачеві.

Скаржник зазначив, що згідно з постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2016 у справі № 914/3260/15 скасовано пункт 1 рішення Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 21.04.2015 № 37-22/VІ "Про погодження користування мисливськими угіддями", а отже безпідставними є посилання судів на факт скасування рішення Старичівської сільської ради від 30.06.2011 № 163, відповідно до якого позивачеві надано згоду на продовження терміну користування мисливськими угіддями. Таким чином,на час прийняття оскаржуваного рішення Львівською обласною радою позивач продовжив строк користування угіддями та мав у зв'язку із цим переважне право на отримання у користування мисливських угідь на новий строк.

У відзиві на касаційну скаргу МРГ "Старичі" просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, наголошуючи на правомірності встановлення судами обставин щодо припинення права позивача як користувача мисливських угідь внаслідок закінчення строку користування цими угіддями з 11.02.2012 та недоведеність порушення вимог статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" під час прийняття обласною радою спірного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами, під час розгляду справи № 914/3260/15 за позовом Мисливсько-рибальського господарства "Майдан" (далі - МРГ "Майдан") до Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України про скасування рішення Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 21.04.2015 № 37-22/VІ "Про погодження користування мисливськими угіддями" було встановлено такі обставини:

- рішенням Львівської обласної ради від 11.02.1997 № 127 "Про надання мисливських угідь користувачам у Львівській області" надано ВМТ ЗРУ "Майдан" у користування мисливські угіддя загальною площею 37000 га терміном на 15 років;

- рішенням Львівської обласної ради від 27.01.1998 № 278 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 11.02.1997 № 127 "Про надання мисливських угідь користувачам у Львівській області" внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 11.02.1997 № 127 щодо площі мисливських угідь, наданих ВМТ ЗРУ "Майдан" у користування - визначено, що загальна площа угідь становить 41025 га;

- рішенням Львівської обласної ради від 23.06.2005 № 380 "Про внесення змін до рішення обласної ради від 11.02.1997 № 127 "Про надання мисливських угідь користувачам у Львівській області" у зв'язку зі зміною юридичної назви користувачів мисливськими угіддями, внесено відповідні зміни до рішення Львівської обласної ради від 11.02.1997№ 127. У додатку № 5 до рішення зазначено, що ТВМР ЗРУ "Майдан" надається у користування 41025 га угідь;

- 01.02.2010 між Старичівською сільською радою та МРГ "Майдан" укладено договір № 012010 про співробітництво в галузі організації та розвитку мисливського та стрілецько-стендового спорту, спортивного рибальства, туризму, ведення мисливського та рибальського господарства, соціального захисту населення, терміном на 10 років;

- рішенням ради від 30.06.2011 № 163 "Про надання згоди МРГ "Майдан" ТВМР ЗРУ на продовження терміну користування мисливськими угіддями" надано згоду МРГ "Майдан" на продовження терміну користування мисливськими угіддями на території земель ради в межах рішення Львівської обласної ради від 11.02.1997 № 127 "Про надання мисливських угідь користувачам у Львівській області" зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Львівської обласної ради від 23.06.2005 № 308;

- рішенням Львівської обласної ради від 09.10.2012 № 601 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області Мисливсько-рибальському господарству "Майдан" товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України" МРГ "Майдан" надано у користування мисливські угіддя терміном на 15 років у визначених межах згідно з додатком (пункт 1). Визнано таким, що втратив чинність пункт 4 у частині 1 рішення Львівської обласної ради від 02.08.2012 № 568 "Про користування мисливськими угіддями у Львівській області" (пункт 2). Доручено Львівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства в місячний строк укласти договір про умови ведення мисливського господарства з користувачем мисливських угідь відповідно до пункту 1 цього рішення (пункт 3). У додатку визначено межі мисливських угідь та площу 37828 га;

- на підставі рішення Львівської обласної ради від 09.10.2012 № 601 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та МРГ "Майдан" 19.10.2012 укладено договір № 43 про умови ведення мисливського господарства;

Крім того, судами установлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 у справі № 813/7500/14 визнано протиправним пункт 1 рішення Львівської обласної ради від 09.10.2012 № 601 щодо надання МРГ "Майдан" у користування мисливських угідь терміном на 15 років у визначених межах згідно з додатком до цього рішення. Визнано протиправним і скасовано пункт 3 рішення Львівської обласної ради від 09.10.2012 № 601 щодо доручення Львівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства у місячний строк укласти договір про умови ведення мисливського господарства із користувачем мисливських угідь відповідно до пункту 1 цього рішення.

У цій постанові суду зазначено, що Львівська обласна рада прийняла рішення про надання мисливських угідь у користування МРГ "Майдан" без згоди Яворівської КЕЧ, яка є користувачем відповідної земельної ділянки, що суперечить вимогам статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання".

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що рішенням Старичівської сільської ради від 21.04.2015 № 37-22/VІ "Про погодження користування мисливськими угіддями" скасовано рішення ради від 30.06.2011 № 163 "Про надання згоди МРГ "Майдан" ТВМР ЗРУ на продовження терміну користування мисливськими угіддями" щодо погодження МРГ "Майдан" на користування мисливськими угіддями. Погоджено надання у користування МРГ "Старичі" ТВМР "Старичі" мисливських угідь на території земель ради загальною площею 394,9 га у межах, визначених згідно з додатком № 1 до цього рішення. Зобов'язано МРГ "Старичі" ТВМР "Старичі" неухильно дотримуватися природоохоронного законодавства і принципів раціонального природного користування. У рішенні зазначено, що приймаючи його, рада врахувала постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 у справі № 813/7500/14.

Рішенням Львівської обласної ради від 15.09.2015 № 1439 надано у користування МРГ "Старичі" мисливські угіддя загальною площею 36520,2 га терміном на 15 років у визначених межах, згідно з додатком до цього рішення. Доручено Львівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства у місячний термін укласти договір про умови ведення мисливського господарства із користувачем мисливських угідь відповідно до пункту 1 цього рішення.

29.09.2015 між Львівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та МРГ "Старичі" укладено договір № 78 про умови ведення мисливського господарства.

Предметом спору у справі № 914/549/17 є вимога Громадська організація "Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України" про визнання протиправним та скасування рішення Львівської обласної ради від 15.09.2015 № 1439 про надання у користування МРГ "Старичі" мисливських угідь з огляду на порушення вимог статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та прийняття спірного рішення без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма користувачами земельних ділянок, у тому числі позивачем.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла під час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено форму і зміст позовної заяви, яка повинна містити, у тому числі, зміст позовних вимог, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Згідно зі статтею 32 цього Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (стаття 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 35 цього Кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" закінчення строку користування свідчить про припинення права користування мисливськими угіддями.

Отже, суди дійшли висновку, що оскільки рішення від 30.06.2011 № 163 та від 09.10.2012 № 601 скасовано, право позивача як користувача мисливськими угіддями припинилося 11.02.2012, адже згідно з рішенням Львівської обласної ради від 11.02.1997 № 127 "Про надання у користування мисливських угідь у Львівській області" мисливські угіддя було надано для ведення мисливського господарства терміном на 15 років. Протягом цього періоду у додатки до зазначеного рішення неодноразово вносилися зміни щодо опису меж і площі мисливських угідь, змінювалося юридична назва, при цьому строк користування мисливськими угіддями, визначений рішенням від 11.02.1997 № 127, залишився незмінним і закінчився 11.02.2012.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить, зокрема, вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.

Судами попередніх інстанцій установлено, що як убачається із матеріалів справи, позивач на час прийняття Львівською обласною радою спірного рішення від 15.09.2015 № 1439 не є користувачем земельної ділянки, мисливські угіддя на території якої надано у користування МРГ "Старичі", посилання позивача на необхідність отримання у нього погодження є безпідставними.

Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно і повно встановлених судами.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема стосовно того, що оскільки на момент прийняття Львівською обласною радою рішення від 15.09.2015 № 1439 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області МРГ "Старичі" не було підстав для отримання погодження у позивача, який не є землекористувачем чи землевласником, а отже вимоги статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не порушено, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2017 у справі № 914/549/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак