Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1240/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод"

представник позивача - Ципляк П. С.

відповідач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"

представник відповідача - Курінний С.Ю.

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь"

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" на рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2017 (Суддя Матюхін В. І.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018 (Головуючий суддя - Будко Н. В., судді Мартюхіна Н. О., Татенко В. М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь", про визнання недійсним договору та відсутнім права вимоги,

Короткий зміст позовних вимог

1. 24.03.2016 Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" (далі - Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (далі - Третя особа) з позовом про визнання недійсним з моменту вчинення договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до Договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 (далі - Договір поруки), укладеного між Позивачем та Відповідачем; визнання відсутнім у Відповідача права вимоги стягнення заборгованості з Позивача на підставі кредитного договору № 70 від 23.12.2010 (далі - Кредитний договір) та Договору поруки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договором № 1 від 04.02.2011 без попередньої згоди Позивача як поручителя встановлено нові (не передбачені відпочатку) умови щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, невиконання яких згідно з пунктом 3.1.1 Кредитного договору є підставою для підвищення процентної ставки на 1 процентний пункт, з огляду на що порука за Договором поруки припинилась з 04.02.2011 на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Обставина припинення поруки вже була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/10189/15, що набрало законної сили. Таким чином, станом на час підписання договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до Договору поруки останнього вже юридично не існувало, у зв'язку з чим, зважаючи на те, що зміна договору, який втратив чинність, неможлива, правомірним є висновок про те, що вказаний Договір про внесення змін не може бути спрямований на реальне настання наслідків, а тому підлягає визнанню недійсним з моменту вчинення. Припинення поруки є підставою для припинення з 04.02.2011 права вимоги стягнення.

2. Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 скасовано. Справу № 905/1240/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 12.10.2017 Господарський суд Донецької області прийняв рішення, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що наслідком укладення 04.02.2011 Договору № 1 про внесення змін до Кредитного договору не стало припинення поруки в порядку статті 559 ЦК України, оскільки укладенням цього договору не збільшився обсяг відповідальності Поручителя, цією угодою сторони погодили умови (встановили винятки з операцій на поточних рахунках Позичальника, які не повинні враховуватись під час визначення щоквартального кредитного обороту), у разі настання яких (вони могли і не настати) міг збільшитись обсяг відповідальності Позичальника, і, як наслідок, Поручителя, тобто прямого збільшення відповідальності за Кредитним договором не передбачено. Суди відхилили посилання Позивача на судові рішення у справах № 910/10189/15 та № 910/16157/14, оскільки у них судами зроблені висновки, які стосуються спірного питання у даній справі, у той час як згідно з статтею 35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, саме обставини, встановлені таким рішенням. Також судами відмовлено у задоволенні заяви про застосування позовної давності, у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 27.02.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

5. 10.04.2018 Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення подану касаційну скаргу, рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018 залишити без змін.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Висновок судів про відсутність підстав для припинення поруки ставить під сумнів судові рішення у справах № 910/10189/15 та № 910/16157/14, порушує приписи статті 35 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, а також практику Європейського суду з прав людини.

7. Судами попередніх інстанцій не застосовано статтю 559 ЦК України щодо припинення поруки, оскільки встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення підлягало погодженню з Позивачем як з Поручителем, а відсутність такого погодження зумовлює припинення поруки за цим договором з моменту встановлення цих умов. Наведене також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-1100цс12.

8. Обставина щодо припинення поруки вже була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/10189/15, яке набрало законної сили.

9. Судами не було застосовано статті 203, 215 ЦК України, оскільки договір про внесення змін до Договору поруки не може бути спрямованим на реальне настання наслідків у зв'язку з тим, що на час його укладення порука за Договором поруки була припинена, що є підставою для визнання цього договору недійсним з моменту вчинення. Наведене також підтверджується правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 23.06.2014 у справі № 910/22121/13.

10. Припинення поруки в порядку статті 559 ЦК України є підставою для припинення з 04.02.2011 права вимоги стягнення з Позивача заборгованості.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

11. Судом у справі № 910/10189/15 не встановлювались обставини щодо припинення Договору поруки.

12. Укладаючи Договір поруки, враховуючи викладені у ньому умови, фактично мало місце надання Позивачем своєї згоди на забезпечення порукою зобов'язань як на умовах існуючого договору так і зобов'язань, що можуть виникнути в майбутньому при укладенні додаткових угод до Кредитного договору.

13. Необґрунтованим є посилання Скаржника на порушення судами статей 203, 215 ЦК України, оскільки укладаючи договір про внесення змін до Договору поруки дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цією додатковою угодою, а протилежного суду не доведено.

Позиція Верховного Суду

14. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункти 7, 9) щодо не застосування судами норм статей 203, 215, 559 ЦК України, оскільки, як встановлено судами, наслідком укладення 04.02.2011 між сторонами договору № 1 про внесення змін до Кредитного договору не стало збільшення обсягу відповідальності поручителя, та, відповідно, припинення поруки в порядку статті 559 ЦК України, а тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Договору № 1 про внесення змін до Кредитного договору відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України.

15. За змістом положень статті 35 ГПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами, не підлягають доказуванню при розгляді справи обставини, встановлені судами у господарській, цивільній або адміністративній справі. При цьому обов'язковими під час розгляду господарським судом є саме обставини, тобто встановлені судами на підставі поданих доказів факти наявності або відсутності певних подій, викладені в рішенні зі спору між тими ж особами. Разом з цим правова оцінка, надана судами під час розгляду справи цим обставинам справи, а також висновки суду не є тими обставинами, які не підлягають доказуванню в господарському процесі на підставі наведеної норми. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 911/419/17. Таким чином обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду про безпідставність посилання на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/10189/15 та постанову Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у справі № 910/16157/14, оскільки у вказаних судових рішеннях зроблені саме висновки які стосуються спірного питання у даній справі. На підставі наведеного Суд відхиляє посилання Скаржника (пункти 6, 8 ) на вказані судові рішення як на підставу своїх вимог та аргументи щодо того, що судами попередніх інстанцій поставлено під сумнів ці рішення.

16. Відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Втім, враховуючи, встановлені у справі наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання відсутнім у Відповідача права вимоги щодо стягнення з Поручителя боргу за Кредитним договором. У зв'язку з чим доводи Скаржника (пункт 10) наведених висновків судів не спростовують.

17. Враховуючи наведене законні та обґрунтовані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки, тому відсутні підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 12.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 905/1240/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак