Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5742/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" (далі - ПАТ "УБРР")

на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017

(суддя Морозов С.М.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017

(головуючий - суддя Куксов В.В., судді: Корсакова Г.В. і Яковлєв М.Л.)

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ"Укргазбанк")

до ПАТ "УБРР"

про стягнення 758 901,55 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ АБ"Укргазбанк" (далі також Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "УБРР" (далі також Відповідач) про стягнення заборгованості за угодою про залучення коштів на умовах субординованого боргу від 28.04.2015 (далі - Угода) в сумі 758 901,55 грн., з яких 666 338,79 грн. - процентів за користування коштами та 92 562,76 грн. пені.

Позовна заява мотивована тим, що: Відповідачем починаючи з 27.09.2016 до 19.12.2016 в односторонньому порядку було призупинено сплату процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на період призупинення) до рівня 5,5%, з урахуванням якої і було виплачено Позивачу відсотки за відповідним боргом; оскільки розмір процентної ставки, за умовами Угоди, може бути змінено лише за домовленістю сторін, стягненню підлягає недоплачена сума процентів, а також сума пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017: позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 666 338,79 грн. процентів за користування коштами на умовах субординованого боргу; 92 562,76 грн. пені; 11 383,55 грн. судового збору.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що Відповідачем не доведено відсутності у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами укладеної ним з Позивачем Угоди.

ПАТ "УБРР", посилаючись на прийняття оскаржуваних судових рішень з порушеннями та неправильним застосуванням норм матеріального права, в тому числі статей 3, 6, 204, 212, 525, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Так, згідно з доводами, викладеними в касаційній скарзі:

- висновки судових інстанцій, покладені в основу оскаржуваних рішення та постанови, не враховують положень ЦК України;

- призупинення Відповідачем сплати процентів за субординованим боргом за Угодою з одночасною зміною процентної ставки в межах періоду віднесення Відповідача до категорії проблемних є одностороннім правочином Відповідача, вчиненим на підставі умов Угоди, причому ні такі умови, ані зазначений правочин недійсними не визнавалися.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ АБ"Укргазбанк" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення, зазначаючи про правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки призупинення сплати відсотків за субординованим боргом за Угодою можливо було здійснити лише шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди.

Розгляд касаційної скарги ПАТ "УБРР" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Позивачем (інвестор) та Відповідачем (банк-боржник) було укладено Угоду, за умовами якої, зокрема, з метою підвищення рівня капіталізації банку-боржника інвестор передає незабезпечені кошти у сумі 28 000 000 грн. на строк з 28.04.2015 по 27.04.2021 на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку-боржника, а останній зобов'язується повернути такі кошти у строк та на умовах, визначених цією угодою, та сплатити інвестору проценти за користування наданими коштами;

- у підпункті 2.3.2 Угоди зазначено, що банк-боржник за власною ініціативою або за вимогою НБУ має право призупинити сплату процентів за субординовним боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення) у разі, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного. Розмір зміненої відповідно до цього підпункту процентної ставки встановлюється на дату прийняття відповідного рішення та не може бути більшим облікової ставки Національного банку України. Така процента ставка не може бути більшою, ніж процентна ставка, що передбачена в Угоді;

- відповідно до пункту 5.3 Угоди питання, які не врегульовані Угодою, регулюються чинним законодавством, в тому числі Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (далі - Інструкція);

- на виконання умов Угоди Позивач перерахував Відповідачу кошти в сумі 28 000 000 грн.;

- Відповідач листом від 28.09.2016 № 09/421 повідомив Позивача, що на підставі підпункту 2.3.2 Угоди він починаючи з 27.09.2016 призупиняє сплату процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки до рівня 5,5% річних до прийняття рішення Правлінням НБУ про визнання діяльності банку такою, що відповідає вимогам банківського законодавства. У подальшому листом від 21.12.2016 № 09/601 Відповідач повідомив Позивача про прийняття відповідного рішення Правління НБУ, у зв'язку з чим Відповідач 20.12.2016 здійснив виплату нарахованих та несплачених відсотків за Угодою за період з 01.09.2016 по 30.11.2016 у повному обсязі, а також з 20.12.2016 відновив нарахування та сплату відсотків за ставкою згідно з пунктом 1.2 Угоди;

- спір виник внаслідок того, що за умовами пункту 1.2. Угоди процента ставка змінюється за домовленістю сторін, шляхом підписання додаткової угоди до цієї Угоди (на що посилається Позивач), натомість підпунктом 2.3.2 Угоди Відповідачу надано право в односторонньому порядку за власною ініціативою або за вимогою НБУ призупинити сплату процентів з одночасною зміною розміру процентної ставки; відтак Відповідач вважає, що розмір процентної ставки в період з 27.09.2016 по 19.12.2016 було ним змінено відповідно до умов Угоди;

- рішенням Правління Національного банку України від 21.06.2016 № 82-рш/бт ПАТ "УБРР" було віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, у зв'язку з чим Відповідачем 26.09.2016 скликано позачергові загальні збори акціонерів, на яких і прийнято рішення про вчинення одностороннього правочину з призупинення сплати процентів та зміни процентної ставки за користування коштами на умовах субординованого боргу до рівня 5,5%;

- пунктом 4.2 Угоди передбачено, що за прострочення сплати процентів та/або повернення коштів банк-боржник сплачує інвестору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили також з такого:

- відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІІ Інструкції передбачалося призупинення сплати процентів за субординованим боргом з одночасною зміною розміру процентної ставки (на строк призупинення) за ініціативою банку-боржника або за вимогою Національного банку України до банку-боржника щодо призупинення такої сплати (за рішенням комісії Національного банку України) у разі, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного. Аналогічне положення містилося в згаданому підпункті 2.3.2 Угоди;

- у подальшому постановою Правління Національного банку України від 08.10.2015 № 683, яка набрала чинності з 12.11.2015, пункт 3.8 Інструкції було змінено, і за станом на дату призупинення Відповідачем сплати процентів та процентної ставки за користування коштами на умовах субординованого боргу редакція цього пункту вже не містила положень щодо можливості Відповідача вчинення такого одностороннього правочину.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача заявленої суми процентів за користування коштами на умовах субординованого боргу та пені.

Відповідно до положень ЦК України:

- за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046);

- позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (стаття 1048);

- зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526);

- у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611).

З огляду на зазначені законодавчі приписи та з'ясувавши факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Угодою перед Позивачем у вигляді невиплати процентів за Угодою у встановленому нею розмірі, попередні судові інстанції дійшли висновку про наявність підстав для стягнення сум відповідних процентів, а також пов'язаної з їх невиплатою пені.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Посилання скаржника на порушення судами статті 212 ЦК України у зв'язку з наявністю у підпункті 2.3.2 Угоди "відкладальної обставини" суд не вважає доречним, оскільки із з'ясованого судами змісту даного підпункту Угоди ніякої відкладальної обставини не вбачається, тому що в ньому не йдеться ні про настання, ані про зміну прав та обов'язків сторін Угоди, які були встановлені вже в момент укладення останньої і в подальшому ніяк не змінювалися, в тому числі і в частині підпункту 2.3.2 Угоди.

Інші аргументи скаржника з посиланням на порушення судами статей 3, 6, 11, 204 ЦК України ґрунтуються на невірному розумінні скаржником змісту того ж підпункту Угоди. Всупереч думці скаржника, передбачена цією умовою Угоди (зміст якої з'ясовано попередніми судовими інстанціями) право банку-боржника за власною ініціативою або за вимогою НБУ призупинити сплату процентів за користування коштами з одночасною зміною розміру процентної ставки не означає можливості вчинення Відповідачем зазначених дій в односторонньому порядку (як це мало місце в даній справі), а, в сукупності з умовою пункту 1.2 тієї ж Угоди (щодо зміни процентної ставки за домовленістю сторін), свідчила лише про право Відповідача ініціювати перед Позивачем призупинення сплати процентів з одночасною зміною розміру процентної ставки (у разі, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного), і в разі незгоди інвестора - вирішувати відповідне питання у встановленому законом порядку, а не на власний розсуд.

Водночас суд бере до уваги доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням застосованих ними норм матеріального права, в тому числі ЦК України.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 910/5742/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов