ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

Cправа № 916/1482/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Білоуса В. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

учасники справи:

представник боржника - ОСОБА_1 - Швець К. О. в режимі відеоконференції,

представник кредитора АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління "Ощадбанк" - Бабенко Н. С. в режимі відеоконференції,

керуючий реструктуризацією - Коваленко І. А. - особисто в режимі відеоконференції,

представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління "Ощадбанк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022

у складі колегії суддів: Аленіна О. Ю. (головуючого), Поліщук Л. В., Філінюка І. Г.

та постанову Господарського суду Одеської області від 27.01.2022

у складі судді Лепехи Г. А.

у справі за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

На розгляд Суду постало питання обґрунтованості прийняття рішення про визнання фізичної особи банкрутом та введення процедури погашення боргів у справі про неплатоспроможність.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 10.06.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Коваленко І.А.

2. 23.09.2021 ухвалою Господарського суду Одеської області визнано вимоги кредиторів ОСОБА_1 :

- Головне управління ДПС в Одеській області (з вимогами до боржника в сумі 5 097,99 грн та 4 540 грн судового збору;

- Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк") з вимогами до боржника в сумі 3 624 452,61 грн та 4 540 грн судового збору;

- ОСОБА_2 з вимогами до боржника в сумі 6 570 743,92 грн та 4 540 грн судового збору.

3. Зазначеною ухвалою також зобов`язано керуючого реструктуризацією організувати проведення зборів кредиторів у відповідності з п. 1, ч. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду.

4. Враховуючи п. 1-2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, вирішено провести збори кредиторів ОСОБА_1 шляхом опитування з наступних питань: заслуховування звіту арбітражного керуючого про результати перевірки декларацій та майнового стану боржника; розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення із клопотанням до Господарського суду Одеської області про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

5. Кредиторам було надіслано запит-повідомлення від 30.09.2021 про проведення зборів кредиторів шляхом опитування. Запит-повідомлення разом з Проектами рішень по трьом питанням було направлено кредиторам на електронні адреси.

6. Кредиторів попереджено, що вони мають надіслати свою відповідь із прийнятим рішенням (за, проти чи утримався) та документи, що підтверджують відповідні повноваження представників, на електронну адресу арбітражного керуючого у строк до 17.00 07.10.2021.

7. Враховуючи, що відповіді від жодного кредитора не надійшло, керуючий реструктуризацією Коваленко І.А. складено акт від 07.10.2021 про визнання зборів кредиторів таким, що не відбулися.

8. Повторний запит-повідомлення разом з Проектами рішень по трьом питанням було направлено кредиторам на електронні адреси, з попередженням про те, що вони мають надіслати свою відповідь із прийнятим рішенням (за, проти чи утримався) та документи, що підтверджують відповідні повноваження представників, на електронну адресу арбітражного керуючого у строк до 10.00 20.12.2021.

9. Враховуючи відсутність станом на 10.00 20.12.2021 отриманих відповідей з питань порядку денного у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , збори кредиторів боржника - фізичної особи вирішено визнано такими, що не відбулося.

10. Втретє запит-повідомлення разом з Проектами рішень по трьом питанням було направлено кредиторам на електронні адреси 20.12.2021 року з попередженням про те, що вони мають надіслати свою відповідь із прийнятим рішенням (за, проти чи утримався) та документи, що підтверджують відповідні повноваження представників, на електронну адресу арбітражного керуючого строк до 10.00 17.01.2022.

11. 17.01.2022 рішенням зборів кредиторів вирішено не схвалювати план реструктуризації боргів боржника, погоджено звернення до суду з клопотанням про визнання ОСОБА_1 банкрутом, введення процедури погашення боргів боржника, призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Коваленко І. А.

12. 18.01.2022 до суду першої інстанції від АТ "Ощадбанк" надійшло клопотання про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Кредитор стверджує, що боржником в декларації про майновий стан не були зазначені батьки декларанта, а також інші особи, які за характеризуючими ознаками спільного проживання, пов`язаності спільним побутом та наявність спільних прав та обов`язків, а саме - ОСОБА_2 , які згідно з матеріалами справи мешкає разом з боржником. Також відсутня будь-яка інформація щодо доходів та майна членів сім`ї декларанта. Кредитор також вказує, що в деклараціях боржником зазначено "член сім`ї не надав інформації", однак до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була для заповнення розділів ІІ та ІІІ декларацій про майновий стан. АТ "Ощадбанк" вказує, що у звіті відображена інформація щодо відсутності факту декларування майна при перетині кордону, проте не надано такої інформації відносно членів сім`ї боржника, що суперечить п. 9 ч. 5 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, а також ні декларація, ні звіт арбітражного керуючого не відображає інформацію щодо наявності чи відсутності доходів ПП "Сіті-Білдінг" за попередні три роки, який є на 50% доходом ОСОБА_1 , не відображено інформації щодо перетину кордону боржником та членами сім`ї. таким чином, на думку кредитора, ОСОБА_1 подав неповну інформацію щодо членів сім`ї та їх доходів та ухиляється від виконання своїх фінансових зобов`язань перед кредиторами.

13. 20.01.2022 керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Коваленко І. А. подано до суду першої інстанції клопотання про визнання ОСОБА_1 банкрутом та переходу до процедури погашення боргів боржника.

14. Заперечуючи проти клопотання керуючого реструктуризацією АТ "Ощадбанк" стверджував, що його було позбавлено можливості прийняти участь у зборах кредиторів. Кредитор також наголошує на відсутності в декларації про майновий стан боржника інформації про батьків боржника та інших осіб, які спільно з ним проживають та пов`язані спільним побутом, а саме ОСОБА_2 , яка є колишньою дружиною боржника та його кредитором. При цьому, АТ "Ощадбанк" вказує, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвали шлюб у 2004 році, наразі зареєстровані за однією адресою, а у 2009 році у них народилася спільна дитина, що за твердженням банку, свідчить про те, що фактичні шлюбні відносини між ними не припинені та ці особи пов`язані спільним побутом.

15. Крім того, АТ "Ощадбанк" вказує, що зі звіту арбітражного керуючого Коваленко І. О. про проведення роботи в процедурі реструктуризації ОСОБА_1 від 19.01.2022 вбачається, що відповідно до довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області від 13.07.2021 за боржником зареєстровані транспортні засоби: DONG FENG - вантажний фургон, 2005 р.в., синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 , державні номерні знаки НОМЕР_2 , VOLKSWAGEN TRANSPORTER - легковий пасажирський, 1982 р.в., оранжевого кольору, номер кузова НОМЕР_3 , державні номерні знаки НОМЕР_4 . Однак, вказані транспортні засоби не зазначено в деклараціях про майновий стан за 2018-2020 роки ОСОБА_1 , наданих до суду.

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

16. 27.01.2022 постановою Господарського суду Одеської області припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Коваленко І. А., визнано боржника банкрутом, введено відносно боржника процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну, тощо.

17. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що боржник неспроможний самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування процедури погашення боргів, а тому суд визнав за можливе визнати ОСОБА_1 банкрутом і відкрити процедуру погашення боргів.

18. Судом першої інстанції зазначено, що рішенням зборів кредиторів від 17.01.2022 вирішено не схвалювати план реструктуризації боргів боржника, погоджено звернення до суду з клопотанням про визнання ОСОБА_1 банкрутом, введення процедури погашення боргів боржника, призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Коваленко І. А.

19. Щодо заяви АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку із зазначенням боржником у декларації про майновий стан неповної інформації, місцевим господарським судом зазначено, що вказані доводи банку спростовані доказами, наданими боржником до заперечення на заяву.

Короткий зміст апеляційної скарги

20. 16.02.2022 АТ "Ощадбанк" подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить постанову Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 скасувати та винести нову постанову про закриття провадження у справі №916/1482/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та помилковість висновків суду.

21. Скаржник вказує, що подане ним клопотання про закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність судом першої інстанції фактично не розглянуто, а лише зазначено, що доводи банку спростовуються наданими боржником доказами до заперечення на клопотання.

22. Скаржник, зазначає, що враховуючи положення п. 5 ч. 2 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства в декларації про майновий стан боржника за формою, затвердженої державним органом з питань банкрутства, не зазначені інші особи, які за характеризуючими ознаками спільного проживання, але не перебувають у шлюбі, пов`язаності спільним побутом та наявністю взаємних прав та обов`язків, а саме: ОСОБА_2 , яка, згідно матеріалів справи, мешкає разом з декларантом та відсутня будь-яка інформація щодо доходів та майна членів сім`ї декларанта.

23. АТ "Ощадбанк" наголошує, що одним з кредиторів боржника є його колишня дружина - ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою, за якою зареєстрований і сам боржник. З матеріалів справи вбачається, що подружжя розірвало шлюб 11.11.2004. Однак, як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 після розірвання шлюбу місце реєстрації не змінювали ( АДРЕСА_1 ), а у 2009 році у них народилася дитина - ОСОБА_6 , що свідчить про те, що фактичні шлюбні відносини між ними не припинені, вони продовжують проживати однією сім`єю без укладення шлюбу та пов`язані спільним побутом.

24. Таким чином, банк вважає, що боржник повинен був зазначити в декларації про майновий стан також і інформацію про доходи та майно, які належать ОСОБА_2 , однак цього зроблено не було.

25. Окрім цього, апелянт зазначає, що у декларації про майновий стан боржника за 2018-2020 роки, заявником у відповідних рядках декларацій відмічено "Член сім`ї не надав інформацію". Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу II та III декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.

26. Апелянт також зазначає, що у звіті відображена інформація щодо відсутності факту декларування майна при перетині кордону, проте не надано інформації щодо факту декларування майна при перетині кордону членів сім`ї, що прямо суперечить вимогам п.9 ч.5 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства.

27. Також, за твердженням скаржника, ані декларація, ані звіт арбітражного керуючого не відображає інформацію щодо наявності/відсутності доходів ПП "СІТІ-БІЛДІНГ" за попередні три роки, який є на 50% доходом боржника.

28. АТ "Ощадбанк" наголошує, що за боржником зареєстровано транспорті засоби, під час розгляду справи у суді першої інстанції представник боржника повідомив, що вони були відчужені за договорами купівлі-продажу, однак, такі договори у матеріалах справи відсутні. За доводами банку, оскільки вказані транспорті засоби й досі зареєстровані за боржником, їх також необхідно було зазначати у деклараціях про майновий стан за 2018-2020 роки та надати відповідні договори купівлі-продажу. Однак зазначеного зробленого не було.

29. Таким чином, AT "Ощадбанк" вважає, що боржник ухиляється від виконання фінансових зобов`язань, зокрема перед банком, шляхом надання неповної інформації щодо членів своєї сім`ї та їх доходів, а тому наявні підстави для закриття провадження у неплатоспроможність ОСОБА_1 . Однак, суд першої інстанції взагалі проігнорував зазначені AT "Ощадбанк" доводи та не надав їм належної правової оцінки.

30. Скаржник також наголошує на тому, що з боку боржника не надано жодного доказу проживання окремо з кредитором по справі ОСОБА_2 та про це не свідчить також жоден документ, який міститься у матеріалах справи.

31. Скаржник також звертає увагу, що усі рішення які приймаються на зборах кредиторів, приймаються саме ОСОБА_2 , яка має більшу кількість голосів виходячи не із власних інтересів, а виходячи із інтересів боржника ОСОБА_1.

32. Враховуючи таке, AT "Ощадбанк" вважає, що арбітражним керуючим Коваленко І. А. не у повній мірі проаналізовано та перевірено декларації ОСОБА_1 і не зазначено про такі порушення у деклараціях у своєму звіті про результати перевірки керуючим реструктуризацією декларації боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

33. 01.09.2022 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду постанову Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 залишено без змін.

34. Суд апеляційної інстанції вказав, що боржником в деклараціях про майновий стан за 2018-2020 роки лише відображено відомості про його дітей (у тому числі повнолітніх) з якими він фактично проживав, через відсутність будь-яких інших осіб, в тому числі ОСОБА_2 , з якими боржник спільно проживав протягом років, що підлягали декларуванню. Судом також зазначено, що стверджуючи про те, що між боржником та ОСОБА_2 фактичні шлюбні відносини не припинені та вони продовжують проживати однією сім`єю, АТ "Ощадбанк" не надано жодних доказів на підтвердження власних припущень. ОСОБА_2 не є членом сім`ї боржника у розумінні ст. 116 КУзПБ, а тому у боржника не було підстав для відображення даної особи у деклараціях про майновий стан за 2018-2020.

35. Відносно доводів банку, що усі рішення зборів кредиторів приймались ОСОБА_2 , на користь боржника, суд апеляційної інстанції вказав, що АТ "Ощадбанк" не надано жодних доказів на підтвердження власних тверджень та зауважив, що АТ "Ощадбанк", як кредитор у справі, також не був позбавлений можливості прийняти участь у засіданні зборів кредиторів.

36. Щодо аргументу банку, що боржником до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, суд апеляційної інстанції вказав, що зазначення у розділі II та III декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність "Член сім`ї не надав інформацію" жодним чином не суперечить вимогам законодавства, а наявність чи відсутність доказів звернення до відповідних офіційних джерел для отримання інформації про членів сім`ї жодним чином не впливають на обстави справи.

37. Щодо доводів АТ "Ощадбанк" про відсутність інформації щодо факту декларування майна при перетині кордону членами сім`ї боржника то в уточненому звіті про результати перевірки керуючим реструктуризацією декларації боржника, відображені Довідки Держмитслужби, відповідно до яких не знайдено фактів декларування майна при перетині кордону боржником, членами сім`ї боржника.

38. Щодо інформації про доходи ПП "Сіті-білдінг" суд апеляційної інстанції вказав, що дані балансу підприємства та довідка ПП "СІТІ-БІЛДІНГ" №4 від 04.10.2021 про відсутність прибутку та основних засобів, надані боржником керуючому реструктуризацією на його запит в ході процедури реструктуризації, а порушень з питання не відображення у деклараціях чи приховування доходів не встановлено. Враховуючи відсутність доходів від участі боржника у ПП "СІТІ-БІЛДІНГ", останні не знайшли своє відображення в описі активів.

39. Щодо транспортних засобів апеляційний господарський суд вказав, що за твердженням боржника, ним не зазначалися вказані транспортні засоби в декларації про майновий стан за 2018-2020 p.p., оскільки вони були відчужені ОСОБА_1 задовго до періоду декларування. Боржник не знав, що вони досі зареєстровані за ним. Крім того, у звіті про результати перевірки керуючим реструктуризацією декларації боржника від 08.07.2022 та уточненому звіті про результати перевірки керуючим реструктуризацією декларації боржника від 19.07.2022 зазначено, що транспортні засоби, зареєстровані за ОСОБА_1 - відсутні. Суд також зауважив, що наявні матеріали справи не містять, а учасниками справи, зокрема АТ "Ощадбанк", не надано доказів на підтвердження того, що вартість належних боржнику транспортного засобу перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

40. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини щодо неповноти (недостовірності) відомостей зазначених боржником у деклараціях про майновий стан не знайшли свого підтвердження, відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для закриття провадження по справі на підставі п. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

41. 26.09.2022 АТ "Ощадбанк" направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 та постанову Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 та винести нову постанову про закриття провадження у справі № 916/1482/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 о.

42. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник стверджує. що судом апеляційної інстанції застосовано п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №910/6639/20; постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №904/1454/20; постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20.

43. При цьому, скаржник наголошує на не зазначенні боржником в декларації про майновий стан ОСОБА_2 , як особи з якою боржник спільно проживає та пов`язаний спільним побутом. При цьому, з боку боржника не надано жодного доказу проживання окремо з кредитором у справі ОСОБА_2 . Про це не свідчить також жоден документ, який міститься у матеріалах справи. Скаржник також вказує на відсутність доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім`ї, яка необхідна була йому для заповнення розділу II та III декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.

44. Також, Банк звертає увагу, що договори купівлі-продажу транспортних засобів були відсутні у матеріалах справи та надані тільки в рамках апеляційного провадження без клопотання про долучення нових доказів чи доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції. Незважаючи не це, судом апеляційної інстанції прийнято ці докази. Скаржник вказує, що таким чином, суд першої інстанції, маючи інформацію про те, що боржником у деклараціях про майновий стан не заначено транспортні засоби, які за ним зареєстровано, прийнято рішення про визнання боржника банкрутом. Оскільки вказані транспорті засоби були зареєстровані за боржником, їх також необхідно було зазначати у деклараціях про майновий стан за 2018-2020 роки, чого боржником зроблено не було.

45. З урахуванням вищевикладеного, АТ "Ощадбанк" вважає, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання фінансових зобов`язань, зокрема перед Банком, шляхом надання неповної інформації щодо членів своєї сім`ї та їх доходів, а тому наявні підстави для закриття провадження у неплатоспроможність ОСОБА_1 . Однак, суди першої та апеляційної інстанції взагалі проігнорував зазначені АТ "Ощадбанк" доводи та не надав їм належної правової оцінки.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

46. 07.11.2022 до Верховного Суду від керуючого реалізацією арбітражного керуючого Коваленко І. А. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

47. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

48. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання обґрунтованості рішення про визнання боржника банкрутом та перехід до наступної судової процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи - погашення боргів боржника.

49. У цій справі колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на певні особливості правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб.

50. За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

51. Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

52. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

53. Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

54. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

55. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

56. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

57. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

58. Також КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);

59. Системне тлумачення приписів статей 123 126 КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

60. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

61. Тому, керуючий реструктуризацією зобов`язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п`ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.

62. Верховний Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

63. Отже, у силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп`ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.

64. Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.

65. Суд також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 щодо того, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

66. Пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

67. Отже, зі змісту пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ вбачається, що якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.

68. Верховний Суд звертає увагу на те, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

69. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

70. У цій справі, стверджуючи про наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, у своєму клопотанні АТ "Ощадбанк" наводив аргументи щодо неповноти інформації в поданій боржником декларації про майновий стан, зокрема, щодо відсутності інформації відносно батьків боржника та колишньої дружини ОСОБА_2 , яка, за твердженням банку, спільно проживає з ОСОБА_1 та має спільний побут; відсутність інформації щодо декларування майна при перетині кордону боржником та членами його сім`ї; не отримання інформації від офіційних джерел щодо майна членів сім`ї; відсутність інформації про доходи підприємства, яким частково володіє боржник; не відображення в декларації двох транспортних засобів, зареєстрованих за боржником.

71. Верховний Суд наголошує на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні (п. 88 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).

72. Водночас у цій справі, суд першої інстанції, ввівши постановою від 27.01.2022 процедуру погашення боргів, належним чином не дослідив питання повноти та достовірності відображення відомостей щодо майнового стану боржника, не навівши сутнісних мотивів відхилення клопотання АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі саме з підстав неповноти відомостей, зазначених у декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, з посиланням на досліджені докази або обставини.

73. За висновку суду першої інстанції про те, що доводи банку спростовані доказами, наданими боржником до заперечення на заяву, в постанові суду першої інстанції відсутні посилання на будь-які досліджені та оцінені судом докази з цього приводу.

74. Отже, суду слід було належним чином дослідити наведені АТ "Ощадбанк" доводи у клопотанні про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та відобразити мотиви їх прийняття чи відхилення у судовому рішенні, чого зроблено не було.

75. Апеляційний господарський суд, в свою чергу, відхиляючи доводи банку щодо не зазначення боржником в декларації зареєстрованих за ним транспортних засобів прийняв до уваги договори купівлі-продажу цих автомобілів, проте, в порушення вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України не дослідив питання подання/неподання таких доказів до суду першої інстанції із відображенням цих обставин та мотивів в своїй постанові.

76. Суд зауважує, що інформація, яка міститься в державних реєстрах прав на нерухоме майно, рухоме майно тощо має офіційний характер, тож з метою забезпечення повноти та достовірності відомостей та усунення сумнівів у наявності прихованих активів, така інформація має бути отримана боржником та відображена в декларації про майновий стан, а в подальшому належно перевірена керуючим реструктуризацією задля складання звіту про результати перевірки декларації боржника.

77. Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що за частиною першою статті 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника.

78. У даному контексті, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки небезпідставним доводам банку про необхідність зазначити в декларації ОСОБА_1 транспортні засоби, зареєстровані за ним, а у випадку їх продажу - відобразити такі договори.

79. Разом з тим, судами також залишено поза увагою і оцінка належності здійснення керуючим реструктуризацією своїх обов`язків щодо повної перевірки декларації про майновий стан боржника, зокрема, щодо отримання інформації та витягів з офіційних реєстрів стосовно наявності чи відсутності зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

80. Відносно висновку суду апеляційної інстанції про те, що АТ "Ощадбанк" не надало доказів спільного проживання та спільного побуту ОСОБА_1 та його колишньої дружини ОСОБА_2 задля внесення відомостей про неї в декларацію про майновий стан, Верховний Суд зауважує, що обов`язок доведення обставин наявності спільного проживання та ведення спільного побуту з колишньою дружиною боржника не може безумовно покладатися саме на кредитора. Протилежне мало б бути доведено й самим боржником з метою спростування доводів кредитора та усунення сумнівів у добросовісності боржника у процедурі про власну неплатоспроможність.

81. Таким чином, Верховний Суд вважає, що висновок суду першої інстанції та апеляційного господарського суду про перехід до наступної судової процедури у цій справі про неплатоспроможність, зроблений без надання належної оцінки обставинам справи та доводам кредитора про зазначення боржником неповної та недостовірної інформації в декларації про майновий стан як підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ.

82. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та передчасність висновків знайшли своє часткове підтвердження. Водночас відсутність у суду касаційної інстанції процесуальної можливості дослідження доказів та встановлення обставин справи унеможливлюють прийняття Верховним Судом рішення по суті справи, а тому Суд дійшов висновку про скасування прийнятих у справі постанови суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду із направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

83. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

84. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

85. Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

86. Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

87. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

88. У рішеннях ЄСПЛ у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження.

89. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

90. Однак, ухвалені у даній справі постанову місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

91. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління "Ощадбанк" підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 та постанову Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В. Розподіл судових витрат

92. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеське обласне управління "Ощадбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 та постанову Господарського суду Одеської області від 27.01.2022 у справі № 916/1482/21 скасувати.

3. Справу № 916/1482/21 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

В. Картере