ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 920/615/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927" - Матішинця В.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант 134" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" - Ромашка О.В.,

Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" - не з'явився,

ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк" - не з'явився,

Сумської міської ради - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 (у складі колегії суддів: Бородіна Л.І. (головуючий), Здоровко Л.М., Шутенко І.А.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант 134", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп", Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_6,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Фортуна-Банк", Сумської міської ради,

про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927" (далі - ТОВ "Сумське АТП-15927") звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант 134" (далі - ТОВ "Атлант 134"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (далі - ТОВ "Фактор Енергогруп") та Управління державної реєстрації територіального управління юстиції у Сумській області про: визнання за позивачем права власності як на нерухоме майно на Автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію (далі - АГНКС), що складається з виробничо-технологічного корпусу, літ. "S", прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. "S - 1"; трансформаторна підстанція літ. "ТП"; навіс літ. "V" та літ. "W"; бетонна площадка літ. "I"; огорожа № 1-4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та витребування вказаного майна від ТОВ "Фактор Енергогруп", скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Фактор Енергогруп" на зазначене нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на 01.08.2011 ТОВ "Сумське АТП-15927" було власником АГНКС, розташованої за адресою АДРЕСА_1, до складу якої, в тому числі входили вищезазначені об'єкти. Позивач стверджує, що вказане нерухоме майно вибуло з його власності на підставі ухвали Господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі № 5021/1394/2011, якою затверджено мирову угоду та додаткову угоду до неї від 28.07.2011 №1, які укладені між ТОВ "Атлант 134" та ТОВ "Сумське АТП-15927" на стадії виконання судового рішення від 15.07.2011. Посилаючись на те, що вказана ухвала суду в подальшому була скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2012, позивач доводить, що відповідне нерухоме майно вважається таким, що вибуло з його власності поза його волею, а тому наявні підстави для захисту прав позивача на підставі ст.ст. 388, 392 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 26.04.2018 позов задоволено частково. Визнано за ТОВ "Сумське АТП-15927" право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: АГНКС, що складається з виробничо-технологічного корпусу, літ. "S", площею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. "S - 1"; трансформаторна підстанція літ. "ТП"; навіс літ. "V" та літ. "W"; бетонна площадка літ. "I"; огорожа № 1-4, та витребувано вказане майно від ТОВ "Фактор Енергогруп". В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що станом на 01.08.2011 ТОВ "Сумське АТП-15927" було власником АГНКС, до складу якої входили спірні об'єкти нерухомого майна, які вибули з власності позивача на користь ТОВ "Атлант 134" на підставі ухвали Господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/11, яка в подальшому була скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2012, а тому можуть бути витребувані на підставі ст. 388 ЦК України від ТОВ "Фактор Енергогруп", як добросовісного набувача, який придбав це майно у ТОВ "Атлант 134" за відплатним договором. З урахуванням наведеного суд вказав також на наявність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно відповідно до ст. 392 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Фактор Енергогруп" на нерухоме майно, місцевий господарський суд зазначив, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Атлант 134" за судовим рішенням Сумського окружного адміністративного суду, а також станом на 27.03.2018 відсутній запис щодо третього відповідача - Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми", у зв'язку з чим дійшов висновку, що вони не можуть бути сторонами у судовому процесі в силу положень статей 4, 45 ГПК України, а отже відповідачем є лише ТОВ "Фактор Енергогруп", до компетенції якого не відноситься здійснення державної реєстрації.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 рішення Господарського Сумської області від 26.04.2018 скасовано в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову до ТОВ "Фактор Енергогруп", та закрито провадження у справі щодо ТОВ "Атлант 134". В решті рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довів наявності у нього станом на момент винесення ухвали Господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/11 права власності саме на нерухоме майно, яке на даний час зареєстроване за ТОВ "Фактор Енергогруп", що виключає можливість захисту прав позивача на підставі ст.ст. 388, 392 ЦК України.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, 29.09.2018 ТОВ "Сумське АТП-15927" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 26.04.2018 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2018 касаційну скаргу ТОВ "Сумське АТП-15927" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 залишено без руху. Надано ТОВ "Сумське АТП-15927" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків до 29.10.2018.

Усунувши наведені у вказаній ухвалі недоліки, 09.10.2018 ТОВ "Сумське АТП-15927" подало касаційну скаргу, яка за змістом є аналогічною попередній, у якій повторно просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 26.04.2018 залишити в силі.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що: суд апеляційної інстанції неналежним чином дослідив зібрані у справі докази; справу було розглянуто неповноважним складом суду; апеляційний суд здійснив невірний розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги.

ТОВ "Фактор Енергогруп" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак лише ТОВ "Сумське АТП-15927", ТОВ "Фактор Енергогруп", ОСОБА_6 скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією через свого представника. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників інших учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ТОВ "Сумське АТП-15927", ТОВ "Фактор Енергогруп", ОСОБА_6, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/2011 затверджено мирову угоду від 15.07.2011 та додаткову угоду №1 від 28.07.2011 до неї, укладену між стягувачем - ТОВ "Атлант 134" та боржником - ТОВ "Сумське АТП 15927", які є сторонами виконавчого провадження, відкритого державним виконавцем у справі про примусове виконання наказу №5011/1394/2011, виданого 11.07.2011 Господарським судом Сумської області. Боржник та стягувач домовились про укладання мирової угоди на стадії виконання судового рішення та про закінчення виконавчого провадження на таких умовах, зокрема: стягувач та боржник дійшли згоди, що частину заборгованості, яка дорівнює 1 059 693,65 грн буде погашено шляхом передання боржником у власність стягувача, зокрема, АГНКС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 1 006 993,00 грн в складі: виробничо-технологічний корпус, літ. "S" площею 172,9 кв.м, в т.ч. навіс "S1"; трансформаторна підстанція, літ. "ТП", загальною площею 5,9 кв.м; навіс, літ. "V"; навіс, літ. "W"; бетонна площадка, літ. "1"; ворота з хвірткою № 1;огорожа №2; огорожа №3; огорожа №4.

08.08.2011 на підставі акта приймання-передачі майна ТОВ "Сумське АТП-15927" на виконання умов вказаної мирової угоди передало, а ТОВ "Атлант 134" прийняло у власність, зокрема, АГНКС, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у складі вказаних вище об'єктів.

Згідно з довідкою КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" від 16.08.2018 №9438388/1 первинну реєстрацію АНГКС: виробничо-технологічний корпус літ "S" пл. 172,9 кв.м, трансформаторна підстанція літ. "ТП", навіс літ. "V", "W", бетонна площадка літ. 1, огорожа №1-4, здійснено та записано у реєстрову книгу №26 за реєстровим №2106 10.08.2011 за ТОВ "Атлант 134".

26.09.2011 між ТОВ "Атлант 134" (продавець) та ТОВ "Фактор Енергогруп" (покупець) укладений договір купівлі-продажу, п.1.1 якого встановлено, що продавець передає, а покупець за ціною та на умовах, передбачених цим договором, приймає у власність (купує) належну продавцю на праві власності АГНКС, що в цілому складається з: виробничо-технологічного корпусу, літ. "S" площею 172,9 кв.м, трансформаторної підстанції, літ. "ТП", навісів, літ. "V", літ. "W"; бетонної площадки, літ. "1", огорож 1-4, та знаходиться за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1. АГНКС знаходиться на земельній ділянці територіальної громади міста Суми Сумської міської ради, площею 0,5400га з цільовим призначенням - під розміщеною газовою заправкою, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

У п. 1.2 цього договору встановлено, що вказане у п. 1.1 цього договору АГНКС складається з об'єктів нерухомого та іншого майна, яке визначається згідно з додатком №1 та додатком №2 до даного договору, відповідно і є його невід'ємними частинами.

Пунктом 1.3 цього договору встановлено, що визначене у додатку 1 до договору майно, що є предметом цього договору, належить продавцю на підставі ухвали Господарського суду Сумської області про затвердження мирової угоди від 01.08.2011 у справі № 5011/1394/2011.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 у справі №5011/1394/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2012, скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі №5021/1394/11 та відмовлено в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди в процесі виконання судового рішення.

27.06.2013 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про право власності ТОВ "Фактор Енергогруп" на АГНКС: виробничо-технологічний корпус літ. "S", площею 172,9 кв.м, трансформаторна підстанція, літ. "ТП", навіси, літ. "V", літ. "W"; бетонна площадка, літ. "І", огорожі 1-4.

Предметом даного позову є визнання за ТОВ "Сумське АТП-15927" права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: АГНКС, що складається з виробничо-технологічного корпусу, літ. "S", прощею 172,9 кв.м, в тому числі: навіс літ. "S - 1"; трансформаторної підстанції літ. "ТП"; навісів літ. "V" та літ. "W"; бетонної площадки літ. "I"; огорожа №№ 1-4, витребування його від ТОВ "Фактор Енергогруп" як добросовісного набувача та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ТОВ "Фактор Енергогруп" на вказане нерухоме майно.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові № 6-318цс15 від 24.06.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України (в редакції, чинній станом на серпень 2011 року) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на серпень 2011 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ст. 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до 1.6 Тимчасового положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі - Положення), державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться реєстратором БТІ відповідно до вимог Положення та з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. У разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва до заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням (п.п.4.1, 4.2 Положення).

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац перший частини третьої статті 331 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 і 376 вказаного Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав.

Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 06.07.2016 у справі № 3-576гс16.

Надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам, апеляційний суд встановив, що позивачем не надано доказів реєстрації за ним права власності на спірне майно як на нерухоме, так і на об'єкт незавершеного будівництва, не надано також і первинних правовстановлюючих документів, на підставі яких така реєстрація могла бути проведена. Крім того, позивачем не доведено факту введення спірного майна в експлуатацію станом на момент винесення ухвали Господарського суду Сумської області від 01.08.2011 у справі № 5021/1394/2011.

При цьому, апеляційним судом також встановлено, що первинну реєстрацію на спірний об'єкт нерухомого майна здійснено за ТОВ "Атлант 134" 10.08.2011, що підтверджується довідкою КП "Сумське бюро технічної інвентаризації" від 16.08.2018 №9438388/1 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Під час розгляду справи позивач не заперечував, що право власності на спірний об'єкт нерухомості не було за ним зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак стверджував, що вказаний об'єкт нерухомості був збудований саме позивачем за кошти власників, які надавались товариству як поворотна фінансова допомога.

Водночас апеляційним судом встановлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження вказаних доводів.

Під час розгляду справи позивач пояснив, що наявність у нього права власності на спірне майно підтверджується: довідкою ТОВ "Сумське АТП -15927" від 26.07.2011 №106, за змістом якої на балансі товариства перебуває виробничо-технологічний корпус АГНКС вартістю 637 535,45 грн та об'єкт незавершеного будівництва складського приміщення вартістю 52 700,65 грн; витягом з рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 01.02.2011 №99 "Про присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна в місті Суми" та витягом із додатку до цього рішення; технічним паспортом, розробленим КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" на спірний об'єкт; договором оренди земельної ділянки від 03.11.2009.

Водночас, надавши оцінку вказаним документам, апеляційний суд дійшов правомірного висновку про те, що такі документи не є належними доказами на підтвердження у позивача права власності на спірне нерухоме майно.

Таким чином встановивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження права власності на спірний об'єкт як об'єкт нерухомого майна, врахувавши відсутність будь-яких цивільно-правових угод щодо цього майна за участю позивача та доказів будівництва спірного об'єкта і введення його в експлуатацію саме позивачем, а також документів, що посвідчують право власності позивача на спірний об'єкт нерухомості та його державну реєстрацію саме за позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Згідно з ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише за умов, визначених п.п.1-3 ч.1 статті 388 ЦК України.

Зі змісту вказаних нормативних приписів вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Отже, для застосування приписів ст. 388 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

Позов про витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у володінні іншої особи, залишається право на це майно.

Аналогічна правова позиція викладена з постановах Верховного Суду України у справах від 15.03.2017 №3-1515гс16, 25.01.2017 №3-1533гс16, від 23.11.2016 №3-1058гс16, від 05.10.2016 у справі №3-604гс16.

Таким чином встановивши, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірне майно як на нерухоме, яке на даний час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером 92457859101 за ТОВ "Фактор Енергогруп", апеляційний суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для захисту прав позивача на підставі ст. 388 ЦК України.

Обґрунтовуючи свої доводи про те, що справу було розглянуто судом апеляційної інстанції у незаконному складі суду, скаржник посилається на те, що під час судового засідання в суді апеляційної інстанції представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" було заявлено відвід складу суду, який не був розглянутий судом, чим порушено ст. 39 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Суд касаційної інстанції відхиляє вказані доводи ТОВ "Сумське АТП-15927", оскільки такий відвід був заявлений не представником останнього, а ТОВ "Фактор Енергогруп", який не скористався передбаченим законом правом оскаржити постанову суду апеляційної інстанції з наведених підстав.

Крім того, відповідно до приписів ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання.

Водночас ТОВ "Фактор Енергогруп" було заявлено відвід складу суду апеляційної інстанції з порушенням визначеного в ч. 3 ст. 38 ГПК України строку, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції роз'яснив ТОВ "Фактор Енергогруп", що за таких умов він не має права заявляти такий відвід, з чим ТОВ "Фактор Енергогруп" погодилось. Наведене в касаційній скарзі не заперечується.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд здійснив невірний розподіл судових витрат за подання апеляційної скарги також є безпідставними, оскільки, перевіривши вказані доводи, суд касаційної інстанції встановив, що судом апеляційної інстанціїї здійснив розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог, як того вимагає ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Згідно з ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, встановивши, що такі доводи не спростовують правомірності застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП-15927" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 у справі № 920/615/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий