Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2018 року у справі №910/17541/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/17541/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача - Колеснік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018

(головуючий - Пашкіна С.А., судді: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017

(суддя Курдельчук І.Д.)

у справі №910/17541/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват"

про визнання недійсним нікчемного договору,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" (далі - ПАТ "Хмельницькобленерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" (далі - ТОВ "ЗК "Приват") про визнання недійсним нікчемного договору про закупівлю, який було визнано укладеним за рішенням суду.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що договір є нікчемним в силу ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та має бути визнано недійсним в судовому порядку.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017 у справі №924/949/16 позов задоволено частково та укладено договір про закупівлю з дня набрання рішенням законної сили.

Зазначене рішення було залишено без змін в результаті апеляційного (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017) та касаційного (постанова Вищого господарського суду України від 09.08.2017) оскарження та набрало законної сили 11.04.2017.

2.2. Відповідно до статті 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом другим частини третьої статті 39 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив факт нікчемності правочину (лист від 16.06.2017 №2010-05-13-1785), оскільки договір не було укладено у строк, встановлений Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Однак, ТОВ "ЗК "Приват" не погодилося з фактом нікчемності договору, оскільки зверталося до товариства з листами та претензіями (від 11.09.2017 №0911/2; від 25.05.2017 №0525/2; від 13.03.2017 №0313/2).

З огляду на викладене, позивач просить суд визнати нікчемний правочин недійсним.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 16 листопада 2017 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 30 січня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 залишено без змін.

3.3. Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди виходили з того, що договір про закупівлю між ТОВ "ЗК "Приват" та ПАТ "Хмельницькобленерго", який позивач просить визнати недійсним як нікчемний договір про закупівлю, укладено позивачем як замовником і відповідачем як виконавцем за рішенням суду, а тому норма статті 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у цьому випадку не застосовується.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 19 лютого 2018 року ПАТ "Хмельницькобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 і прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір про закупівлю між ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" та ПАТ "Хмельницькобленерго", визнаний укладеним за рішенням суду.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовник укладає договір про закупівлю з учасником, пропозицію конкурсних торгів якого було акцептовано, не пізніше ніж через 30 днів з дня акцепту пропозиції відповідно до вимог документації конкурсних торгів та акцептованої пропозиції.

4.2.2. Оскільки договір про закупівлю між TOB "Землевпорядна компанія "Приват" та ПАТ "Хмельницькобленерго" є укладеним 11.04.2017, тобто з порушенням строків, передбачених ст. 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель", цей договір є нікчемним.

4.2.3. Обґрунтовуючи своє рішення, господарські суди виходили з того, що під час розгляду справи №924/949/16 не виявлено ознак нікчемності договору. Проте, на думку скаржника, такий висновок є безпідставним, з огляду на те, що предметом розгляду справи №924/949/16 було визнання договору про закупівлю укладеним, а не встановлення фактів нікчемності чи недійсності договору. Тому суди під час розгляду справи №924/949/16 взагалі не надавали правової оцінки дійсності чи недійсності даного договору, а лише вирішували спір в межах заявлених позовних вимог.

4.3. 22 березня 2018 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач повністю заперечує зміст і вимоги касаційної скарги.

4.3.1. На думку відповідача, позов у цій справі, а також апеляційна та касаційна скарга ПАТ "Хмельницькобленерго" спрямовані виключно на перегляд законного та обґрунтованого судового рішення у справі №924/949/16, яке є остаточним та оскарженню не підлягає, яким було встановлено факт укладеності оспорюваного договору - тобто факт виникнення у сторін спору прав та обов'язків за ним.

4.3.2. Крім того, перед розглядом касаційної скарги відповідач просить Верховний Суд врахувати те, що у справі достатньо доказів для закриття провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.

4.4. 11 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання відповідача про закриття касаційного провадження у справі у зв'язку з тим, що т.в.о. ОСОБА_5 не мав повноважень на підписання касаційної скарги.

4.5. Розглянувши зазначене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки обставини, які в ньому наведені, не підтвердилися.

Згідно з ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до Розділу 18 статуту позивача особа, що виконує повноваження генерального директора та/або директора, має такий же обсяг прав і обов'язків, та несе таку ж відповідальність що і генеральний директор та/або директор.

При цьому, у пункті 18.29 статуту Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" генеральний директор має право видавати накази, розпорядження та інші організаційно-розпорядчі документи щодо діяльності товариства.

У зв'язку з викладеним, підписання касаційної скарги т.в.о. генерального директора ОСОБА_5 на підставі наказу від 09.02.2018 "Про кадрові питання", який підписано в.о. генерального директора ОСОБА_6 не є підставою для закриття касаційного провадження у справі.

Крім того, на час розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" та прийняття цієї постанови від скаржника не надійшло відомостей про те, що ПАТ "Хмельницькобленерго" не уповноважувало особу, яка підписала касаційну скаргу на підписання такої касаційної скарги.

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд розглядає касаційну скаргу по суті.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується визнання недійсним нікчемного договору про закупівлю, який було визнано укладеним згідно з рішенням суду.

5.2.2. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель", на яку позивач посилається як на підставу нікчемності правочину, передбачено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом другим частини третьої статті 39 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Зокрема, позивач зазначав про те, що оспорюваний договір укладений з пропуском 30-ти денного строку, передбаченого ст. 31 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Водночас як правильно зазначено господарськими судами, спірний правочин укладено згідно з рішенням суду.

Статтею 187 ГК України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як встановлено господарськими судами, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017 у справі №924/949/16 позов задоволено частково та укладено договір про закупівлю з дня набрання рішенням законної сили.

При цьому, зазначене рішення було залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, тобто набрало законної сили 11.04.2017.

Таким чином, договір про закупівлю було укладено позивачем (замовник) і відповідачем (виконавець) згідно з рішенням суду 11.04.2017.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з позицією господарських судів про те, що стаття 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель", на яку позивач посилається як на підставу нікчемності правочину, у даному випадку не підлягає застосуванню.

Також господарські суди правильно зазначили про те, що пропуск строку укладення договору стався у зв'язку із діями позивача, оскільки відповідач саме через не укладення договору позивачем звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

5.2.3. Верховний Суд також вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення

Згідно з ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що в цьому випадку поданий позивачем позов по суті ставить під сумнів судове рішення в іншій справі, яке є остаточним на набрало законної сили, що є порушенням принципу res judicata і є неприпустимим згідно з вимогами Конституції України та практикою Європейського Суду.

5.2.4. Отже, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що позивачем, всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не доведено наявність підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, у зв'язку з чим господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" без задоволення, а судових рішень, що оскаржується, - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/17541/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Ткач

Судді О. Мамалуй

В. Студенець