ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2019 (судді Іванов О.Г., Дармін М.О., Березкіна О.В.),

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 (суддя Воронько В.Д.)

та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019

у справі № 904/4514/18 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до:

1) Приватного акціонерного товариства "Геркулес";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та споруд №387 від 22.02.2016, скасування запису про реєстрацію права власності на будівлі та споруди та реєстрацію права власності на будівлі та споруди,

за участю представників позивача: не з`явилилсь, відповідача 1: Ципляка П.С. (ордер серії АА № 1001784) відповідача 2: Скрипника П.Г. (ордер серії ЗР № 48952),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило визнати недійсним укладений між ПАТ "Геркулес" та ТОВ "Провінція Плюс" договір купівлі-продажу будівель та споруд №387 від 22.02.2016, скасувати запис про реєстрацію за ТОВ "Провінція плюс" права власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Саранська, 61 , зареєструвати право власності на вказані будівлі та споруди за ПАТ "Геркулес".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі; судові витрати покладено на позивача. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019 у цій справі заяву ПАТ "Геркулес" про вирішення питання про судові витрати задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на користь ПАТ "Геркулес" витрати на правову допомогу у сумі 3750,00 грн. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2019 вказані судові рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (правонаступником якого є позивач) та Приватним підприємством "Український продукт" (позичальником) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ.

Одночасно з кредитним договором в якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вищевказаним генеральним договором між Банком та Приватним акціонерним товариством "Геркулес" (поручителем) укладено договір поруки №190613-П. Предметом даного договору є зобов`язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов`язань Приватного підприємства "Український продукт" за генеральним договором на здійснення кредитних операцій №190613-КЛВТ від 19.06.2013 із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, укладеним між кредитором та позичальником, та з кредитних договорів, які будуть укладені в майбутньому в рамках генерального договору, а саме: по поверненню кредитів в сумі 15000000,00 грн.

В подальшому, 22.02.2016 поручитель (продавець) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Провінція Плюс" (покупцем) договір купівлі-продажу будівель та споруд, на умовах якого продавець передав, а покупець прийняв у власність будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Саранська, буд. 61 , та зобов`язався оплатити їх вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі. Пунктом 2.1 Договору визначено, що продаж будівель та споруд вчиняється між сторонами за 123 896,96 грн. з урахуванням ПДВ в розмірі 20 649,49 грн. Ринкова вартість будівель та споруд, що відчужуються згідно зі Звітом про оцінку майна становить 123 067,53 грн. Балансова вартість будівель та споруд складає 123 896,96 грн, в тому числі ПДВ 20 649,49 грн, що підтверджується довідкою про балансову вартість основних засобів станом на 19.02.2016, виданою ПАТ "Геркулес" за № 20 від 19.02.2016. Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість будівель та споруд протягом 20 банківських днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавця, що має бути підтверджено відповідним банківським документом. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С. 22.02.2016 та зареєстрований в реєстрі за №387.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідно до п. 2.1.2 договору поруки відповідач-1 зобов`язався повідомляти позивача про будь-які дії впродовж п`яти днів щодо змін своєї організаційно-правової форми, предмету та напрямків діяльності, проведені перереєстрації в органах державної влади, зміни адреси, створення або встановлення учасником нових осіб, зміни структури складу засновників/учасників, укладення з третіми особами будь-яких угод про спільну діяльність, якими передбачено розподіл прибутку поручителя або передача його власного майна у спільну діяльність, або інших змін, що можуть вплинути на виконання поручителем зобов`язань за цим договором поруки. Тож, у зв`язку із порушенням ПАТ "Геркулес" наведеного пункту договору поруки позивач вважає дії відповідача-1 по відчуженню ТОВ "Провінція Плюс" майна за договором купівлі-продажу будівель та споруд від 22.02.2016, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погорєловим Б.С., протиправними.

Водночас, за доводами позивача, оспорений ним правочин є фіктивним, оскільки укладений виключно з метою уникнення майнової відповідальності, з огляду на передбачення наслідків невиконання ПП "Український продукт" кредитних зобов`язань перед АТ "Банк Кредит Дніпро". Крім того, позивач стверджує, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна фактично сторонами не виконаний і відповідач-1 надалі залишається фактичним власником відповідного нерухомого майна.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди виходили з того, що оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу нерухомого майна фактично виконаний сторонами, і це виключає можливість визнання його недійсним за ознакою фіктивності, в свою чергу, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що укладення вказаного договору є такою зміною, яка може вплинути на виконання відповідачем-1 зобов`язань перед позивачем за договором поруки.

На підтвердження вказаного висновку суди послались на встановлені обставини підписання між сторонами оспореного договору акта приймання-передачі нерухомого майна від 22.02.2016, за яким продавець передав, а покупець прийняв будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Саранська, буд. 61 , а також на сплату покупцем платіжним дорученням від 11.03.2016 № 111 обумовленої договором вартості майна - 123 896, 96 грн.

Позивач не погодився з судовими рішеннями у даній справі, тому подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати і прийняти нове - про задоволення позову.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та на помилкову оцінку дійсних обставин справи, що в сукупності призвело до необґрунтованого висновку щодо безпідставності позову.

Так, за доводами скаржника, судами не враховано, що спірний договір укладено пов`язаними між собою юридичними особами, належним чином не перевірено його доводи про відсутність у сторін правочину наміру щодо настання реальних наслідків, обумовлених його правовою природою. Скаржник вважає, що суди належним чином не з`ясували, чи направлені дії сторін договорів на дійсний перехід права власності на нерухоме майно до іншої юридичної особи, а також не встановили, чи продовжував продавець фактично володіти та користуватися цим майном. Позивач вважає, що дійсним наміром вчинення спірного правочину було приховування нерухомого майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів за його рахунок. Відтак, посилаючись на ст. 234 ЦК України та стверджуючи, що наміром укладення договору є уникнення майнової відповідальності, а не реальний перехід права власності, скаржник просить Верховний Суд прийняти нове рішення, яким визнати фіктивний, на його думку, правочин недійсним та задовольнити решту похідних вимог щодо реєстрації права власності на відчужене майно за поручителем.

Також, на думку скаржника, неправомірним є покладення на нього судових витрат з оплати адвокатських послуг в надмірній на його думку сумі 3 750 грн., оскільки адвокатом ПАТ "Геркулес" у 5 аналогічних справах між тими ж сторонами, в яких змінюється тільки адреса нерухомості в договорах купівлі-продажу; надано ідентичні відзиви.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.07.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 09.07.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідачів надійшли відзиви на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі строк, у якому вони просять касаційну скаргу, доводи якої не відповідають дійсним обставинам справи, залишити без задоволення, а законні і обґрунтовані судові рішення у даній справі -без змін.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення і додаткове рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Статтею 234 Цивільного кодексу України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними (наприклад, укладення громадянином договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації), або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Ознаками фіктивності договору є наявність зовнішньої форми правочину, що фіксує удавані наміри сторін, та відсутність у сторін дійсного наміру створити наслідки, які зумовлювалися у цьому правочині. Тобто, має місце лише імітація правочину. У діях сторін, що імітують правочин, відсутня головна ознака правочину - спрямованість на встановлення, припинення або іншу видозміну цивільних правовідносин.

В силу ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1 ст. ст. 74, 77 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наведеними вище приписами спростовуються доводи скаржника, який вважає, що відповідний обов`язок покладений на суд.

Так, враховуючи, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України), правовим наслідком вчинення сторонами договору купівлі-продажу є перехід права власності на майно до покупця, іншим правовим наслідком вчинення договору купівлі-продажу - є отримання продавцем визначеної цим договором винагороди.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу з підстав його фіктивності, позивач зобов`язаний довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, позивачем не доведено жодного викладеного доводу стосовно фіктивності спірного правочину.

Натомість, як свідчать наявні матеріали справи та встановлено судами, відповідачами - учасниками спірного правочину - надано належні, допустимі і достатні докази на підтвердження реальності та правомірності укладеного правочину.

Так, суди обох інстанцій встановили, що обумовлене спірним договором нерухоме майно - будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Саранська, буд. 61 -передано від продавця покупцю на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 22.02.2016. Оплата 123 896, 96 грн обумовленої договором вартості вказаного майна здійснена покупцем згідно з платіжним дорученням №111 від 11.03.2016. Реальність переходу права власності на будівлі і споруди по вулиці Саранській, 61 у місті Дніпрі від ПАТ "Геркулес" до ТОВ "Провінція Плюс" на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 22.02.2016 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №98190965 від 22.09.2017.

Колегія суддів касаційної інстанції повністю погоджується з висновками судів щодо недоведеності і безпідставності позовних вимог про визнання правочину недійсним, а також про відсутність підстав для скасування державної реєстрації на майно за покупцем та для реєстрації цього майна за попереднім власником.

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, обізнаність або необізнаність відповідача-1 про наміри позивача звернутись з позовом до суду про стягнення боргу за відсутності встановлених Законом, судом або договором обмежень відчуження майна, тобто відсутності між сторонами відносин майнової поруки стосовно відчуженого майна, не є правовою підставою для визнання оспореного правочину недійсним.

Також висновки судів не спростовуються посиланнями скаржника на порушення відповідачем 1 свого зобов`язання щодо повідомлення позивача протягом п`яти днів про вчинення спірного правочину, оскільки, в розумінні п. 2.1.2 договору поруки укладення оспорюваного договору не є такою зміною, яка може вплинути на виконання відповідачем-1 зобов`язань перед позивачем за договором поруки, з урахуванням оплатного характеру укладеного відповідачами договору, та жодним чином не свідчить про недійсність укладеного договору.

Щодо доводів скаржника про недоведеність належними доказами факту надання адвокатських послуг зазначеної в додатковому рішенні вартості, з огляду на порушення відповідачем-1 строку подання відповідних доказів, то вони обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що жодні доводи відповідача про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, з огляду на приписи ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2019, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019 у справі № 904/4514/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.