Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1562/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державного підприємства "Фастівське лісове господарство" (далі - Лісове господарство)

на рішення господарського суду Київської області від 21.07.2017 (суддя Горбасенко П.В.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (колегія суддів: Сітайло Л.Г. (головуючий), судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі його регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - Залізниця)

до Лісового господарства,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - регіональна філія "Південно-Західна залізниця" виробничого підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень в особі залізничної станції "Фастів",

про стягнення 41 447,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Залізниця звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Лісового господарства про стягнення штрафу в розмірі 41 447,50 грн.

Позов з посиланням на приписи статей 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), обґрунтовано перевищенням маси вантажу, ввіреного Залізниці для перевезення, у зв'язку з чим з відправника - Лісового господарства - підлягає стягненню штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, позов задоволено з підстав доведеності належними та допустимими доказами факту перевищення маси вантажу, відправленого Лісовим господарством.

У касаційній скарзі Залізниця просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 21.07.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та припинити провадження у справі. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, встановлених статтями 24, 57, 64 Конституції України, статтею 918 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 309 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017). За твердженнями Лісового господарства, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, надали перевагу доказам Залізниці та не врахували того, що:

- перевірка маси вантажу відбувалася без участі уповноваженого представника відправника, а про виявлені порушення відправник був повідомлений лише через п'ять днів;

- надані перевізником докази є неналежними, оскільки складені в паперовій формі та не дублюються електронними документами на підтвердження дати, часу і місця виявлення факту перевищення маси відправленого вантажу;

- зважування вантажу при його відправленні відбувалося на сертифікованих кранових вагах із здійсненням паралельної фотофіксації процесу завантаження, що підтверджує правильність зазначення маси вантажу у накладній;

- за результатами виявленого перевантаження залізничного вагона Залізницею надано послуги, які Лісовим господарством не замовлялись.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 29.11.2016 Лісовим господарством зі станції Фастів-І Південно-західної залізниці відправлено вагон № 59023838 з вантажем "древесина топливная для технологических нужд". Станція призначення - Перечин Львівської залізниці; одержувач - товариство з обмеженою відповідальністю "Перечинський ЛХК" (далі - ТОВ "Перечинський ЛХК");

- по прибутті вагона на станцію Здолбунів Львівської залізниці та одночасному його зважуванні на електронних тензометричних вагах виявлено комерційну несправність з підозрою на завантаження вагона понад його вантажопідйомність, а саме: брутто 100 200 кг, що більше маси вантажу, зазначеної в перевізному документі на 7 250 кг, вантажопідйомності вагона на 7 200 кг (згідно з перевізним документом: тара 33 000 кг, вага вантажу 59 950 кг, вантажопідйомність вагона 60 000 кг), у зв'язку з чим вагон відчеплено для перевірки, про що складено акт загальної форми від 30.11.2016 № 1805;

- враховуючи відсутність на станції Здолбунів двохплатформенних ваг, 02.12.2016 частину вантажу з вагона № 59023838 перевантажено у вагон № 68778612. Обидва вагони відправлено на станцію Рівне Львівської залізниці для визначення загальної маси вантажу, про що складено акт загальної форми від 02.12.2016 № 553;

- 04.12.2016 на станції Рівне проведено контрольне переважування вагонів № 59023838 та № 68778612 на 150-тонних тензометричних вагах, підчас якого встановлено: у вагоні № 59023838 брутто 92 150 кг, тара 33 000 кг, нетто 59 150 кг; у вагоні № 68778612 брутто 30 100 кг, тара 20 100 кг, нетто 10 000 кг. Про результати контрольного переважування у книгу обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах внесено відповідний запис;

- за наслідками контрольного переважування вантажу складено комерційний акт від 04.12.2016 АА № 06281/12, яким зафіксовано загальну вагу вантажу, завантаженого відправником у вагон № 59023838, нетто 69 150 кг, що більше від зазначеного в перевізному документі на 9 200 кг, вантажопідйомності вагону на 9 150 кг. Вантажовідправнику надіслано інформацію про виявлену розбіжність на станцію Фастів-І 04.12.2016 через телеграфне повідомлення № 43;

- справність ваг підтверджується копіями паспортів на ваги тензометричні ДВ-200000р та ваги тензометричні ТВВ-150-50-20 з відмітками про проходження оглядів і калібрувань. При здійсненні обох зважувань підтвердився факт більшої маси вантажу, ніж зазначено в накладній, та завантаження вагона понад його вантажопідйомність, що загрожувало безпеці руху поїздів;

- 10.12.2016 вагони № 59023838 та № 68778612 прибули на станцію Перечин, про що складено пам'ятку про подавання вагонів № 460; 23.12.2016 вагони забрано з під'їзної колії, а вантаж видано вантажоодержувачу - ТОВ "Перечинський ЛХК", про що складено пам'ятку про забирання вагонів № 658;

- з метою досудового врегулювання спору Залізниця направила Лісовому господарству претензію від 27.01.2017 про добровільну сплату штрафу у розмірі 41 447,50 грн., яка була залишена без відповіді та задоволення.

Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з вантажовідправника штрафу за перевищення маси вантажу.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (частина п'ята статті 307 ГК України).

За приписами статей 2, 3 Статуту ним визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Стаття 6 Статуту визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно з пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту).

За приписами статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що за результатами перевірки маси переданого до перевезення вантажу Залізницею виявлено її невідповідність із даними, зазначеними Лісовим господарством у накладній. Факт перевищення вантажовідправником маси вантажу та завантаження вагону № 59023838 понад його вантажопідйомність підтверджено комерційним актом від 04.12.2016 АА № 062841/12, який є належним та допустимим доказом у справі. Встановлення цих обставин відповідно до наведених положень законодавства є підставою для відповідальності вантажовідправника - сплати штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, розрахунок якого є вірним (8 289,50 грн. (розмір провізної плати) х 5 = 41 447,50 грн.).

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, навівши в оскаржуваних судових рішеннях необхідне мотивування, дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог Залізниці.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків оскаржуваних судових рішень та не впливають на них.

Посилання Лісового господарства на правильність визначення маси вантажу перед його відправкою спростовуються обставинами справи, встановленими судами попередніх інстанцій за результатами розгляду спору. Крім того, ці посилання, як і доводи скаржника щодо неналежності окремих доказів, фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України; тут і надалі в редакції, що діє з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи Лісового господарства не можуть бути прийняті Верховним Судом.

Твердження скаржника про те, що перевірка маси вантажу відбувалася без участі його уповноваженого представника, відхиляються Касаційним господарським судом з огляду на те, що залучення представника вантажовідправника при контрольній перевірці перевізником маси вантажу на шляху слідування не передбачено законодавством України.

Вартість наданих Залізницею послуг, пов'язаних з перевантаженням вагона № 59023838, не є предметом стягнення у даній справі, а тому відповідні доводи скаржника не впливають на результати розгляду даного судового спору.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін як таких, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Київської області від 21.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 зі справи № 911/1562/17 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Фастівське лісове господарство" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко